фоторепортаж: Ірина Семеняка
У Києві, на Майдані Незалежності, відбулася урочиста церемонія прощання із загиблих воїном 57-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ, відомим волонтером із Донбасу Едуардом Хатмулліним.
Як повідомляла “Новинарня“, Ед Хатмуллін загинув на Харківщині.
Кортеж із тілом полеглого воїна проїхав Києвом від військового шпиталю до Майдану.
Попрощатися з Едуардом зібралися його рідні, друзі, побратими, колеги-волонтери, просто небайдужі громадяни. Згадували, говорили слова вдячності. Грав і співав народний артист України Тарас Компаніченко.
Кияни проводжали героя на колінах. Багато хто не стримував сліз.
Побратими передали рідним бойового кота Еда. А почесна варта – прапор України, яким була накрита домовина на панахиді.
У загиблого захисника залишились 16-річний син, дружина, мама та сестра, повідомляє “Суспільне“.
7 травня з Едуардом Хатмулліним попрощаються в місті Шумську на Тернопільщині, куди його родина переселилася з Донбасу.
Едуард Хатмуллін народився на Донеччині, в місті Костянтинівка. Із 2014 року був одним із засновників ГО “Схід та Захід Єдині”. Він активно допомагав українській армії з початку АТО, а сам долучився до лав Збройних сил з початком повномасштабного вторгнення, у 2022-му.
Працював зокрема із добровольчим підрозділом “Санта” під керівництвом Володимира Регеші, який теж був на прощанні в Києві.
“Він тоді був волонтером місцевим із Костянтинівки. І так у нас (із 2015 року – “Н”) зав’язалась дружба така, ми всі ці роки допомагали. Коли почалась повномасштабна, вже повномасштабна війна, він прийшов до мене в підрозділ, виконав абсолютно всі завдання. Людина надто світла така гіперактивна, постійно в русі, постійно в якомусь такому піднесенні. Знаєте, коли завжди говорять, йдуть найкращі, нас це якось іноді ображає, але в даному випадку йдуть найкращі”, — розповів Володимир Регеша “Санта”.
Надалі сержант Хатмуллін проходив службу в роті аеророзвідки 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка. Виконував завдання на Донецькому та Харківському напрямках.
Він загинув 30 квітня 2024 року на Куп’янському напрямку при спробі винести поранених побратимів.
“Ед був скелею, був опорою, був тим, на кому тримався неймовірний світ. Він сам був ланцюжком, який обʼєднував кращих. Людиною з великої букви. З великим серцем, золотими руками та розумом. З характером, з принципами, з жагою до життя та всього нового. Ед завжди всім допомагав, вирішував купу питань, боровся за справедливість. Він постійно щось вигадував, знаходив нестандартні рішення в будь-якій ситуації. Його знав весь фронт. Його любили та поважали, з ним рахувались. Хтось його боявся, хтось обходив стороною бо розумів, що з ним можна мати тільки чесні стосунки.
Він був турботливим сином: рятував свого хворого батька, обожнював маму, чудову Ніну Яківну, про яку я не перестаю думати ці дні. Сестру Олену. Він безмежно любив своїх дітей та онуків. Своїх собак… Коли прилетіли ракети на базу, він більш за все переживав, що загинув алабай.
Він був хазяїном. Скільки я у нього залишалась, а іноді то були тижні, в нього завжди була чистота та щось смачненьке – він готував так, як мало хто вмів”, – згадувала про загиблого Олександра Чудна.
Вічна пам’ять герою.
Читайте також:
“Одне з найкращих уособлень нашого народу”:
у бою загинув програміст Володимир Іващенко “Воха”, головний сержант із 4-ї бригади НГУ
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!