автор: Ірина Андрейців
“Бути партнеркою військового – це відчувати глибоку самотність. Якщо раціонально все осмислити, можна збожеволіти. Бо в тебе немає майбутнього. Ти не знаєш, коли це закінчиться. І не можна вирвати його з війни”, – каже Богдана Турів.
23-річна дівчина жонглює палітрою своїх різних ролей, чекаючи коханого з війни в Дрогобичі на Львівщині. Викладає українську мову і літературу як репетиторка, волонтерить як менторка для дітей з прифронтових територій у програмі “СтудМентор” від ГО “Навчай для України”, працює комунікаційницею в центрі прав людини ZMINA, контент та комюніті-менеджеркою спільноти “Навзаєм” для фахівців із креативних сфер, і при цьому є засновницею “Теплосердних” – громадської організації, яка працює з культурою та підтримкою захисників.
Зараз разом з командою Богдана збирає кошти, аби запустити проєкт з підтримки партнерок військових, які “застрягли між цивільними і військовими”.
“Новинарня” поспілкувалася з Богданою про те, як виникли “Теплосердні”, як із них виросли “Невтомні” та чому партнеркам військових важливо бути діяльними.
Частина команди на річниці ГО
19 лютого 2023 року. Коханий Богдани Женя – на фронті.
Цього дня його двох побратимів вбиває пряме влучання російської ракети.
Ранок 20 лютого. Богдана замовляє прапори на їхні труни і спілкується з родичами.
Вечір 20 лютого. Богдана відкриває сторінку в інстаграмі “Теплосердних”: “Були думки, що немає часу чекати. І в Україні планувати майбутнє – дуже велика розкіш, бо в тебе його може не бути”.
Дівчина прагнула робити щось у пам’ять про полеглих воїнів. Один із них, Володимир, був філантропом. Для неї очевидно, що зараз все має бути спрямоване на підтримку фронту, бо “інакше більше нічого не буде, нас не буде”.
Початково “Теплосердні” мали бути ініціативою з виготовлення окопних свічок. Богдана задумалась про це ще восени 2022 року, навіть сторінку створила, та все відкладала запуск на потім, “ніби в тебе ще є час”.
Так тягнулося до зими, поки 20 лютого в описі сторінки не з’явилося: “Підтримуємо захисників через культурні події”. І проєкт стартував.
Його першою офлайн-подією став благодійний показ фільму “Юкі” в Дрогобичі – про видатних канадських хокеїстів українського походження. Перші 645 грн, задоначені гостями показу, полетіли на вузлові турнікети “Госпітальєрам”.
Читайте також:
Порятунок з “Австрійкою”. “Новинарня” взяла участь у першій ротації унікального евакоавтобуса “Госпітальєрів”
“Я була сама, на відстані кількох сотень кілометрів був мій чоловік, він багато мене підтримував”, – розповідає Богдана.
Уже у квітні вона разом з першими членами команди, які доєдналися в березні, організувала акустичний благодійний концерт Tember Blanche. Там зібрали більше 20 000 грн і передали 15-й артилерійській бригаді з Дрогобича.
На концерті Tember Blanche
Паралельно Богдана розповідала в інстаграмі про українську культуру: “Ідея в тому, щоб більше українців розуміли, ким вони є. Чимало не розуміють. Росія це забрала. Для таких людей Україна завершується на вишиванці і салі з горілкою. І навіть якщо прибрати компонент шароварщини, мало розуміють культуру народу”.
Так команда потрохи росла і розділилась на два напрямки: дрогобицька частина займалась там офлайн-подіями, а інші волонтери шукали і ділилися матеріалами про культуру через інстаграм.
Набуваємось!
У травні “Теплосердні” отримали грант і влаштували триденний творчий воркшоп для молоді “Набуваємось” – з гуцульського діалекту це означає проводити час разом.
Там молодь навчали культурному волонтерству. Зокрема, як організовувати вдасні ініціативи.
Переглянути цей допис в Instagram
Так виникла перша “теплосердна спільнота”, яку команда плекала.
Маленький локальний проєкт зростав. Влітку вони зробили свій перший ярмарок таємних книг у складі, до цього Богдана його робила окремо. “Це унікальна подія в Дрогобичі, коли ми організовуємо продаж таємних книг, запакованих у крафтовий папір. І людина має обрати за описом книгу”. Так мешканці Дрогобича накупили книг на 18 000 грн, і вони полетіли 80-й десантно-штурмовій бригаді.
Волонтерки ярмарку таємних книг
“Теплосердні” зміцнювалися інституційно, розподілили ролі в команді, зайнялися внутрішнім менеджментом. Богдана зареєструвала ГО, співзасновником став її коханий Женя. “Тому це як наша дитина”, – розповідає дівчина.
Громадська організація почала виходити за межі маленького Дрогобича. Частина “теплосердних” волонтерів була з інших міст – Франківська, Києва, частина місцевих поїхала вчитися до Львова, де мешкала одна з волонтерок.
“Ми подумали: тут є наші люди, значить, нам точно треба сюди, щоб не втрачати зв’язок”, – пригадує Богдана. Так провели кілька івентів в цих містах.
За рік існування “Теплосердні” зібрали понад 400 000 грн внесків на ЗСУ, провели кількадесят івентів.
Попри таку активну роботу і волонтерство, Богдана відчувала себе самотньою. Не тому, що поруч були погані чи байдужі люди. Тому, що ні друзі, ні спільнота “не замінять людину, з якою ти б хотіла проживати всі радощі шлюбу”.
Так виникли “Невтомні”. “Цей проєкт виріс із того, що я не могла вже проживати цей досвід сама, – розповідає жінка. – Нещодавно в нас була третя річниця шлюбу, і це третя річниця, яку святкуємо не разом. Будь-яке свято – це великий тригер, бо ти сама. Ми святкували день народження на відстані, по відео дмухали свічку.
Коли починається тепла пора, гуляєш містом, бачиш пари разом, з дітьми, дівчину вагітну. Намагаєшся себе переконати, шо добре, що ці люди разом. А з іншого боку думаєш: “А я чомусь мушу проживати все на відстані”.
Женя був у війську ще до повномасштабного вторгнення – спочатку як строковик, потім підписав контракт. Ще просто парою він казав Богдані, що йде в армію і не хоче, щоб вона його чекала.
“Я свідомо обрала чекати. І ми проходили разом всі етапи армійського життя”, – каже дружина.
До повномасштабного вторгнення Євген завжди удома, однак після початку великої війни о побував на всіх можливих напрямках: Херсонському, Ізюмського, Донецькому. Брав участь в Авдіївській операції.
“Казав: якщо існує пекло на землі, то воно там. Ми прожили це пекло разом”, – розповідає Богдана. Її блискучі від сліз очі видно навіть через неідеальний відеозв’язок.
Партнерки військових регулярно живуть з хвилюванням та/або тривожністю.
“Кожен бойовий виїзд у мене супроводжується найгіршими думками. Думаю, чимало пар військових теж думають про смерть.
Мені часто сняться реалістичні сни, в яких я ховаю чоловіка. Коли він довго не виходить на зв’язок, треба себе опанувати,
бо в тебе робота, купу всього.
У Жені велика родина, то треба було заспокоювати і їх, і свою родину. Це дуже великий ресурс, який витрачаєш, щоб всім навколо допомогти. Але багато не помічають, що партнерки військових теж травмовані війною.
Нещодавно в мене трапився інсайт у роботі з психотерапевткою. Мені здається, що дотичні до війни стали проміжною ланкою між цивільними в тилу і військовими. Бо ми і не там і не там.
Ми не на фронті, але дуже близькі до його наслідків та історій. Я фіксую те ж, що в чоловіка. Проживаю загибель побратимів, жахи, які вони там бачать. Ми з Женею максимально щирі, і він розповідає мені про все”, – каже Богдана.
Переглянути цей допис в Instagram
“Є романтизована або стандартизовав уява, що роль партнерки не є катастрофічно страждальною. Бо ти залишаєшся вдома, працюєш, маєш гроші, бо зарплата військових виросла і так далі, – розповідає Богдана Турів. – Але всі переживання відбуваються внутрішньо. Це і сидіння на трубці, коли він на бойових, і самотність, бо ти обираєш залишитися вдома, аби не дивитися знову на вулиці, як кожна пара там проводить разом неділю. А ти сама. Вкотре. На партнерок лягає вся велика відповідальність, яку раніше вони розділяли з чоловіком. Бо класично пара ділить проблеми. А тут діти на тобі, спільний бізнес, побутові печі тягнеш теж сама. Жінка може це робити. Але коли тривалий час тягне все сама, втомлюється. “Невтомні” – це про це”.
Досліджуючи тему, “Теплосердні” натрапили на дослідження Veteran Hub щодо партнерок військових. Зачепилися за те, що партнеркам потрібна психологічна допомога. І подумали, що їм треба трохи спокою й релаксу.
Сніжана і її партнер Тарас
“Але Сніжана, яка зараз є нашою амбасадоркою, сказала, що не ок десь поїхати і нічого не робити. Бо думки ще більше заганяють. А продуктивна дія дає і підтримку, і ти себе думками не добиваєш”, – розповідає Богдана і додає, що саме за таким принципом живе зараз багато пар, де чоловік у війську.
Він поїхав на фронт, вона долучається до волонтерства, хоче бути максимально корисною і розділяти з коханим цю війну.
Зрештою “Теплосердні” прийшли до ідеї ретриту для партнерок військових.
Це має бути у форматі співочої терапії. Колись Богдана була на ретриті від БФ “АртДача”, в межах якого проходила співоча терапія з експерткою Анастасією Ярмощук. Вона вчила групу обрядових пісень, було якраз свято Маланки.
“Я відчула максимальне задоволення від роботи з голосом, хоча ніколи раніше цим не займалася. Це було прекрасно. Анастасія те саме робитиме тут, вона долучилася безкоштовно, повірила в ідею”, – розповідає Богдана.
Також на ретриті заплановані психологічні психологічні групи для партнерок, де присутні тільки ті тільки, хто проживає ідентичний досвід.
І третій блок ретриту – волонтерський. Оскільки партнеркам важливо щось робити, а не просто сидіти, “Теплосердні” навчатимуть їх волонтерству. Для цього пріоритетно залучатимуть у проєкт партнерок з мінімальним досвідом волонтерства, щоб його посилити і дівчата могли кожна в своїх містах запускати як самостійні, так і спільні ініціативи.
Після ретриту планують об’єднати всіх в онлайн-спільноту і розвивати її, проводити нетворкінги, закриті лекції тощо. Досвід у “Теплосердних” в цьому вже є.
“Ми не можемо жінкам помогти повернути коханого і припинити війну але можемо підтримати їх у цьому”, – каже Богдана.
“Теплосердні” прагнуть обʼєднати 977 українців, які повірять в цю ідею та долучаться внеском, поширенням чи експертизою, ставши співтворцяти проєкту.
Спершу збирають кошти на те, аби поїхало на ретрит 20 жінок. Ціна питання – близько 100 000 грн. П’ята частина уже накопичена.
Кошти збирають через краундфандингову платформу “Моє місто”, яка допомагає проєкту кураторством. “Теплосердні” також пройшли навчання на онлайн-платформі “Місто змін”. Вона вчить та професійно підтримує українців, які прагнуть реалізувати суспільно корисні ініціативи і зрозуміти, як працює краудфандинг.
На наступні заїзди інших партнерок військових “Теплосердні” шукатимуть ресурси. Та спершу їм треба почати і показати, що партнерки військових українському суспільству не байдужі. Не байдужі ж?
Читайте також:
Маляр під тиском громадськості перепросила за те, що в ефірі довела до сліз дружину військового
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
