автор: Асіф Алієв
фото з відкритих джерел
29 квітня 2022 року в Криму біля автобусної зупинки в Коктебелі була викрадена Ірина Данилович. Вона працювала медсестрою, публічно критикувала систему охорони здоров’я на окупованому Росією півострові та займалася громадянською журналісткою.
Жінку помістили у підвалі ФСБ в Сімферополі й жорстко допитували про “зв’язки з українськими спецслужбами”. Ці допити супроводжувалися як психологічним тиском, так і застосуванням тортур. Ірину били, душили й не виводили до туалету.
Російське слідство звинуватило її в “незаконному придбанні, передачі, збуті, зберіганні, перевезенні чи носінні вибухових речовин або вибухових пристроїв”.
У СІЗО здоров’я бранки різко погіршилося. В Ірини загострилися проблеми зі слухом, і невдовзі вона майже перестала чути.
28 грудня 2022 року так званий Феодосійський міський суд оголосив “вирок”, засудивши Ірину Данилович до 7 років позбавлення волі.
“Новинарня” зв’язалася з батьком Ірини — Броніславом Даниловичем, який разом із дружиною проживає в Криму. Він розповів історію своєї доньки, про її жахливі болі, а також про те, що скаже їй, коли Ірина повернеться додому.
Ірина у футболці на підтримку білоруської опозиції. Скріншот з відео
– Пане Броніславе, розкажіть про вашу родину? В інтернеті написано, що ви родом із Білорусі, це правда?
– 11 жовтня цього року (2023-го – “Н”), виповнилося рівно 40 років, як ми живемо в Криму. Так, ми приїхали сюди з Білорусі: я, дружина і двоє діток — старша донька Оля й молодша Іра. Їй було тоді 4 рочки.
Чому ми вирішили переїхати? Бо нам подобалася природа в Криму, люди, близькість моря. А головне, що тут, у селі Первомайське в Кіровському районі, жила сестра дружини.
Я влаштувався працювати в колгоспі, незабаром і моя дружина Ніна теж пішла на роботу. Вдень, поки ми були на роботі, вихованням Іри займалася старша дочка (зараз вона живе в Білорусі). Оля відводила Іру в дитячий садок, а потім сама йшла до школи.
– Якою була Ірина в дитинстві?
– На відміну від старшої доньки, яка має більш податливий характер, в Ірини характер був жорсткіший. Вона не любила несправедливості ще з дитинства. У школі Іра була лідером і душею кампанії. Товаришувала з тими, хто цінував чесність – для неї це було важливішим за все.
Іра вчилася добре, навчання давалося її дуже легко. Вона могла б закінчити школу із золотою медаллю, але не ставила собі такої мети.
– Хто вона за освітою?
– Іра закінчила Сімферопольський екологічний інститут. При цьому вже на другому курсі вступила в медичний коледж і одночасно заочно продовжила вчитися в інституті.
Спочатку закінчила коледж, а потім уже отримала кваліфікацію “спеціаліст екології” в інституті.
Працювала медиком у швидкій допомозі і в лікарні. Потім ще працювала в наркодиспансері.
Коли почалася пандемія COVID-19, Ірина стала свідком того, як гроші для боротьби з поширенням коронавірусного захворювання витрачаються не за призначенням. Вона почала публічно говорити про ці проблеми, через що зазнавала утисків.
Ірина Данилович розповідає про ситуацію з лікуванням COVID-19 у Криму, осінь 2020 року:
Зрештою Іра була змушена звільнитися з попередньої роботи в лікарні й піти на іншу: в районну лікарню Совєтського району та в санаторій “Малахіт” (у Коктебелі).
Читайте також:
“Коли побачу в прицілі Миколу, який перейшов у Криму в ФСБ – буду стріляти”. Велике інтерв’ю командувача ССО Григорія Галагана
– 29 квітня 2022 року Ірину викрали. Це сталося через її критику російської агресії в Україні?
– Тут причина комплексна. Критика війни – це, мабуть, уже аж третя причина.
Перша — її журналістська діяльність. Вона висвітлювала судові процеси над кримськими татарами, а це не влаштовувало окупаційну владу та ФСБ. Вони пару разів запрошували її на “бесіди”, але Ірина продовжувала свою справу.
Друга причина — це корупція в системі охорони здоров’я. Особливо на ґрунті коронавірусу – йдеться про нецільове використання грошей для боротьби з пандемією, або коли хворих змушували лікуватися своїм коштом.
Ірина Данилович
– Коли Ірина зникла – ви одразу зрозуміли, що це справа рук ФСБ?
– Після того, як вона не повернулася додому, ми шукали її 12 днів. До пошуків було залучено майже 100 людей… А потім з’ясувалося, що вона знаходиться в підвалі ФСБ.
Що там із нею робили – до сьогодні ніхто не знає. Якби ми не шукали Ірину, її б з’їли черв’яки.
– Минулого року вашу доньку засудили до 7 років позбавлення волі. Які емоції ви пережили в той день?
– Я не можу зрозуміти, як можна судити людину, яка від болю фактично сльозами заливається. Але суддя Наталя Кулінська – хоч яка вона суддя, це просто якийсь кат у мантії, – продовжувала засідання.
Ще за день до того, 27 грудня, на суд викликали “швидку”. Приїхала фельдшер, але, ймовірно, під тиском ФСБ або самої судді, вона дала висновок, що можна продовжувати судовий розгляд.
У день оголошення вироку в Ірини був такий жахливий свист у вухах, що вона фактично не усвідомлювала, що з нею відбувається й де вона взагалі перебуває. Їй уже було байдуже на сам процес.
Попри це, суддя призначила моїй доньці сім років позбавлення волі. Я сам не розумію, за що таке покарання?
Думаю, що тут зіграло роль і останнє слово Ірини в суді. Вона прямо сказала, що її судять незаконно, але
“прийде час, коли ми будемо судити вас”.
Я зрозумів одне — що в Росії немає судової системи. Тут усюди подвійні стандарти. Конституції фактично немає.
Читайте також:
“Відпочивати в Криму – як у крові купатися”. Як живе і що думає політв’язень Балух після звільнення
Броніслав Данилович
– Український омбудсмен говорив, що Ірина в СІЗО зазнає тортур. Про що йдеться?
– Якщо говорити саме про тортури, то вони були в підвалах ФСБ, а не в СІЗО. Це було протягом перших двох тижнів. Як саме її катували – ми не знаємо.
А вже коли вона була в СІЗО, як і зараз у колонії, в неї найбільша тортура – це відмова її лікувати.
Людина в такому стані, що або завтра оглухне, або зійде з розуму. Я дивуюся Ірининій силі волі. У лівому вусі в неї безперервний біль та звук гримотіння – схоже на роботу двигуна літака або пилки, яка пиляє метал.
Ми найшли в Сімферополі лора, але ніхто не дозволив лікувати Ірину. Я тричі писав Тетяні Москальковій (“омбудсмен” РФ – “Н”), Путіну, в усі прокуратури. Та до сьогодні ніхто не намагається лікувати мою доньку.
– Нещодавно стало відомо, що Ірину Данилович незаконно етапували з Криму до РФ. Де саме вона перебуває, які умови тримання там, чи спілкуєтеся ви з нею?
Наразі Ірина в колонії в місті Зеленокумськ Ставропольського краю Росії. Це за тисячу кілометрів від нас.
Ірина не може писати мені листів через цензуру. Ми підтримуємо зв’язок телефоном, вона хвилюється за нас, а ми за неї.
Лікувати її в колонії також ніхто не збирається. На скарги лікарка з прізвищем Морозова заявила, що в Іри атрофується нерв. І, мовляв, як тільки моя дочка оглухне – біль припиниться. От і все “лікування”, яке вона пропонувала.
Жодної турботи про ув’язнених у Росії немає. Я не розумію, чому тюрми називають виправними колоніями, якщо це не виправні колонії, а концентраційні табори?..
Ірина Данилович
– Як ви оцінюєте дії української влади щодо захисту прав вашої доньки?
– Наскільки я інформований, Україна порушує питання щодо Ірини. Але я розумію, що є інша сторона, якій до цього байдуже. Хоч вона (Росія) є постійним членом Ради безпеки ООН.
– Чи вірите ви в можливість обміну між Україною та Росією, який приведе до звільнення Ірини?
– Ми дуже цього хочемо, особливо враховуючи той факт, що справа висмоктана з пальця. Але надії на це на сьогодні немає, знаючи, яку позицію займає російська сторона.
– Які перші слова ви скажете Ірині, коли вона вийде з неволі й повернеться додому?
– Я не знаю… Можливо, розплачуся… Хай там як, я переконаний, що за нею правда. І я б не став їй дорікати ні за що.
Читайте також:
Правозахисники оголосили список політв’язнів, яким потрібне термінове лікування
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
