“Подарунок диктаторським режимам”: журналісти обурюються закриттям “Голосу Америки” і “Радіо Свобода”, Білий дім пояснює

додано коментарі журналістів

Адміністрація Білого дому висунула перелік претензій до мовника “Голосу Америки” і таким чином фактично пояснила, чому вирішила припинити його фінансування та роботу. Водночас ідеться про припинення фінансування владою США “Радіо Вільна Європа” / “Радіо Свобода”, що відзначає 75 років вільного мовлення на автократичні й тоталітарні країни, а також на країни зі слабкою демократією.

Про це вранці пише “Європейська правда” із посиланням на пресслужбу Білого дому.

У суботу, 15 березня, стало відомо, що значна кількість співробітників “Голосу Америки” та RFE/RL, загалом більше 1,3 тисячі, були відправлені в “адміністративну” відпустку без права доступу до мейлів та виконання роботи, що формує діяльність цього міжнародного мовника.
Агентство США з глобальних медіа (USAGM) припинило фінансування “Голосу Америки”, “Радіо Свобода”, а також “Радіо Вільна Азія” (мовить на Китай та КНДР, М’янму, Камбоджу та ін.).

Надалі адміністрація Дональда Трампа висунула низку претензій до “Голосу Америки”. У Білому домі використали цитати різних медіа, які звинувачують мовника в порушенні журналістських стандартів і уникненні відповідальності.

У пресслужбі адміністрації президента США заявили, що кілька репортерів “Голосу Америки” публікували коментарі проти Трампа у своїх професійних акаунтах у соцмережі Х, попри політику неупередженості соціальних медіа.

Зокрема на користь рішення Трампа Білий дім опублікував такі аргументи:

• У 2020 році “Голос Америки” писав про можливу російську роль у скандалі з ноутбуком сина колишнього американського президента Джо Байдена – Гантера Байдена, що адміністрація Трампа сприйняла як спробу “приховати правду”.
• Керівництво “Голосу Америки” попросило співробітників не називати ХАМАС і його членів терористами, “за винятком випадків, коли цитуються офіційні заяви”.
• У 2019 році мовник випустив сюжет про трансгендерних мігрантів, яку шукають притулку у США.

Попри відсутність офіційних заяв про зупинку діяльності міжнародного мовника “Голос Америки”, журналісти підтверджують, що відсторонення його працівників від роботи є загальним. Про це зокрема заявив у Facebook колишній співробітник мовника Остап Яриш.

“Практично всі, кого я знаю на Голосі Америки, з різних відділів і мовних служб, сьогодні отримали емейли про те, що їх відправляють у вимушену відпустку на невизначений термін. Це означає, що станом на зараз “Голос Америки”, який мовить 49 мовами по всьому світу, призупинив свою роботу”, – заявив він.

Остап Яриш донедавна був одним з провідних журналістів української служби “Голосу Америки”, але минулого тижня потрапив під скорочення, проведене DOGE (Департаментом ефективності уряду, так званим “департаментом Маска”). У зв’язку з цим на нього не поширюється заборона на коментування, яка діє для усіх чинних співробітників.

Таку ж інформацію надають інші незалежні від уряду джерела: так, видання NRP стверджує, що відсторонені усі без винятку співробітники “Голосу Америки”, та офісу, що мовив для Куби що працювали повний робочий день – йдеться про понад 1000 людей.

Зупинка “Радіо Свобода”

Паралельно відбувається зупинка фінансування для мережі RFE/RL (“Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода”). Це рішення адміністрації Трампа вочевидь зіграє на користь владі Ірану, Китаю, Росії та інших антидемократичних режимів, ідеться в заяві президента та гендиректора мережі RFE/RL Стівена Капуса.

Ця заява стала першим коментарем мовника щодо скасування фінансування “Радіо Свобода”, про яке стало відомо у суботу.

Згодом сайт мовника в окремому повідомленні підтвердив скасування федеральної грантової угоди, яка фінансує глобальну діяльність RFE/RL.

Стівен Капус у публічному коментарі не став говорити про це скасування як про доконаний факт. Водночас він заявив, що розірвання грантової угоди з боку Агенції США з глобальних медіа “було б величезним подарунком ворогам Америки”.

Керівник RFE/RL нагадав, що зупинка мовлення цього медіа, заснованого 1950 року, весь цей час було мрією диктаторів у різних частинах світу.

“Іранські аятоли, китайські комуністичні лідери, автократи в Москві та Мінську святкуватимуть загибель RFE/RL через 75 років [після створення мовника]. Перемога наших супротивників зробила б їх сильнішими, а Америку слабшою”, – йдеться у заяві.

Капус також підкреслив, що “Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода” має підтримку у Конгресі США.

“Протягом всієї історії Радіо Свобода отримувало потужну двопартійну підтримку. Без нас майже 50 мільйонів людей у закритих суспільствах, які щотижня залежать від нас в отриманні точних новин та інформації, не матимуть доступу до правди про Америку і світ”, – додав він.

Оцінки з України

Українські журналісти в дописах у соцмережах високо оцінюють роль “Голосу Америки” і “Радіо Свобода” в демократичних процесах в Україні, висловлюють підтримку журналістам цих медіа та засуджують рішення адміністрації Дональда Трампа про припинення фінансування мовників. Хоча є й альтернативні думки.

Сергій Сидоренко,
головний редактор “Європейської правди”:

– Якщо хтось мав сумнів що Америка, яку ми знали, вмерла – Трамп у суботу показав це дуже наочно. Неможливо переоцінити глобальну вагу фактичного закриття “Голосу Америки”, “Радіо Свобода” тощо.

Наголошу – це історія передусім не про Україну, а про глобальний контекст.

Десятиріччями СРСР боровся з “ворожими голосами”. Десятиріччями Росія, Китай, Іран та купа інших диктатур по світу мріяли про те, щоб “Свобода” зникла.

Навіть досі у низці країн “Радіо Свобода” та його відгалуження лишаються найбільш гідними довіри джерелами новин. Подекуди – єдиними (це, до слова, був важливий елемент противаги Китаю та компанії).

Тепер це у минулому.

Тепер свобода слова – це гріх. Трампізму не потрібна правда, вона шкодить; постправди цілком достатньо.
Америка, яку знали досі – вмерла не лише щодо України. Біда не тільки на російському векторі. Якщо хтось мав сумнів, то тепер його немає.

Зміни, до слова, ще не завершилися. Наприклад, попереду НАТО. Але вони точно пройшли точку неповернення.

Утім, кінець старого світу – це ще далеко не кінець життя. За нової реальності теж можливо жити. Просто все буде абсолютно інакшим.

Чи зможе Україна обернути частину змін на свою користь? А ось це – ключове питання, відповідь на яке ми дізнаємось лише на досвіді. Поки були як лажі (наприклад 28.02 у Білому домі), так і успіхи.

Але просто і легко – точно не буде. Ось тут можна бути певним на 100%.

– Доєднуюся до написаного багатьма. Колеги з “Голосу” та “Свободи”, моя щира повага до вашої роботи і підтримка. Досі важко повірити, що це відбувається в реальності.

Ще важче сприймати те, що демонтаж старого світового порядку відбувається взагалі без опору з боку інституцій, двопартійної системи, державного апарату. Це теж було гордістю старої Америки, і цього теж, як бачимо, вже не лишилося.

Попереду складні часи для всіх. Але маємо вистояти. Вистоїмо.

Наталія Лігачова,
головний редактор “Детектора медіа”:

– Зранку після новини про скорочення указом Трампа USAGM стежила за новинами, листувалася з колегами, допомагала журналістам шукати коментарі… А ввечері, коли стало більше інформації, мою стрічку в ФБ заполонили пости колег з рефлексіями щодо фактичного припинення діяльності “Голосу Америки” та “Радіо Свобода” у всьому світі.

Я теж хочу підтримати всіх, хто працює в цих медіа, які 70 років були не лише “мʼякою силою” США, а й в багатьох країнах, зокрема і в Україні, взірцем обʼєктивності та дотримання журналістських стандартів. І дуже сподіваюсь, що лягати в помиральну яму ще рано. Що в країні, яка багато років нагадувала нам про слова Тараса Шевченка “Борітеся – поборете, вам Бог помагає!”, знайдуться сили та люди, в тому ж Конгресі, які будуть чинити спротив розправі над свободою слова, здійсненню пророцтв Орвелла…

Бо мовчання громадянського суспільства та інтелектуальних еліт зараз в США – це те, що лякає навіть більше, ніж руйнівна сила трампізму по всьому світу. Надія помирає останньою: може, вони все ж таки заговорять?

Михайло Ткач,
журналіст-розслідувач “Української правди”, колишній співробітник проєкту “Радіо Свобода”:

– Кілька років тому я мав розмову з одним колишнім керівником нашої розвідки:

«Є неочевидний спосіб негативного впливу ворога на державу. Коли на ключові посади за активного сприяння і низки заходів приводять людей, які в силу свого психотипу та некомпетентності здатні призвести до потрібних ворогу результатів.
Він простий, бо людина часто або завжди не свідома того, до чого призведуть її дії та рішення. Навіть задоволена динамікою і вважає, що все йде, як хоче ця людина. А за її логікою – це правильно.
Хоча ці рішення часто або завжди передбачувані. Як і результат.
В результаті державний механізм в потрібний момент може виявитись паралізованим або розбалансованим настільки, наскільки потрібно ворогу задля досягнення цілей».

Унікальність держави номер один у тому, що її керівники своїми діями можуть нашкодити не лише собі, а й всьому світу.

Бо колись дуже давно люди, для яких мав значення не лише костюм, а його “носій”, вирішили, що вони можуть (а відтак – забовʼязані) створювати, а не знищувати.

Зараз, коли костюм має першочергове значення, вже зовсім інші люди на чолі держави номер 1 вирішили, що багаторічна історія США була помилкою. Вирішили, що вони важливіші за США. Вирішили, що вони мають знищувати, а не створювати.

Чим це все закінчиться не складно спрогнозувати будь якій людині, яка має мозок.

Те, що в багатьох країнах пострадянського простору редакція “Радіо Свобода” часто була єдиною незалежною редакцією, яка заважала росії перетворити місцевий уряд на корумпований васалітет, наразі одна з найбільших загроз для таких країн.

“Радіо Свобода” не має бюро у Франції, Німеччині чи Великій Британії. Бо це сталі демократії, де премʼєр йде у відставку після того як зайшов у кімнату з людьми під час карантину незалежно від того хороший він премʼєр чи поганий, а колишній президент отримує вирок за корупцію.

Редакції “Радіо Свобода” могли говорити там, де говорити було заборонено. І тенденція останніх 50-ти днів, свідчить про те, що говорити буде заборонено навіть там, звідки це право поширювалось.

В лютому 2024 року російська влада оголосила діяльність “Радіо Свобода” небажаною в росії.

Сьогодні те саме зробив президент США. Тільки він прийняв рішення оголосити діяльність “Радіо Свобода” небажаною у всьому світі.

Очікувати, що диктатор буде конфліктувати з диктатором через те, що той – диктатор, марна справа.

“Радіо Свобода” – 75 років. Я бажаю “Радіо Свобода” пережити президентство Трампа. Бажаю цього незалежним американським інституціям. Того ж я бажаю і славетним Сполученим Штатам Америки.

Підтримка колегам.

Тарас Шамайда,
журналіст, громадський діяч:

– Знищення одним махом усієї мережі мовлення “Голосу Америки” й “Радіо Свобода” – ще один злочин Трампа проти всього вільного світу.

Всі, хто жив у свідомому віців в СРСР, пам’ятають, наскільки важливим був цей голос правди посеред тотальної брехні імперії зла. Голос, який пробивався через усі глушилки й залякування, і зміцнював віру у торжество правди й свободи.

І навіть зараз, в умовах свободи слова і вільних медіа, “Голос Америки” і “Свобода” залишалися по всьому світу важливим і гідним довіри джерелом інформації.

Те, з чим Москва, Пекін і решта столиць світового зла не могли впоратися 80 років, зруйновано бандою Трампа за один день. Якщо у когось досі були сумніви, то тепер руда потвора точно заслужила на звання героя росії.

Вадим Денисенко,
політичний аналітик, колишній народний депутат і керівник “Інституту майбутнього”, журналіст:

– Як на мене, то головна проблема зовсім не в закритті “Радіо Свобода”. Проблема в тому, що колективний Захід – і США, і Європа взагалі – відмовилися вести інформаційну війну на території Росії. Ця тема табуйована всіма фондами, які витрачають мільйони на журналістику.

Я належу до тієї меншості, яка вважає, що закриття “Радіо Свобода” ніяк і ні на що особливо не вплине (окрім тих дуже достойних журналістів, які, на жаль, втратять роботу).

Радіо було створено в часи Холодної війни, і його головною задачею був підрив Радянського Союзу зсередини. І воно відіграло величезну роль в ті часи. Потім воно стало просто ЗМІ з високим рівнем якості журналістики, довіри та цитованості. Іншими словами, воно стало одним із хороших ЗМІ.

Про що зараз не говорить ніхто, так це те, що ні в 2014-му, ні в 2022 році колективний Захід (нагадаю, це було задовго до Трампа) не захотів створювати сучасні інструменти, які були б ефективними в інформаційній війні на території Росії. Які це інструменти? Я не відкрию Америку, коли скажу, що це ТікТок, телеграм та якісні і кількісні дослідження.

І можливості донесення інформації на територію Росії в рази більші, ніж це мало “Радіо Свобода” в 80-і роки минулого століття. На жаль, Захід просто боїться розпочинати таку війну.

Дмитро Крапивенко,
військовослужбовець ЗСУ, журналіст, колишній головний редактор “Українського тижня”:

– На смерть “Свободи” і “Голосу Америки”. Ці медіа замислювалися як інструменти ідеологічної боротьби, як софтпавер, як пропагандистські проєкти у роки холодної війни. Свою історичну місію вони виконали у 1991-му (принаймні та частина, що мовила на соцтабір, про інші судити не берусь).

У розвалі цього самого соцтабору вони відіграли значущу роль. Візьмемо СРСР 1980-х: не в останню чергу завдяки “Голосу Америки” і радіо “Свобода” був сформований новий тип молодіжного лідера, якщо завгодно, опініон-лідера. На противагу комсомольскому фальшивому зажратому активу чи штучно пілтримуваному радянською пропагандою “честному рабочему парню” в спецовці будзагону постав інтелектуал у модних джинсах, з хорошим магнітофоном, на якому він слухає західну рок-музику і радіприймачем, який ловить “ворожі голоси” (той-таки “Голос Америки”), читає самвидав. Він має проблеми з КГБ, але цей факт лише вивищує його в очах оточуючих, додає романтичного ореаолу.

Ці хлопці і дівчата – модні й інтелеутальні водночас стали “рушійною силою перебудови”, лідерами і змінотворцями в усіх республіках (передовсім у європейській частині СРСР), зрештою, без них розвал совка не стався б. Отже, й без “Свободи” і “Голосу Америки”.

У Центральній Європі вчинили чесно: коли ці країни остаточно стали частиною західного світу (зі вступом до НАТО і ЄС), польскі, чеські, балтійські і т.ін. бюро “Голосу” і “Свободи” почали закривати, бо цей терен перестав бути місцем ідеологічної боротьби.

Щодо постардянського простору – було намагання зробити той-таки “Голос” і “Свободу” частиною національного медіаландшафту, щоб були в ефірі присутні медіа, які відстоюють демократичні цінності та сприяють демократичним перетворенням. Завдання куди менш абмітне, і його виконня за ці 30+ років, давайте визнаємо, не мало успіху в більшості країн.

У випадку України ці медіа виконали свою місію у 2014-му і просто стали частиною ландшафту (передовсім “Свобода”). Вони були тут помітним гравцем, але давайте відверто, точно не інструментом ідеологічної боротьби.

Білоруська, кавказькі, центральноазійські і російська служби стали “річчю в собі” – місцем хорошого працевлаштвання для тамтешніх опозиціонерів. Згортання демократії і встановлення диктаторських режимів в цих країнах відбулося, а протидія, яку мали б підтримувати згадані ЗМІ, зійшла нанівець.

Сучасна російська молода людина може носити модні лахи, мати айфон і безперешкодно слухати будь-яку американську музику, але це жодним чином не впливає на його світогляд – завтра він може опинитися в “СВО” і скоювати воєнні злочини, не виймаючи ейроподсів з вух. Цей хлопець поняття не має, що таке “Голос Америки”, він йому просто нецікавий і незрозумілий.

У нинішніх умовах, та ще й з огляду на “нову немолоду команду Трампа”, звісно ж, ані “Свобода”, ані “Голос” не можуть вести ідеологічну боротьбу. Повалення росії не є пріоритетом сучасних США, та й Європи теж. Тому й подібні проєкти стають атавізмом.

Це гірко, можливо, комусь усвідомити, але настали дуже суворі часи. Хочете повалити режим путіна і миру в Європі – треба працювати над розвалом цієї росії, треба підіймати на повстання повневолені москвою народи, розпалювати його через анонімні тг-канали, займатися пропагандою, рвати там, те тонко, а не аналізвуати “звіти про порушення прав людини в рф”. Треба закликати до насильницьких дій, інакше перемоги не буде.

Хочете повалення режиму аятол – беріть до рук зброю і зупиняйте ворога, який уже розпустив свої мацаки по Близькому Сходу і Африці. Розповідями про права жінок ви не зупините Іран – за 45 років не зупинили.

Павло Казарін,
військовослужбовець ЗСУ, журналіст:

– Коли я працював на Радіо Свобода, то ми жартували, що наше завдання в тому, щоб нас закрили. Тому що «Радіо Свобода» працює лише там, де є проблеми із демократією. Нашим тріумфом як країни було б перерости українську редакцію.

Потрібно розуміти, що всі медіа у нашій країні ділилися на п’ять типів – за мотивами спонсорів.

ЗМІ фінансово-промислових груп. Гаманці скуповували телеканали для інформаційного захисту бізнесу та заради статусу – як футбольний клуб. Обмінювали лояльність медіамайданчиків на поступки з боку влади. Порядок денний ЗМІ залежав від стосунків господаря з вертикаллю.

ЗМІ, які намагалися бути бізнесом. У них безліч проблем. Рекламний ринок мізерний, конкуренція зі «ЗМІ на утриманні» висока, аудиторія не звикла платити за контент. У результаті виходила ситуація, коли будь-який ринковий стартап приречений тягнутися до точки беззбитковості, як віслючок за морквою.

ЗМІ на держзабезпеченні. Кожна влада полюбляла плутати свою шерсть із державною, тому вимагала від них бути рупорами та пропагандистами. До появи «Суспільного» ця ніша була проклятою. А тепер «Суспільне» – це єдина ложка меду в бочці з слухняними та покірними.

Ще були ЗМІ із західним фінансуванням. Інформаційний прожитковий мінімум. Такий собі термометр здорового глузду. Вони не озиралися на самоокупність, не шукали реклами і могли боротися на користь якості, а не кількості. Вони вміли в цінності та в місію. Дональд Трамп спочатку скасував гранти, а потім знищив «Радіо Свободу» та «Голос Америки». Тепер у цій ніші залишилися ВВС, DW і, мабуть, все.

А ще були ті, хто брав гроші у Москви. Безпосередньо або через посередників. Під медіавивіскою або під блогерським статусом. В них сьогодні свято.

Я сподівався, що «Радіо Свободу» закриють, бо ми впоралися.

Її закрили, бо не впоралися США.

Читайте також:
Трамп підписав указ про скорочення в семи федеральних агенціях США: одна з них фінансує “Радіо Свобода” та “Голос Америки”