авторка: Альбіна Трубенкова
Час, коли події майбутнього відбуваються раніше, ніж найсміливіші заяви політиків. Час, який розтягнувся, загальмувався у певному моменті війни, знищив те, що могло стати нашим спокійним виваженим майбутнім. І несподівано змоделював те, що могло стати майбутнім Європи років через сто. Чи ні. Час ніби випущено з пращі – бачимо траєкторію, але… футуристичний задум вже твориться. Яким буде постфутуризм?
Справді потужно – генсек НАТО Єнс Столтенберг каже про Україну в Альянсі, польський президент Анджей Дуда пророкує Україну і Польщу без кордонів, європейські лідери бачать Україну в ЄС вже у найближчі роки. Наскільки прогресує політика Заходу стосовно України легко зрозуміти хоча б за тим маркером, що напередодні таких заяв найавторитетніші експерти заперечували навіть гіпотетичну ймовірність цього.
– Скажіть, чи можна очікувати від липневого саміту НАТО у Вільнюсі, що Україні відкриють шлях до членства в Альянсі? – питаю нещодавно у кількох польських експертів-міжнародників. Однозначне «ні» у відповідь не дає часу бодай на засмучення. Праща майбутнього, з неї виринають оптимістично-прогресивні заяви, серед них – обнадійливі слова генсека НАТО, і він теж не встигає. Щось подібне було: напередодні 24 лютого 2022 року ніхто й на копійку не заклався б, що Україна отримає статус кандидата в ЄС. Отримала, але гравці політичної сцени і тоді не встигли за часом.
Футуристична наша Україна твориться зараз.
Україна, де-факто вже інтегрована в ЄС і НАТО, вже не має кордонів на заході. Вона творить футуристичну Європу.
За це страшною ціною платять на сході декілька поколінь українців. Футуристична цивілізація західного штибу потребує їх – сміливців романтиків, трохи авантюристів. Потребує у столицях майбутнього європейського “нового альянсу”. Часу, з його футуристичною надідеєю Європи, не вистачає сильних політиків, потужних постатей, натхненних романтиків. Де вони в Берліні, Парижі? Подібні до тих, хто реалізував трохи утопічну ідею на цілком практичному ґрунті – співтовариство вугілля та сталі. Чому утопічну? Бо хто міг уявити якесь обʼєднання розкроєного, роздертого континенту після Другої світової? Але у них було трохи часу поєднати романтиків і прагматиків.
У нас немає. Праща знову закружляла: нова повоєнна Європа можлива лише з перемогою України. Якщо розтягнути і загальмувати час, він працюватиме на росію. В разі апокаліптичного сценарію, хоча й не хочеться про це казати, буде не ЄС та пострадянське невідомо що, штибу нинішньої росії. Буде цілком огидна “дугінська” псевдо-Євразія, де кордони Московії ніяк не закінчуються. Так не може статися, це означало б кінець європейської цивілізації з її цінностями. Я про критерії, якими так пишається обʼєднана Європа і які вона ж, у класичному ЄС-27, так обережно несміло відстоює дірявими антиросійськими санкціями та досить повільною мілітарною допомогою Україні.
По суті, українські воїни зараз уже звільняють Європу. Від ілюзій, що з Росією можна мати справу і краще, мовляв, з однією, дарма що схибленою, особиною в Кремлі, ніж з 20+ президентами після розпаду того державного одоробла.
Українці позбавляють Європу російської пропаганди, яка досі зручно почувала себе в телеефірах країн ЄС і втовкмачувала вустами проплачених експертів глядачам у Римі та Парижі антиатлантичні меседжі – російські жуйки про «сфери впливу» і «самодостатність» Європи без США. Ще в Південній Америці ці тези сприймаються, а Європа прозріває. Але не вся. Хтось у Кремоні нагадує про Ірак чи Вʼєтнам? Апелюю до охоплених роспропагандою європейців: ви бачили, щоб хтось, крім російських солдатів розстрілював цивільних, жінок і дітей? Бо з убивцями й катами, які страчують беззбройних людей і хизуються цим на камеру, не розмовляють. Не про це цінності цивілізації.
Футуристична наша Україна творить нову Європу. Час, коли ми можемо все. Ми є в Євросоюзі і НАТО, ми ізолюємо сателітів росії на пострадянському просторі, ми ставимо питання руба – про доцільність «друзів» путіна в ЄС, ми говоримо про гарантії безпеки для всього європейського континенту, ми втілюємо стандарти НАТО у ситуації війни. І саме під наш досвід війни підлаштовуватимуться країни Альянсу. Чи я бачу ЄС без таких країн як Угорщина? Чи буде спільнота обʼєднана передусім навколо безпекової політики? Чи співпраця з нащадками московії вважатиметься зрадою Європи аж до кримінальної відповідальності? Чи ЄС-28 і навіть ЄС-30 (плюс Україна, Грузія, Молдова) буде чимсь наближеним до військово-економічної спільноти? Експерти скажуть «ні», та вони не встигають. Як і політики.
Європа, щоб впровадити футуристичні задуми, навіть не задуми, футуристичні реалії, потребує Особистостей, які затвердять рішення часу. Європа усіх нас без кордонів і стереотипів, народжується там, де гинуть кращі мрійники та романтики, що боронять Україну.
Ті, хто виживе, не дозволять змарнувати постфутуристичну нашу Україну-Європу. Як каже мій товариш, військовий: “Все. Роби це. Вже зараз”.
Читайте також:
Україна зміцнює східний фланг НАТО. Як і чому?
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
