П’ять етапів війни після 24.02.2022

Юрій Луканов
журналіст, автор двох книжок про війну

Нинішній момент цієї війни полягає в тому, що почала реалізуватися концепція генералів Валерія Залужного і  Михайла Забродського, яку вони висловили у статті в першій декаді вересня.

Ключова думка полягала в тому, що Росія поводиться настільки брутально, бо відчуває безкарність. Вони наполягали, що західні партнери України мають надавати нам більш потужне озброєння, яке б дозволило адекватно відповідати на атаки Росії. Саме знання, що агресор може отримати належну відповідь, примусило б його замислитися. Це, безумовно, новий етап війни після 24.02. 2022.

Йому передували певні події, які змогли його забезпечити.

Перший етап — це була битва за Київ. Росіяни захопили в цей час значні частини української території. В тому числі єдиний обласний центр — Херсон.  Відомо, що дуже багато військових експертів пророкували швидку окупацію Києва.

Тим часом українські війська дали рішучу відсіч. Росіяни зробили “жест доброї волі” — відійшли від столиці України. 2 квітня про це повідомило українське Міністерство оборони. Це був етап, який показав, що “бліцкрігу” не вийшло і війна не стане для Росії легкою прогулянкою. І в ній намітився перелам.

Другий етап характеризувався взаємними атаками з перемінним успіхом. У цей період українці здобули колосальну психологічну перемогу — 13 квітня двома крилатими протикорабельними ракетами “Нептун” завдали флагману російського Чорноморського флоту крейсеру “Москва” поранення, несумісні з життям. Розхвалений крейсер відправився на морське дно годувати риб. Звісно, ця подія феноменально піднесла бойовий дух українського війська і піднесла моральний стан українського суспільства. Адже наші вояки показали, що їм до снаги нищити будь-яку техніку “другої армії світу”.

З іншого боку, 20 травня агресор захопив Маріуполь, який оборонявся 86 днів. З них 82 — у повному оточенні. Гарнізон отримав наказ здаватися в полон. А також було захоплено два останніх великих міста на Луганщині — Сєвєродонецьк і Лисичанськ.

Цей період завершився 9 серпня, коли сталися вибухи на авіабазі в Саках.  З точки зору росіян Крим був “їхньою” територією. Вони вустами різних експертів та інших спікерів креслили червоні лінії, мовляв, якщо вдарять по Криму, то тримайте нас семеро — ми застосуємо ядерну зброю. Ймовірно, це було пов’язано з американськими “хаймарсами”, які прибули в Україну у третій декаді червня.

Крим почали обстрілювати — ніякого застосування ядерної зброї не сталося. Росіяни зрозуміли (“а нас за що?”), що їх можуть діставати і на “їхній” території (повторюся: вони вважають її “своєю”). Звісно, раніше вибухи теж лунали в їхніх прикордонних областях. Але вперше сталося так, що половина бойових літаків Чорноморського флоту були знищені. Росіяни мусили передислокувати їх вглиб своєї країни.

Атака по Криму започаткувала третій етап, коли стало очевидно: на війні запанував український порядок денний. Україна остаточно перейшла в наступ. Він завершився стрімким очищенням від ворога Харківщини. Це був перший випадок, коли була звільнена величезна за мірками цієї війни територія.

Тим часом наступний, четвертий, етап відкрили росіяни у жовтні, намагаючись перехопити ініціативу – це обстріли української  критичної інфраструктури. Програючи на полі бою, росіяни намагаються нищити український тил, щоб змусити українське цивільне населення тиснути на свій уряд і вимагати припинення війни. Вони продовжують регулярно обстрілювати українські міста. Втім, розрахунок не вдався. Обстріли ще більше налаштували українців проти росіян.

Такі настрої зміцніли  після того, як Українське військо 11 листопада звільнило Херсон. Ця дія була логічним продовженням попереднього етапу, хоча формально вона відбулася вже після початку обстрілів нашого тилу.

5 грудня сталися вибухи на російських аеродромах у Дягілево й Енгельсі. Таким чином почався п’ятий етап війни. Російське міністерство оборони повідомило про два пошкоджені літаки. Тим часом, Росія запустила вдвічі менше ракет по українському тилу, ніж зазвичай. Російські військові блогери припустили, що насправді літаків було пошкоджено значно більше. Американський Інститут вивчення війни висловив припущення, що “удари по двох російських стратегічних авіабазах, яких, ймовірно, 5 грудня завдали українські війська, продемонстрували здатність України зірвати кампанію ударів Росії по українській інфраструктурі”.

Україна модернізувала радянські безпілотники “Стриж”, які ймовірно завдали удари по російських аеродромах на відстані до 800 кілометрів. При цьому вона не стала покладатися на американську зброю, яка “дістає” значно менші відстані.

Американці не надають далекобійнішого озброєння, бо бояться ескалації, хоча ескалація і так відбувається. Українці знайшли спосіб покарати агресора власними силами. Вони тепер за потреби можуть і Москву атакувати.

Удар виявився настільки болючим, що росіяни мусили свої літаки перевести аж до Мурманська — за полярне коло, де білі ведмеді і полярна ніч. Ясна річ, що це значно підриває можливості їхньої авіації. Але головне — вони знають, що Україна може діставати їх на їхній території.

Та ще й США публічно оголосили, що вони дають “зелене світло” для ударів України по військових об’єктах у Росії. Вони й раніше не заперечували, але не декларували свою згоду.

Таким чином Залужний і Забродський домоглися свого: Україні виявила здатність карати ворога на його є глибокій території.

Після цього західні партнери попередньо виявили згоду надати нам потужні натовські танки “Леопарди”. Якщо їх виявиться достатня кількість, звільнення окупованих територій включно з Кримом станеться значно швидше, ніж ми собі уявляли.

Читайте також:
Залужний і Забродський – про війну в 2023 році:
умови звільнення Криму та ракетні “привіти” російській глибинці