“Кожен має вміти замінити командира”. Як у Силах ТрО навчають мінометників

Автор: Іванна Кобєлєва
Фото Костянтина Рєуцького

На позиції стоїть п’ять мінометів, біля яких пораються військовослужбовці. Інструктор дає команду: “Увага! Ціль 23 СПГ, приціл 753, кутомір 30-67, осколкова, підривник осколковий, заряд третій, навести!”.

Для непосвячених це звучить, як магічне заклинання. Однак для трьох десятків військовослужбовців, які навчаються на фаховому вишколі мінометників, це цілком зрозуміла команда.

Впродовж трьох тижнів вони вивчають основи роботи з мінометом. По закінченню навчання злагоджені мінометні розрахунки поїдуть виконувати бойові завдання у свою бригаду Сил тероборони, яка тримає лінію фронту.

Розповідаємо, як відбувається навчання.

Міномет — це колективна робота

Інструктору на псевдо “Яса” – за шістдесят. За освітою філолог. Працював режисером театру. У 2014 році пішов захищати Україну, був командиром мінометної батареї. Зараз навчає бійців ставати мінометниками в одному із навчальних центрів Сил територіальної оборони ЗСУ.

“Просто в мене вже вік трошки. Сказали: дядьку, йди, на передку ти не потрібен. Отак і став інструктором”, — розповідає Яса.

Інструктор Яса

Це він віддає команду слухачам, які малими групами стоять біля п’яти мінометів калібру 82 мм.

“Ми готуємо бійців, щоб вони могли виїхати в поле з мінометом, з певним обладнанням, навестись і відкрити вогонь. Ось і все, наче так просто. Але для цієї простоти треба багато чого знати. Треба знати, як це можна зробити за допомогою бусолі, компаса, планшета, орієнтира. Зброю треба знати досконало. З чого складається, як працює, як відпрацьовувати по певних цілях. Вчимося елементарних артилерійських азів науки”, — пояснює Яса.

Він каже, що завдання мінометників — допомогти нашій піхоті.

“Ми ж противника, в основному, не бачимо. Щоб навестися, потрібно мати базу знань і володіти певною технікою. Тоді це виходить влучно, і наша піхота залишається жива”.

Його група працює з мінометами. Інша група займається з бусолями. Третя навчається застосовувати планшет “Кропива”.

Склад мінометного розрахунку — п’ять людей. Однак, за словами Яси, на передовій бувають ситуації, коли з огляду на обставини з мінометом працює лише три людини: один вираховує, інший наводить, третій заряджає.

“Хлопці мусять бути готові до будь-яких викликів”, — каже інструктор. Тож слухачів навчають працювати як із мінометами радянського взірця, так із мінометами, які мають західні приціли.

Інструктор Акєла (на передньому плані)

Інша група слухачів зібралися навколо бусолі. Інструктор з позивним “Акєла” служить у війську з 2015 року. Був мінометником, головним сержантом взводу, виконував обов’язки командира батареї. Зараз навчає слухачів артилерійської розвідки.

“Я навчаю людей працювати на спостережних пунктах для артрозвідки, щоб вони могли коригувати вогонь артилерії. Для цього потрібні бусоль, дальномір, біноклі. Усе це я навчаю використовувати в комплексі”.

Читайте також:
Лідерство, стандарти армій НАТО і Kill House: як відбувається підготовка сержантів у Силах тероборони ЗСУ

Довгі РУКи ТрО

Військовослужбовець із позивним “Директор” у цивільному житті був менеджером, керував підприємством. Після широкомасштабного російського вторгнення став до лав Сил ТрО. Служив командиром комендантської роти, має бойовий досвід. Після навчання буде воювати на 120-міліметрових мінометах, які його підрозділ отримає по програмі “Довгі РУКи ТРО”. Це спільний проєкт Сил ТрО і фонду “Повернись живим”, завдяки якому кожна бригада Сил територіальної оборони одержить необхідне обладнання для розгортання розвідувально-ударних комплексів (РУК) зі 120-мм мінометами.

Директор

Уся країна збирала кошти на РУКи. Нещодавно перші шість бригад отримали від фонду майже все необхідне супутнє обладнання для розгортання розвідувально-ударних комплексів (РУК) зі 120-мм мінометами.

“Ми хочемо перемогти нашого ворога, а це можна робити різними шляхами. Один із цих шляхів — стати мінометниками”, — каже Директор.

Після отримання мінометів та проходження злагодження підрозділ вирушить на передову.

Читайте також:
Що спільного між роботою в ІТ і службою в ТрО: історія бойового медика-айтівця, який пройшов Сєвєродонецьк і Бахмут

“Ми маємо безперервно вчитися”

Третя навчальна група опановує “Кропиву”. Інструктор Владислав розповідає, що програмний комплекс “Кропива” дозволяє робити планування, попередню розвідку місцевості, а також рахувати установки для стрільби.

“Ми навчаємо працювати з “Кропивою” кожного курсанта, щоб він міг не просто бути навідником міномета, а в разі, якщо втратиться ланка управління, стати на посаду командира і безпосередньо керувати боєм”.

Владислав вважає, що для того, щоб бути хорошим мінометником, найважливіше — відповідальність.

“Ми з вами воюємо з росіянами і маємо відповідально підходити до справи. Ми маємо безперервно вчитися. Чим глибше ми зариваємось, тим більше ми виживаємо, і чим більше ми знаємо, тим більше систем ми можемо опанувати”.

Інструктор Владислав

За його словами, мінометнику потрібно не тільки вміти стріляти з міномета, а ще й тримати кругову оборону своїх вогневих позицій.

“Я воював під Бахмутом, і в мене був такий випадок, коли позиція мого мінометного розрахунку залишалася першою на лінії вогню. Тобто перед нами піхотні підрозділи вже не стояли певний час. Ми займали кругову оборону й мали бути готові до будь-якого розвитку події. Відповідно, курсанти також проходять і деякі загальновійськові предмети, в тому числі й основи домедичної допомоги”.

Владислав служив з 2019 року в управлінні 112-ї київської бригади територіальної оборони. Згодом вирішив спробувати себе в артилерійській справі, працював з бусоллю. У вересні 2022 року навчався в Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Потім воював під Бахмутом у лавах 241-ї київської бригади Сил ТрО.

Він переконаний, що у Силах територіальної оборони більшість військовослужбовців — це люди, які прийшли до війська заради того, щоб захистити свій дім та Україну. Не кожен із цих бійців має відповідний військовий фах. “Вони якраз приходять до таких навчальних центрів, як наш, для того, щоб опанувати нову спеціальність і далі вже більш професійно виконувати свої обов’язки”.

Читайте також:
“Коли закінчиться ця війна, ТрО треба готуватися до наступної”. Як директор ІТ-департаменту Могилянки успішно командує взводом

Основне — мотивація

“Ми даємо їм розуміння, як усе працює в комплексі. Починаємо з топографії. На комплексних заняттях піднімають коптер, дивляться цілі. Ці цілі передаються на батарею, на планшет, розраховують. Потім умовно, спочатку без стрільби, дають відхилення по цілі. Слухачі взаємодіють як з аеророзвідкою, так і зі спостережними пунктами, які використовують оптичні засоби розвідки. Власне, ми вчимо їх усьому. Навчаємо того, що треба на війні”, — пояснює інструктор Андрій.

Інструктор із позивним “Пітон” розповідає, що будь-який із курсантів може бути й командиром, і навідником, і обчислювачем, і топогеодезистом. Першу половину курсу слухачі навчаються всього.

Інструктор Пітон

“На проміжному контролі ми визначаємо спроможності кожного слухача — хто до чого здібний. І з командиром батареї вже їх розбиваємо на розрахунки. Це вже ті розрахунки, в яких вони будуть працювати. Навідник має мати добрий зір, обчислювач, звичайно, має добре рахувати тощо”.

Наприкінці навчання буде бойова стрільба.

Він вважає, що цих трьох тижнів у цілому достатньо, щоб в умовах війни навчити бійця базових знань та навичок мінометника.

“Основне, щоб у людей була мотивація. Люди мають бути зацікавлені навчатися. Палицею нікого не заставиш. Хлопці мотивовані, вчаться, “схоплюють”. Подобається, що вони ставлять такі питання, яких не розглядали під час навчання. Вони хочуть докопатися до істини.

Поки задача стоїть, щоб навчити робити, а потім вже буде якість, точність і швидкість”, — підсумовує Пітон.

Читайте також:
Собко: Кінцевий результат війни залежить від того, яким воїном буде вчорашній вчитель, інженер чи бухгалтер