Покровителем Бетховена був український гетьманич Розумовський: у Батурині розкрили невідомі факти біографії композитора

Максим Омельченко
журналіст

Історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця” оприлюднив невідому картину, що зображує сцену з періоду дружби Людвіґа ван Бетховена з українським аристократом Андрієм Розумовським. Німецький композитор присвятив українцеві дві симфонії та три струнні квартети, що ознаменували новий етап у його творчості.

Невідомий Розумовський-молодший

Андрій Розумовський – син останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Про це мало хто знає, але він був другом і покровителем видатного Бетховена.

Молодий Андрій Розумовський. Портрет 1776 року

Андрій народився 270 років тому – 22 жовтня (2 листопада за новим стилем) 1752 року у Глухові, тодішній столиці Гетьманщини.

Син гетьмана Кирила Розумовського отримав блискучу освіту у Страсбурзькому університеті. У 17 років вступив на військову службу в Російський імператорський флот, брав участь у боях російсько-турецької війни, командуючи фрегатом. Звільнився із флоту у званні генерал-майора, згодом перейшов на дипломатичну службу. Був послом Російської імперії до Неаполітанського королівства (1777–1785), Швеції (1786–1789), Австрійської імперії (1790–1799, 1802–1807, 1814–1815).

Його стараннями був укладений військово-політичний союз між Росією та Австрією у 1793 році. Дипломат брав участь у перемовах щодо другого та третього розподілу Речі Посполитої, був однією з ключових фігур на Віденському конгресі, де вирішувався майбутній устрій Європи після перемоги над Наполеоном.

За свої дипломатичні здобутки для Російської імперії був удостоєний титулу князя.

Музичні вечори у Відні

Розумовський-молодший захоплювався мистецтвом: у Відні облаштував власну картинну галерею та збірку скульптур. Іншою його пристрастю була музика. У своєму віденському палаці українець організував музичний салон.

Музичні вечори Розумовського (де посол і сам інколи грав на скрипці, а іноді запрошував українських співаків і бандуристів) відвідували найвидатніші композитори свого часу. Гетьманич товаришував з Йозефом Гайдном, був знайомий з Моцартом.

Із Людвіґом ван Бетховеном Розумовський познайомився на межі XVIII і ХІХ століть. Музикант-аматор і молодий на той час композитор зблизилися та стали справжніми друзями й однодумцями. Андрію Розумовському вдалося “заразити” Бетховена своєю любов’ю до квартетної музики. Заможний український граф також підтримував німецького композитора фінансово.

Інтер’єр палацу Андрія Розумовського в Відні

“…У день народження сина гетьмана України ми познайомимо вас із його внеском у світове музичне мистецтво через експонат із зібрання Віденського Музею – фото (видане у 1880-1890-х роках Фотографічним товариством у Берліні), зроблене на основі картини німецького художника Авґуста Боркмана “Бетховен і Квартет Розумовського” та виявлене нами у липні 2022 року”, – йдеться в повідомленні на Facebook-сторінці Національного заповідника “Гетьманська столиця” 22 жовтня.

“Дружба Андрія Розумовського з Бетховеном, яка тривала з кінця ХVІІІ ст., збагатила світ музичними шедеврами: Симфонії № 5 і 6 та Струнні квартети № 7, 8 і 9.

Віра українського гетьманича у талант Генія,

моральна та фінансова підтримка сприяли тому, що Бетховен започаткував новий напрямок європейського музичного мистецтва – квартетну музику.

Для ствердження цього напрямку Андрій у 1808 році створив квартет – перший професійний струнний квартет у Європі із постійним складом, у репертуарі якого були всі новинки, створені Бетховеном”, – розповідають у “Гетьманській столиці”.

Молодий Бетховен. Портрет 1804 року – час дружби з Андрієм Розумовським

У три присвячені Розумовському струнні квартети німецький композитор включив мелодії українських народних пісень – “Ой, надворі метелиця” та “Від Києва до Лубен насіяла конопель”.

Невідомо, чи зробив це Бетховен на прохання українця, чи з власної ініціативи, але на знак пошани до свого патрона.

Відомо також, що композитор користувався нотною бібліотекою Андрія Розумовського, де було багато української музики – як народної, так і творів українських композиторів. Бетховен зробив дві обробки пісні “Їхав козак за Дунай”, у своїй Восьмій сонаті використав мотив українського танцю “Козачок”.

“Саме блискучий успіх союзу Бетховена і Розумовського художник представив у своїй картині “Бетховен і Квартет Розумовського”. Центральна фігура – видатний композитор, який пережив непрості часи, коли публіка не сприймала новий музичний жанр, запропонований ним, і зараз Бетховен тріумфує разом з Квартетом Розумовського, чим підкреслена роль мецената.

У складі квартету скрипалі: Іґнац Шуппанціґ та Луї Сіна, альтист – Франц Вайс, віолончеліст – Йозеф Лінке.

Митець зобразив і добрих друзів Андрія Розумовського: німецьку піаністку Доротею фон Ертманн, поруч із якою – рідна сестра дружини Андрія, княгиня Марія Крістіна Жозефіна фон Ліхновська, та музичний класик Йозеф Гайдн, вигляд якого передає захоплення професіонала Генієм та Квартетом Розумовського.

Важливо і те, що рівень майстерності Андрія Розумовського (ви тільки уявіть!) дозволяв йому і самому грати партію другої скрипки у квартеті!” – зазначають батуринські історики.

Сучасне виконання струнного квартету Бетховена, написаного на замовлення Розумовського

Князь Андрій Розумовський був змушений розпустити свій квартет у 1816 році через фінансову скруту.

У новорічну ніч із 1814-го на 1815 рік трапилась пожежа в його палаці, що знищила частину безцінних мистецьких творів, зібраних українцем.

Свої статки Розумовському так і не вдалося відновити. Тоді ж закінчилось його меценатство над Бетховеном.

Помер Андрій Розумовський у 1836 році.

* * *

Історик і журналіст Ростислав Мартинюк відзначає важливість акції заповідника в Батурині для переосмислення значення родини Розумовських в українській історій.

“Нейтралізація óбразу родини Розумовських як відступників та випадкових людей на чолі Гетьманщини (до чого доклався і Тарас Шевченко, маючи водночас за свою патронесу небогу Андрія Розумовського) – одна з численних успішних “спецоперацій” Москви на полі війни дискурсів. Ці неочевидні зусилля Москви “забрали” у нас XVIII століття та період Наполеонівських воєн.

Тому ця батуринська ініціатива захоплює і спонукає. Тим більше, це поки одинока ініціатива публічного аналізу “присмерків Малоросійського віцекоролівства”, – констатував Ростислав Мартинюк.

Читайте також:
Український “гартленд”: усвідомлення Гетьманщини, про яку ми досі нічого не знаємо