Засновник ПДМШ Друзенко оголосив про намір здобути владу та що найбільша проблема – “в Києві, а не в Москві”. У мережі реагують

Співзасновник Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова Геннадій Друзенко заявив про намір іти в політику і здобувати владу ще під час воєнного стану, використовуючи риторику, яка може бути вигідна Росії.

Про це він написав у фейсбуці ввечері в понеділок, 6 січня.

Перед цим практично по всій Україні з’явилися білборди з гаслом “Час лікувати країну. Геннадій Друзенко. Президент ПДМШ”.

Білборд із рекламою Геннадія Друзенка в Києві. Фото: ФБ Ростислав Пелехович

У понеділок в програмному дописі Друзенко підтвердив, що “йде в політику”. Фактично, він став другим публічним діячем в Україні, хто оголосив про такий намір – слідом за Олексієм Арестовичем. І риторика Друзенка багато в чому подібна до Арестовича.

“Я б радо став українським Медісоном, якщо б знайшовся український Вашингтон. Чи українським Дебре, якщо б побачив поруч українського де Голля. Чи українським Амбедкаром, якщо б в Україні зʼявився свій Джавахарлал Неру. На жаль, я не бачу серед українського політикума жодного державника, який би відповідав безпрецедентним викликам нашого часу. І тому, як вже було у 2014-му та у 2022-му, вирішив прийняти виклик чи радше бій, в який би волів ніколи не вступати…” – ідеться в заяві Друзенка.

Довідково

Джеймс Медісон – 4-й президент США у 1809–1817 рр., один із батьків-засновників Сполучених Штатів, основних авторів Конституції США та Білля про права.

Мішель Жан-П’єр Дебре – французький політичний діяч, близький соратник Шарля де Голля, перший прем’єр-міністр французької П’ятої республіки (1959-1962 рр.), один із найбільших політичних діячів Франції післявоєнної доби.

Бхімрао Рамджі Амбедкар — індійський юрист, політичний діяч, лідер паріїв (“недоторканих”), основний автор проєкту Конституції Індії, перший міністр юстиції після проголошення незалежності Індії 1947 р., міністр праці тощо.

“Я глибоко переконаний: якщо у 2022 році нашою основною проблемою була путінська росія, то зараз нею стала неефективність нашої влади. Український шашіль став для українського дерева небезпечнішим за російський буревій. Ще трохи – і ми самі себе «звоюємо», за словами гетьмана Мазепи, одної з наймасштабніших і найтрагічніших постатей української історії.

Тому я вірю: ключ до нашого виживання наразі лежить не на фронті, не у Вашингтоні, Брюсселі чи Парижі, а в Києві. Але чинна влада не хоче і нездатна мобілізувати націю задля досягнення цієї надмети. Тому ключове завдання для України (якщо вона не хоче вчергове зникнути з політичної мапи світу) – змінити владу, уникнувши вакууму легітимності (який обовʼязково утвориться у разі військового перевороту). Бо сила ворога – насамперед у нашій слабкості, яка є результатом критичної неефективності української державності”, – заявляє Друзенко.

Він висловив побажання, “аби Україна стала схожою на великий ПДМШ” (добровольче формування цивільних медиків-добровольців та допоміжного персоналу до надання медичної і парамедичної допомоги в зоні бойових дій, евакуації поранених військових, цивільних тощо – “Н”).

Також Друзенко вважає, що “з Московією” його “мости спалені”, адже там його “засудили за “розпалюванні ненависті або ворожнечі в мережі інтернет” на п’ять років шість місяців колонії загального режиму” вироком Басманного суду Москви.

У коментарях до свого допису Друзенко пише, що “Залужний не пройшов тест на державника”.

Він наголосив, що “зло, сказане під українським прапором українською мовою, все одно залишається злом”, “час повернути етику в українську політику”, “час лікувати Україну”. Та додав, що “будь-які інші коментарі будуть у лютому”.

Коментарі та реакція соцмереж

Під дописом Геннадія Друзенка можна зустріти переважно позитивні відгуки про його намір балотуватися (“Підтримую!”, “Тільки вперед!”, “В добру годину” тощо). Водночас видно, що значною мірою це коментарі ботів. І не друзі Геннадія в фейсбуці писати коментарі до його заяви не мають змоги.

Від інших користувачів з’явилося вже чимало дописів, які критикують Друзенка за початок політичної кампанії в розпал війни та кепкують над ним.

Зокрема, Олексій Панич поширив мем з українською версією зібрання “батьків-засновників”, серед яких – Арестович, Друзенко, Доній, Любарський, Добродомов, Гайдай, Дацюк (коментатори, об’єднані ознаками антивоєнної позиції):

Серед інших коментарів є такі: “Амеріканскій інстітут будущего”, “Батьки малоросійські”, “А де Романенко?”, “Хай Дацюка собі в Вашингтони візьме. Який Медісон, такий йому і Вашингтон буде…”

Ярослав Пасько вказує на таке: “Насправді роль Вашингтона вже не є вакантною. Її опанував – ні, не Арестович, а відомий заморський блогер Любарський. Зараз вони з Друзенком мають спільне турне країною”,

Богдан Логвиненко: “Пдр Друзенко обіцяв у 2022-му, що росіянам будуть в полоні відрізати яйця, що в результаті перейшло на наших військовополонених.”

Тетяна Микитенко додає: “Вони просто так і не вмонтувались в структуру війни, тому імітують, що ринок, який представляють вони знову актуальний. Кушаць хачєтса”.

Історик Олександр Палій наголошує: “Друзенко і Дацюк – послідовні вороги України. Цьому є безліч відкритих підтверджень. Тими, хто їх пхає в політику, а також ними самими, має зайнятися контррозвідка”.

Журналістка “Детектор медіа” Юлія Лавришин у свою чергу зазначає: “І я не здивуюся, якщо наш мудрий нарід поведеться на це гівно”.

Хто такий Геннадій Друзенко

Геннадій Друзенко (нар. 1972 р. в Києві) називає себе українським правником та громадським активістом.

За освітою він юрист. Бакалавр правознавства (юрфак Міжнародного науково-технічного університету, 1999), магістр права (Український центр правничих студій Київського національного університету ім. Шевченка, 2000). Надалі навчався в Українській школі політичних студій, проводив наукові дослідження у Центрі Вудро Вільсона (Вашингтон, США) як “фулбрайтівський науковець” тощо.

У 1993—1995 рр. після завершення Київського теологічного коледжу працював на посаді секретаря-референта патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). У 2001—2004 рр. – в Центрі європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України. У 2010-11 рр. очолював секретаріат Комітету Верховної Ради України з питань євроінтеграції.

У 2013 р. з Олексієм Гончаруком вони відкрили практику у сфері права Євросоюзу юридичної фірми Constructive Lawyers.

У 2014-2015 рр. працював на посаді урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики.

У 2014 році Друзенко та його соратники створили Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова — неурядовий проект із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні проведення АТО/ООС.

Серед громадських організацій, які очолював Друзенко – Центр конституційного моделювання (із 2021 р.), “що має на меті створити майданчик для обговорення та моделювання нової Конституції України”.

Кілька разів Друзенко вже “ходив у політику”. У 2014 р. невдало балотувався до Верховної Ради від партії “Сила людей” (№2 у списку), надалі був помічником народної депутатки від об’єднання “Самопоміч” Наталії Веселової. У 2019 р. на вборах публічно підтримував Юлію Тимошенко, причому робив це також від імені ПДМШ.

Геннадій Друзенко – “президент” цієї громадської (благодійної) організації, офіційна назва з 2015 р. – БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД „ПЕРШИЙ ДОБРОВОЛЬЧИЙ МОБІЛЬНИЙ ШПИТАЛЬ ІМ. МИКОЛИ ПИРОГОВА“», директор – Тетяна Самойленко.
Однією з керівниць ПДМШ є його дружина Світлана Друзенко.

Друзенко отримав статус учасника бойових дій як “працівник” у 2016 р. – хоча тоді добровольці ще не мали права на УБД.

У 2019 р. на національних “круглих столах” Друзенко підтримував політику двомовності в Україні (цитата: “Українцям варто сприймати двомовність, яка є в державі, як перевагу, та не варто проводити жорстку українізацію”).

У 2022 році ПДМШ в Києві розташовувався в маєтку Віктора Пінчука.

Наочна агітація Геннадія Друзенка

З осені 2024 р. він активізував виступи на різних ютуб-каналах та в медіа, виступаючи проти “внутрішнього ворога”.

За інформацією наближених джерел, з Друзенком працює політтехнолог Сергій Гайдай. Водночас джерела фінансування його виборчої кампанії залишаються невизначеними.

Читайте також:
На підсиленні ЗСУ – без визнання держави. З якими проблемами стикаються медики-добровольці ПДМШ