Альона Грабовець, історик
Національний заповідник “Гетьманська столиця”, м. Батурин
Сьогодні, в день 295-річного ювілею останнього гетьмана Війська Запорозького Кирила Розумовського, ми вирішили нагадати про діяння в культурній та дипломатичній сферах Європи його сина і продовжувача справи – Андрія Розумовського.
Андрій, блискучий дипломат кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., відіграв вагому роль у Віденському конгресі 1814–1815 рр., що реорганізував Європу після завершення війн Наполеона Бонапарта та забезпечив мир на континенті. Розумовський-молодший був одним із його головних організаторів та учасників, а значна частина неофіційних переговорів конгресу відбувалася в його Віденському палаці. І саме син гетьмана України разом із провідними європейськими очільниками, політиками та дипломатами підписав Заключний акт Віденського конгресу.
Свої найкращі здібності Андрій Кирилович Розумовський проявив не лише у дипломатії, а й музичному мистецтві. Він був тонким знавцем музики завдяки батькові-гетьману, який забезпечив сину прекрасне виховання та якісну освіту у Страсбурзькому університеті. Розвинутий мистецьким смак Андрія дав йому можливість тісно спілкуватися з найвідомішими представниками Віденської класичної школи – Йозефом Гайдном, Вольфгангом Амадеєм Моцартом, Людвігом ван Бетховеном – та розуміти новаторство музичних композиторів.
Андрій Розумовський був не просто шанувальником музики. Гетьманич усвідомив необхідність підтримки та розвитку музичної культури. Сьогодні Андрій Розумовський відомий як патрон Бетховена – він підтримав видатного композитора як морально, так і фінансово. Зі свого боку Бетховен на знак вдячності присвятив своєму меценату музичні шедеври: симфонії № 5 і 6, три струнні квартети № 7, 8, 9.
А присвятивши один із найпопулярніших класичних музичних творів у світі, симфонію № 5, сину гетьмана України, видатний композитор увіковічив ім’я Розумовського.
Читайте також:
Покровителем Бетховена був український гетьманич Розумовський: у Батурині розкрили невідомі факти біографії композитора
Маємо констатувати, що внаслідок цілеспрямованої російської пропаганди, яка тривала впродовж століть, Андрія Розумовського представляли виключно як діяча Російської імперії. Насправді ж він – вихідець з України, його життя було нерозривно пов’язане з нею, і
сам він ідентифікував себе з Гетьманщиною.
Відповідно нині ми, історики Національного заповідника “Гетьманська столиця”, вважаємо своїм завданням відновити історичну правду щодо видатних українців. Адже маємо реальні приклади української ідентичності Андрія Розумовського та його взаємозв’язків з Україною, що обумовлені історично.
Значний період життєвого шляху Андрія пов’язаний із Батурином, де він часто проводив час у родинному колі, разом зі своїм батьком – Кирилом Розумовським, гетьманом України 1750–1764 рр. Саме Андрій у 1803 р. успадкував Батуринську економію та палацово-парковий ансамбль Кирила Розумовського, який перебував у його власності упродовж 33 років.
Сьогодні палац гетьмана Кирила Розумовського є символом доби Гетьманщини, символом відродження Української держави, адже він єдиний збережений гетьманський палац на території України.
Він був зведений упродовж 1799–1803 рр. головою української держави Кирилом Розумовським.
Палац, як і Україна, за свою історію зазнав значних випробовувань: пожежі, світові війни, недолуге керування різних відомств, які фактично нищили пам’ятку. Але палац усе це витримав і був відроджений. За ініціативи Президента України Віктора Ющенка у 2003–2008 рр. палац реставрували, і 22 серпня 2009 р. його урочисто відкрив керівник держави.
Нині він є провідним та водночас одним із найпопулярніших музейних закладів України. У палаці створена експозиція, яка розкриває історію Української держави другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст., державну діяльність Кирила Розумовського та його видатних нащадків, зокрема й Андрія Розумовського.
Єдиний збережений гетьманський палац є символом боротьби українського народу, української історії. Ми, українці усвідомлюючи своє минуле віримо і знаємо, що сьогодні Україна, як у свій час гетьманський палац, неодмінно вистоїть і переможе у жахливій війні, розпочатій Росією.
Вагомим аргументом, який підтверджує українську ідентичність Андрія Розумовського, є його місце народження. В історичних працях прямих нащадків гетьмана, приміром, Каміла Розумовського, “Князь Андрій Кирилович Розумовський: нарис життя”, зазначається, що Андрій народився 22 жовтня 1752 р. у м. Глухів. Це одне з найдавніших міст нашої країни, яке впродовж 1708–1750 рр. було її столицею та резиденцією українських гетьманів. Тут розміщувалися вищі адміністративні установи та проживала козацька старшина.
Охрестили Андрія також у Глухові 1 листопада 1752 р. в церкві Святої Анастасії. З цієї нагоди відбулося пишне святкування за участю козацької старшини з урочистими вітаннями.
Щодо походження Андрія. Він був вихідцем із козацько-гетьманської родини Розумовських, що вплинуло на формування його світогляду. Українське козацтво відігравало важливу роль у становленні української державності та здавна виступало на захист Батьківщини від посягань іноземних агресорів.
Вагома заслуга у розвитку нашої країни належить батькові Андрія, гетьману Кирилу Розумовському, котрий у 1750–1764 рр. розбудовував Україну, шляхом проведення передових реформ у судовій, військовій, адміністративній та освітній сферах.
У ході тривалих наукових пошуків історики Національного заповідника “Гетьманська столиця” відкрили низку промовистих артефактів, які говорять про те, що Андрій Розумовський усвідомлював себе як нащадка гетьмана та ідентифікував з Україною.
У травні 2022 р. в одному з найавторитетніших та найстаріших музеїв у світі – Британському музеї – була виявлена його візитка за 1783 р. У її оформленні використано зображення козаків, які є елементами з герба батька-гетьмана. Також уважно розгледівши візитку, помічаємо деревце, зображене за каменем. Своїм зовнішнім виглядом воно має схожість із дубом – споконвічним оберегом козаків, символом їх мужності, чоловічої витривалості та шляхетства.
Читайте також:
“Сучасний центр Батурина зберігає риси міста, збудованого останнім гетьманом”
Варто зазначити, що у 1783 р. Андрій виконував свою першу дипломатичну місію в Неаполітанському королівстві. Можна зробити висновок, що, приїхавши до Європи, він таким чином презентував та водночас підкреслював своє походження з української гетьманської родини.
Загалом Андрій Розумовський близько 30 років перебував на дипломатичній службі в різних куточках Європи: Неаполі (1779–1784 рр.), Копенгагені (1784–1786 рр.), Стокгольмі (1786–1788 рр.) та Відні (1792–1807 рр.). Схвальні відгуки про його вдалу дипломатичну діяльність у своїх мемуарах залишив австрійський дипломат Людвіг Стархемберг: “Усі вельможі країни, міністри та іноземні посли зібралися за столом у великому будинку. Князь Розумовський майже в усьому завжди робив краще за інших, виділявся з-поміж усіх”.
Розглянемо наступний приклад. Герб сім’ї Розумовських разом із родинним девізом “Славу примножувати справами” зображений на сторінці присвяти трьох струнних квартетів № 7, 8 і 9 Людвіга ван Бетховена, які також відомі, як “Квартети Розумовського”. І це не випадково. Геній музичного мистецтва знав походження свого покровителя та цінував його вагому підтримку, тому свідомо зобразив герб гетьманської родини.
Варто відзначити, що саме батьківський спадок, отриманий Андрієм у 1803 р., дав йому можливість займатися меценатською діяльністю, зокрема і підтримувати Бетховена.
Із “Квартетами Розумовського” пов’язаний ще один цікавий факт. У 1806 р. під час написання квартетів видатний композитор використав та поклав в їх основу мотиви українських пісень. У першому – “Ой, на дворі метелиця”, а в другому – “Від Києва до Лубен насіяла конопель”. Ймовірно, що
українські мотиви Бетховен міг перейняти від свого покровителя-гетьманича, який цілеспрямовано поширював українську культуру.
Підсумовуючи, хочу відзначити думку і прямого нащадка родини Розумовських у сьомому поколінні Грегора Розумовського. Він нині мешкає у Відні і також ідентифікує себе та свою родину з Україною: “Ми завжди були українським родом, і ніяким більше”.
Читайте також:
Вчора Батурин, сьогодні – Буча. Загибель гетьманської столиці як невивчений урок історії
“Людина-легенда”: у битві за Донбас загинув археолог Юрій Коваленко, який розкопав Батурин
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!