автор: Єва Фомичева
фото: Єва Фомичева, Нікіта Грива
Сіверщина в цю пору – сніжна та холодна. Обабіч вузької дороги серед густих лісів лежать брили снігу, а їдучи прокатаними коліями, автівка часом норовить забуксувати. Крім густих лісів, захід Чернігівської області – це край численних заплав Дніпра, який слугує природнім рубежем та розходиться численними водними рукавами по обидві сторони україно-білоруського кордону.
На такій мальовничій і водночас складній ділянці несуть службу бійці 105-го прикордонного загону імені Володимира Великого. Нині вони продовжують укріплення рубежів – облаштовують протитанковий рів, здійснюють лісові завали, мінують кордон та всі шляхи, якими потенційно міг би скористатися противник.
Фото: Нікіта Грива / Новинарня
Нарощення інженерних облаштувань триває і з білоруського боку – відповідні маневри час від часу фіксують українські прикордонники. Однак мова йде про значно менші обсяги.
“Розвідку вони, звичайно, проводять, – розповідає один із бійців ДПСУ Олег. – У нас державний кордон проходить по Дніпру, відповідно, вони здійснюють патрулювання як у пішому порядку, так і за допомогою прикордонних катерів».
Олегові 26 років, він родом з Івано-Франківщини. Свій шлях військового почав іще в юності. Спершу чотири роки навчався у військовому ліцеї Івано-Франківська, потім вступив до академії Держприкордонслужби у Хмельницькому, де провчився ще чотири роки. Після – долучився до лав 105-го прикордонного загону, де і служить вже близько шести років.
Фото: Нікіта Грива / Новинарня
Подекуди білоруські прикордонні наряди виходять і до мосту, який раніше сполучав дві країни, а після повномасштабного вторгнення російської армії 24 лютого 2022 року був підірваний, аби не допустити просування ворожих колон.
На запитання, чи існує загроза повторної атаки з території Республіки Білорусь, прикордонники кажуть: скупчення сил і засобів противника поблизу державного кордону не спостерігається.
Фото: Єва Фомичева / Новинарня
Крім укріплення та патрулювання, бійців-прикордонників на Чернігівщині залучають і до відбиття повітряних атак з боку РФ. Зокрема, ударні дрони типу Shahed, запущені з півночі, переважно проходять через повітряний простір області.
25-річний “Партос” у травні минулого року “приземлив” один із таких дронів під час нічної атаки.
Фото: Єва Фомичева / Новинарня
“По команді виїхала маневрена вогнева група. Ми зайняли заздалегідь підготовану позицію і чекали підльоту ворожого БПЛА. Спочатку ми його почули по шуму двигуна, підготувалися до роботи. І коли він був у зоні ураження, почали працювати”, – розповідає він.
Партос у Держприкордонслужбі з 2019 року. Хлопець мріє про перемогу у війні, аби насамперед його 3-річний син та наступні покоління не бачили жаху, який триває зараз.
Фото: Єва Фомичева / Новинарня
Повномасштабне вторгнення розділило життя на “до” і “після”, показало, хто є ким. Для бійців загону відверто важкі події початку великої війни показали, наскільки згуртованими і сильними вони є.
“Мене вразило, наскільки ми трималися одне одного. Той складний час показав, що ми можемо покластися одне на одного, і що тебе не підведе той, хто за спиною”, – ділиться 27-річний солдат із позивним “Пушикс”.
Фото: Єва Фомичева / Новинарня
Хлопець родом із прикордоння Чернігівщини, тож вибір стати частиною ДПСУ не був випадковістю.
“Я бачив прикордонників, ще коли був маленьким та підлітком. Мене завжди приваблювала ця прикордонна романтика, і от настав той час. Влітку 2021-го я все-таки визначився, захотів сам усе відчути і підписав контракт із ДПСУ”, – розповідає він.
Підрозділ Пушикса брав участь в обороні Чернігова. У березні 2022 року під час нічного бою з ДРГ противника його поранили.
“Поранення було в ліву руку – в передпліччя. Просте місце, але мало складний характер. Було довге лікування і до служби я повернувся лише влітку 2022 року”.
Фото: Єва Фомичева / Новинарня
Хлопець лікувався у Чернігові та Києві, згодом був на реабілітації в Іспанії, про яку згадує з теплом:
“Там немає війни, там тихо, люди живуть мирним життям. Європа є Європа. Там великі лікарні, турботливий персонал. Вони ставилися із вдячністю, повагою, намагалися в усьому допомогти і дізнатися, чи все нам подобається, чи ми ще чогось бажаємо. Навіть питали, що ми хочемо на обід чи вечерю – були варіанти”, – усміхається він.
Після перемоги Пушикс хоче продовжити службу та стати офіцером.
Фото: Нікіта Грива / Новинарня
Прикордонники не марнують ні хвилини, постійно навчаються та повертаються у стрій, навіть попри травми і поранення. Вони та Сили оборони невпинно працюють заради того, щоб наступні покоління не знали, що таке війна.
Фото: Нікіта Грива / Новинарня
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
