Рада ухвалила закон про засади державної політики національної пам’яті. Що в ньому

Верховна Рада ухвалила закон про засади державної політики національної пам’яті.

“За” законопроєкт № 13273 у четвер, 21 серпня, проголосували 273 народні депутати з усіх фракцій, повідомляє із зали парламенту народний депутат Володимир В’ятрович (“Європейська солідарність”).

“Державна політика національної памʼяті врешті буде здійснюватися системно, в рамках спеціального закону”, – написав у фейсбуці В’ятрович, який, за його словами, був причетний до законопроєкту “від появи ідеї у 2016 році до остаточного ухвалення нині”.

За його словами, головні положення законопроєкту “Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу” такі:

– На законодавчому рівні даються визначення політики пам’яті, місць пам’яті, рашизму, злочинів проти Українського народу тощо.

– Український інститут національної пам’яті визначається як ЦОВВ зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує політику у сфері національної пам’яті Українського народу.

– Визначаються основні засади та напрямки політики національної пам’яті, завдання органів влади і самоврядування з її реалізації.

– Передбачено ухвалення урядом Державної стратегії відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.

– Передбачено наскрізну реалізацію політики пам’яті в діяльності музеїв, закладів освіти тощо

– Збереження і захист національної пам’яті, захист державної мови, охорона культурної спадщини визначаються одними з головних елементів національних інтересів України і складовими національної безпеки.

– Передбачено приведення розташованих у публічному просторі місць пам’яті ІІ Світової війни у відповідність з законами про деколонізацію, декомунізацію та державну мову (вилучення символіки російської імперської політики та комуністичного режиму, виправлення дат на 1939-1945, забезпечення написів українською мовою).

– Інформація про померлих, розміщена на могилах, намогильних спорудах, місцях почесного поховання більше не буде конфіденційною.

– Якщо державний чи комунальний заклад не змінив назву відповідно законів про деколонізацію чи декомунізацію, його назву змінить засновник або уповноважений ним орган.

– Названі з дотриманням закону вулиці, площі тощо не можуть змінювати назви упродовж 10 років після їх найменування чи перейменування.

– Назви територіальних громад будуть приведено у відповідність із назвами центрів цих громад.

– Відновлюється дія «антисаботажного механізму» закону про деколонізацію – місцевим радам знову надається 6 місяців для усунення символів російської імперської політики з публічного простору, а там, де вони цього не зроблять, це покладається на наступні 3 місяці на голів громад, а де й вони цього не зроблять за наступні 3 місяці це мають зробити голови обласних держадміністрацій.

– Нагороди, запроваджені УНР і УГВР, якими до 1991 року нагороджувалися борці за незалежність України у ХХ столітті, визнаються державними нагородами України.

– УІНП має оприлюднити на своєму сайті перелік осіб та подій, які містять символіку російської імперської політики і перелік осіб та подій, які не містять такої символіки відповідно до висновків та рекомендацій інституту і експертної комісії, вести та оновлювати ці переліки.