автор: Соня Рой
Адвокатська дорадча група
Найзнаковіші події Революції Гідності, яка почалася цього дня 12 років тому, супроводжувалися злочинами влади проти людей, які вийшли на Майдан. Починаючи з розгону протестувальників 30 листопада 2013 року градус насильства та репресій з боку режиму Януковича постійно зростав.
Події на Банковій 1 грудня. Штурм Євромайдану в ніч з 10 на 11 грудня. Позбавлення водійських прав за поїздку до Межигір’я 29 грудня. Диктаторські закони 16 січня 2014 року та події на вулиці Грушевського з 19 січня. Перші вбивства у січні. Побиття, затримання та викрадення протестувальників за межами Майдану. Розгони, побиття та затримання в регіонах. Найтрагічніші події — під час мирної ходи до Верховної Ради 18 лютого, штурм Майдану в ніч з 18-го на 19 лютого, розстріл на Інститутській 20 лютого 2014 року.
Все це — фрагменти історії Революції Гідності. А також злочини тодішньої влади. І те, й інше має бути зафіксовано. В ідеальному світі — у вироках, які набрали законної сили.
Наприклад, так, як це намагався зробити Святошинський суд Києва у справі за обвинуваченням п’яти беркутівців щодо розстрілів на Інститутській 20 лютого 2014 року. Суд присяжних дослідив та зафіксував у вироку не тільки обставини подій, свідчення людей, докази, висновки з фото і відеоматеріалів та експертиз. А ще й дослідив та спростував деякі версії подій. Записав у рішенні мотиви учасників протестів та розвиток подій із самого початку Євромайдану та його передумови. (Вирок у цій справі ще не вступив в законну силу. Київський апеляційний суд розглядає апеляційні скарги сторін).
Наша історія фіксується та пишеться в таких рішеннях. На жаль, у багатьох судових справах їх досі немає. В деяких — уже не буде. А відсутність вироків дає простір для забуття, нерозуміння та маніпуляцій.
І чим далі від подій Революції Гідності, тим складніше нам буде цю історію дописати.
Майже всі події Революції Гідності розслідувані (виняток — перші вбивства на Грушевського в січні). В деяких епізодах встановлені особи від організаторів до виконавців. У деяких ситуаціях гірші, зокрема, через складність з ідентифікацією конкретних правоохоронців, які скоювали злочини.
За весь час до суду були скеровані обвинувальні акти щодо понад 500 осіб. Це, зокрема, беркутівці та інші правоохоронці, слідчі, прокурори, судді та працівники суду, цивільні особи (так звані “тітушки”), працівники колишнього ДАІ, високопосадовці.
Є також підозри та справи щодо впливу російських спецслужб на діючих на той час представників української влади.
Гірше ситуація склалася в судах. У 2023-2024 році закінчилися строки давності для притягнення до відповідальності за тяжкі злочини. Ще раніше — за злочини середньої тяжкості.
Суди вже звільнили від кримінальної відповідальності понад 100 осіб. Це справи, в яких не ухвалили вирок, що вступив би в законну силу, до закінчення строків. І процес закриття справ триває.
Найбільше це торкнулося справ щодо:
Є ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності й в інших епізодах.
Вироки у справах Майдану, які набрали законної сили, можна умовно поділити на виправдувальні, обвинувальні з реальним терміном покарання, обвинувальні без реального відбування покарання (з іспитовим строком чи урахуванням часу проведеного в СІЗО) і так звані “заочні” вироки, коли засуджені переховуються.
Суддя Сергій Дячук у Святошинському райсуді Києва зачитує вирок п’ятьом “беркутівцям”. Київ, 18 жовтня 2023р. . Фото: Олександр Магула/Суспільне
Обвинувальних вироків з реальним терміном покарання — одиниці. Більше — “заочних” та обвинувальних з іспитовим терміном.
Серед виправданих осіб переважно судді, слідчі чи прокурори та колишні працівники ДАІ.
Але якщо умовно розбити ключові події Революції Гідності на епізоди, то практично по кожному є вироки хоча б першої інстанції.
Упродовж 2025 року були нові повідомлення про підозри у справах Майдану. Нові обвинувальні акти скеровують до суду.
Розгляд понад 100 судових справ досі триває. Це справи за обвинуваченням в особливо тяжких злочинах. Справи, в яких обвинувачені вирішили не подавати клопотання про закриття, а продовжити слухання до вироків. Таких небагато, і реального покарання вони не отримують, навіть у випадку обвинувального вироку.
Також є справи, які суд розглядає “заочно”, поки обвинувачені переховуються від слідства (майже всі в рф чи на окупованих територіях).
Гасло цьогорічного Дня Гідності і Свободи – “щодня і без вихідних”. Хоч як би пафосно це звучало, воно дуже близько до реального графіку розгляду справ Майдану (загальна назва для кримінальних проваджень щодо злочинів скоєних під час Революції Гідності).
Засідання у справах Майдану відбуваються кожного робочого дня. Це може бути чотири запланованих засідання в різних судах за день, а може й 10-12 засідань.
Наприклад, учора в одному суді допитали трьох потерпілих під час розгону Євромайдану 30 листопада 2014 року. Інший суд досліджували відео слідчого експерименту за участі колишнього командира харківського “Беркута” в справі щодо подій 18 лютого 2014 року. На сьогодні були заплановані щонайменше шість засідань, одне з яких стосується колишнього секретаря РНБО Андрія Клюєва. А в минулий понеділок знов зірвалося засідання за обвинуваченням президента-втікача Януковича та інших високопосадовців у справі про організацію насильницьких злочинів 18-20 лютого.
Ці засідання відбуваються (або ні) непоміченими для більшої частини суспільства. Так би мовити, у фоновому режимі. І будемо чесними, ці суди вже мало кому цікаві. Крім безпосередніх учасників процесів та окремих представників ЗМІ.
На те є зрозумілі причини: війна, виснаженість, забагато більш важливих і актуальних подій, відсутність світла та “плівки Міндіча”, врешті-решт. Але часто відсутність цікавості з боку суспільства впливає на те, як ці справи розглядаються. На те, з якою частотою призначаються засідання. Наскільки ефективно проходить розгляд. Чи буде в процесі онлайн-трансляція. Як поводитимуть себе учасники процесу.
Суди постановили ухвали про закриття проваджень у щонайменше 16 справах. Одночасно близько 15 нових обвинувальних актів скеровано до суду у 2025 році.
Не всі вони in absentia. Епізоди дуже різні. Від позбавлення водійських прав за поїздку до Межигір’я 29 грудня 2013 до подій 18-20 лютого 2014 року.
Із тих, де розслідування відбувалося за спеціальною процедурою (in absentia), є, наприклад, справа стосовно колишнього міністра внутрішніх справ Захарченка та в.о. начальника ГУ МВС України в Києві Валерія Мазана. Їм інкримінують організацію “тітушок”.
Із липня цього року в Комунарському суді Запоріжжя слухається справа за обвинуваченням, знову ж таки, Захарченка, його заступника Віктора Ратушняка, Мазана та начальника міліції громбезпеки Петра Федчука.
Суди першої інстанції з початку року ухвалили щонайменше дев’ять вироків.
▪️ Шевченківський районний суд ухвалив “заочний” вирок (покарання 5 років позбавлення волі) у справі “беркутівця” Артема Мурашка щодо розгону Майдану 30 листопада 2013 року. Вирок набрав законну силу.
▪️ У справах про позбавлення водійських прав за поїздку до Межигір’я 29 грудня 2013 року:
▪️ У справах щодо викрадення і тортур на Петрівці 21 січня 2014 Оболонський районний суд ухвалив “заочні” обвинувальні вироки цивільним особам (“тітушкам”) Фатуллаєву (вирок набрав чинності) та Рагімову. В обох справах суд призначив покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.
▪️ Шевченківський суд виправдав “тітушок” Костенка, Гебана та Погребного в замаху на вбивство протестувальників вночі з 18 на 19 лютого 2014 року. Суд визнав їх вину лише у перешкоджанні мирним зібранням. Але звільнив від покарання по цій статті через закінчення строків давності. Один з присяжних з вироком не погодився, про що написав “окрему думку”. Триває апеляційний розгляд.
▪️ Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області виправдав екскерівника управління СБУ в Хмельницькій області Віктора Крайтора та співробітника “Альфи” Віталія Тарадая, які обвинувачувалися у справі розстрілу протестувальників перед Хмельницьким СБУ 19 лютого 2014 року. Триває апеляційний розгляд.
Екс-“беркутівець” Сергій Кусюк на мітингу в Москві 12 червня 2017. Фото: Дождь
▪️ Голосіївський районний суд “заочно” визнав колишнього командира київського полку “Беркут” Сергія Кусюка винним в організації знищення службової документації та зброї (з якої розстрілювали учасників протестів на Інститутській 20 лютого 2014 року), та призначив покарання — 10 років ув’язнення.
Віктор Янукович у 2025 році
▪️ Подільський районний суд “заочно” ухвалив вирок у справі експрезидента Віктора Януковича та колишнього начальника служби безпеки президента України Костянтина Кобзаря з УДО. Їх обвинувачували у незаконному, переправленні Януковича та інших осіб (усього не менше 20) за допомогою трьох гвинтокрилів збройних сил російської федерації повітряним шляхом через державний кордон України до невстановленого військового аеродрому на території рф.
Також Кобзар обвинувачувався у самовільному залишенні місця служби, а Янукович у підбурюванні до цього. Суд призначив покарання Януковичу — 15 років позбавлення волі (шляхом часткового складання призначеним вироком Оболонського суду у 2019 році), а Кобзарю — 10 років позбавлення волі.
На барикаді на Інститутській 20 лютого 2014
І всі ці рішення, навіть за 12 років після початку Євромайдану, мають значення. У всіх трьох вимірах справ Майдану людському, суспільному та історичному. І в кожному з цих вимірів є свої поразки, досягнення та робота, яку ще треба зробити.
Людський вимір справ Майдану — це передусім історії потерпілих і їхніх родин, які вже понад десять років чекають на рішення судів. Для багатьох із них події Революція Гідності та подальші судові процеси є частиною життя, яке минуло в очікуванні бодай мінімальної справедливості. Саме тому відсутність вироків після багаторічного розгляду — найбільш болісний аспект цих справ.
Коли провадження закриваються, а обвинувачених звільняють від відповідальності через строки давності, потерпілі фактично втрачають своє право на правосуддя.
Не кажучи вже про довіру до судової системи.
Окремим невирішеним питанням залишається розгляд цивільних позовів потерпілих у справах, які вже закрили. Розгляд таких позовів міг би стати мінімальною формою відновлення справедливості.
Ще один важливий аспект людського виміру — боротьба потерпілих за право на компенсацію моральної шкоди зокрема з державних органів. Представники потерпілих зараз виборюють у Верховному Суді судову практику, яка визнає, що відшкодування має здійснюватися не лише обвинуваченим, а й солідарно державою — зокрема МВС, якщо злочин скоїв правоохоронець.
Верховний Суд уже підтвердив цю позицію у деяких своїх рішеннях. А саме, що держава має відповідати за шкоду, завдану її представниками. Але МВС продовжує оскаржувати ці висновки у справах Майдану в різних інстанціях. Зараз справа дійшла до Великої палати Верховного Суду.
Для потерпілих це — боротьба за визнання того, що на державу покладається не лише юридична, а й моральна відповідальність за злочини проти її громадян.
Читайте також:
Свобода його горіння. Пам’яті Героя України Віталія Дереха – воїна, розвідника, майданівця, пластуна, рятувальника і відчайдуха
Медик-волонтер надає допомогу Андрію Юркевичу на Майдані 19 лютого 2014 року. Фото: Максим Баландюх
У суспільному вимірі справи Майдану — це не лише про злочини та вироки. Це про те, що суспільство не дозволило цим справам зникнути. Як на початку розслідувань, так і тоді, коли розслідування справ передавали з Генпрокуратури до ДБР у 2019 році.
Саме наполегливість громадськості, адвокатів, журналістів і потерпілих забезпечила умови, при яких, справи продовжують розглядати, попри зміну структур, політичних циклів, реформи та війну.
Водночас саме на проблемах справ Майдану з’явилися деякі нові практики та інструменти, які сьогодні здаються звичними.
Онлайн-трансляції судових засідань — один із прикладів. Десять років тому ця практика з’явилася не через реальну потребу: дати можливість брати участь у слуханнях понад 200 учасникам процесу і суспільству.
Перше таке рішення ухвалив суддя Святошинського суду Сергій Дячук у справі про розстріл 39 протестувальників 20 лютого 2014 року. Зараз онлайн-трансляція судових засідань є звичайною практикою, а не винятком.
Другий приклад — процедура in absentia, яка зробила можливим розгляд справ щодо тих, хто переховується в росії чи на окупованих територіях. Вона з’явилася зокрема як відповідь на неможливість притягнути винних у злочинах проти Майдану, які втекли. Зараз процедура in absentia стала важливим елементом забезпечення правосуддя в умовах російської агресії проти України.
Суспільний вимір — це також питання довіри. Те, як розглядаються справи Майдану, стає тестом на спроможність держави забезпечити справедливість. Публічність процесів, прозорість, своєчасність рішень — усе це формує або руйнує довіру громадян до правосуддя. Закриття проваджень через строки давності або затягування розгляду підриває принцип невідворотності покарання. Це особливо критично для справ, де строки ще не спливли, але можуть закінчитися у 2028–2029 роках, в межах 15-річного терміну.
Читайте також:
Чи має держава відшкодувати моральну шкоду потерпілим у справах Майдану і в якому розмірі
Історичний вимір справ Майдану — це питання того, що буде зафіксовано як факти, а що може зникнути або стати полем для маніпуляцій. Навіть коли суди закривають провадження через строки давності, вони мають встановлювати фактичні обставини злочину. Бо судові рішення — це не лише юридичні документи. Це частина способу, яким держава фіксує власну історію.
Збереження пам’яті про події Майдану — ключове завдання на найближчі роки. Діти, які не народилися у 2013–2014 роках, сьогодні навчаються в школі й отримують знання про Революцію Гідності з підручників. Але підручники пишуться на основі фактів — а факти встановлюються, зокрема, рішеннями судів. Якщо рішення не містять опису подій, ці події можуть бути забуті або перекручені.
Хода з портретами перших загиблих на Майдані. Ілюстративне фото
Саме тому представники потерпілих сьогодні в тому числі добиваються в судах, щоб навіть у рішеннях про закриття справ, суди описували обставини злочинів.
“На жаль, це не вироки, які б набрали законної сили. Але хоча б в ухвалах ці події мають бути зафіксовані як частина історії України”, — наголошує представник потерпілих у справах Майдану Оксана Михалевич.
“Скоро буде 12 років від часу подій, злочини за якими інкримінуються обвинуваченим. Діти, які народилися в тому році, зараз йдуть у п’ятий клас. У п’ятому і шостому класі діти вчать події Революції Гідності. Вчать їх із підручників, але підручники пишуться істориками, і пишуться на підставі тих фактів, які встановлені. Факти встановлюються, у тому числі рішеннями суду”, — підкреслює Оксана Михалевич.
Читайте також:
Підсумки 2023 року у справах Майдану: позитив, негатив та гнітюча стабільність з недотриманням розумних строків судового розгляду
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
