Партос, шахеди і завали: як бійці Чернігівського прикордонного загону несуть службу на межі з Білоруссю. ФОТОРЕПОРТАЖ

 

автор: Єва Фомичева
фото: Єва Фомичева, Нікіта Грива

Сіверщина в цю пору – сніжна та холодна. Обабіч вузької дороги серед густих лісів лежать брили снігу, а їдучи прокатаними коліями, автівка часом норовить забуксувати. Крім густих лісів, захід Чернігівської області – це край численних заплав Дніпра, який слугує природнім рубежем та розходиться численними водними рукавами по обидві сторони україно-білоруського кордону.

На такій мальовничій і водночас складній ділянці несуть службу бійці 105-го прикордонного загону імені Володимира Великого. Нині вони продовжують укріплення рубежів – облаштовують протитанковий рів, здійснюють лісові завали, мінують кордон та всі шляхи, якими потенційно міг би скористатися противник.

Фото: Нікіта Грива / Новинарня

Нарощення інженерних облаштувань триває і з білоруського боку – відповідні маневри час від часу фіксують українські прикордонники. Однак мова йде про значно менші обсяги.

“Розвідку вони, звичайно, проводять, – розповідає один із бійців ДПСУ Олег. – У нас державний кордон проходить по Дніпру, відповідно, вони здійснюють патрулювання як у пішому порядку, так і за допомогою прикордонних катерів».

Олегові 26 років, він родом з Івано-Франківщини. Свій шлях військового почав іще в юності. Спершу чотири роки навчався у військовому ліцеї Івано-Франківська, потім вступив до академії Держприкордонслужби у Хмельницькому, де провчився ще чотири роки. Після – долучився до лав 105-го прикордонного загону, де і служить вже близько шести років.

Фото: Нікіта Грива / Новинарня

Подекуди білоруські прикордонні наряди виходять і до мосту, який раніше сполучав дві країни, а після повномасштабного вторгнення російської армії 24 лютого 2022 року був підірваний, аби не допустити просування ворожих колон.

На запитання, чи існує загроза повторної атаки з території Республіки Білорусь, прикордонники кажуть: скупчення сил і засобів противника поблизу державного кордону не спостерігається. 

Фото: Єва Фомичева / Новинарня

Крім укріплення та патрулювання, бійців-прикордонників на Чернігівщині залучають і до відбиття повітряних атак з боку РФ. Зокрема, ударні дрони типу Shahed, запущені з півночі, переважно проходять через повітряний простір області.

25-річний “Партос” у травні минулого року “приземлив” один із таких дронів під час нічної атаки.

Фото: Єва Фомичева / Новинарня

“По команді виїхала маневрена вогнева група. Ми зайняли заздалегідь підготовану позицію і чекали підльоту ворожого БПЛА. Спочатку ми його почули по шуму двигуна, підготувалися до роботи. І коли він був у зоні ураження, почали працювати”, – розповідає він.

Партос у Держприкордонслужбі з 2019 року. Хлопець мріє про перемогу у війні, аби насамперед його 3-річний син та наступні покоління не бачили жаху, який триває зараз.

Фото: Єва Фомичева / Новинарня

Повномасштабне вторгнення розділило життя на “до” і “після”, показало, хто є ким. Для бійців загону відверто важкі події початку великої війни показали, наскільки згуртованими і сильними вони є.

“Мене вразило, наскільки ми трималися одне одного. Той складний час показав, що ми можемо покластися одне на одного, і що тебе не підведе той, хто за спиною”, – ділиться 27-річний солдат із позивним “Пушикс”.

Фото: Єва Фомичева / Новинарня

Хлопець родом із прикордоння Чернігівщини, тож вибір стати частиною ДПСУ не був випадковістю.

“Я бачив прикордонників, ще коли був маленьким та підлітком. Мене завжди приваблювала ця прикордонна романтика, і от настав той час. Влітку 2021-го я все-таки визначився, захотів сам усе відчути і підписав контракт із ДПСУ”, – розповідає він.

Підрозділ Пушикса брав участь в обороні Чернігова. У березні 2022 року під час нічного бою з ДРГ противника його поранили.

“Поранення було в ліву руку – в передпліччя. Просте місце, але мало складний характер. Було довге лікування і до служби я повернувся лише влітку 2022 року”.

шеврон прапор

Фото: Єва Фомичева / Новинарня

Хлопець лікувався у Чернігові та Києві, згодом був на реабілітації в Іспанії, про яку згадує з теплом:

“Там немає війни, там тихо, люди живуть мирним життям. Європа є Європа. Там великі лікарні, турботливий персонал. Вони ставилися із вдячністю, повагою, намагалися в усьому допомогти і дізнатися, чи все нам подобається, чи ми ще чогось бажаємо. Навіть питали, що ми хочемо на обід чи вечерю – були варіанти”, – усміхається він.

Після перемоги Пушикс хоче продовжити службу та стати офіцером.

Фото: Нікіта Грива / Новинарня

Прикордонники не марнують ні хвилини, постійно навчаються та повертаються у стрій, навіть попри травми і поранення. Вони та Сили оборони невпинно працюють заради того, щоб наступні покоління не знали, що таке війна.

Фото: Нікіта Грива / Новинарня

Читайте також:
Бойовий комбриг замість мера Чернігова: інтерв’ю Дмитра Брижинського про війну й оборону, роботу в МВА, комерційні оборудки міськради і трагедію в театрі


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.