Суджа “відзначає” День Незалежності України. Росіяни оговтались від першого шоку – їхні війська на Курщині огризаються, цивільні починають вимагати прав. РЕПОРТАЖ “НОВИНАРНІ”

автор: Анна Калюжна
з Курщини
фото авторки

Через більш як два тижні після початку військової операції української армії в Курській області РФ кореспонденти, які приїхали з’ясувати, що відбувається в місті Суджа, ховаються під деревами від ворожого дрона. Тут за останній тиждень стало “гучніше”. Війська РФ зрозуміли, що відбувається, посилилися і почали сильніше опиратись нашому наступу. А цивільні мешканці райцентру, зайнятого ЗСУ, вже не соромляться висувати свої вимоги до військової комендатури і просити українських журналістів посприяти вирішенню своїх побутових потреб.

Що кажуть військові, місцеві та що насправді відбувається на підконтрольній Україні території Курщини, напередодні Дня Незалежності з’ясувала кореспондентка “Новинарні“.

Благословляв на бій батько загиблого Журавля з кавунами

Із 6 серпня по 20 серпня, за даними Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, Україна взяла під контроль 93 населених пункти РФ. До 22 серпня – ще один, 94-й. Сили оборони України просунулися вглиб на 28-35 км та знищили декілька ключових мостів через річку Сейм. Частина російських військ на північ від Суджі – відрізані від РФ.

Українська військова техніка на кордоні Сумщини. Фото: Анна Калюжна / Новинарня

Лінія боєзіткнення перемістилася далеко від кордону. Тож на прикордонні Сумщини їздить значно менше наших військових, ніж ще тиждень тому.

Минулих вихідних, коли їх було більше, ми стали тут свідками сцени, як батько загиблого в липні 2020 року під Зайцевим на Донеччині розвідника Ярослава Журавля Сергій Журавель та його донька Ярослава благословляли українських військових на успіх на Курщині та дарували їм кавуни.

Фото: Анна Калюжна / Новинарня

На самій ділянці, де стоїть пропускний пункт з України до Росії, тихо. КПВВ і багато інших загороджень – розбиті.

Тіла російських військових, убитих під час прориву, звідти поки ніхто ще не прибирав.

Анна Калюжна

Фото: Анна Калюжна / Новинарня

По дорозі від кордону до Суджі, поки найвідомішого міста цього наступу на Росію, зустрічаємо вже відомі на весь світ купи спаленої російської техніки.

Розбита техніка РФ на Курщині. Фото: Анна Калюжна / Новинарня

Суджа вціліла, поки її не почали нищити росіяни. Ленін так само

Майже все житло в Суджі стоїть ціле і неушкоджене. Також ціла їхня місцева церква Московського патріархату.

Будинки в Суджі. Фото: Анна Калюжна / Новинарня

Церква в Суджі. Фото: Анна Калюжна / Новинарня

На центральній площі трохи побиті адміністративні будівлі. Але в них здебільшого лише трохи пошкоджено фасад та вибито шибки.

Суджа не нагадує жодне з українських міст, в які приходив “рускій мір”. Бо нога російського солдата звична ступати лише на руїну і згарище. 

У місті Суджа. Фото: Анна Калюжна / Новинарня

Військовослужбовець однієї з бригад, які зачищали місто, Віталій, пояснює, що в Суджі російська армія не вступала в жорсткі бої, тому місто майже не постраждало. Щоправда, в такому стані Суджа залишалася до того, як російські війська почали обстрілювати її з артилерії та засипати керованими авіабомбами.

На центральній площі стоїть розбите погруддя Леніна. Попередня інформація про його демонтаж нашими військовими в межах “декомунізації” не підтвердилася. Речник ОТУ “Сіверськ” переконує журналістів, яких супроводжує в місто, що бюст вождя пролетаріату розбили самі росіяни – дроном-камікадзе.

“У росіян уже нема розгубленості”

“Під дерево! Під дерево! FPV!”, – кричить український військовий, який супроводжує журналістів в Суджі. Всі біжать під дерева, перечікувати небезпеку.

Ховаємося від ударного БПЛА

Звісно, ворог уже розуміє, що відбувається, і починає якось стримувати наші дії. Активність дуже велика, FPV-дрони застосовуються. Ми застосовуємо у відповідь наші. В нас є чим давати здачі. Ми продовжуємо”, – каже Вадим Мисник з ОТУ “Сіверськ”.

Про те, що росіяни вже перегрупувалися і навіть підтягнули сюди свої розрахунки ударних БПЛА з інших напрямків фронту в Україні, розповідає нам і один з офіцерів, який бере участь в операції, Віталій.

Офіцер ЗСУ Віталій. Фото: Анна Калюжна / Новинарня

“Противник тут уже не такий, як на початку. В нього нема розгубленості – він перегрупувався і зайняв вигідні позиції”, – пояснює військовий.

Віталій каже, що це спершу на Курщині строковики та прикордонники масово здавалися в полон. А зараз росіяни кидають на цю ділянку більш боєздатні регулярні підрозділи зі Сходу та Півдня України. Тож ЗСУ змінюють “кураж” на обережність.

Місцеві просять про дзвінок рідним та коридор на виїзд

Суджа – нині єдине місто на зайнятій українськими силами частині Курської області РФ, до якого мають доступ журналісти. Тут після початку бойових дій зникли водопостачання та зв’язок.

Спершу воду та продукти містянам розвозили військові ЗСУ. Надалі – після того, як тут створили військову комендатуру – цими питаннями опікується комендатура. За рішенням президента Володимира Зеленського від 15 серпня її очолив генерал-майор Едуард Москальов.

У місті Суджа під контролем ЗСУ. Фото: Анна Калюжна / Новинарня

Читайте також:
Глава МВС розповів, як працює українська комендатура в Курській області

Живуть зараз суджанці здебільшого в підвалах. Біля одного з них місцеві мешканці Олег та Тамара, які залишилися в місті, сидять на лавці і розмовляють про те, що

їм пощастило, що “це сталося влітку”.

Погода, мовляв, зараз тепла, хороша. А от якби “це” трапилося восени або взимку, то було б гірше.

Вочевидь, Олег та Тамара не замислювались, як велося мешканцям села Юнаківка, що розташоване всього за 15 км від Суджі, на Сумщині, в лютому 2022 року, коли колони російської техніки рушили через село на Суми. Взимку. Або як мешканці Сумської області, інших східних і південних регіонів України, окупованих чи обстрілюваних Росією, почувалися без електрики й тепла взимку 2023 року.

“Ми думали – побахкають, побахкають, та і перестануть”, – відповідає Тамара на питання журналістки про те, чи думала вона у 2022-му, коли Росія вдарила по Україні, що все може статися так, як є в Суджі зараз.

“Не доходить, поки на свої очі не побачиш”,  – додає сусід Олег.

Місцеві жителі Суджі – учасники дискусії. Фото: Анна Калюжна / Новинарня

Ще один росіянин вступає в розмову і намагається виставити агресорами саме українців: “Ви ж чудово знаєте, що на кордоні із Сумською областю наших військ [у серпні 2024 року] практично не було,  людей 300-400…”, – каже він.

Перебиваю його і зауважую, що взимку цього року сама чула, як російські міномети постійно били через кордон і знищували село Угроїди на Сумщині. Відповісти, чому російські міномети били по Угроїдах, співрозмовник уже не може.

Олег та Тамара приходять йому на допомогу і починають найулюбленішу “пісню” росіян –  “ми поза політикою” і “це все Путін”.

Тим часом до розмови приєднується сусід Павло, який єдиний із чотирьох суджанців зрештою визнає: “Ми згодні, ми пішли до чужого дому. Все. Цим все сказано”.

Розмова у виконанні інших сусідів заходить на друге коло: “Винен лише Путін”.

Найактивніший росіянин переводить розмову в побутову площину. Скаржиться на відсутність новин. Хоч із Росії, хоч із України. Просить нас – українських журналістів – посприяти, аби новостворена військова комендатура забезпечила місцевим дзвінок рідним та коридор на виїзд.

Двоє – хочуть виїхати в Росію до родичів. Двоє – хочуть лишатись в Суджі.

Після цього діалогу я розумію, що не всі росіяни, які нині лишаються в Суджі, такі приязні та лояльні до ЗСУ, як україномовні бабусі, що завірусилися в соцмережах.

Перед від’їздом із міста одну таку все ж зустрічаю. Бабця говорить українською, каже, що душа тягне в Україну, куди вона їздила всю молодість.

“Та ми тут всі українці фактично! Ми тут всі українці! В нас рідні там неміряно”, – емоційно завершує Павло і йде від підвалу до своєї домівки.

Ми виїжджаємо з Суджі під залпи артилерії. Тим часом на прикордонні Сумщини, в сусідній Юнаківці, зараз стало тихіше. Адже фронт відсунувся на 30 кілометрів далі, ніж був два тижні тому.

Українські військові кажуть, що продовжують рухатись уперед, але вже обережніше. Вважають, що попереду складніші часи на цій ділянці. Росіяни контратакуватимуть, але вибити наших із Курщини їм буде дуже складно.

У правильності рішенні командування почати цю операцію, відкривши “другий фронт”, наші співрозмовники серед військових не сумніваються.

Анна Калюжна,
з Курщини


Наступ ЗСУ на Курському напрямку

Як повідомляла “Новинарня“, вранці 6 серпня 2024 року російські телеграм-канали заявили, що підрозділи Сил оборони України зайшли на територію Курської області РФ, яка межує із Сумською. У прикордонні, в районі російського міста Суджа, тривають бої.

Влада Курської області РФ повідомила, що Збройні сили України намагалися прорвати російський кордон, але цьому начебто змогли запобігти. У російському міноборони також заявляли, що “українська диверсійно-розвідувальна група відступила від Курської області на свою територію”.

Однак, як стало відомо надалі, наступ триває і є успішним.

За даними російських каналів, на територію РФ зайшли регулярні військові частини ЗС України, зокрема 22-га механізована бригада, 80-та ОДШБр та багато інших – загалом близько 10 тисяч.

У мережі з’явилося відео, на якому бійці Сил оборони ведуть в бік України десятки полонених росіян.

Крім того, OSINT-фахівці поділилися відео зі спаленими російськими танками Т-62, які росіяни навіть не встигли зняти з тралів. Також було знищено вертоліт Ка-52 тощо.

7 серпня стало відомо, що на Курщині Збройним силам України здалися в полон 22 російських строковики. Надалі надходила інформація про полон інших великих груп російських військових, загалом більше 2 тисяч.

ЗСУ починали діяти принаймні на двох тактичних напрямках:

  • у бік села Зелений Шлях, вздовж східного берега річки Снагість;
  • у бік власне міста Суджа, вздовж дороги Р-200, північніше річки Олешня.

12 серпня військові ЗСУ публікували відео після боїв уже в межах міста Суджа, звідки вони вибили росіян.

Події відбуваються у смузі дії угрупування військ “Север”, яке розгорнуте на території трьох російських прикордонних областей – Брянської, Курської та Бєлгородської та провадить наступальну операцію в Харківській області РФ. Відтак, за висновком військового експерта Костянтина Машовця, наступальні дії на Судженському напрямку – “явно складові одного чіткого задуму (плану) ЗСУ щодо протидії противнику загалом і на Харківському, і на Сумському операційних напрямках”.

Наступ ЗСУ спричинив для російського командування необхідність “перемещать на данное направление резервные силы и средства” з різних ділянок фронту в Україні.

У наступі на Курському напрямку ЗСУ використовують новий тактичний знак – трикутник.

12 серпня під час засідання Ставки верховного головнокомандувача, президент України Володимир Зеленський і головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський уперше офіційно підтвердили наступ Сил оборони України в Курській області РФ.

У Росії заявили, що станом на 12 серпня українські військові контролюють 28 населених пунктів у Курській області. Втім, аналітики українського проєкту DeepState називали іншу цифру — щонайменше 44 населені пункти.

15 серпня Україна створила першу військову комендатуру в Курській області, її очолив генерал-майор Едуард Москальов.

Президент Володимир Зеленський 19 серпня інформував, що Україна контролює вже 92 населені пункти в Курській області. 22 серпня Сирський оповів Зеленському, що під контролем ЗСУ – ще один населений пункт Курської області, уже 94-й.

Сирський зазначав, що станом на 12 серпня під контролем ЗСУ знаходиться близько 1000 квадратних кілометрів території Російської Федерації. 20 серпня це число зросло до 1263 кв. км.

20 серпня головком показав мапу бойових дій і контролю території в Курській області:

Цього дня стало відомо, що українські Сили оборони затрофеїли вже другий танк “Прорив” на Курщині.

Попередній рейд у Бєлгородську та Курську області РФ відбувся 12-21 березня 2024 року силами формувань “Російський добровольчий корпус” (РДК), “Легіон “Свобода Росії” (ЛСР) та “Сибірський батальйон”, що воюють у складі Сил оборони України. Нинішня операція відрізняється значно більшою кількістю задіяних військових регулярної армії та очевидними намірами утримувати зайняті території.

Читайте також:
На Курщині ДШВ ЗСУ штурмують будівлю жіночої колонії. ВІДЕО


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.