Конференція імені Коновальця у Вільнюсі: спільна протидія російській дезінформації та аналіз когнітивної війни

У Вільнюсі почалася II Міжнародна конференція імені Євгена Коновальця, присвячена протидії дезінформації та аналізу когнітивної війни, яку Росія веде проти України, Литви та Європи.

Про це 27 жовтня повідомляє литовський суспільний мовник LRT.

Організований “Українським домом” у Литві захід зібрав таких експертів, як Євген Магда, директор Інституту світової політики; Віктор Ягун, генерал-майор Служби безпеки України та колишній заступник голови СБУ; історики Олександр Кучерук та Іван Хома; Раймундас Камінскас; Арунас Сурдокас, інших науковців, журналістів і митців. Вони досліджують, як методи Коновальця – журналіста й борця за українську державність – можуть допомогти протистояти сучасним інформаційним операціям Кремля.

Конференція відбувається у гібридному форматі, тож охочі можуть долучитися онлайн і приєднатися до боротьби за інформаційну безпеку.

Євген Коновалець (1891–1938) – постать, чиї методи інформаційної боротьби стають одним із дороговказів для сучасних стратегій. Народжений у селі Зашків біля Львова, він навчався у Львівському університеті, слухаючи лекції Михайла Грушевського. Під час Першої світової війни командував Січовими стрільцями, а після поразки УНР у 1920 році заснував Українську військову організацію (УВО), згодом – Організацію українських націоналістів (ОУН) у 1929-му. У міжвоєнний період Литва стала ключовим союзником українських націоналістів: у 1929 році вона надала Коновальцю громадянство, паспорт і журналістське посвідчення, що дозволяло подорожувати Європою та координувати інформаційну роботу. У Каунасі діяло представництво УВО під керівництвом Івана Рев’юка (“Бартович”). Як журналіст і редактор Коновалець видавав газети та брошури, які спростовували радянські наративи про “єдиний народ” і просували ідею української державності.

Читайте також:
Операція “Ставка”. Невідомі документи щодо убивства Євгена Коновальця в Роттердамі

Євген Коновалець

Уже тоді Росія, через радянські спецслужби, використовувала пропаганду для придушення національних рухів. Вона фальсифікувала історичні факти, просувала ідеї “класової єдності” та знищувала національну ідентичність через цензуру й дезінформацію. Євген Коновалець протидіяв цьому, створюючи альтернативні інформаційні канали, співпрацюючи з європейськими виданнями та поширюючи правдиві наративи серед емігрантських спільнот. Литва фінансувала цю діяльність, адже мала спільні інтереси проти радянської та польської окупації.

У 1938 році Коновальця вбив агент НКВС Павло Судоплатов у Роттердамі, але його методи залишилися вказівником для боротьби з дезінформацією РФ.

Сьогодні, пише LRT, Росія продовжує ці тактики, але з сучасними інструментами. За даними NATO StratCom і EUvsDisinfo, вона використовує історичний ревізіонізм для підриву національної ідентичності країн Балтії та України. Яскравий приклад – книга “История Литвы”, видана в березні 2025 року видавництвом “Міжнародні відносини” при МГІМО з передмовою міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. У книзі, створеній за участю соратника засудженого за шпигунство Альгірдаса Палецкіса, заперечується існування литовської нації та мови, а Литва зображується частиною “російського світу”. Лавров виправдовує радянські репресії 1937–1938 років, вторгнення в Чехословаччину 1968-го та криваві події 13 січня 1991 року у Вільнюсі, звинувачуючи країни Балтії в “русофобії”.

Глава МЗС Литви Кястутіс Будріс назвав видання інструментом пропаганди, подібним до риторики перед вторгненням в Україну.

У 2025 році Росія посилила дезінформаційні кампанії проти виборів в Україні та Балтії, просуваючи тези про “внутрішні конфлікти” між владою й армією, що нагадує радянські “активні заходи” 1960–1980-х. Конференція у Вільнюсі використовує досвід Коновальця, щоб розробити інструменти протидії таким маніпуляціям – від перевірки фактів до створення сильних національних наративів.

На відкритті конференції виступили головуючий Віктор Чернишук, Посол України в Литві Ольга Нікітченко, генеральний директор Центру досліджень геноциду і резистенції мешканців Литви Арунас Бубніс, віцеміністр культури Литви Віктор Денисенко. Українські військові вручили подяки литовським волонтерам за підтримку в боротьбі проти російської агресії.

Віктор Чернишук підкреслив, що конференція покликана вшанувати Коновальця та запропонувати практичні інструменти для боротьби з дезінформацією.

“Методи Коновальця – створення альтернативних інформаційних каналів і співпраця з міжнародними партнерами – є прикладом для сучасних медіа та аналітиків”, – зазначив він, закликаючи учасників розробити стратегії протидії сучасним загрозам.

Ольга Нікітченко, посол України в Литві, наголосила на історичній єдності двох народів: “Спільний досвід боротьби за свободу, правду, право бути собою об’єднує нас, Україну і Литву, не лише політично, але й духовно. В різні часи і в різні способи наші народи стояли поруч у протистоянні нашому спільному російському ворогу. І той ворог, знаєте, він завжди змінював свої назви, свої ім’я, але ніколи не змінював своєї суті”.

“Нехай рішучість і сила духу Євгена Коновальця продовжують надихати нас бути сильними, єдиними і вірними своїй меті. Тій самій меті, за яку він жив і за яку він загинув. За незалежну вільну Україну, частину європейської родини”, – додала дипломатка.

Арунас Бубніс, генеральний директор Центру досліджень геноциду і резистенції мешканців Литви, наголосив на актуальності спадщини Коновальця: “Насправді, сьогодні ми ще занадто мало знаємо про співпрацю і солідарність між українським і литовським народами і державами, яка була особливо важливою для нас у ХХ столітті, а також у наш час, коли проти України ведеться тотальна російська війна. Активність і досвід Коновальця дуже великі. Він весь символізує нескореність України”.

Представник Вільнюського університету Віктор Денисенко підкреслив історичну єдність, зауваживши також, що дві країни об’єднує історична правда: “Свобода ніколи не буває безкоштовною… Його (Коновальця) ідея перемогла, бо неможливо вбити ідею незалежної України”.

Конференція пропонує унікальну можливість зануритися в аналіз російської дезінформації та знайти практичні інструменти для її подолання. Експерти з України діляться історичними паралелями, показуючи, як методи Коновальця – перевірка фактів, створення альтернативних наративів і міжнародна співпраця – можуть працювати сьогодні.

Читайте також:
Маневри в битві за правду. Як змінилися операції в інформаційній війні, що не матиме кінця