автор: Михайло Жирохов
військовий історик, експерт, хроніст
Очевидно, що російсько-українська війна – перша повноцінна війна з використанням танків, артилерії та авіації в Європі після 1945 року. І очевидно, що військові, які готувалися до наступної війни по всьому світу, очікували побачити війну нового типу. Але практично відразу війна, що починалася з боку агресора як типова повітряно-десантна операція на кшталт “Бурі в пустелі-1991”, плавно перетекла в бойові дії, характерні для Другої, а місцями і Першої світової. Із деякими поправками на безпілотники, в цілому ситуація на фронті стала нагадувати “старі (не)добрі часи”, коли на перший план виходить кількість навченої піхоти, танків та, що дуже важливо – кількість і якість артилерії.
На початку широкомасштабного вторгнення перевага росіян в артилерії була колосальна – як правило, називають співвідношення 10:1, однак, імовірно, ситуація складалася ще гірша. За вісім років війни, із 2014 року, українські гармати практично повністю “розстріляли” ресурс стволів. Тож 152-мм самохідна артилерія ЗСУ (САУ “Мста-С” та “Гіацинт-С”) станом на 24 лютого 2022 року була, вважай, недієздатною. Намагання перейти на 155-мм калібр НАТО у 2018-2021 роках блокувалося на рівні Міністерства оборони України, а кількість снарядів на складах не поповнювалася всі роки незалежності, лише втрачалася внаслідок підривів.
Тому українські степи навесні і влітку 2022-го вкрилися ковдрою вирв – російська артилерія методично обстрілювала гектар за гектаром. Ситуація почала дещо виправлятися тільки з початком масованих поставок від західних союзників артилерії калібру 155 мм – як буксируваної, так і самохідної, а також боєприпасів. Росіяни були змушені починати шукати якусь альтернативу, адже західна артилерія потужніша та має більшу дальність ураження.
Все одно росіяни переважали в кількості стволів і снарядів. Але у червні почався анонсований великий наступ, і картина різко змінилася. Сили оборони України влаштували арті окупантів справжній “геноцид”.
Із початком цього загострення кількість знищеної російської артилерії стала зростати експоненціально. Так, якщо станом на 6 червня 2023 року у зведенні Генерального штабу ЗСУ фігурували 3603 знищених артилерійських систем ворога, то вже на 16 липня ця цифра зросла до 4481.
Тобто, якщо вірити офіціальним джерелам (а інших просто немає), то за 40 днів було знищено 878 одиниць російської артилерії, або приблизно 22 на день у середньому.
А, наприклад, 5 липня ГШ звітував про 36 знищених артсистем противника, 4 і 3 липня – по 32.
Якщо взяти дні, що передували “офіційній” даті початку наступу, може бути не гірше. Так, 4 червня Генштаб інформував про 22 знищені артсистеми, 3 червня – 32, 2 червня – 27, 1 червня – 14, 30 травня – 15.
17 липня до статистики додалися ще 23 артилерійські системи, і тепер число знищених гармат – 4504.
Дані Генштабу ЗСУ станом на 17 липня 2023
Така “епідемію” можливо пояснити відразу декількома чинниками:
Більше як півтора року повномасштабної війни призвели до того, що “найкращі” зразки в ЗС РФ теж уже закінчилися. Дуже яскравий приклад – 152-мм САУ “Мста-С”, яка по праву вважається найбільш небезпечною у російському арсеналі. Станом на 2021 рік, згідно із західними даними, російські регулярні війська мали на озброєнні 850 гаубиць “Мста-С” різних модифікацій; ще близько 150 одиниць перебували на зберіганні.
Знищена САУ 2С19 “Мста-С”
Станом на 16 липня 2023 року найбільш авторитетний в плані верифікації втрат портал Oryx фіксує 163 візуально підтверджених втрат “Мста-С” всіх модифікацій. Тобто втрати становлять 20% довоєнного складу. І це тільки бойові втрати, а є ще небойові, включаючи зношені стволи й шасі. Тому станом на зараз ці САУ масово заміняються в військах Росії або на важкі гусеничні системи з малою дальністю стрільби та поганим круговим імовірним відхиленням (203-мм САУ 2С7 “Малка” та 240-мм самохідний міномет 2С4 “Тюльпан”), або взагалі на системи нижчого класу. Так, 90-та гвардійська танкова двічі червонопрапорна дивізія ЗС РФ перейшла на 2С3 “Акація”, хоча раніше використовувала найновіші варіанти “Мста-С”.
Знищення російської гаубиці А65 “Мста-Б”
Ще гірша ситуація з буксируваною артилерією росіян. Наприклад, The Military Balance станом на 2022 рік говорить про 150 152-мм гармат “Мста-Б” у російській армії. А Oryx стверджує про втрату 97 одиниць за час війни. Тобто можливо говорити, що втрати російських гармат становлять 65%! Напевно, саме тому все частіше на фото й відео із фронту можна побачити у росіян 130-мм гаубиці М-46, які були зняті з озброєння ще в радянські часи.
Знищення гаубиці А65 “Мста-Б”
Війна чудово доводить твердження, що перемагає той, хто має більше інформації та може швидко вдарити по виявлених цілях. Якщо за кількістю і якістю своїх безпілотників ворог, на жаль, нас наздоганяє і переганяє, то з ланцюжком прийняття рішень у росіян все погано. За 30 років після розпаду СРСР вони не модернізували громіздку радянську систему, яка дозволяє відкривати вогонь не відразу після знаходження цілі, а тільки після низки погоджень. А в умовах, коли наші армійці мають ті ж колісні САУ, які розгортаються і завдають ударів блискавично, зволікання призводить до втрати ініціативи.
Українські артилеристи за час російсько-української війни отримали унікальний досвід, який широко використовують. Західні зразки артилерії у зв’язці з безпілотниками та корегованими боєприпасами показують дуже потужний результат.
Якщо у російської основної російської гаубиці “Мста-Б” максимальна дальність пострілу навіть із реактивним снарядом становить 29 км, то американські гаубиці М-777 здатні бити на 30–40 км (на 40 км – високоточним керованим снарядом Excalibur).
По самохідних артилерійських установок ще більший розрив. САУ “Мста-С” дістає на 25-30 км, 2С3 “Акація” – на 20-25 км. Тоді як час максимальна дальність ураження цілей “САУшками” західного виробництва може перевищувати 40 км.
Ефективність російської артилерії багато в чому ґрунтувалася на використанні просто величезної кількості снарядів. І якщо на початку війни ворог практично безкарно наповнював гігантські склади боєприпасів за 50–100 км від лінії фронту, то з появою снарядів РСЗВ HIMARS та авіаракет Shadow Storm росіяни окупанти зазнали чималих проблем. Так, тільки за останній тиждень прийшли повідомлення про приблизно 10 великих цілей на окупованих територіях, знищених далекобійними системами ЗС України.
“…Сили оборони України продовжують ведення наступальної операції на Мелітопольському та Бердянському напрямках, закріплюються на досягнутих рубежах, здійснюють заходи контрбатарейної боротьби”, – вже традиційно йдеться у зведеннях Генштабу ЗСУ, з акцентом на вибиванні російської артилерії.
Варто нагадати, що командувач 58-ї загальновійськової армії Південного військового округу ЗС Росії генерал-майор Іван Попов був усунутий з посади через критичний випад на адресу вищого начальства, який стосувався насамперед програшу росіянами контрбатарейної боротьби на Запорізькому напрямку. Дослівно, з виступу Попова: “По боевой работе по обеспечению назвал все вещи своими именами, заострил внимание. На самое главное – трагедии современной войны. Это отсутствие какой-то батарейной борьбы, разведки и массы гибели увечья наших с вами братьев. От артиллерии противника”.
Читайте також:
Як ЗСУ “виносить” російську артилерію: у маленьке кримське село привезли ховати чотирьох окупантів
Знищенні російської САУ 2С19 “Мста–С” силами 44 оабр ЗСУ:
Знищенні російської САУ 2С19 “Мста–С” силами 44 оабр та 78-го батальйону тероборони ЗСУ:
Коригування удару HIMARS по російській САУ А65 “Мста-Б”:
Але, зважаючи на все, не слід жити в полоні ілюзій. Радянський Союз готувався до війни з усім світом як мінімум останні років 40 свого існування, тому на складах у Росії зосталося ще достатньо багато артилерійських систем, які зараз масово ставлять у стрій.
Повної картини, звісно, немає, але деякі розрахунки ентузіасти роблять. Так, вважається, що росіяни вже провели розконсервацію близько 100 одиниць 240-мм 2С4 “Тюльпан”, близько 200 одиниць 152-мм САУ 2С5 “Гіацинт” та до 100 одиниць 2С7 “Піон”/”Малка”.
Ці розрахунки зроблені виключно на основі супутникових знімків баз зберігання. Зникнення звідти конкретної гармати не означає, що вона вже зараз воює на Запорізькому напрямку – все ж таки потрібен час, щоб довести її до ладу.
Але в цілому це поганий знак. Може так статися, що росіяни розконсервовують більше, ніж уже втратили за війну. А значить, говорити про зниження інтенсивності контрбатарейної війни та активності ворожої артилерії в найближчі місяці не доводиться.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
