План наступу на Росію виник у головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського на початку липня, на тлі місяців тиску.
Про це йдеться у матеріалі The Economist – журналісти посилаються на обізнані, але анонімні джерела.
Тоді перед Сирським стояло завдання побороти “неідеально спадщину” свого попередника, а керівництво армії мало відмінну від президентської політику щодо мобілізації. Паралельно з цим у США зволікали з підтримкою, а Авдіївку захоплювали росіяни. Ходили чули, що Сирський був на межі звільнення.
У цей час головком почав складати план наступу. За даними журналістів, він розглядав декілька сценаріїв щодо найслабших напрямків для ворога.
Це – удар по Брянській області, удар по Курській області, удар по двох або більше напрямках одночасно. Головна мета операція повинна була полягати в відведенні військ з Донбасу та створенні вигідної позиції для подальших перемовин. Сирський тримав свої плани в таємниці і ділився ними лише з вузькою групою генералів і силовиків. З президентом України головком спілкувався сам-на-сам, без його штабу. Військову розвідку підключили лише на пізньому етапі, стверджують журналісти.
Нічого не знали і західні союзники, повідомили джерела журналу.
“У Сирського дві попередні операції були зірвані Заходом. В одному випадку був витік росіянам, а в іншому випадку нам наказали перервати”, – сказало одне з джерел.
Це дозволило Україні атакувати до того, як росіяни зрозуміли. Співрозмовники журналістів припустили, що Москва розуміла, що щось відбувається, але вважала, що Києву на це потрібен дозвіл Заходу. Захід, який поставили вже перед фактом, не заперечував.
Генерал Сирський ввів ворога в оману, приховавши прибуття найбільш загартованих підрозділів до кордону. Самі військові почали усвідомлювати масштаб операції на початку серпня, коли отримали відповідне обладнання. Солдати розповіли, що не повірили своєму командиру, коли той сказав їм про плани.
“Ми сміялися. Ми жартували, що це не 1 квітня. Командир лише посміхнувся, знаючи, що ми не здогадуємося, що нас чекає”, – повідомив один зі співрозмовників.
Заскочені раптово росіяни тепер уже більше підготувалися до відбиття опору, тож український наступ сповільнився, стверджують журналісти.
Як писала “Новинарня“, вранці 6 серпня російські телеграм-канали заявили, що підрозділи Сил оборони України нібито зайшли на територію Курської області РФ, яка межує із Сумською. У прикордонні, в районі російського міста Суджа, тривають бої.
Влада Курської області РФ заявила, що Збройні сили України нібито намагалися прорвати російський кордон, але цьому начебто змогли запобігти. У російському міноборони повідомляли, що “українська диверсійно-розвідувальна група відступила від Курської області на свою територію”.
Однак, як стало відомо надалі, наступ триває. У ході боїв в Курській області першого ж дня було знищено вертоліт Ка-52, спалено кілька танків та взято в полон російських військових.
За даними російських каналів, на територію РФ зайшли регулярні військові частини ЗС України, зокрема 22-га механізована бригада, 80-та ОДШБр та ін.
У мережі з’явилося відео, на якому бійці Сил оборони ведуть в бік України полонених росіян — OSINT-фахівці підтвердили, що воно є справжнім.
Крім того, OSINT-фахівці поділилися відео зі спаленими російськими танками Т-62, які росіяни навіть не встигли зняти з тралів.
7 серпня стало відомо, що на Курщині Збройним силам України здалися в полон 22 російських строковики. Надалі надходила інформація про полон інших великих груп російських військових.
NV, посилаючись на власне джерело в ГУР, пише, що до подій на Курщині “точно не залучені бійці Російського добровольчого корпусу (РДК), які воюють у складі ЗСУ”.
Станом на ранок 7 серпня деякі канали повідомляли про окупацію Збройними силами України від трьох до 11 населених пунктів Курської області, просування їх на 15 км та масову евакуацію російського населення.
ЗСУ починали діяти принаймні на двох тактичних напрямках:
12 серпня військові ЗСУ публікували відео після боїв уже в межах міста Суджа, звідки вони вибили росіян.
Події відбуваються у смузі дії угрупування військ “Север”, яке розгорнуте на території трьох російських прикордонних областей – Брянської, Курської та Бєлгородської та провадить наступальну операцію в Харківській області РФ. Відтак, за висновком військового експерта Костянтина Машовця, наступальні дії на Судженському напрямку – “явно складові одного чіткого задуму (плану) ЗСУ щодо протидії противнику загалом і на Харківському, і на Сумському операційних напрямках”.
Наступ ЗСУ спричинив для російського командування необхідність “перемещать на данное направление резервные силы и средства”.
У наступі на Курському напрямку ЗСУ використовують новий тактичний знак – трикутник.
12 серпня під час засідання Ставки верховного головнокомандувача, президент України Володимир Зеленський і головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вперше офіційно підтвердили наступ Сил оборони України в Курській області РФ.
У Росії заявили, що станом на 12 серпня українські військові контролюють 28 населених пунктів у Курській області. Втім, аналітики українського проєкту DeepState назвали іншу цифру — 44 населені пункти. Окрім цього, ще 10 населених пунктів — під питанням.
Олександр Сирський зазначив, що станом на 12 серпня під контролем ЗСУ знаходиться близько 1000 квадратних кілометрів території Російської Федерації.
Попередній рейд у Бєлгородську та Курську області РФ відбувся 12-21 березня 2024 року силами формувань “Російський добровольчий корпус” (РДК), “Легіон “Свобода Росії” (ЛСР) та “Сибірський батальйон”, що воюють у складі Сил оборони України.
Читайте також:
Путін уперше прокоментував події в Курській області
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
