“То був найкращий час, то був найгірший час…”
Чарльз Діккенс, “Повість про двоє міст”
Сьогодні, мабуть, кожна вагітна українка могла б із легкістю процитувати Діккенса. Водночас будь-яка історія майбутньої мами, яка чекає дитину в умовах повномасштабного вторгнення, заслуговує стати основою драматичного роману.
Війна не лише занурила Україну в гуманітарну та економічну кризу, а й загострила кризу демографічну. Якщо, скажімо, у 2012 році в нашій країні народилося 520 тисяч малюків, то у 2021-му цей показник упав до 273 тисяч. А з 24 лютого й до кінця 2022 року в країні народилося 195 тисяч дітей.
Звісно, загальне число українців, що з’явилися на світ у рік початку “великої” війни, може бути більшим, адже велика кількість вагітних українок виїхали народжувати за кордон. Проте варто враховувати, що значна частина жінок, які народили у 2022 році, завагітніла ще до початку повномасштабного вторгнення РФ. Тому вже цього року показник народжуваності може бути катастрофічним.
Але все одно є сміливиці, які свідомо пішли на цей крок – планувати вагітність і народжувати дитину під час війни.
Олена Пасько, HR-менеджерка в IT-сфері, чекає на другу дитину. Росіяни не змогли зруйнувати її мрій про щасливу родину. Ще два роки тому Олена з чоловіком вирішили, що найоптимальніший час для наступної вагітності – осінь 2022 року. І так вийшло, що дотрималися цього плану, попри все.
Станом на 24 лютого Олена вже кілька років мешкала в Києві. Одразу після початку російського вторгнення їхня сім’я виїхала на захід України до батьків, а 25 лютого Олена з донькою і родичкою з дітьми вирушила спершу в Польщу, потім – у Данію й Нідерланди. Після шести місяців за кордоном повернулася в Україну, на Тернопільщину. А незабаром дізналася про свою вагітність.
Олена Пасько. Фото: студія Жовтий кролик
Маркетологиня і волонтерка Маріанна Рудик з чоловіком та котом зустріли велику війну в Солом’янському районі Києва. Сім’я мала сумніви, їхати чи залишатися. Але після влучання ракети в будинок на проспекті Лобановського, зовсім поруч із ними, вирішили таки евакуювалася: спочатку у Вінницю, потім – у Хмельницький і Кам’янець-Подільський. Маріанна мала можливість виїхати за кордон, але ухвалила рішення залишитися з чоловіком. Крім того, її брат із перших днів вторгнення пішов добровольцем у ЗСУ, і це також мотивувало дівчину лишитися в країні й за можливості допомагати в тилу.
“Протягом трьох років ми з чоловіком планували вагітність, та мали проблеми і перешкоди. Почали планувати ще до “ковіду”, потім я втратила вагітність… А коли почалася війна і ми більше не почувалися в безпеці, то спершу припинили планування. Але коли зрозуміли, що в нас є де жити, є віддалена робота, вирішили не відкладати це на “після війни”, – розповідає Маріанна.
Уже влітку вона дізналася, що вагітна.
“Наша вагітність запланована і дуже бажана. Я вважаю, що немає “ідеального часу” для вагітності. Його можна чекати все життя, а коли здається, що цей ідеальний час настав, може щось не виходити”, – розмірковує жінка.
Благодійний фонд “280 днів” протидіє ускладненням вагітності і підтримує майбутніх мам у скрутному становищі. З липня 2022 року фонд надав допомогу майже 5 тисячам вагітних.
Координаторка програми адресної допомоги вагітним Марія Лисиця щодня спілкується з десятками майбутніх мам і стверджує, що для значної більшості жінок вагітність є запланованою і дуже бажаною.
“До нас часто звертаються жінки, які у минулому мали певні репродуктивні проблеми, а під час війни нарешті змогли завагітніти. Іншого шансу в них може не бути, і вони не дозволять окупантам його відібрати. Звичайно, для них це – велике випробування, але й шанс на омріяне життя після перемоги”, – каже Марія.
Багатьом вагітність вселяє надію. Координаторка згадує, як у фонд по допомогу звернулася Інна з Маріуполя. 15 березня її родина вирішила виїхати з міста, бо залишатися вже було небезпечно. Через два дні на їхній будинок скинули авіабомбу, яка повністю знищила квартиру родини. А вже незабаром Інна дізналася, що вагітна.
“Вона написала нам, що, майбутня дитина – це їхній янгол-охоронець”, – усміхається Марія.
Читайте також:
Жінка на війні: гігієна, фізіологічні особливості й особисті потреби
Але, безперечно, вагітність стає не лише променем надії, а й несе абсолютно реальні складнощі. Серед іншого, українці відзначають зниження рівня доходів. За даними Державної служби зайнятості та Державної служби статистики, впродовж дії воєнного стану понад 5 мільйонів людей втратили роботу, відповідно, значна частина вагітних жінок сьогодні безробітні. У загальній кількості зареєстрованих безробітні жінки становлять 67%.
Світлана Штовба з Черкаської області працювала флористом у невеличкому квітковому магазині. Після вторгнення росіян постачання квітів із Києва було на довгий час припинено, і вона лишилася без роботи. У той період жінка дізналася, що нарешті вагітна бажаною дитиною.
“Та коли в місті з’явилася робота, роботодавці віддавали перевагу іншим кандидаткам – не вагітним. Витрати зросли, багато в чому доводиться собі відмовляти, щоб зібратися у пологовий і забезпечити дитину усім необхідним”, – зізнається Світлана.
Маріанна Рудик. Фото: Оля Васильчук
Сім’я Маріанни Рудик була фінансово готова до вагітності, але виникло багато непередбачуваних витрат, пов’язаних із переїздами та блекаутами.
“Також ми багато донатимо, – розповідає Маріанна. – Але дуже тішить, що спостерігати вагітність і в подальшому народжувати можна безкоштовно”.
Олена Пасько погоджується: “Я веду вагітність у приватного спеціаліста, доказового лікаря, якому довіряю, але всі аналізи здаю безкоштовно в державній лікарні – це дозволяє значно економити. Що стосується дитячого “приданого”, то дещо залишилося від старшої доньки. Але ціни на такі речі, як, наприклад, візочок, я ще навіть не дивилася – боюся”.
Наталя Гуран, голова громадської організацї “Ліки контроль”, стверджує, що у багатьох випадках майбутнім мамам доводиться витрачати зайві кошти під час вагітності не через відсутність безоплатних обстежень, а через брак інформації про свої права.
Організація Наталі розробляє сервіси на основі відкритих державних даних, які дозволяють пацієнтам зорієнтуватися в можливостях безоплатної діагностики і лікування, а також отримати доступні ліки.
Відкриття державних даних робить медичну систему прозорою, адже можна перевірити, з якими лікарнями держава уклала договори, які медичні послуги закуповує, де знайти лікарню для безоплатного медичного обслуговування, скільки коштів держава сплатила тому чи іншому медичному закладу.
“Вагітні – дуже вразливі перед лицем війни, і сьогодні більше ніж будь-коли готові зробити все можливе для народження здорової дитини. Тому якщо вагітній пропонують зробити “неформальний” платіж за те чи інше медичне обстеження, то вона з великою ймовірністю погодиться, навіть якщо фінансовий стан родини лишає бажати кращого. Цих витрат можна було б уникнути”, – наголошує Наталя.
Наталія Гуран
За даними дослідження “Неофіційні платежі на рівні надання стаціонарної медичної допомоги в розрізі чотирьох пріоритетних послуг “Програми медичних гарантій”, проведеного Проектом USAID “Підтримка реформи охорони здоров’я” у 2020 році, 53% пацієнтів попросили здійснити неформальний платіж під час останніх п’яти відвідувань закладу спеціалізованої медичної допомоги, і 93% пацієнтів погодилися. Неформальні платежі за пологи здійснили 79% пацієнтів. Сума неформальних платежів, за словами пацієнтів, в середньому становила 6 283 гривень.
“Для того, щоб таких ситуацій ставало менше, щоб жінки знали про свої права і могли їх захищати, ми розробляємо новий сервіс для вагітних – чат-бот “Буду мамою”, завдяки якому жінки дізнаються про всі безоплатні аналізи й обстеження в межах Програми медичних гарантій”, – каже керівниця ГО “Ліки контроль”.
Марія Лисиця з командою БФ “280 днів” надсилають вагітним жінкам у скруті так звані “супербокси” – пакунки з необхідними речами, які жінка має взяти у пологовий будинок, а також використовуватиме протягом першого часу після народження дитини.
“У пакунок входять, зокрема, післяпологові трусики, – розповідає Марія. – Вартість однієї пачки становить 90-150 грн. І саме за них підопічні фонду дякують нам найбільше, бо кажуть, що навряд чи змогли б їх собі дозволити. Це, звичайно, дуже засмучує”.
Посилання на чат-бот “Буду мамою”:
Читайте також:
“Мені занадто дорого обходяться безкоштовні ліки”: як вирішити проблему безоплатної гормонотерапії під час війни
У бомбосховищі перинатального центру в Харкові, березень 2022 року. Фото: Олександра Новосел / Суспільне
Майже половина жінок, які звертаються до фонду по адресну (тобто індивідуальну) допомогу – внутрішньо переміщені особи.
“Жінкам-ВПО часто буває важко підготуватися до вагітності. Адже вони мусили полишити майже все, що мали, і лишилися без підтримки родичів чи подруг, які вже народжували і могли б віддати речі для дитини, – коментує Марія Лисиця. – Ми знаємо багато історій, коли чоловіки залишилися в окупації, а вагітна жінка, інколи зі старшою дитиною, змогла виїхати і вимушена облаштовувати свій побут на новому місці самостійно. Часто такі ситуації трапляються у дружин військовослужбовців або ж тих жінок, чиї чоловіки чи партнери загинули”.
Наталя Гуран додає: “Інший виклик для вагітних жінок-ВПО полягає в тому, що дуже часто вони не орієнтуються у медичних закладах нового регіону проживання. Ми знаємо від колег в невеликих територіальних громадах, що одним з перших питань, які ставлять вагітні переселенки, є “скільки коштуватимуть пологи?”.
Власне, ми і розроблюємо чат-бот для того, щоб таких питань не виникало, щоб жінка могла вчасно і безоплатно отримати допомогу, а також знайти найближчий і найзручніший заклад для ведення вагітності і пологів”.
Марія Лисиця вважає, що підтримка вагітних переселенок на рівні громад має неабияке значення.
“Ми маємо досвід роботи з партнерськими організаціями, наприклад, Благодійним фондом “Клюсів-2019” у Львівській області, які дійсно розуміють важливість підтримки майбутніх мам зараз і їхнє вразливе становище. Тож залучають ресурси від інших організацій і місцевої влади й разом допомагають вагітним переселенкам до своїх громад. Свідомість, взаємопідтримка і небайдужість – це ті якості, завдяки яким ми вже більше року можемо боротися і завдяки яким переможемо”.
Батьки з новонародженим дитям у бомбосховищі пологового будинку. Київ, 3 березня 2022 року. Фото: Heidi Levine / The Washington Post
Інша проблема, з якою зараз доводиться жити вагітним, – постійний стрес.
“Стрес є одним із головних факторів багатьох ускладнень вагітності, зокрема й передчасних пологів, – наголошує очільниця БФ “280 днів” Алеся Азарова. – Лікарі з наших партнерських пологових будинків на початку повномасштабного вторгнення фіксували стрімке зростання кількості передчасних пологів, подекуди навіть удвічі. Ситуація ускладнювалася тим, що пологові будинки заходу та центру України не мали достатньо обладнання для виходжування такої кількості передчасно народжених малюків.
За словами Алесі, зараз ця ситуація більш-менш стабілізувалася.
“Але вагітність – це все одно випробування для психоемоційного стану жінки. За статистикою, у двох із 10 вагітних жінок розвивається певний ментальний розлад – підвищена тривожність або навіть пренатальна депресія, яка має високі шанси перейти у післяпологову депресію, і жінка потребуватиме допомоги фахівця. Війна може суттєво загострити цей стан”, – наголошує Азарова.
Вагітна Олена Пасько погоджується: “Ця вагітність, на відміну від моєї першої, проходить у стресі. Все, що відбувається в країні, дуже сильно на мені позначається. Інколи я кілька днів поспіль плачу, але все одно читаю новини. Лише думка, що моя дитина відчуває ці хвилювання, може мене зібрати докупи”.
Крім того, Олену, яка зараз мешкає у сільській місцевості на Тернопільщині, тривожать думки з приводу того, де їй доведеться народжувати.
Олена Пасько. Фото: студія Жовтий кролик
“Першу дитину я народила в Перинатальному центрі в Києві, мала певні ускладнення під час пологів, і мені вчасно надали допомогу. Я б хотіла народжувати в лікаря, який зараз спостерігає мою вагітність, але не знаю точно, чи має місцевий медичний заклад необхідне устаткування на випадок ускладнень. Тож мабуть, доведеться їхати у Перинатальний центр в Тернопіль”.
Важливо знати, додає жінка, де можна отримати допомогу при ускладненнях або де є найближчі неонатологічні центри.
Маріанна Рудик погоджується, що знання дають упевненість. На її думку, варто відвідати пологовий будинок, де збираєшся народжувати, пройти школу майбутніх батьків. Це знижує стрес і додає віри в успіх.
“Для мене стало стресом відвідувати жіночу консультацію в період дуже частих повітряних тривог. На цей час консультація зачинялася, і потім для того, щоб потрапити на прийом, обстеження та аналізи, потрібно було довго чекати в черзі. Окрім того, лікарі в державній консультації мають досить великий потік пацієнток і не завжди пам’ятають нюанси вагітності кожної жінки.
Тому я дуже раджу майбутнім мамам займатися самоосвітою, знати, які обстеження потрібні і для чого, читати дописи доказових лікарів – тобто свідомо взяти на себе відповідальність за свою вагітність, а також мати план “Б” на випадок загострення ситуації”, – каже жінка.
Маріанна Рудик. Фото: Оля Васильчук
Заступниця директора КНП “Київський міський пологовий будинок №1” Олександра Лисенко розповідає, що війна додала багато питань у список тих, які зазвичай хвилюють вагітних:
“Окрім того, які в пологовому будинку умови, фахівці, особливості тощо, жінки зараз хочуть знати, чи має заклад бомбосховище і як працює під час повітряних тривог. Це – нова реальність, з якою нам доводиться жити”.
“Можливість народити у бомбосховищі пологового зараз сприймається так само буденно, як, скажімо, необхідність принести медичну довідку чоловіка для партнерських пологів. На жаль”,
– сумно посміхається Маріанна Рудик.
“До нас звертаються по допомогу вагітні жінки у надзвичайно важких життєвих обставинах. Багатьом довелося пройти через окупацію, деякі втратили житло, дехто – своїх рідних. Але що дійсно вражає – у більшості повідомлень жінки пишуть про свою віру в ЗСУ і впевненість у перемозі. Тобто навіть надскладні ситуації не змогли їх зламати, вони продовжують жити і шукають можливості допомогти своїм майбутнім дітям”, – каже Марія Лисиця.
“Мене заспокоюють гарні новини з фронту, – додає Маріанна Рудик. – А ще я знаю, що навіть у критичних обставинах можна звернутися по допомогу – до фондів, до знайомих, знайти спеціальні інтернет-спільноти, де люди готові віддавати непотрібні дитячі речі у гарному стані”.
І Олена, і Маріанна хочуть жити в Україні після народження своїх малюків.
“Я вірю, що незабаром ми повернемося додому і зможемо спокійно планувати своє життя. Тож продовжуємо підтримувати ЗСУ”, – каже Маріанна.
Олена Пасько розповідає, що з самого початку великої війни їй зустрілося дуже багато добрих і світлих людей, які надихають, мотивують і показують, що людство має шанс на продовження, тож треба дати йому цей шанс.
“Війна навчила нас жити сьогодні, бо завтра може не бути. Тож коли народжувати, як не зараз?
Більше того, коли ми впевнилися, які українці чудові, непереможні і відчайдушні, то остаточно вирішили народжувати дитину саме тут. Ця країна заслуговує, щоб тут з’явилися на світ нові українці, заради яких ми сьогодні і захищаємо свою свободу”, – наголошує жінка.
Читайте також:
“Це найкраще, що я можу зробити для України”. Студентка-архітекторка з Маріуполя розробила проєкт повоєнної відбудови
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
