Росіяни готують на жовтень “остаточне вирішення Курського питання”. Як саме – пояснює експерт Машовець

Російське командування на жовтень-листопад готує план витіснення підрозділів Збройних сил України з території Курської області РФ і вже стягує резерви. Однак для цього ворогу доведеться сформувати значно більше угрупування військ, з чим може виникнути проблема.

Як передає “Новинарня“, про це 21 вересня пише у фейсбуці військовий аналітик, координатор групи “Інформаційний спротив”, полковник запасу Костянтин Машовець.

“Думаю, вже ні для кого не є таємницею той факт, що російське командування готує на осінь (жовтень, можливо листопад) “окончательное решение Курского вопроса”, – зазначає полковник запасу.

За його словами, командуванню противника для цього потрібно буде розгорнути на Курському операційному напрямку не “підручний” конгломерат нашвидкуруч зібраних бригад та батальйонів повітряно-десантних військ і морської піхоти, здатних вирішувати обмежене коло завдань, а цільне структуроване угрупування військ, основу якого мають складати мотострілецькі й танкові війська.

“Тобто противнику необхідно протягом найближчого часу провести оперативне розгортання на цьому напрямку визначеного комплекту (угрупування) військ (сил), здатного вирішити завдання із витіснення ЗСУ за межі державного кордону. Більше того, в рамках підготовки до цих дій росіянам доведеться достатньо серйозно переформатувати свою систему бойового та оперативного управління на цьому напрямку. Вже сьогодні, достатньо очевидно, що існуюча просто є нефективною. А я б навіть сказав – неадекватною”, – пише Машовець.

Він припускає, що сенсом цього переформатування має бути виокремлення зі складу російського угруповання військ “Север” самостійного командування УВ “Курск” із прямим підпорядкуванням командуванню всієї “объединённой группировки ВС РФ на юго-западном ТВД” або взагалі – генштабу ЗС Росії.

“Все це передбачає реалізацію цілого комплексу заходів підготовчого характеру – від облаштування майбутніх районів зосередження та розгортання військ до розгортання системи матеріально-технічного забезпечення та логістики майбутнього немаленького угрупування військ противника”, – зазначає експерт.

За його спостереженням, противник уже активно готує та облаштовує район своїх майбутніх наступальних дій на Курському напрямку.

“Наприклад, після ураження (критичного пошкодження) мостових переходів через річку Сейм в районі Званное та Глушково він знову навів понтонні переправи в цих районах та навіть зумів відновити мостовий перехід в районі села Званное. Вже на сьогодні загальна чисельність російського угрупування, яке діє по тактичному напрямку “Суджа”, складає до 40,5 тисячі військовослужбовців і поступово продовжує зростати”, – пише експерт.

За його даними, протягом цього тижня противник перемістив до складу угрупування “Курськ” ще два полки 106-ї повітряно-десантної дивізії – 137-й парашутно-десантний полк із Краматорського напрямку та 119-й полк зі складу оперативного резерву; до двох гаубичних артилерійських батарей зі складу зведеного гаубичного артилерійського дивізіону 52-ї окремої артилерійської бригади, який діє на Харківському операційному напрямку; а також низку окремих підрозділів рівня батальйону й роти.

Серед потенційних резервів росіян на Курському напрямку Машовець називає насамперед 71-шу мотострілецьку дивізію Ленінградського ВО, яка в дещо урізаному складі формується на матеріально-технічній базі та в постійному пункті дислокації (Печенга\Петсамо – Лоустарі) 200-ї окремої мотострілецької бригади 14-го армійського корпусу.

“Ситуацію могла б виправити сама 200-та бригада, якби її використали для доукомплектування 71-ї дивізії, але на даний час 200 омсбр уже знаходиться частково на Курському напрямку, частково на Краматорському, а майже всі її підрозділи втягнуті у бої, тому задіяти її для цих цілей – не вдасться”, – висновує аналітик.

Тому, вірогідно, у “вирішенні Курської проблеми” спочатку візьме участь лише частина 71-ї мотострілецької дивізії, така собі “зведена бригада”, а решта – буде доїжджати по мірі формування”, – зазначає Машовець.

За його словами, також очевидно, що в рамках підготовки до масштабних наступальних дій у Курській області противник намагається діями вже розгорнутого на цьому напрямку угруповання створити собі зручні умови для подальшого зосередження та розгортання військ, тобто взяти під свій контроль визначені рубежі та райони, зокрема:

• силами передових підрозділів 810-ї обрмп намагається прорватися по напрямку Журавли – Кремяное, витіснив наші війська з села Журавлі;
• діючи, ймовірно, силами 51-го парашутно-десантного полку 106-ї повітряно-десантної дивізії та 56-го десантно-штурмового полку 7-ї десантно-штурмової дивізії намагається прорватися по напрямках Снагость – Любимовка, а також Обуховка – Дарьино, вийшов в район західніше села Дар’їно та намагається взяти повністю під контроль село Любимівка.

Також противник атакував по напрямках:

• Снагость – Обуховка (ймовірно, 51-й пдп),
• Александровка – Ветрено, 810-та обр мп,
• Хитровка – Погребки, а також Камышевка – Погребки, ймовірно 200-та омсбр, за підтримки окремих підрозділів 11-ї одшбр,
• Борки – Плехово, можливо, 155-та обр мп, за підтримки одного батальйону 488-го мсп, що діє вздовж річки Псел.

“Однак успіху в цих випадках – не мав”, – вказує експерт.

За висновком Машовця, потреба військово-політичного керівництва Росії “зайнятися проблемою Курської області” напряму пов’язана з операціями російських військ у всій Східній операційній зоні.

“В першу чергу, стосовно використання резервів, ситуація з якими у росіян не така вже й радісна, як здається декому у нас, – пише Костянтин Машовець. – Зрозуміло, що зупиняти поки успішний для себе наступ на Покровському, Торецькому, Курахівському та Куп’янському напрямках російське командування не бажає й навряд чи стане, принаймні найближчим часом. І ймовірно, основна частина оперативних та стратегічних резервів противника приготована саме для цього. Однак у цьому сенсі воно буде вимушене рахуватися із наступними факторами:

• якщо “Курську проблему” “запустити”, то вона може набути цілком неочікуваних форм та наслідків. Зволікати з її вирішенням – це явний стратегічний ризик для Кремля;
• очевидно, результати Вовчанського “прориву на 7 км” та “Курська несподіванка” явно не передбачалися стратегічним планом російського командування на весну-літо 2024 року… Це вже забирає війська та ресурси (а головне – резерви), які мали бути використані зовсім в інших місцях”.

Також він відсилає до спогадів генерала Гудеріана і вказує: “Якщо ви збираєтесь кудись прориватися, особливо у сенсі “глибоко”, то вам важливо мати перевагу у силах та засобах не тільки у сам момент прориву, а й бути спроможним підтримувати цю перевагу протягом всього строку ведення операції”.

“У цьому сенсі наполегливе бажання наступати одночасно на трьох-чотирьох операційних напрямках – дуже дискусійне рішення”, – резюмує аналітик.

Наступ ЗСУ на Курському напрямку

Як повідомляла “Новинарня“, вранці 6 серпня 2024 року російські телеграм-канали заявили, що підрозділи Сил оборони України зайшли на територію Курської області РФ, яка межує із Сумською. У прикордонні, в районі російського міста Суджа, тривають бої.

Влада Курської області РФ повідомила, що Збройні сили України намагалися прорвати російський кордон, але цьому начебто змогли запобігти. У російському міноборони також заявляли, що “українська диверсійно-розвідувальна група відступила від Курської області на свою територію”.

Однак, як стало відомо надалі, наступ триває і є успішним.

За даними російських каналів, на територію РФ зайшли регулярні військові частини ЗС України, зокрема 22-га механізована бригада, 80-та ОДШБр та багато інших – загалом близько 10 тисяч.

У мережі з’явилося відео, на якому бійці Сил оборони ведуть в бік України десятки полонених росіян.

Крім того, OSINT-фахівці поділилися відео зі спаленими російськими танками Т-62, які росіяни навіть не встигли зняти з тралів. Також було знищено вертоліт Ка-52 тощо.

7 серпня стало відомо, що на Курщині Збройним силам України здалися в полон 22 російських строковики. Надалі надходила інформація про полон інших великих груп російських військових, загалом більше 2 тисяч.

ЗСУ починали діяти принаймні на двох тактичних напрямках:

• у бік села Зелений Шлях, вздовж східного берега річки Снагість;
• у бік власне міста Суджа, вздовж дороги Р-200, північніше річки Олешня.

12 серпня військові ЗСУ публікували відео після боїв уже в межах міста Суджа, звідки вони вибили росіян.

Події відбуваються у смузі дії угрупування військ “Север”, яке розгорнуте на території трьох російських прикордонних областей – Брянської, Курської та Бєлгородської та провадить наступальну операцію в Харківській області РФ. Відтак, за висновком військового експерта Костянтина Машовця, наступальні дії на Судженському напрямку – “явно складові одного чіткого задуму (плану) ЗСУ щодо протидії противнику загалом і на Харківському, і на Сумському операційних напрямках”.

Наступ ЗСУ спричинив для російського командування необхідність “перемещать на данное направление резервные силы и средства” з різних ділянок фронту в Україні.

У наступі на Курському напрямку ЗСУ використовують новий тактичний знак – трикутник.

12 серпня під час засідання Ставки верховного головнокомандувача, президент України Володимир Зеленський і головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський уперше офіційно підтвердили наступ Сил оборони України в Курській області РФ.

У Росії заявили, що станом на 12 серпня українські військові контролюють 28 населених пунктів у Курській області. Втім, аналітики українського проєкту DeepState називали іншу цифру — щонайменше 44 населені пункти.

15 серпня Україна створила першу військову комендатуру в Курській області, її очолив генерал-майор Едуард Москальов.

Президент Володимир Зеленський 19 серпня інформував, що Україна контролює вже 92 населені пункти в Курській області. 22 серпня Сирський оповів Зеленському, що під контролем ЗСУ – ще один населений пункт Курської області, уже 94-й.

Після заяви Зеленського 25 серпня взятих під контроль населених пунктів уже 96.

Перед цим ЗСУ вибили російські війська із жіночої колонії в селі Мала Локня.

Сирський зазначав, що станом на 12 серпня під контролем ЗСУ знаходиться близько 1000 квадратних кілометрів території Російської Федерації. 20 серпня це число зросло до 1263 кв. км.

20 серпня головком показав мапу бойових дій і контролю території в Курській області:

Цього дня стало відомо, що українські Сили оборони затрофеїли вже другий танк “Прорив” на Курщині.

Після 10 вересня війська Росії розпочали активні штурмові дії на Курщині. Їхні підрозділи переправили бронетехніку спочатку через Сейм та дрібніші річки для контратак і відбили кілька населених пунктів.

Російське угруповання посилилося досвідченими підрозділами і налічує як мінімум 35-40 тисяч осіб.

13 вересня президент Володимир Зеленський заявив, що росіяни почали свої “швидкі наступальні дії” в Курській області РФ, проте не досягли якихось серйозних результатів.

Тоді ж Сили оборони України просунулися вперед у Глушковському районі Курської області – на ще одній ділянці кордону.

За даними DeepState, Сили оборони України зайняли ще кілька населених пунктів у Курській області РФ: Вітряно, Дуровку та частину Журавлів. Водночас російські війська відбили Снагость із навколишніми селами й просунулися в бік Любимівки.

19 вересня Зеленський озвучив нове число військових РФ, яких вдалося відволікти на Курську операцію – 40 тисяч.

Попередній рейд у Бєлгородську та Курську області РФ відбувся 12-21 березня 2024 року силами формувань “Російський добровольчий корпус” (РДК), “Легіон “Свобода Росії” (ЛСР) та “Сибірський батальйон”, що воюють у складі Сил оборони України. Нинішня операція відрізняється значно більшою кількістю задіяних військових регулярної армії та очевидними намірами утримувати зайняті території.

Читайте також:
Суджа “відзначає” День Незалежності України. Росіяни оговтались від першого шоку – їхні війська на Курщині огризаються, цивільні починають вимагати прав. РЕПОРТАЖ “НОВИНАРНІ”