Поразка Гарріс – це поразка зокрема й збанкрутілої політики адміністрації Байдена, яка коштує реальних життів українців, – Глібовицький

Євген Глібовицький
член Несторівської експертної групи, член наглядової ради Суспільного мовлення

(FB)

Спробую провести паралель, яка може й не паралель. У 2010 році Україна стала перед вибором двох неідеальних кандидатів – Юлії Тимошенко і Віктора Януковича. Якою була б українська історія, якби українці обрали Тимошенко? Чи в теплішій (?) ванні її версії політики сформувалося б українське громадянське суспільство так, як сформувалося в опозиції до Януковича? Якою була б спроможність держави, в тому числі у сфері безпеки, оборони і протидії (?) Росії? Якою стала б російська стратегія недопущення української суб’єктності?

Ці питання не мають ані відповіді, ані прикладного сенсу. Вони можуть бути цінними тільки як інтелектуальна вправа.

Ми знаємо, що українці погодилися з вибором більшості, але зрештою не прийняли той вектор політики, на якому зупинився Янукович.

Через майже 11 років можна сказати, що українська державність та ідентичність вистояли, щодо інших цілей війни поки невідомо. Чи мали б ми такі стратегічні результати після Тимошенко – можна тільки спекулювати.

Поразка Гарріс – це поразка в тому числі і збанкрутілої політики інкременталізму адміністрації Байдена, яка коштує реальні життя українців.

Чи те, що замінить цю політику, матиме позитивні прямі наслідки для цілей України? Скоріше за все ні.

Чи побічні наслідки можуть стати значущими, щоб ми могли, як у 2014-му, перетворити поразку-2010 на стратегічну можливість? Невідомо, але тут якраз багато залежить від нас самих.

Читайте також:
Світ входить в “еру Трампа”: що це означає для України і який наш “план Б”