Ще один наш виїзд “дорогою смерті – дорогою життя” в напрямку Костянтинівки. Це одна з найгарячіших ділянок фронту. На вулицях міста українські воїни ведуть важкі бої з російськими штурмовиками. У Генштабі кажуть – тривають контрдиверсійні дії. Але головна складність полягає не лише у близькому контакті з ворогом. А в тому, що російські дрони до мінімуму обмежують логістику, перетворюючи під’їзні шляхи до міста на цвинтар бронетехніки та автомобілів.
…На максимальній швидкості машина підвозу 49-го батальйону “Карпатська Січ” мчить до Костянтинівки. Ми – з нею.
Більш-менш безпечно доїхати можна лише до певної точки. Далі – багатокілометровий марш пішки під постійною загрозою ударів з неба.
Кущі та дерева частково прикривають нас від ворожих безпілотників – і водночас приховують масштаби пекла, яке панує на головній транспортній артерії, що веде до Костянтинівки.
Росіяни б’ють по ній не лише дронами. У хід іде артилерія та керовані авіабомби. Знищують також переправи на цьому шляху.
Ворожі оператори безпілотників контролюють трасу цілодобово. Дистанційно мінують дороги, залишають дрони-“ждуни”, чатують на будь-яку ціль.
До Костянтинівки звідси ще близько 15 кілометрів, але навіть ця відстань не гарантує безпеки. Кожна поїздка в “кілл-зоні” – справжня лотерея. Втім, охочих ризикнути вистачає.
Що ближче до Костянтинівки, то більш апокаліптичною стає картина. Росіяни методично стирають із землі приміські селища ударами КАБів. Оператори дронів РФ атакують усе, що рухається – і військову техніку, наземні роботизовані комплекси, і цивільні авто.
Ось неподалік знищені, аж вилетіли на узбіччя, білий “жигуль” та червоний мікроавтобус. Вони не везли жодного військового вантажу – лише продукти для гуманітарної допомоги.
…Від постійного дзижчання безпілотників починає шуміти в голові. Тепер небезпека буквально на кожному кроці.
Проте – хвилинка радощів. Назустріч нам виходять виснажені та поранені українські воїни. Вони повертаються з міста, де брали участь у вуличних боях та зачищали будинки від російської піхоти. Тепер діляться емоціями.
Про бойову роботу в Констасі розповідають також офіцери 49-го штурмового батальйону.
Нашій техніці заїхати в Костянтинівку практично нереально, хіба в умовах сильної негоди, коли дрони не літають. Але так само не може заїхати в місто російська військова техніка.
Активніше проникати до міста ворог почав після того, як зазеленіла рослинність. Сьогодні ситуація тут дедалі більше нагадує Покровськ минулого року, вважає Вадим. На його думку, за нинішніх обставин оборонці міста протримаються до осені.
Командир Роман постійно підтримує зв’язок зі своїми бійцями. Перед його підрозділом стоїть критично важливе завдання – не дати росіянам закріпитися в Костянтинівці.
Надзвичайно ускладнює ситуацію те, що в зоні бойових дій залишаються цивільні. Адже піхотинці армії РФ, які малими групами заходять у місто, часто вдягнені в цивільне і видають себе за мирних жителів, вивчають назви вулиць тощо. І так накопичуються в забудові, потім махають на камеру прапорами Росії…
Ромн вважає, що якщо внести в оборону міста певні корективи – Констаха залишиться за нами. Якщо ситуація розвиватиметься, як зараз – з часом ми місто втратимо.
А втримати Костянтинівку надзвичайно важливо. Адже якщо з міста відійде наша піхота, туди зайдуть не лише штурмовики противника, а й російські оператори БПЛА, які матимуть додатковий захист для ударів по наших військах і ще активніше уражатимуть українську логістику в цьому районі.
Фактично, Костянтинівка – це ворота до найбільшої агломерації Донеччини, яка залишається під контролем України – Слов’янськ-Краматорськ. Ворог це чудово розуміє, тому кидає на цей напрямок значні сили.
Дивіться великий фронтовий репортаж у “Новинарні“:
Читайте і дивіться також подібне лютневе й березневе відео 2026 року:
По “дорозі смерті” Дружківка-Костянтинівка: йдемо з мисливцями на дрони. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
