автор: Олена Зварич
для “Новинарні”
Місяць тому 55-річна Світлана Сита з Анапи Краснодарського краю РФ подолала довгий шлях, проїхала п’ять країн, щоб побачитися з сином у таборі на заході України де утримуються російські військовополонені. Родина Ситих − із Донеччини. До окупації області Росією жінка працювала на шахті, нашу мову не забула і навіть купила в Україні книжечки для онуки українською.
Але справа не в етнічному походженні і не в місці проживання. Насправді ні громадянки РФ, ні мешканки окупованих територій, які отримали російський паспорт вимушено, але зберегли паспорт з тризубом, не можуть просто так навідати військовополонених родичів в Україні. Бранці з Росії мають право на отримання листів і передач, та не побачення в таборі з матерями чи дружинами. Це стосується й українських військових, які опинилися в полоні у РФ.
Візити матерів і дружин до полонених російських військовослужбовців є винятком та можливі лише з особливого дозволу спецслужб.
За даними “Новинарні“, за весь час великої війни було близько п’яти випадків, коли жінки з Росії мали побачення з родичем у таборі для військовополонених.
Чому дозвіл отримали саме ці жінки? Як організовують такі побачення і яка користь від цього Україні?
В Україні діють кілька проєктів гуманітарного спрямування, через які росіяни шукають своїх родичів, що воювали в окупаційній армії. Один з проєктів, офіційний, – “Хочу найти”, його реалізує Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими при Головному управлінні розвідки МОУ. Ще один – “Наш выход” – є громадською ініціативою, що об’єднала переважно росіян.
У Координаційному штабі “Новинарні” повідомили, що організацією зустрічей жінок із Росії з родичами-військовополоненими займається “Наш вихід” (що має свій телеграм-канал), а роль Коордштабу полягає “у забезпеченні дотримання безпекових, організаційних та інших вимог з урахуванням умов воєнного стану та інтересів України”.
Побачення відбуваються на території режимного об’єкта, де утримується військовополонений. Такі табори (на сьогодні їх п’ять) створені в Україні згідно з нормами міжнародного гуманітарного права і розташовані подалі від районів бойових дій. Це переобладнані колишні колонії, в яких утримувалися звичайні ув’язнені.
Світлані Ситій, донедавна мешканці окупованої Донеччини, у жовтні 2025 року дозволили побачення із сином Олексієм. Він уже вдруге потрапив у полон до ЗСУ. Фото: “Наш вихід”
“Наш вихід” заснувала у 2023 році Ірина Криніна, перша і єдина громадянка РФ, яка приїхала в Україну за програмою “Вернем жене мужа” (ця програма, започаткована Коордштабом, була закрита наприкінці 2024 року).
У 2023-му Ірина покинула звичне життя, роботу бухгалтера, машину і квартиру в Красноярську та з двома маленькими доньками, яким на той час було 7 і 9 років, перебралася в Україну, сподіваючись змінити долю свого цивільного чоловіка-військовополоненого.
У Києві Криніна живе з паспортом РФ, але має статус “під захистом України”. У Росії активістка визнана “іноагентом”.
За лаштунками війни є такі ролі, на які складно підібрати українок. Громадянка РФ Ірина якраз добре підходить для цієї місії – в координації з відповідними українськими службами Криніна проводить бесіди з військовополоненими, допомагає родичам у РФ знайти своїх, сприяє обміну інформацією.
Але врешті, що це дає Україні?
Ірина Криніна, засновниця руху “Наш вихід”, на пресконференції в Києві. Грудень 2023 року. Фото: “Укрінформ”
Читайте також:
“Подалі від лінії фронту”: Україна утримує російських полонених у п’яти спеціальних місцях
Москва, як відомо, часто відмовляється забирати своїх полонених, яких Україна пропонує на обмін. Про це, зокрема, неодноразово заявляв Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. В українських таборах є багато полонених росіян, яких їхня держава воліє не помічати, а також жителів окупованих Росією територій України.
“Ситуація: людина в полоні, а російський командир отримує гроші з його банківської картки, і не подає його як зниклого – начебто він воює. Є ті, кого не хочуть визнавати полоненими. Це комплекс різних ситуацій. Ірина Криніна записує такі відеоматеріали, надає їм розголосу, пересилає родичам”, – пояснює речник Коордштабу Петро Яценко.
За його словами, рух “Наш вихід” та Ірина Криніна як блогер “є посередником між полоненими і їхніми родинами, фактично медіатором, який надає докази родинам, і з цими доказами вони можуть піти до своєї влади і тиснути” не російську владу.
“Це фактор, який дає нам важіль впливу для того, щоб обміни відбувалися швидше”,
– каже речник штабу при ГУР МОУ.
До слова, син згаданої Світлани Ситої та чоловік Марини Сивицької, про яку піде мова нижче, значилися в Росії як зниклі безвісти, тоді як вони благополучно сиділи в українському полоні, живі й здорові.
Читайте також:
Операція “Бариня”: ГУР і ССО вивели в полон російського офіцера Алфьорова з 11 підлеглими
За задумом, точкові візити росіянок до своїх чоловіків та синів, які перебувають в полоні, повинні показати правду про умови утримання полонених в Україні та підштовхнути інших жінок тиснути на владу РФ, щоб обміни відбувалися частіше, а отже, щоб додому поверталося більше наших оборонців.
Чому “Наш вихід” обрав саме тих 4-5 жінок, яким врешті було дозволено зустріч із рідними у наших таборах військовополонених, а не котрихось інших, достеменно невідомо.
З інформації, яку ми маємо, це рандомний вибір, базований на особистому емоційному контакті із пошукачками таких зустрічей.
Звісно, одна з базових передумов – ці росіянки та їхні чоловіки/сини не мають бути переконаними рашистами, обожнювачами Путіна.
Родички московитів проходять багаторівневу перевірку. Зокрема, Ірину Криніну по прибуттю до України тестували на поліграфі.
Проте не кожен такий візит росіянок має інформаційний ефект, на який розраховують українські спецслужби. Так сталося в історії з “ювілейним тортом”, який до 50-річчя полоненого окупанта принесла йому в табір дружина.
Візитерку, Марину Сивицьку, супроводжувала Ірина Криніна, яка знімала відео та виклала його в інстаграмі проєкту.
Росіянка привітала свого чоловіка, військовополоненого, принісши в табір торт. Лютий 2025 року. Скрін із відео руху “Наш вихід”
Спершу жінки поспілкувалися на засніженому полі на тлі Могилів-Подільського табору, потім зайшли до приміщення режимного об’єкта. Тепла зустріч з іменинником, обійми, поцілунки, маленький шоколадний торт (добре, хоч без іменинних свічок), відтак “екскурсія” на харчоблок, де Сивицькій показують, чим годують полонених російських вояків і розповідають, як у Росії наших бранців морять голодом…
І хоча жінка на камеру попросила пробачення в українського народу за наругу, що чинила й чинить армія її країни, відео здійняло хвилю обурення. У нашому суспільстві цей факт розцінили як плювок в обличчя українцям.
“Наші хлопці повертаються з полону скаліченими, зі зламаною психікою, з жахливими історіями про тортури. А тут – святкування в колонії, святкові зустрічі з тортами та поцілунками! Якщо ми мовчатимемо, скоро почнуть організовувати автобусні тури для російських дружин”, – прокоментувала тоді одна з місцевих активісток.
Читайте також:
Різдво для російських військовополонених на Львівщині – із кутею, церковною службою і спільною колядкою. ВІДЕО
Щодо історії самої Криніної, то, схоже, жінка опинилася у власноруч створеній пастці. Її цивільний чоловік Євген Ковтков, пробувши 818 днів у полоні, цьогоріч 2 жовтня повернувся до Росії у рамках обміну. Криніна ж повернутися додому не може, оскільки на батьківщині на неї чекає кримінальна стаття і в’язниця.
Із Євгеном Ірина прожила разом кілька місяців та, вочевидь, не встигла глибоко зрозуміти цю людину.
Вже у вересні 2022-го, відразу після того, як Путін оголосив т. зв. часткову мобілізацію, Ковтков був призваний до війська. Майже пів року воював проти України. Влітку 2023-го під Бахмутом потрапив у полон. Про це жінка дізналася з відео, викладеного Третьою штурмовою бригадою ЗСУ. Криніна запевняє, що її коханий не хотів воювати проти українців, а на фронт його привела зла доля.
Жертовність кохання і віра в те, що “ці руки нікого не вбили”, повели молоду жінку в Україну в примарній надії, що їй пощастить визволити чоловіка, виїхати за посередництва Міжнародного комітету Червоного хреста в якусь затишну третю країну й осісти там, а з часом і перевезти батьків.
Євген Ковтков не вельми зрадів зустірчі зі своєю партнеркою Іриною Криніною: “Навіщо ти приїхала?”. Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
Як пізніше розповість Криніна, перші слова, якими зустрів її коханий у полоні, були: “Навіщо ти приїхала?”.
Ковтков, схоже, не був у захваті від Ірининої ідеї – він хотів “на родіну”, тільки щоб не воювати. Тривалий час жінка вірила, що він “передумає”, але солдат обрав Росію, а не Ірину та її дітей. Любов зла…
План Ірини Криніної від початку виглядав наївно. А з точки зору українців – і взагалі обурливо: ми втрачаємо одиницю обмінного фонду, тому що до окупанта, який прийшов убивати нас, приїхала жінка і виклопотала йому “індульгенцію”, щоб “забути про війну” і втекти в тиху Європу?
Був реалістичніший варіант виходу із ситуації – долучитися до підрозділу “Російського добровольчого корпусу” при ГУР МОУ і воювати на боці України. Але такий варіант пару не задовольняв.
Читайте також:
“Я в ньому або згорю, або дам результат”. Після вірусного звернення до Міноборони на каналі “Новинарня” Могила з “РДК” отримав свій танк.
Як росіяни воюють за Україну. ВІДЕО
До речі, за повідомленням “РДК”, у 2024 році підрозділ росіян, що воюють проти Росії у лавах ЗСУ, збільшився вчетверо – великою мірою за рахунок полонених, які забажали долучитися до Сил оборони України.
А якщо військовополонений не бажає воювати, але й не хоче повертатися на батьківщину, яка його доля?
“Такі випадки дійсно мають місце. Відповідно до положень Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими, кожен військовополонений має право відмовитися від обміну, – пояснюють у Коордштабі. – У такому разі військовополонений продовжує перебувати в таборі для військовополонених до завершення активних бойових дій або до ухвалення іншого рішення, що відповідає вимогам міжнародного гуманітарного права. Особи, які відмовилися від обміну, утримуються на загальних умовах“.
Російські військовополонені в колонії на заході України, 2023 рік. Фото: “Медуза”
Цілком можливо, що Ірина Криніна за якийсь час знову побачиться зі своїм Євгеном. І знову в Україні. Знову в таборі для військовополонених. Адже багатьох, хто повернувся з полону, у Росії знову мобілізують до війська.
Так, для сина колишньої донеччанки Світлани Ситої, яка недавно приїздила на побачення з ним у табір, це вже друге входження в “ріку полону”.
Читайте також:
Робота, церква, спортмайданчик, калорійні порції – в яких умовах російських військовополонених утримують на заході України і чому
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
