У війську Анатолій “Пророк” Бондарчук уже вдруге. Після досвіду АТО сподівався, що більше ніколи не перетинатиметься з армією. Але повномасштабна російська агресія не залишила вибору – треба знову брати до рук зброю. Вінничанин вступив до лав територіальної оборони і вже тут реалізував свою дитячу мрію – літати.
Після боїв на Бахмутському напрямку Пророк створив підрозділ безпілотних літальних апаратів. Тепер він удосконалює дрони і нищить окупантів.
Толя захоплювався літачками з дитинства. У сім років він прийшов на пробне заняття у щойно відкритий гурток авіамоделювання. За кілька годин хлопчик зробив свій перший літак.
Мине час, і Бондарчук стане керівником цього гуртка, залучатиме до нього молодь зі свого двору.
Спочатку Анатолій займався кордовими моделями (що літають по колу та керуються двома тонкими сталевими тросами-кордами). Згодом перейшов на радіокерування.
“Я часто виходив на шкільний стадіон запускати літачки. Брав участь у змаганнях та візуальних боях – це ті, де потрібно збивати прив’язані до моделей стрічки. У мене це виходило. Колись весь двір казав, що я буду льотчиком”, – згадує Анатолій Бондарчук.
Із мрією літати, як його дід – військовий льотчик, хлопець жив до 16 років. Але мрія розбилася об реальність 90-х.
Родина Бондарчука була бідною. Тому Анатолієві довелося дуже рано починати заробляти на життя.
Уже в 19 років Толя з музичною групою грав по ресторанах, організовував гонки “Форсаж”. Розповідає, як тоді зіштовхувався з вінницькою мафією: “Ми приїхали з технікою в ресторан. А там купа міліції, стоїть майор і плаче. Якісь бандюки зґвалтували його дочку, а він нічого не може вдіяти, бо це була банда одного місцевого авторитета (той фігурував на записах із кабінету президента Кучми – Авт.). Ми знали, хто це, знайшли їх в іншому ресторані і відлупцювали добряче. У мене так: завжди – за справедливість”.
Із цією життєвою позицією чоловік вийшов на Майдан. На той час він уже переїхав у Київ, займався бізнесом, мав власну автомийку.
“До мене приїхав один бритоголовий на “лексусі”. Каже, що з дитинства “мріє про свою мийку”. Я запропонував йому взувати чоботи і йти мити. Почалися наїзди, він вимагав 40% [бізнесу Бондарчука]. І візитівку дав, а там посада – “розвиток малого та середнього бізнесу в Україні” при Верховній Раді. Я психонув і пішов на Майдан. Бо якщо таке вже дійшло до малого бізнесу, то нічого доброго очікувати в країні не варто”, – згадує Анатолій.
Після Майдану чоловік кілька місяців провів в АТО з вінницькими добровольцями. У 2018-му вже офіційно приєднався до Збройних сил, відслужив рік.
Армія Бондарчуку “не зайшла” – у цивільне життя він повернувся з думками, що більше ніколи не піде у військо. Але з початком широкомасштабного вторгнення Росії знову став до лав ЗСУ добровольцем.
“Ти не можеш стояти осторонь, не можеш інакше. Хто залишився – сам на собі поставив хрест”, – пояснює свою мотивацію Анатолій.
Читайте також:
“Вистрілюємо по кілька магазинів за один вихід”.
Що таке БЗВП замість КМБ для мобілізованих у навчальному центрі Сил тероборони
У перший день широкомасштабного вторгнення Бондарчук вивіз дружину з дітьми із Києва до своїх батьків у Вінницю. Вінницькі знайомі кликали йти служити разом. Але Анатолій відповів, що все вирішуватиметься в битві за Київ. З цією думкою повертався в столицю.
У дорозі дізнався, що на Оболоні роздають автомати всім охочим боронити місто. Але не встиг – зброю швидко розібрали. Тож по поверненню в Київ Бондарчук приїхав до свого районного ТЦК. І вже там дізнався, що отримати зброю можна також у теробороні. Так Анатолій Бондарчук потрапив до 126-го дарницького батальйону 112-ї бригади сил ТрО, став бійцем із позивним “Пророк”.
“Нас поставили на блокпости на Бориспільському шосе та на Харківському масиві. Це трохи бісило, що ворог йде на Київ із півночі, там уже бої, а ми стоїмо на іншому краю міста. Але якщо чесно, ми пару разів їздили в Калиту (селище за 25 км від Броварів по трасі в бік Чернігова – Авт.), у мене там теща живе. Там ще недалеко точилися бої в районі Великої Димерки. То ми там трошки “погуляли”, – згадує Пророк свою службу часів битви за столицю.
Після відступу ворога з-під Києва батальйон Бондарчука два місяці займався підготовкою. А на день народження Анатолія 10 червня вирушив на Донбас.
Для бійця це була несподіванка. Він тільки замовив ресторан для святкування. Але довелося брати все наготовлене з собою і відзначати з побратимами в дорозі.
На Донбасі Пророк отримав ПТРК “Скіф”.ракетний Ще з часів попередньої служби цей протитанковий комплекс став улюбленим для Анатолія. В районі селища Ярова, поблизу Святогірська, Бондарчук знищив дві ворожі БМП.
Читайте також:
У звільнених Святогірську й Лимані на місцях масових поховань ексгумували 78 тіл, серед них немовля
Уже командиром розрахунку ПТРК “Скіф” у січні 2023-го Пророк потрапив під Бахмут. До травня вони в складі тактичної групи “Адам” тримали “дорогу життя”.
“Групу «Адам» створив Євген Межевікін. Коли я вже потрапив у цю групу, то дізнався, що він – Герой України. І скажу так: людина дуже-дуже толкова. Він впроваджував нововведення, відходив від совдепівської армії. Наприклад, Межевікін не ставив завдання типу: от ваша задача – вийдіть туди і робіть. Він питав, як ви бачите виконання цієї задачі. І вже спільно обговорювали, як і людей зберегти, і завдання виконати. Мені це дуже до вподоби”, – розповідає Бондарчук. Групу “Адама” Межевікіна Пророк вважає прототипом української армії майбутнього.
Період служби під командуванням Героя України Бондарчук згадує ще й за підбитим російським танком та початком застосування FPV-дронів. Тоді Анатолій і зрозумів, що війна майбутнього – за дронами, які дешевші й точніші, а отже, ефективніші.
І вже під Бахмутом Пророк почав сам “літати” – навчився керувати “мавіками”. У підсумку – отримав пропозиції від двох бригад, механізованої та десантно-штурмової, продовжити службу в них. Але вирішив повернутися у свій батальйон та впроваджувати зміни там.
Читайте також:
“Один наш дрон живий уже більш як пів року”. Як воює аеророзвідка батальйону “Свобода” бригади НГУ “Рубіж”
“Я прийшов до комбата, розповів, що і як можна зробити. Отримав посаду командира протитанкового взводу, але завершити усе заплановане не встиг – нас відправили на східний фронт. Ми взяли з собою обладнання, дрони, почали літати, зробили якісну розвідку, виявили всі вогневі точки ворога, дізналися, де є росіяни, як вони пересуваються, і відбили перший штурм. Тоді наш начштабу запропонував мені очолити підрозділ БПЛА. І вже за пару днів ми показали перші результати щодо ураження”, – розповідає Бондарчук.
Новий підрозділ Пророк формував сам. Визначив два головні критерії для відбору – вмотивованість та патріотизм. Командир вважає, що за таких стартових умов може за короткий час навчити оператора.
Першим у команду взяв побратима, який ще під Бахмутом почав літати і відкрив власний рахунок знищених дронами росіян. Далі залучив розвідників, котрі мали досвід застосування “мавіків”. Також прийшли хлопці, які навчилися керувати FPV-дронами. І вже в такій команді відбувався обмін досвідом та набуття навичок у боях.
Читайте також:
Аеророзвідник з Академії наук: як на Донеччині воює вчорашній астроном та альпініст “Пілігрим”
Пророк пояснює, що пілоту важливо не просто навчитися керувати дроном. Потрібно також вивчити технічні характеристики, знати все про прошивки, вміти паяти й робити скиди. Ідеальний варіант, коли окремою частиною роботи займаються профільні фахівці. Але в реальних умовах боєць має вміти все сам.
“Коли пілот вперше летить дроном з гранатами на ворога, у нього тремтять руки. Але коли він пройшов бойові і зрозумів, наскільки це ефективно, то його вже не зупинити: з’являється кураж, йому тільки дай полетіти до рускіх. Зараз уже мої хлопці продовжують працювати, навіть коли їх самих обстрілюють, коли в бліндаж прилітає ворожий скид. Тому що знають, що очі – це все. Що дрони можуть зупинити ворожий штурм.
Одного разу
ми спалили російські танки, після чого їхня атака захлинулася”,
– розповідає Пророк.
Якщо спочатку командир з бійцями вели підрахунок знищених ворогів, то на п’ятому десятку перестали.
В якийсь момент дійшли висновку, що їхня присутність на фронті важлива не лише знищенням ворожої техніки. Поява ефективних операторів БПЛА різко змінює поведінку росіян – ті перестають поводитись безпечно та зухвало.
Тепер Бондарчук міркує про подальший розвиток підрозділу. Командирові хочеться, щоб його пілоти могли літати на більшу відстань.
“Щоб перебити логістику, достатньо літати на 40 км. Сподіваємося отримати більш серйозні пташки, які літатимуть на середню відстань. Зараз взяли один дрон, переробляємо його під наші потреби”, – ділиться Пророк.
Колишній керівник гуртку авіамоделювання позитивно сприймає волонтерський проєкт, в рамках якого українців вчать збирати дрони. У цьому Бондарчук бачить одразу два важливі моменти. По-перше, це розосередження виробництва. Адже один великий завод неодмінно стане ціллю для російських ракет. Якщо ж дрони збиратимуть умовно в кожній хаті, то ніяких ракет для ураження виробництв ворогу не вистачить. По-друге, це залучення українців для наближення перемоги.
“Для людей, які з різних причин не можуть воювати, це важливе відчуття причетності до спільної справи. Плюс це можливість для багатьох навчитися збирати літачки. Такі люди потрібні тим міні-заводам, які роблять дрони у підвалах”, – пояснює Бондарчук.
Після Бахмута пророк мав деякий час на відпочинок. Чоловік вибрався на рибаловлю в улюблене місце, на другий шлюз.
“Закинув фідери, сиджу на березі, навколо тихо, вода спокійна. І ніби така ідилія, можна розслабитись. Але ж я розумію, що в цей час відбувається на фронті. І справжнє задоволення від тієї ж рибалки будеш отримувати лише після війни”, – визнає Пророк.
Командир не просто хоче, щоб війна закінчилася якнайшвидше та неодмінно – перемогою. Вони з дружиною чекають на дитину, тож мріють, щоб маля з’явилося на світ уже в мирний час. Щоб чоловік повернувся до коханої, до дітей, до улюбленого кота, знову займався бізнесом і їздив на відпочинок.
Матеріал підготовлений у співпраці зі службою зв’язків з громадськістю командування Сил територіальної оборони в рамках програми рекрутингу та підготовки екіпажів безпілотних літальних апаратів (БпЛА) “Крилатий ескадрон”.
Читайте також:
Командир з головою “Ніжинський Ворон” із 163-го обтро: Ми знищили “чорну” роту “вагнерів під Соледаром
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!