Триває “тиха Третя світова війна”. Що робити Україні?

автор: Володимир Баров

Що має робити Україна, щоб стати сильною у нестабільному світі? Відповідь на це питання – про глобальний контекст російсько-української війни – шукали експерти недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”, які провели в Українському домі презентацію щорічного звіту “УССД” “Індекс війни. Моніторинг воєнних конфліктів у світі 2023 року”.
Захід двічі переривала повітряна тривога. Але присутні могли поспілкуватись зі спікерами в укритті.

Статистика воєн

За підсумками 2023 року експерти “УССД” проаналізували 36 конфліктів. Зокрема,

  • 2 міждержавні війни (між Росією та Україною та Азербайджаном і Вірменією),
  • 8 громадянських воєн (в тому числі 2 – з іноземною інтервенцією),
  • 1 прикордонне зіткнення,
  • 11 локальних конфліктів,
  • 2 воєнні перевороти,
  • хвиля терактів в 1 країні,
  • внутрішньополітична криза у 4 державах та двох регіонах (Латинська Америка та Балкани),
  • 4 випадки дипломатичного протистояння.

“Бачимо збільшення кількості порівняно з 2022 роком (33 конфлікти), зокрема вдвічі більше воєнних переворотів, менша кількість помітних терактів. Загалом напруга зростає, концентруючись в окремих регіонах, насамперед в Україні”, – констатують аналітики.

Згідно з “Індексом…”, у 2023 році головною подією у глобальному масштабі продовжує бути російсько-українська війна, що за інтенсивністю технічних засобів стала наймасштабнішим конфліктом Європи з 1945 року. Характерною рисою стало відновлення конвенційних засобів ведення війни, з фронтовим зіткненням численних армій.

Поряд з Україною, окремо наголошують на наростанні напруги навколо Тайваню. На території менш розвинутих держав і далі тривають багаторічні конфлікти, зокрема в Ефіопії, Ємені, М’янмі, хоча значна їх частина зменшує інтенсивність у рамках переговорного процесу.

Коментарі експертів

Російсько-українська війна має вплив на розвиток інших конфліктів у світі, і сучасні події можна назвати “тихою Третьою світовою війною”, – на цьому наголосив директор “УССД”, безпосередній учасник війни, гранатометник, молодший сержант Юрій Сиротюк.

Юрій Сиротюк. Фото: ФБ УССД

За його словами, цей стан збережеться протягом найближчих років. Причина цього – поступова втрата Сполученими Штатами одноосібної ролі світового лідера, зростання Китаю, “з’явилися лакуни, куди намагалися влізти регіональні лідери”.

“У ці процеси включилася Росія, яка захотіла повернути лідерство на території пострадянського простору. Після другого перемир’я Росія втрутилася в події в Сирії, зараз активно втручається в події в Африці, намагається влізти в Південну Америку. Зараз РФ намагається збудувати вісь зла у складі Ірану, Північної Кореї і загрожувати всьому світу, намагається дестабілізувати систему світової безпеки, перервати торговельні потоки, вкотре спровокувати енергетичну кризу”, – підкреслив Сиротюк.

“Як це вже було в історії, ключові події розгортатимуться в Україні”, – також вважає він.

Керівник дослідницьких програм “УССД”, кандидат політичних наук Юрій Олійник констатував: “Кількість конфліктів у світі зростає. Причина – відстороненість США та вплив Росії. Через це сила залишається основним аргументом у вирішенні міжнародних суперечок. США надто зосереджені на замирюванні, через що втрачають здатність до швидкої відповіді”.

Олександр Чупак, керівник економічних програм УССД, у свою чергу наголосив: “Сполучені Штати повільно реагують на виклики їх глобальному впливу. Ця тенденція почалася від виводу американських військ з Афганістану у 2021 році. Напади єменських хуситів у Червоному морі торік довго лишилися без відповіді. Південна Америка потрапляє під російський та китайський впливи. Венесуела готує агресію проти Гаяни, що може обернутись важким регіональним конфліктом”.

Нова війна між Ізраїлем та палестинцями (ХАМАСом) нагадує війну Судного дня. У Східній Азії менш передбачуваною стає КНДР, яка продовжує провокації проти сусідів. Зберігається загроза військової агресії КНР проти Тайваню, нагадав аналітик Анатолій Максимов.

Офіцер Андрій Рудик, коментуючи останні тенденції в Північній Африці та Азії, зазначив: суперечливі союзи вказують, що світ входить в епоху непередбачуваних подій. Серед іншого, він розкрив останні тенденції у відновленні контролю Азербайджану над Карабахом, перипетії навколо Марокко і Західної Сахари, описав громадянську війну в М’янмі. А також торкнувся тліючого конфлікту на заході Папуа (у складні Індонезії), де нещодавно лідери повстанців заявили про підтримку російської політики у світі.

Експерти з Балкан Катерина Шимкевич та Андрій Кришталь, які долучилися до заходу в дистанційному форматі, висловили думку, що й там  західні механізми стримування втрачають силу. Основний провокатор – лідер боснійських сербів Мілорад Додік – загрожує миру у федерації Боснії і Герцеговини. Триває напруга між Сербією та Косовом. Влада Сербії розвертається в бік авторитаризму, і це розколює суспільство в країні.

Якщо узагальнити висновки експертів,

нестабільність зросте в найближчий перспективі.

Виклики створюють нові ризики, але з ними виникають можливості. Слід розширити українську дипломатію у світі. Треба донести думку, що світова стабільність неможлива без перемоги України. Потрібно протидіяти російським впливам у країнах Азії й Африки. Особливо там, де Росія шукає ресурси для продовження агресії.

Мета – не дати скластись блоку авторитарних держав. Західний світ має перехопити ініціативу в цій поки що “тихій Третій світовій війні”.

Аналітики на презентації “Індексу війни”. Фото: ФБ УССД

Російсько-українська війна. Прогноз “УССД” на рік 2024

“Оскільки обом силам не вистачає ресурсів і засобів, то важливим елементом війни в довгу є збереження дипломатичної і військово-політичної підтримки:

  • для України – США, НАТО, Великої Британії, Польщі та країн Балтії;
  • для Росії – формування умовно антиамериканської коаліції, бо Росія вже не може виготовляти достатньо необхідної техніки (зокрема, це стосується безпілотників, високоточної ракетної зброї).

На фоні затягування конфлікту РФ готується до масштабної хвилі мобілізації. За західними оцінками, навчальні полігони можуть прийняти до 600 тисяч новобранців. Однак масштабні та швидкі наступальні дії для РФ зараз мінімально можливі. Українські дії залежать значною мірою від динаміки поставок партнерів, зокрема авіації.

Найімовірніше, домінантою 2024 року залишається позиційна війна зразка Першої світової.

Формування ситуації “стратегічної рівноваги” на фронті та використання Росією тактики “мʼясних штурмів”, що призводить до знекровлення живої сили обох сторін, змушує обидві сторони, особливо Україну, до пошуку нових тактичних рішень задля збереження живої сили на лінії фронту. Зокрема там, де фронт набрав статичних рис, доцільні насичення і застосування роботизованих та автоматизованих комплексів ведення вогню, розвідувальних та атакувальних безпілотних авіаційних комплексів, які здатні без зайвого ризику для живої сили зривати штурмові дії ворога, вести розвідку, знищувати ворожі позиції на передньому краю.

Росія втратила значну кількість військової техніки, що може обмежити її здатність до масштабних наземних наступів. Це може бути однією з причин, чому російський уряд і президент путін дедалі більше розглядають цю війну як довгостроковий захід, необхідний для гарантування безпеки Росії.

Російська влада пережила велику кризу легітимності під час бунту ПВК “Вагнер”, що накладається на втомленість населення від війни. Однак передумов для швидких революційних змін поки немає.

Спротив поневолених народів і самих росіян проти мобілізації та падіння життя зростатиме, однак у короткостроковій перспективі не очікуємо значних зрушень на політичному полі окремих регіонів. Але незадоволення режимом поступово підігрівається посиленням різноманітних проблем і проявляється у стихійних, поки не політизованих рухах. Характерний приклад – хвилювання на Кавказі, особливо в Дагестані, у жовтні 2023-го в контексті хвилі підтримки мусульман сектора Гази.

В Україні теж наростають негативні тенденції, що підкріплюються корупційними скандалами і розчаруванням щодо видимої безрезультативності контрнаступу. москва продовжить використання цих факторів.

Основними напрямами інформаційно-психологічних операцій Росії, спрямованих на послаблення українського суспільства, залишатимуться:

  • Поширення думок і наративів в Україні та у світі про те, що Україна не здатна перемогти.
  • Провокування серед населення розчарування і недовіри до української влади на фоні погіршення соціально-економічної ситуації.
  • Провокування політичних конфліктів і через них –дискредитація українського політичного класу.

Тому критичним для перемоги України залишається не лише досягнення успіхів на фронті, отримання позитивних і помітних результатів, а й перенесення війни на територію супротивника (передусім у світоглядно-інформаційній сфері). Слід використовувати загострення соціоекономічних диспропорцій між регіонами в Росії, національних суперечностей, а також підтримувати національне самовизначення неросійських народів.

Головним викликом для України залишається технічна залежність від постачання союзників, і не лише високотехнологічних (власний завод артилерійських боєприпасів має бути побудований до наступного року).

Натомість успішними технологічно виявились рішення в морській війні, що посилюють можливість суттєвого обмеження чорноморської торгівлі РФ (насамперед зерно і нафтопродукти, а також підсанкційні вироби подвійного призначення).

На американську підтримку Києва значно впливатимуть дискусії у Вашингтоні в контексті президентських виборів. Європа вимушена буде більшою мірою включатись у підтримку України. Зокрема через активне виробництво танкової техніки в Україні за участю німецької корпорації “Рейнметал”.

“Індекс війни”. Довідково

“Індекс війни” – проєкт річного моніторингу воєнних конфліктів за 2023 рік від недержавного аналітичного центру “УССД”, за принципом ранжування воєнно-політичних конфліктів та дипломатичних зіткнень від найбільш гарячих і масштабних до найменш помітних, але потенційно небезпечних.

Методика визначення “індексу війни” – розгляд наявних у світі конфліктів, що активно проявляються за період дослідження через низку індикаторів, що окреслюють сутність, протікання конфлікту, його значення для регіональної та глобальної безпеки, класифікація їх за рівнем напруги: від найбільш гарячих до протистоянь мінімального рівня.

Цьогоріч партнерами проєкту вкотре стали Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, Аналітичний центр балканських досліджень та Фундація Global Ukraine.

Читайте також:
Поки на фронті ми рухаємо технічний прогрес і дискутуємо про стратегії, триває виснажлива бійня за невідому посадку в нікому не потрібній низині, – Сиротюк


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.