Бої за Покровсько-Мирноградську агломерацію вступили в завершальну фазу, нашим може загрожувати оточення, – експерт Машовець

Підрозділи Сил оборони України наразі гарантовано контролюють лише північну частину міста Покровськ у Донецькій області. Бої за Покровсько-Мирноградську агломерацію вступили у вирішальну – завершальну – фазу, і за певних умов нашим війська може загрожувати оточення.

Про це пише у своєму звіті в фейсбуці 27 жовтня військовий аналітик, координатор групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець.

За його даними, отриманими вочевидь від розвідки, основна “ударна сила” противника на Покровському напрямку – 2-га загальновійськова армія (ЗВА), “судячи з усього, отримала значне поповнення живою силою до того, як два тижні тому почалася її чергова спроба штурму міста. Всього, за різними оцінками, передові частини та підрозділи цієї армії отримали у кілька “прийомів” до 10,5 тисяч додаткового особового складу для формування штурмових груп та підрозділів у складі своїх передових частин та з’єднань. Однак, на цей рахунок, є й альтернативна оцінка – від 6 до 7 тисяч особового складу”.

Покровськ на мапі DeepState станом на 26 жовтня 2025

Щодо ситуації в Покровську оглядач пише: “противнику (506-й, 1437-й, 1431-й мотострілецькі полки/мсп, зі складу 27-ї мотострілецької дивізії\мсд, підрозділи 15-ї омсбр та ряд підрозділів 35-ї омсбр, зі складу 41-ї ЗВА) вдалося просунутися в центральній частині міста, фактично дійшовши до рубежу «Промзона» (район території 9-го пожежно-рятувального загону) – залізнична станція «Покровськ».
Хоча є інформація, що ЗСУ досі продовжують утримувати район «Собачовки», а також центр міста (включно з будівлею міської ради та прилеглими кварталами), і сам залізничний вокзал”.

“На даний момент взагалі складно визначити, де і якими силами ворог просунувся в межах самого міста Покровськ. Оскільки він діє за методом “прихованого проникнення” та “інфільтрації”, переважно малими піхотними групами (до 10 осіб), переважно «у відриві» від своїх основних сил та в проміжках між позиціями та рубежами передових підрозділів Збройних Сил України. Через нестачу особового складу в їхніх передових підрозділах ЗСУ досить складно виявити ці групи противника під час їх просування та переміщення, не кажучи вже про своєчасну їх “зачистку”.

Періодично фіксуються пересування піхотних груп противника по 3-5 осіб, рідше 8-10 майже по всій південній частині міста (від Леонтовичів до промзони).

По суті, відбувається те ж саме, що і в Куп’янську. Ворог активно “хаотизує” систему оборони Збройних сил України в самому місті, його піхота діє методами диверсійно-розвідувальних груп, не проводячи планомірного штурму міської забудови в її класичному розумінні, тобто немає, як таких, послідовних атак будівля за будівлею, квартал за кварталом. Вони намагаються рухатися приховано, часто використовуючи для маскування цивільний одяг, намагаючись “проникнути” в будь-яку “шпарину”.

Такі групи противника атакують позиції ЗСУ лише тоді, коли вважають це вигідним для себе та гарантує їм успіх. В таких умовах просування основних сил передових частин та підрозділів противника в межах міста, із зайняттям відповідних позицій та рубежів, здійснюється лише тоді, коли його малі піхотні групи достатньою мірою “насичують” цей район (квартал) міста (при цьому, гарантуючи суттєве послаблення централізованого опору з боку ЗСУ)”, – пише Машовець.

Його висновок наразі такий: “ЗСУ гарантовано контролюють лише північну частину Покровська (розташована на північ від залізничного вокзалу), причому досить рясно заміновану ворогом дистанційно. На решті території міста, по суті, точаться запеклі спорадичні бої між передовими підрозділами Збройних сил України, змушеними їх вести, фактично, без тилу та флангової взаємодії, часто в оточенні, або напів-оточенні та малими штурмовими групами противника, які активно намагаючись проникнути між ними і через їх розріджені бойові порядки”.

Оглядач також зазначає, що на західному фланзі Покровського напрямку передові підрозділи 2-ї загальновійськової армії РФ (ймовірно зі складу її 15-ї омсбр та 1441-го мсп), продовжують утримувати рубіж Удачне – агрофірма “Ковалиха”, зайнявши також лісосмуги вздовж залізниці, що веде до Покровська з Межової на Дніпропетровщині, “а головне, просунувшись своїми штурмовими групами до так званої “промислової зони” в західній частині Покровська, де їм, вірогідно, таки вдалося перерізати дорогу на Павлоград”.

“І саме це, на даний момент, становить найбільшу небезпеку для оборони всієї Покровсько-Мирноградської агломерації. Адже, відстань між передовими позиціями противника в промзоні  Покровська та в районі Червоного Лиману на північний схід від нього становить не більше 9 км по прямій лінії”, – вказує аналітик.

Його підсумки такі: “51-ша ЗВА противника наразі зазнає певних труднощів зі своєю безпосередньою участю у гіпотетичній «Покровській наступальній операції», незважаючи на низку тактичних успіхів у районі Червоного Лиману та на схід від Мирнограда. Поки що їй не вдавалося “зачепитися” за останній значними силами.

Незважаючи на це, 2-га ЗВА противника, яка два – два з половиною тижні тому розпочала черговий “генеральний штурм” Покровська, за цей час зуміла досягти цілком очевидних успіхів, просунувшись своїми передовими штурмовими групами та підрозділами у південній та західній частинах міста.

На даний момент поки що немає підстав стверджувати про наявність оточення українських військ у Покровську та Мирнограді. Однак загроза, і цілком реальна, цього – існує.

Для цього противнику (передовим підрозділам його 2-ї ЗВА) потрібно буде просунутися від Покровської промзони у північно-східному напрямку (тобто в бік Родинського і Т-подібного перехрестя доріг на Добропілля і Гришине, на південь від нього) всього на 9 км.

При цьому 51-ша ЗВА противника, яка відчуває очевидні труднощі із власним просуванням в районі Мирнограда та північніше нього, може навіть особливо «не напружуватись», темпів просування їй на зустріч 2-ї ЗВА противника – цілком вистачає”, – пише Костянтин Машовець.

“Висновок з усього цього очевидний. Судячи з усього, бої за Покровсько-Мирноградську агломерацію вступили у свою вирішальну (завершальну) фазу. У разі подальшого просування 2-ї ЗВА противника у північному та північно-східному напрямках весь цей район оборони гарантовано буде захоплений противником. При цьому, дійсно, значна частина українського угруповання, яке на даний момент обороняється в районі Покровська, а головне – в районі Мирнограда, зазнає великого ризику потрапити в оточення. Хоча, на данний момент, ніякого оточення немає”, – резюмує колишній військовий, а нині оглядач.

Як інформувала “Новинарня“, 26 жовтня Генеральний штаб ЗСУ повідомляв, що “ситуація в районі Покровсько-Мирноградської агломерації та на Очеретинському відрізку Покровського напрямку залишається складною. Противник переважає в кількості і нарощує наступальні зусилля. (…) Противник, за рахунок використання міжпозиційного простору та просочування малих піхотних груп, накопичив у місті близько 200 військовослужбовців. У населеному пункті тривають стрілецькі бої, активно працюють підрозділи БпЛА. Спроби ворога просунутися вглиб та закріпитися в міській забудові припиняються шляхом проведення контрдиверсійних заходів”.

Читайте також:
У Покровську – 250 росіян, йдуть стрілецькі бої, логістика під контролем дронів ворога, який фіксується і на півночі Мирнограда, – “УП”