авторка: Альбіна Трубенкова
Під час російської війни в Європі зміцнюються регіональні союзи як обʼєднання з безпеки. Ці формати на східному фланзі НАТО мають зараз особливе значення – формування їхніх пріоритетів змінює війна. Як не парадоксально, але саме Україна сприяє зміцненню держав Північноатлантичного союзу на сході Європи – вони посилюють власні військові можливості. Українська боротьба з агресором вже виграє для них безцінний час для збільшення чисельності своїх армій, військових бюджетів, контрактів на зброю, потужностей оборонної промисловості, колоборацій з партнерами, посилення присутності військ НАТО.
З одного боку, маємо нові пріоритети таких союзів – підтримка України та безпека в регіоні. Їхня роль стає все важливішою, ці союзи відчувають підтримку США та один одного. З іншого боку, Україна, завдяки такій співпраці з союзниками на східному фланзі НАТО, вже інтегрується до Альянсу по факту.
Показово, що одна із зустрічей президента США Джо Байдена у Варшаві під час його останнього європейського турне – це переговори з лідерами держав Бухарестської дев’ятки. Білий дім демонструє їм підтримку. І це нова вісь атлантичної співпраці. Часами вона переважує співпрацю з більшими форматами – наприклад ЄС чи НАТО – як більш складними, забюрократизованими структурами, де є гальмуючі ланки, держави, які не настільки сильно залучені у підтримку України як, наприклад, Польща чи країни Балтії.
Фактом, що підтверджує посилення ролі “східняків” з ЄС та НАТО виступають і особливо тісні відносини між президентами України та Польщі – ця дружба просуває на Заході рішення про надання нашій державі важкої зброї, танків і літаків.
Літаки МіГ-29. Ілюстративне фото
Саме напередодні візиту Зеленського до Варшави 3 квітня польська сторона оголосила про передачу Україні кількох своїх МіГів – як заохочуючий жест для партнерів. Дуже нагадує історію про зрушення з мертвої точки ситуації з наданням Україні «Леопардів» та сучасних систем ППО.
«Бухарестська дев’ятка – дуже істотний формат, обʼєднаний спільними інтересами. Держави східного флангу НАТО більше залучені у створення опору Росії – вони більш занепокоєні російською агресією, ніж, наприклад, Португалія чи Іспанія. Держави східного флангу НАТО хочуть більшої присутності Альянсу на своїх територіях. Вони прагнуть, щоб НАТО більше концентрувало увагу на питаннях оборони та відлякуванні потенційного агресора, ніж на таких питаннях як, зокрема, колективна безпека. Ці держави також інвестують в територіальну оборону, а не лише в збройні сили. І співпраця між ними є більш тісною, бо їхні перспективи є ближчими один одному», – зазначив в ексклюзивному коментарі авторці цих рядків директор Програми безпеки та Ради підтримки України в GLOBSEC, польський політолог-міжнародник, експерт з безпеки та безпекової політики ЄС Марчин Заборовський.
Марчін Заборовський
Дійсно, держави на сході Європи, які більше відчувають російську загрозу, прагнуть йти далі, переконаний колишній польський дипломат, публіцист Вітольд Юраш.
«Такий інтеграційний формат має значення, він сприяє тому, що, навіть за наявності різних підходів, різниця у форматах регіональних союзів є меншою, що дозволяє успішніше впливати на Захід, на такі більші держави як наприклад? Німеччина», – каже Юраш, який свого часу був тимчасовим повіреним у справах Республіки Польща в Білорусі.
Вітольд Юраш
Він навів приклад, як ця тактика натиску на Німеччину з боку Польщі спрацювала у дискусії щодо надання Україні «Леопардів». Але Юраш закликає не переоцінювати роль регіональних форматів: «Так, натиск Польщі має значення. Але найбільше значення, якщо говорити відверто, у тому числі з «Леопардами», мало те, що робили США», – резюмує в ексклюзивному коментарі Юраш.
Співпраця в форматі Бухарестської девʼятки, Веймарського трикутника, Вишеградської групи та інших обʼєднань має виключно координуючу мету. У цих форматах не ухвалюються жодні рішення щодо виділення коштів чи надання зброї, констатує в розмові з авторкою польський політолог-міжнародник Кшиштоф Залевський. Проте ці формати передбачають зустрічі лідерів, президентів, премʼєрів держав-учасниць для обговорення позицій з того чи іншого питання. Завдяки регіональним союзам голос держав-учасниць звучить потужніше й у рамках більших обʼєднань – як НАТО чи Євросоюзу.
Кшиштоф Залевський
«Зараз ми готуємося до саміту НАТО. В звʼязку з війною та нової ситуацією у сфері безпеки є консенсус Альянсу, що країни східного флангу НАТО, в тому числі, Бухарестської девʼятки – від Естонії на півночі до Румунії та Болгарії на півдні Європи, потребують підготовки інфраструктури НАТО набагато більш серйозно, ніж це було досі», – впевнений Залевський.
До 2022 року в декларації НАТО та ЄС Альянс відзначав, що не матиме нових військових формувань на території нових держав-членів Альянсу. Скоріше за все, цей постулат буде змінено, плани будуть узгоджені з нинішньою ситуацією, переконаний політолог.
Тобто інтереси східного флангу Альянсу стануть важливою частиною майбутніх дискусій на саміті НАТО у Вільнюсі у липні, і саме менші регіональні обʼєднання задають цю нову повістку дня у питаннях глобальної безпеки.
Експерти скептично налаштовані щодо того, чи буде у Вільнюсі проголошена якась нова стратегія щодо можливого членства України у НАТО. Але, найвірогідніше, буде посилена підтримка нашої держави. І, не в останню чергу, завдяки позиції таких країн як Польща, Литва, Латвія, Естонія, Чехія та інші держави, що мають спільний кордон з пострадянськими державами.
Чи могла би Україна ефективніше просувати свої інтереси в рамках регіональних обʼєднань – найбільш прихильних наших партнерів? Напевно, адже скоординована заява Бухарестської девʼятки напередодні саміту у Вільнюсі з приводу більш рішучих кроків на шляху до прийняття України до НАТО нікому би не завадила. Але маємо, що маємо.
Безумовно, лунає багато критики стосовно політики Парижа та Берліна, щодо їхніх помилок напередодні масштабного вторгнення Росії до України. Але ці дві країни важливі для ухвалення рішень як в рамках ЄС, так і НАТО, враховуючи їхню політичну та економічну вагу.
Веймарський трикутник: президенти Анджей Дуда (Польща), Олаф Шольц (Німеччина), Еммануель Макрон (Франція). Фото: @prezydentpl
Тож виникає питання, чи можна відродити і зробити ефективним формат Веймарського трикутника (Польща – Франція – Німеччина), аби продемонструвати, що найвпливовіші партнери можуть згуртуватися навколо підтримки України і протидії Росії? Чи сприяє цьому проактивна позиція Варшави?
Колишній дипломат Вітольд Юраш перконаний, що Веймарський трикутник є мертвим, бо такий формат вимагав би добрих відносин між сторонами, а Польща зараз хоч і є союзником Німеччини в рамках НАТО, все ж не може похвалитись якісними двосторонніми відносинами. «Немає такої співпраці», – впевнений експерт.
Водночас на тлі російської загрози зростає роль та інтенсивність співпраці в інших регіональних вимірах, створюються нові безпекові реалії в Європі.
Як зазначається в аналітичному звіті Польського інституту міжнародних справ, зростає важливість співпраці країн Балтії з Великою Британією, яка командує так званою експедиційною групою JEF, сформованою десятьма північноєвропейськими державами.
Литва посилює співпрацю з Польщею, в тому числі у форматі Б3+1 (Литва, Латвія, Естонія, Польща). Це було офіційно закріплено міністрами закордонних справ чотирьох країн, коли вони підписали в лютому 2023 року в Ризі декларацію про спільне сприйняття загроз і поглиблення співпраці в галузі безпеки, економічного розвитку та допомоги Україні.
Повномасштабна агресія проти України змінила безпекову ситуацію в регіоні та змусила литовську владу адаптувати свої стратегічні пріоритети. Відповідно до них, Литва і надалі зміцнюватиме військову співпрацю зі США, а також з Польщею та іншими балтійськими і північними країнами НАТО, зазначають аналітики.
Також експерти Польського інституту міжнародних справ переконані, що майбутній саміт НАТО у Вільнюсі сприятиме оновленню регіональних оборонних планів Альянсу. Це, скоріше за все, означає, що Альянс збільшить військову присутність на своєму східному фланзі. А самі країни, що межують з РФ, нарощуватимуть оборонні бюджети. Так, наприклад, країни Балтії протягом найближчих кількох років збільшать ВВП на оборону до 3% (це практично 50% зростання).
Литовський військовий із ПЗРК “Стінгер”. Фото: пресслужба ЗС Литви
Вторгнення Росії в Україну стало безпрецедентним викликом для безпеки країн східного флангу НАТО.
«Балтійські, Вишеградські та Чорноморські держави або розташовані по сусідству з Україною, або безпосередньо межують з агресором. Вторгнення значно посилило сприйняття росії як загрози, хоча це сприйняття було більш-менш присутнім у регіоні принаймні з моменту анексії Криму в 2014 році. Ці країни виступають за посилення колективної оборони НАТО і присутності Альянсу на східному фланзі. Більшість з них були в авангарді надання політичної і військової підтримки Україні. Вони явно підвищили важливість оборонної політики та модернізації збройних сил», – зазначено в аналітичному звіті польського Центру східних досліджень.
Аналітики Центру звертають увагу, що більшість країн східного флангу Альянсу однозначно підтримують Україну і є одними зі світових лідерів за вартістю військової допомоги по відношенню до рівня свого ВВП (поряд з Польщею – країни Балтії, Чехії та Словаччини). Єдиною країною, яка підтримує дипломатичні контакти з Росією на високому рівні, продовжує тісну економічну співпрацю з нею, не надає військової підтримки Україні та критикує політику Заходу щодо війни, є Угорщина (втім, зрештою, навіть Будапешт зазвичай погоджується з черговими пакетами санкцій ЄС або приєднується до офіційних документів НАТО).
Після початку агресії росії 24 лютого 2022 року прискорилась модернізація збройних сил в усіх країнах регіону – і не в останню чергу через необхідність заміни пострадянської техніки, яка передається Україні. Країни східного флангу посилюють інвестиції в бронетанкові і механізовані війська, артилерію і протиповітряну оборону, війна показала критично важливу роль артилерії, зазначають аналітики Центру.
Отже, країни НАТО змогли зробити дуже важливі висновки з реалій російської агресії та прискорили ефективну модернізацію в середині Альянсу – йдеться, зокрема, й про багатомільйонні контракти на важку техніку, які уклали торік Польща з Південною Кореєю та США, а також розбудову власних Збройних Сил.
Як каже Зборовський, регіональна співпраця на східному фланзі НАТО між Польщею та країнами-партнерами охоплює дуже конкретні проєкти: «Це також відбувається тому, що Польща тривалий час співпрацює з Україною у сфері безпеки та оборони. Нам легше доставити Україні зброю. Ми можемо зробити це швидше, ніж інші держави. Ми швидко реагуємо на такі потреби».
Люблінський трикутник: президенти Литви – Гітанас Науседа, України – Володимир Зеленський, Польщі – Анджей Дуда. Фото: пресслужба президента України
Експерт переконаний, що регіональні союзи на східному фланзі НАТО, зокрема, Люблінський трикутник – співпраця у сфері оборони між Литвою, Польщею та Україною – у майбутньому можуть трансформуватися в оборонний кластер всередині НАТО. «Бо ці три держави є на флангу Альянсу, вони мають досить подібні погляди на питання оборони, і щодо них існує більший рівень небезпеки ніж стосовно інших держав НАТО», – зауважив Зборовський.
Чи означає така ситуація, що Україна фактично інтегрується до НАТО, враховуючи, що поступово наша країна імплементує стандарти Альянсу і це відображається у підготовці Збройних Сил, у застосуванні натівської зброї? Експерти відзначають тенденції зближення позицій України і її партнерів на східному фланзі НАТО у багатьох аспектах – військовому, політичному, безпековому. Й агресія Росії та нові виклики в регіоні прискорюють цю інтеграцію.
Читайте також:
Посаду генсека НАТО пропонують Урсулі фон дер Ляєн, – ЗМІ
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
