автор: Володимир Молодій
фото із соцмереж Олександра Ябчанки
Якщо літальні дрони вже давно є звичністю війни проти росіян, то дрони наземні досі можна вважати новинкою. Однак користь від них величезна – вони можуть виконувати найнебезпечнішу роботу на полі бою. Зараз їх активно намагаються вмонтувати в полотно війни. Серед найактивніших у цій роботі – батальйон “Вовки Да Вінчі”. Зокрема – відомий у цивільному житті громадський активіст, медик, а нині військовослужбовець Олександр Ябчанка.
У 2024 році він переведений у роту “Гонор” і на час виходу цього інтерв’ю очолює Службу роботизованих систем.
У розмові з “Новинарнею” Олександр розповів про те, чому наразі немає великої кількості відео з роботою наземних роботизованих комплексів, чому ці технології необхідно освоїти швидше за росіян, і яких фахівців шукають “Вовки Да Вінчі” для роботи з наземними дронами.
– Олександре, яке майбутнє мають наземні дрони на полі бою? І які їхні функції на сьогодні використовують “Вовки Да Вінчі”?
– Я вважаю, що безпілотні системи – це майбутні воїни на полі бою. Рано чи пізно вони замінять там людину. І це стосується всіх безпілотних систем – і в повітрі, й у воді, і на землі. Не треба бути великим футуристом, щоб це добре бачити. Власне, над цим ми зараз і працюємо.
А щодо другої половини вашого запитання, то важливо те, які функції мають виконувати наземні роботи. По-перше, це логістика. По-друге – евакуація. Потім уже – мінування-розмінування, спостереження і вогневе ураження.
“Більше роботів — менше москалів”, — написано в Олександра на спині
Із цього на сьогодні ми вже отримали логістику й евакуацію. Тобто це вже звична для нас робота, яку ми успішно виконуємо. А от у мінуванні-розмінуванні – поки що робимо перші кроки. Щодо вогневого ураження, то можна сказати, що
частково ми вже воюємо наземними роботизованими комплексами.
Ну, і спостереження – ця функція, звичайно, стосується насамперед літальних дронів, але і в нас вона теж працює.
– Поясніть про функцію вогневого ураження.
– На платформи кріпляться різні кулемети. Якщо на хлопський розум, то функція вогневого ураження, перш за все, дає змогу відстрілюватися пораненим, які евакуюються з поля бою.
Таким чином, основна задача наземних роботизованих комплексів, і це наша філософія, – захист бійця. За ці останні пекельні місяці, особливо в Красногорівці, наші кулемети знищили декілька важливих цілей, при тім самі залишилися не ушкодженими.
Взагалі, з пілотів наземних роботизованих комплексів у нас, слава Богу, наразі немає жодної втрати. Були легкі поранення, контузії, але всі живі і всі в строю. Для мене як для командира це найважливіше. Так, ми настріляли купу всього, але головне – збереження особового складу. І станом на сьогодні – без втрат.
Мобільні платформи “Рись”, отримані “Вовками Да Вінчі” від фонду Сергій Притули в рамках збору “WOGонь допомоги. Зберемо загін роботів”.
– Які саме роботизовані комплекси використовують “Вовки Да Вінчі”?
– Найперше – це “ШаБля“. Вона вже інтегрована з платформою “Рись”. Ще використовуємо комплекс “Вепр”. Це гусенична платформа, яка гарно себе зарекомендувала.
Ще одна класна платформа – “Терміт”. На неї планують встановити гранатомет, турель під МК 19, чого ми дуже чекаємо.
– Розкажіть про якісь конкретні випадки, які показали ефективність цих дронів.
– Маємо відео, як “Вепр” вивіз бійця вже майже з того світу. Туди, де поранили нашого побратима, потрапити було надзвичайно складно. Якби не робот, то, найімовірніше, боєць би загинув. Бо відправити туди хлопців для його евакуації – це було б для них вірною смертю. Але й не відправити не можеш, адже там поранений! І ти мусиш його принаймні спробувати витягнути.
Уявіть собі, перед яким жахливим вибором у таких випадках стоїть командир.
Те саме відео порятунку пораненого бійця наземним дроном “Вепр”:
Під час одного з боїв у нас було семеро поранених, і всіх вдалося вивезти завдяки “Рисі”. Якби у нас не було НРК, їх витягували б інші бійці, і кількість “трьохсотих” таким чином могла б подвоїтися. Адже противник зазвичай бачить з повітря, де поранені, і спеціально чатує, коли до них піде допомога (а людину побачити значно легше, ніж наземний дрон).
Узагалі, евакуація поранених – величезна проблема. Та якщо в тебе є варіант наземного роботизованого комплексу, це значно спрощує завдання.
– Як часто НРК залишаються на полі бою, заїжджають і не можуть виїхати?
– Втрати, звісно, є. Бо їх просто знищують.
У певний період ворог спочатку не розумів, як це так – у нас на позиціях є люди, а логістики ніякої. Літали над нами, дивилися – і не бачили. А це було влітку, коли воїни на позиціях можуть перебувати доволі довго – за умови, що їх забезпечать усім потрібним, а особливо водою. Літо цього року були жарке і води треба було багатько. То ми дронами такі запаси натягали, що до нас навіть дружні підрозділи приходили по воду.
А потім вороги зрозуміли, що саме нам допомагає у логістиці. Річ у тім, що коли пілот повітряного дрона щось шукає, то зазвичай це щось конкретне. Наприклад, у 2022 році ми більше були заточені на бронетехніку, у 2023-му – на піхоту і бронетехніку. А тут була нестандартна штука. Тому перший тиждень росіяни не могли втямити, що відбувається. А коли збагнули, то почалося полювання на наземні дрони.
І, на жаль, були втрати. Але це втрата заліза. Шкода, звісно, але головне, що люди живі. Цю роботу все одно хтось мусить робити. І її робитиме або людина, або залізяка. Наша філософія така, що хай це робить все-таки залізяка. Тому в нас були втрати і платформ, і турелей, але при тому – жодної втрати оператора.
– БПЛА вже давно є звичністю у цій війні. Наскільки новинкою є наземні дрони? Чи, можливо, літальні просто забрали на себе всю увагу?
– Наземні дрони не є новинкою – в тому плані, що нікого ними вже не здивуєш. Але так, порівняно з літальними апаратами їх використовують значно менше. Тому що це набагато важче.
По-перше, треба доставити цю штуку на поле бою. Якщо “мавік” можна просто принести в руці, то НРК важить близько 50 кілограмів.
“Мавік” — теж дуже важливий у сучасній війні дрон
По-друге, наземні дрони потребують певної інфраструктури застосування. У тому числі й повітряної. Щоб гарно керувати наземним роботизованим комплексом, потрібен добрий пілот НРК і ще один пілот – БПЛА.
Це я до того, що є хибна ілюзія – мовляв, з’явились роботи, то тепер треба буде менше людей. Ні, навпаки! З’явилися роботи – і тепер треба буде більше людей. Просто ці люди знаходяться не на самому передньому краї, а у відносній безпеці, порівняно з піхотинцем.
Тобто якщо ми хочемо воювати наземними роботами, то нам треба ще більше людей. Зате ймовірність загинути набагато менша. І наш результат є добрим прикладом цьому.
– Але ефектних відео з наземними дронами в мережі майже немає, на відміну від літальних апаратів…
– Це справді так, і нескладно зрозуміти, чому. Бо з БПЛА – це зазвичай видовищні відео, а НЛК – ну, їде собі та й їде… Але з часом таких відео точно побільшає.
Олександр Ябчанка
– Наскільки складніше навчитися управляти наземним дроном, ніж повітряним?
– Не набагато. Але тут, радше, потрібно бути, крім того, що пілотом, ще й механіком. Треба розбиратися в усьому. Штука з НРК в тому, що для управління ними треба бути трохи “айтівцем”, трохи механіком, трохи пілотом, при тому ще й пілотом БПЛА.
Я пригадую свою роботу в педіатрії в далекі нульові – таких людей ми називали “спеціалістами загального профілю”. Через те, що оператор НРК поєднує в собі купу компетенцій, він є дуже цінним бійцем. Відповідно, ми їх максимально бережемо.
– Логічно припустити, що їхнє навчання значно триваліше, ніж, знову ж таки, тих же операторів БПЛА?
– Довго, тому що вони самі вчаться. Адже зараз вони є одними з найперших таких пілотів. Оператори наземних дронів є ще хіба у 5-й штурмовій і 3-й штурмовій бригадах.
Наш підрозділ створився виключно на ентузіазмі. Це не було “згідно-відповідно”. Дуже добре, що держава підтримує такі ініціативи. Так було і з безпілотними літальними апаратами – о, воно працює, треба вводити у війська! Така ж історія сьогодні з наземними роботизованнями комплексами.
Це той приклад, коли правильні низові ініціативи дуже вчасно були підхоплені на рівні носіїв повноважень, і зараз ці ідеї вже інституціалізовані. Думаю, наземних роботів чекає дуже широке застосування. Адже держава тут рухається навіть дещо попереду. Знаю, що
вже закуплено велику кількість НРК. Просто поки що на них особливо немає кому працювати.
Новітня “ШаБля” “рубає ворогів” у найкращих козацьких традиціях
– Скільки на цьому етапі ви плануєте залучити фахівців для роботи з наземними дронами?
– Поки що плануємо залучити взвод. Та, як на мене, є величезна проблема в суспільстві з уявленням про війну. Для людей, якщо тебе забирають у військо, це часто виглядає так, ніби “це кінець – зараз тебе в кращому випадку затягнуть непідготовленим в окоп, а в гіршому – кинуть на штурм”.
Але ж це не так. І особливо в нашому випадку. Ми зараз набираємо людей саме для роботи з наземними роботизованими комплексами. Запрошуємо воювати інноваціями. Це мій прямий посил до громадян: воювати доведеться, на жаль, усім, тому ми вам пропонуємо битися з допомогою технологій.
Вони вже є, треба просто наважитися, освоїти і застосовувати. Ви можете керувати наземним роботизованим комплексом, знищувати ворогів і при цьому залишатися у порівняній безпеці. Ще раз наголошу, що в нас немає втрат серед особового складу.
Важливо також розуміти, що якщо зараз масово не опанувати цих технологій, то росіяни можуть зробити це швидше. І тоді ми програємо війну.
Надворі ХХІ століття, нічого приховати неможливо. Тим більше, коли мова про технології, які доступні на “Аліекспрес”. Адже все, з чого складаються наземні роботизовані системи, продається на цій платформі.
Тому той, хто буде швидший у складанні цього всього докупи, виграє війну. Усвідомте, що стоїть на кону.
Олександр Ябчанка
– Які ви ставите вимоги до новобранців? Що вони, можливо, вже мають вміти, чи якими повинні бути?
– Ну, перш за все, це має бути людина з готовністю вчитися новому і навчати новому. Я хочу написати статтю під назвою “300 айтівців”. У ній ітиметься, зокрема, й про те, що якщо взяти досвід Другої світової війни, то Велику Британію врятували кількасот пілотів. Уявіть, наскільки мала кількість людей вберегли велику країну.
У нас може бути схожа історія. Тільки нам потрібно декілька сотень айтівців. Себто людей, які готові опановувати нові знання, а потім застосовувати їх на полі бою.
Я закликаю:
приходьте знищувати росіян з максимально, наскільки це можливо, безпечного місця. Бо якщо цього не робити, то вони прийдуть до нас до хати і нас уб’ють.
Станом на зараз мені потрібен взвод операторів НРК. Сьогодні у нас є команда з 12 пілотів. Потрібно ще плюс-мінус 20.
Тому зараз я міняю посаду – з командира роти йду на командира взводу. Я людина не військова, кар’єрне зростання в армії мене не цікавить. Цікавить, насамперед, результат. І в контексті цього моє завдання – цілком і повністю зосередитися на цих роботизованих системах.
Олександр Ябчанка
Тому зараз я є керівником роботизованих систем у батальйоні “Вовки Да Вінчі”, формально командуватиму меншою кількістю людей, ніж до цього. Але для мене це рух туди, куди зараз має рухатися наша навколовійськова думка.
– Тобто це той випадок, коли “пониження” з командира роти до командира взводу насправді є розвитком і рухом уперед.
– Поза сумнівом, так і є. Я ж сам таке запропонував.
Бо як командиру роти, тобі нарізають піхотні задачі на ту кількість бійців, скільки є в роті. І ти не можеш витягнути з роти для роботи із роботами більше п’ятьох людей. А з п’ятьма людьми цей напрямок нереально розвивати. А щоб висмикнути більше на НРК, треба знайти їм заміну, бо на їхніх позиціях хтось же має сидіти.
Тому ми прийняли рішення, що треба робити окрему структуру в роті – НРК. Щоб більше не доводилося когось висмикувати. Адже це вносить дисбаланс у роботу всіх: починаючи від піхоти, бо вони самі мають утримувати позиції, й завершуючи командуванням, яке ти баламутиш своїми розмовами про НРК.
Наразі я маю максимальне сприяння у всіх цих речах. Не треба нікого ні в чому переконувати. Тому я хотів би створити роту безпілотних роботизованих систем, в якій би займалися окремими напрямками. Тими, які я назвав на початку нашої розмови: логістика, евакуація, вогневе ураження.
На зараз поки що є відділення НРК, яке плануємо перетворити на взвод. Але в майбутньому я його бачу, звісно що, цілою ротою.
Олександр Ябчанка
Читайте також:
Як стати “Вовком” і чому візьмуть не всіх: у столиці відкрився рекрутинговий центр батальйону “Вовки Да Вінчі”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
