автор: Марина Ткачук
фото надані “Російським добровольчим корпусом”
Добігла кінця активна фаза військової операції на території РФ, яку 12 березня розпочали російські добровольці, що воюють на боці України (“Російський добровольчий корпус”, “Легіон “Свобода Росії” та Сибірський батальйон).
“…І хоча наші ДРГ та сплячі осередки залишаються в регіоні, настав час вшанувати пам’ять наших загиблих бійців”, — зазначили в “РДК” 7 квітня та перелічили чотирьох полеглих: Сергій Попов “Терен“, “Вольф“, “Толян” і “Башмак“.
Одним з успішних учасників нового рейду став Владислав Ізмайлов – той самий бойовик ПВК “Вагнер”, узятий в полон під Бахмутом, який підвівся в автобусі під час обміну полоненими 11 червня 2023 року, відмовився повертатись до Росії та прийняв для себе “рішення воювати на боці добра”.
Тепер він виступив командиром першої штурмової групи проукраїнських сил у прикордонному селі Козинка Грайворонського району Бєлгородської області. “Нашим завданням було зайти в Козинку й утримувати село. Всі сектори, які ми взяли у російської сторони, їм не вдалося відбити. Жодного будинку”, – говорить Вайт. Російська влада мусила застосовувати авіацію, однак і це не допомагало їй витіснити проукраїнські сили з Козинки.
Що ще зробили російські повстанці з синьо-жовтими шевронами під час чергового рейду через кордон? Атакували будівлю ФСБ у Бєлгороді. Заявляли, що контролюють селище Тьоткіно Курської області і знищили там склади з боєприпасами. У селищі Горьковський Бєлгородської області бійці Сибірського батальйону спільно з добровольцями з Чеченської республіки Ічкерія захопили будівлю місцевої адміністрації.
Відповідно до повідомлень російських добровольців, у результаті цієї операції було знищено більш як 120 одиниць ворожої техніки, зокрема, й гелікоптери. Армія РФ втратила понад 1500 осіб убитими та пораненими. Кілька десятків путінських військовослужбовців потрапили в полон у власній країні.
Втім, є чимало критиків, які висловлюють сумніви щодо успішності весняного рейду-2024. І припускають значну частку ІПСО в його висвітленні.
Але, як кажуть самі учасники операції, головне – те, що російська влада змушена була реагувати на цю атаку і перекидати на Бєлгородський напрямок свої бойові частини з Донбасу. Таким чином, знизився тиск на смуги оборони ЗСУ.
Про деталі й результати операції “РДК” на території Росії та плани на наступні рейди в ексклюзивних інтерв’ю “Новинарні” розповіли безпосередні учасники – командир штурмової групи “Вайт” та командир бронегрупи “Могила”. Також вони надали ексклюзивні відео своєї бойової роботи.
“Коли ми заходили в Козинку, там усі будівлі були цілими. Виходив звідти я останній. Від будинків на той час лишалися самі руїни”, – розповідає Владислав Ізмайлов “Вайт”.
Владислав Ізмайлов “Вайт” під час інтерв’ю “Новинарні“
Штурмовик запевняє: завдання, поставлені командуванням, були виконані, хоча й не без складнощів.
“Противник на нас стягнув усе, що тільки можна було: винищувачі за винищувачами літали, скидали КАБи, ФАБи, FPV-дрони застосовували. Танки впритул “розбирали” вулицю за вулицею. Намагалися штурмові групи відправляти – на пікапах, квадроциклах. Але в них нічого не виходило”, – розповідає Влад Ізмайлов.
Один із учасників рейду на території Росії
Своєю відмовою повертатися з полону торік колишній “вагнер” наробив у Росії чимало шуму. Уже за кілька годин після демаршу Вайта в автобусі тодішній очільник ПВК Євгеній Пригожин пообіцяв його знищити.
Свою історію Ізмайлов (1996 р.н., уродженець Самарської області) не дуже любить розказувати. Але в інтерв’ю “Новинарні” все ж погоджується.
Сидів у в’язниці в Самарі три роки – за нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Коли в колонію приїхав Пригожин вербувати зеків, Владислав погодився воювати проти України у складі “Вагнера”. Обіцяли, як і всім, за пів року служби зняти судимості.
“Рішення ми мали ухвалити всього за годину, я й погодився, – пояснює Вайт. – Нам обіцяли другу лінію, не говорили, що ми підемо в штурмовики. Але вже під час тренувань стало зрозуміло, до чого нас готують. А далі кинули під Бахмут. Провоював там півтора місяця. Як це виглядало? Тобі ставлять завдання. Група складається із 10 осіб. Якщо у цієї групи не виходить взяти точку, яку їй призначили, слідом йде друга хвиля. У другої не вийшло – йде наступна хвиля. І так доти, доки не візьмеш”.
Читайте також:
Тактика “Вагнера” під Бахмутом: як досягають результатів зеки з тритижневою підготовкою та як їх б’ють
Під час утримання позицій Ізмайлова взяли в полон українські військові.
“Я чекав, що наді мною будуть знущатися, – нас до цього готували. Але до мене нормально поставилися. І до іншого полоненого, який був “300-й”, – теж: українські військові несли його три кілометри на ношах, надали медичну допомогу. Тоді мене це сильно здивувало”, – каже росіянин.
Після перебування в полоні Ізмайлов пішов на обмін.
Російський військовополонений Владислав Ізмайлов відмовляється від обміну, 11.06.2023. Кадр відео
“І перед ним до нас в автобус зайшов Денис “Вайт Рекс” (командир “Російського добровольчого корпусу” Денис Капустін (Нікітін) – “Н”), запропонував тим, хто хоче, залишитися і воювати за Україну [у складі “РДК”]. Я підняв руку. Ще у “Вагнері” почав розуміти: все, що нам розповідали про цю війну – неправда. Переоцінка цінностей відбулася ще тоді. Але з “Вагнера” шляху назад немає. Якщо ти лише заїкнешся проти – отримаєш кулю. Тому і я мовчав”, – пояснює Вайт.
Колишній “вагнерівець” уже воював на боці “РДК” як штурмовик і на Сватівському напрямку, і в Авдіївці.
Про події в Козинці на Бєлгородщині командир першої штурмової групи згадує з посмішкою: “У нас там були деякі новобранці по 18 років, вперше у бою. На них кинули російську спецуру. А вона нічого не могла вдіяти… Мені здається, це була дуже неприємна для Путіна подія”.
Читайте також:
Жив-був Перс. Російський полонений “зек” зі “Шторм-Z” воює на боці України і вже пролив за неї кров
Павло Кузнєцов, який народився і виріс у Казані, воювати не мав би через вроджену ваду серця і “білий квиток”. На додачу до проблем зі здоров’ям хлопець має ще один “недолік” – паспорт громадянина Росії.
“Ще 2011 року мої батьки переїхали до України з Росії. Тут, у Києві, я закінчив школу, університет, – розповідає Кузнєцов. – Згодом переїхав до Миколаєва, там і жив”.
Після повномасштабного вторгнення РФ Павло звертався до різних українських підрозділів, аби потрапити на війну. Хотів воювати за Україну. Одначе з російським громадянством його нікуди не приймали. Так у житті хлопця з’явився “Російський добровольчий корпус”, де тепер він став командиром бронегрупи й отримав позивний “Могила”.
Павло Кузнєцов “Могила” під час інтерв’ю “Новинарні“
“Його мені дав побратим, ще як тільки “РДК” створювався. Він весь час жартував, що потрібен такий позивний, який наводив би жах на росіян, – пригадує Павло, сам великий дотепник. – Пропонував радикальні варіанти – “Трупоїд”, наприклад. Казав: уявляєш, орки слухають в ефірі перехоплення: “Трупоїд виходить на позиції!” – і вмирають зі страху. Зійшлися на Могилі”.
Досі Павло воював на Запорізькому напрямку та на Херсонщині. “Я – учасник рейду на Нову Каховку, – розповідає боєць “РДК”. – Ми на чотирьох гумових човнах запливли о четвертій ранку до берега, захопленого ворогом. “Наковбасили” 12 росіян, знищили їхній БТР і якимсь божественним дивом знялися – всі живі. Це, мабуть, найлютіша операція, у якій я брав участь. Зухвало і трохи суїцидально. Я потім спілкувався з полоненим, який стояв в Енергодарі. Він казав: коли ми цей рейд здійснили, така паніка почалася серед особового складу росіян! Вони думали, що буде наступ ЗСУ після наших чотирьох човнів”.
Павло Кузнєцов “Могила”
Кузнєцов із побратимами тримав “дорогу життя” в Авдіївці: “Там ми працювали з хлопцями із 3-ї штурмової бригади, а це велика честь”. Група Могили, за його словами, тоді на М113 вивезла за одну ніч близько трьох сотень українських військових.
Торік Павло вже брав участь у рейдах до Брянщини та Бєлгородщини в складі “РДК”. Чому добровольці перейшли кордон знову?
“Це ж очевидний факт: армія Росії намагається скрізь потроху наступати. Десь виходить, десь ні, але в будь-якому випадку вони накопичили достатньо сил. Тому й було прийняте рішення:
відволікти на себе увагу, щоб лінія фронту України трошки видихнула.
Плюс Владімір Владіміровіч мав вибори, а ми не могли не “проголосувати”! Не могли не зіпсувати ці прекрасні дні. Тому ми зібралися та й поїхали.
Не було якогось надсекретного плану. Ми хотіли просто допомогти Україні та показати Путіну, що ми – не “ІПСО”, а маємо реальну міць”.
Російські добровольці наголошують: задум рейду – відтягнути на себе регулярні війська РФ із будь-якого напрямку – реалізувати вдалося.
Професіоналізм російських військових та їхні спроби протидіяти рейду – це окрема тема для розмови, яку бійці “РДК” охоче підтримують.
“Щоб ви розуміли, я туди заїхав на БТРі, – розповідає Могила. – Жодних мін, опору – нічого взагалі дорогою не зустріли! Спокійно колоною заїхали. Я просто обстріляв КПП “Грайворон” і поїхав. І робив я це протягом тижня, однією й тією ж дорогою!”
Павло Кузнєцов “Могила” (праворуч) біля БТРа
Для Кузнєцова цей рейд був символічний: майже рік тому він з побратимом “Шайбою” затрофеїли в росіян бронетранспортер. І тепер на ньому тріумфально, вже як командир бронегрупи, Павло знову заїхав на той самий КПП.
“І ось я стріляю в ангар – саме в той ангар, з якого рік тому я цей БТР викрав. І стріляю саме з цього БТРа!” – емоційно описує бій Могила.
У БТРі “Могили”
Якщо минулорічний рейд “РДК” на Росію він називає, “швидше, піратським заходом”, то нинішній оцінює серйозніше.
“Минулого разу як такої війни ми не влаштовували, тому що в нас не вистачало ресурсів. А тепер вони в нас були: ми обросли технікою та особовим складом, у нас вже є своя мінометка, і не одна”, – хвалиться Кузнєцов.
Він не приховує, що основною задачею для його групи було “наробити шуму”: стягнути на себе війська противника та з мінімальними втратами для себе відійти.
“Тобто моє завдання полягало в тому, щоб вони (росіяни – “Н”) не розуміли, що насправді відбувається. Створити враження, ніби ми взагалі з усіх можливих напрямків туди зайшли, – розповідає Могила. – І от під’їжджаємо ми до кордону, я виходжу на “Слов’яна”, “начальника війни” нашого. І говорю: “Слов’ян, Слов’ян. Це Могила! Заходимо, заходимо!” Так само, як вони (росіяни) писали в пабліках 24 лютого. І вони на це реагують, перехоплюють наші розмови і своїм кажуть: “Там десь [з України] заходять, щось відбувається!” Ми обстрілюємо КПП з трьох місць. Я ось так, просто з люка, – Могила показує, як це відбувалося, – випускаю червону ракету, типу – вперед! Дими викидаю – зараз за димами піхота піде! А далі знову: “Слов’ян, Слов’ян, я Могила, виходимо, виходимо!” Ось таке там неслося!”.
Проти російських добровольців “РДК”, “ЛСР” та “Сиббату” путінський режим кинув здебільшого прикордонних ФСБешників, сили ГРУ й трохи строковиків ЗС Росії.
“Здавалося б, це мали бути люди, які все життя займалися військовою підготовкою. Але після зустрічі з нашими штурмовиками вони якось надто швидко вмирали, – запевняє Могила – Ми маємо відео, наприклад, як вони закидають гранату в будинок, де сидять наші штурмовики. І той чоловік не докидує гранату до вікна, вона падає на них же і тут же вибухає. Тобто ось такий там “опір” був.
Ламери-росіяни штурмують будинок із бійцями “РДК”, але підривають самі себе. Кадр відео
А які смішні перехоплення ми чули – жах просто: “Та киньте в них хоча б палицею! Бо вони нас зараз усіх уб’ють тут!”, “Володю, виконай завдання – я тобі відпустку дам!” Сміх, та й годі.
Ми “наковбасили” цих ФСБшників неміряно!
– заявляє Кузнєцов. – Наприклад, був у них надзвичайно класний план – штурмонути будинок із нашими штурмовиками за якоюсь “новою методологією Радянського Союзу”: по одній людині. Тобто одна людина підходить, помирає, за нею йде інша. І так п’ятеро людей. Ну, що це? Це військова підготовка? Це робота малими групами? Це нісенітниця якась взагалі!
Мені здається, що їхній метод воювати, який вони перейняли з часів Другої світової війни, – закидувати м’ясом та артснарядами, – так, він працює на полі бою. ФАБи, КАБи (керовані авіабомби – “Н”), “гради” – все це працює, це нас гальмує. Але як тільки ти нівелюєш їхню артилерію, як тільки ти стикаєшся суто з піхотою [росіян] – все, ти в безпеці майже.
Я це помітив ще на Жеребянках у Запорізькій області. Найскладніше – добігти до окопу, найпростіше – його зачистити. Тому що як тільки ти забіг в окоп малою групою у п’ять осіб, як правило, все – вони [росіяни] здаються. Тоді – руки вгору: “Ой, вибачте, будь ласка, тільки не бийте, не вбивайте”. Ось так вони воюють.
Лише через те, що в них є дофігіща цих ФАБів, КАБів, вони всім цим закидують нас, а потім ідуть, у них щось виходить. Але як тільки Україна зможе це нівелювати за допомогою F-16, важчої зброї від партнерів – одразу буде інша картина. Ми гасимо їхню артилерію – і все, і далі йде просто зачистка”, – переконаний боєць “РДК”.
Російські пабліки під час рейду активно доводили, що бійці “РДК” і “ЛСР” роблять фото з українського боку кордону, а потім видають їх за світлини, зроблені на території Росії.
Могила на ці закиди хитро посміхається і відповідає: “А хай російська влада сама й розбирається, де ми фоткаємося: у них під носом чи десь тут, під Києвом. У тому ж і особливість ІПСО. Я можу сфоткатися будь-де, а вони – цілий полк піднімуть і виставлять його там, де нас немає. Тож нехай це залишиться маленькою загадкою. Чи були ми там? Так, були. Чи, може, ні. Чи, може, так”.
“Десь це ІПСО, десь не ІПСО”, – інтригує командир бронегрупи.
Бійці “РДК” на території Росії
Утім, вуличні бої в російських селах зафіксовано на відео, і стрільбу з кулеметів по російських позиціях – також.
Тож результати цієї операції – вагомі, запевняють в “РДК”. І проявляються вони не лише у знищеній та пошкодженій техніці противника, полонених, поранених та вбитих російських військових.
“Що ми маємо у сухому залишку? Пробито ще три дороги, щоб зайти в Бєлгородську область. Росіяни перегнали під Бєлгород 30 артилерійських установок 152-го калібру, що для [послаблення іншої ділянки] фронту – вагомо. Плюс близько 4 тисяч особового складу перекинуто з Луганського напряму. Тепер ці сили стоять за Бєлгородом, – розповідає Могила. – Крім цього, Путін уперше про нас заговорив по телевізору. Відповідно, ми справді загроза, а не ІПСО”.
Командир бронегрупи стверджує: російські дробровольці обов’язково заходитимуть на територію Росії ще. Але час реагування противника буде вже меншим, десь година двадцять – година тридцять.
Наміри бійці “РДК” озвучують незмінні: допомогти Україні перемогти у війні з Росією.
“Дайте мені танк!”Прохання Павла Кузнєцова до Міністерства оборони України: – Я звертаюся до Міністерства оборони України. Я, командир бронегрупи “РДК” “Могила”, я прошу танк. Мені не потрібен “Леопард”, мені не потрібен “Абрамс”. Дайте Т-64, хоча б модернізований. Може, є Т-90 трофейний. Мені потрібен танк, і я обіцяю, що я в цьому танку або згорю, або дам такий результат, який вас задовольнить, і ви не розчаруєтеся в тому, що дали мені цей танк. Дуже прошу вас. Дякую дуже. |
“Я маю маленьку мрію. І, думаю, всі інші наші хлопці її поділяють, – каже Могила. – Я мрію про другий фронт, де лише “РДК” воюватиме з путінським режимом. Захопити й утримувати місто, райцентр на території Росії. Якщо ми це зробимо, ви уявляєте, що відбуватиметься з фронтом? Вочевидь це дасть можливість українській армії відвоювати багато своїх територій, послабити російську армію і змінити розстановку сил на полі бою”.
Читайте також:
Боєць “РДК” Ілля Богданов після рейду по Росії:
Ми можемо опинитися поруч із “вагнерами” в наступній війні проти режиму Путіна
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
