Бойові дії у повномасштабному військовому протистоянні України з Росією будуть перенесені на 2023 рік. На другому році війни ЗСУ за певних умов можуть звільнити головний плацдарм росіян – Крим. Однак для перемоги над ворогом Україні потрібно отримати або виробити ракетну зброю середньої дальності, з можливістю вражати територію РФ на глибину до 2000 км – таку, як зараз вражають російські ракети.
Про це йдеться в статті на сайті агентства “Укрінформ” за підписом головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного і першого заступника голови Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки генерал-лейтенанта Михайла Забродського.
Стаття під назвою “Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд” вийшла напередодні п’ятого засідання Контактної групи з питань допомоги Україні (формат “Рамштайн”), яке відбудеться 8 вересня на американській базі в Рамштайні, Німеччина.
“…Тривалість війни вже вимірюється місяцями. І існують всі підстави вважати, що цей часовий рахунок перетне календарні межі 2022 року”, – пишуть автори.
“…При зверненні до ситуації, в якій, ймовірно, знаходитимуться Збройні Сили України у 2023 році, все видається вже не настільки однозначним. По суті, для ЗС України обстановка становитиме складну комбінацію із фактичного положення лінії зіткнення, наявних ресурсів і комплекту боєздатних військ, та, вочевидь, знаходження стратегічної ініціативи в руках противника”, – зазначають Залужний і Забродський.
Командувачі визнають, що лінія фронту має особливо невигідну конфігурацію для ЗСУ на Ізюмському та Бахмутському напрямках. Існує загроза просування противника в напрямку Запоріжжя; не зникає небезпека розвитку противником часткового успіху з напрямку Гуляйполя. Також не виключено, що росіяни повернуться до ідеї захопити Київ, наступаючи з Білорусі.
“Найбільше можливостей відкриває подальше просування [ворога] на Південнобузькому напрямку з оперативного плацдарму на правому березі річки Дніпро. Успіх на Півдні, за умови його швидкого та вірного використання, може мати подвійний ефект. З одного боку, цілком реальні перспективи оволодіння Миколаєвом та Одесою. З іншого – створення загрозливого напрямку в бік Кривого Рогу, а в подальшому – і загрози центральним та західним регіонам України”, – ідеться в статті.
“Єдиним шляхом кардинальної зміни стратегічної ситуації, беззаперечно, є нанесення ЗС України протягом кампанії 2023 року декількох послідовних, а в ідеальному випадку – одночасних контрударів. Зайвим є наголошувати окремо на їх суто військовому, а також політичному та інформаційному значеннях. Водночас питання їх організації та здійснення потребує більшої уваги”, – наголошують Залужний і Забродський.
Якщо розглядати кампанію 2023 року як переломну, генерали пропонують повернутися до визначення “центру тяжіння для РФ у цій війні”. Ним є Кримський півострів.
“За умови, якщо таким центром тяжіння визначати контроль над півостровом Крим, логічно припустити планування на 2023 рік операції або серії операцій з оволодіння півостровом. Таке планування має передбачати, перш за все, наявність необхідного комплекту військ. І мова може вестись точно не про військові частини та з’єднання ЗС України, які вже зараз діють на 2500 км фронту від Херсона до Ковеля”, – сказано в статті.
Генерали вказують на те, що підготовка наступальної кампанії вимагає створення одного або декількох оперативних (оперативно-стратегічних) угруповань в складі від 10 до 20 загальновійськових бригад – в залежності від замислу і амбіцій українського командування.
“В обстановці, що складається, зазначене може бути зроблене виключно шляхом заміни основних зразків озброєння вже існуючих бригад на сучасні, які надаються партнерами України. Окремо слід виділяти необхідність отримання від партнерів додаткової кількості ракет і боєприпасів, артилерійських систем, ракетних комплексів, засобів РЕБ тощо. Все це потребуватиме консолідації зусиль всіх країн-партнерів України, тривалого часу і значних грошових видатків”, – роблять висновок командувачі.
Однак, хоча деокупація Криму матиме величезне політичне й пропагандистське значення, війна на цьому не закінчиться, переконані Валерій Залужний і Михайло Забродський.
“РФ втрачає базу для Чорноморського флоту, аеродромну мережу, значну кількість запасів матеріальних засобів і, найімовірніше, значну кількість особового складу і техніки. Водночас ніщо не може суттєво завадити болісному, але цілком реальному перебазуванню Чорноморського флоту до військово-морської бази Новоросійськ на східному узбережжі Чорного моря – і військова присутність агресора в регіоні буде збережена разом із загрозою ракетних ударів. Подібне можна припустити і для використання російською авіацією, наприклад, аеродромів Приморсько-Ахтарськ та Єйськ. Втрата значної кількості запасів матеріальних засобів для ЗС РФ матиме лише тимчасовий ефект. Втрати в особовому складі й техніці, щонайменше, в плані чисельності, росіяни з часом можуть поповнити”, – пишуть генерали.
“Підсумовуючи сказане та обговорюючи вже подальші перспективи, після 2023 року, можна вести мову лише про новий етап протистояння. Звісно, з іншими вихідними даними і перспективами, але знову ж таки – триваючий конфлікт, втрати життів, витрати ресурсів і до кінця невизначений кінцевий результат”, – визнають воєначальники.
За їхнім висновком, дотиснути РФ можна буде тоді, коли Збройні сили України матимуть можливість завдавати ракетних ударів на відстань до 2000 км углиб Росії – так, як зараз діє противник.
Наразі “визначальною є вирішальна диспропорція в спроможностях. Найбільш показовим її втіленням є різниця в граничній досяжності засобів ураження. Якщо для ЗС РФ вона становить до 2000 км з урахуванням дальності польоту крилатих ракет повітряного базування, то для ЗС України вона фактично обмежена 100 км дальністю польоту ракет і глибини розташування стартових позицій застарілих ОТРК (оперативно-тактичних ракетних комплексів). Таким чином, з початку широкомасштабної агресії засоби ураження Збройних Сил України мають досяжність майже у 20 разів меншу, ніж має противник. (…)
Саме це має розглядатися як центр тяжіння ЗС РФ з військової точки зору. Доки таке положення буде зберігатися, ця війна може тривати роками“, – ідеться в статті.
“З огляду на чисельність і наявність ресурсів в розпорядженні ЗС РФ, викликає сумнів сама можливість усунути її (суттєву перевагу росіян – “Н”) повністю. Але цілком можливо протиставити противнику свою спроможність діяти подібним чином і на подібну дальність.
Мова йде, звісно, про постачання партнерами України для ЗСУ систем озброєння або певних найменувань боєприпасів із відповідною дальністю дії. На увазі мається не тільки і не стільки певні найменування, такі як, наприклад, ракета MGM-140B ATACMS Block 1A для РСЗВ Himars. Має бути застосовано комплексний підхід до переоснащення артилерії, ракетних військ, тактичної авіації і Військово-морських сил ЗС України та інших складових їх могутності. Обговорення повинно вестись стосовно створення або нарощування спроможностей, а не виключно про кількість озброєння і обладнання для бригад, що плануються до переоснащення.
Тільки в цьому випадку можна обговорювати вплив на реальний центр тяжіння РФ у цій війні”, – роблять висновок генерали Залужний і Забродський.
Вони наполягають на тому, що “віддалену” війну слід “наблизити” до росіян – через ракетні удари.
“Переконливим прикладом правильності такого підходу в поточному році є успішні зусилля ЗС України з фізичного перенесення бойових дій на тимчасово окуповану територію АР Крим. Йдеться про серію успішних ракетних ударів по кримським авіабазам противника, перш за все – по аеродрому Саки.
Завдання ЗС України на 2023 рік – зробити для росіян та в інших окупованих територіях ці відчуття гострішими, природнішими і цілком відчутними, попри значну відстань до цілей”,
– наголошує головком Залужний та його співавтор.
“Картина може кардинально змінитися при відповідному плануванні та правильній роботі з країнами-партнерами України. Комплексне, із належним перспективним баченням, оснащення і переоснащення ЗС України системами озброєння відповідної дальності дії повинні стати тим самим омріяним гейм-чейнджером. Тільки за умови вирівнювання балансу по досяжності засобів ураження і, таким чином, розхитування зазначеного центру тяжіння противника можна говорити про перелом в ході війни”, – констатують автори.
“Очевидно, що оперативні й стратегічні перспективи на 2023 рік для України в разі отримання відповідних засобів по-іншому виглядатимуть зовсім інакше, ніж сьогодні“, – заявляють два генерали.
Вони говорять не лише про отримання відповідних систем озброєння від партнерів (це “рішення для перехідного періоду”), а про потребу відновлення і налагодження власного проєктування і виробництва зразків високотехнологічного озброєння.
“І тактико-технічні вимоги до таких зразків вже мають включати відповідні параметри, зокрема, щодо дальності застосування. Беззаперечно, що національні зусилля України в цьому напрямку відкривають безмежні можливості міжнародного військово-технічного співробітництва з країнами-партнерами”, – зазначають автори статті.
Залужний і Забродський констатують, що основа для українського спротиву є значна військово-технічна допомога західних партнерів та водночас закликають виправити хибне уявлення про масштаби російсько-української війни.
“Незважаючи на достатню кількість широкодоступної інформації, сучасному поколінню, світу, і європейцям, перш за все, важко уявити собі в реальності бойові дії в стилі Другої світової війни. Лінія зіткнення довжиною в тисячі кілометрів, десятки тисяч одиниць військової техніки, більш як мільйон людей, які прямо або опосередковано беруть участь в цій війні зі зброєю в руках. Сирени повітряної тривоги та ракетно-бомбові удари по цивільних містах, біженці і військовополонені, форсування річок та спроби танкових проривів – все це для абсолютної більшості людей в світі залишається лише примарною реальністю світових воєн минулого сторіччя.
Водночас для народу і ЗС України все перелічене вже стало невід’ємною складовою повсякденного життя. По залученню особового складу і техніки протистояння України російській агресії вже перевищило окремі показники бойових дій на її території в ході Другої світової війни”, – зазначають автори.
Вони визнають, що одним із факторів є пряма загроза застосування, за певних обставин, ЗС РФ тактичної ядерної зброї.
“Бойові дії на території України вже продемонстрували, наскільки РФ нехтує питаннями світової ядерної безпеки навіть у війні із застосуванням звичайних засобів. Зокрема, з липня 2022 року на території Запорізької АЕС російські війська облаштували військову базу, розмістивши важку артилерію, зокрема, реактивні системи залпового вогню БМ-30 “Смерч”.
Важко уявити, що навіть ядерні удари дозволять РФ зломити волю України до супротиву. Але не можна ігнорувати загрозу, яка з’явиться для всієї Європи. Не можна також і повністю виключати імовірність прямого втягування провідних країн світу в “обмежений” ядерний конфлікт, за яким вже напряму проглядається перспектива Третьої світової війни“, – пишуть генерали.
“Знову вимушено, але вкрай необхідно, повернутися до джерела російської впевненості, а саме – до безкарності. Будь-які спроби практичних кроків щодо застосування тактичної ядерної зброї мають бути припинені з використанням всього арсеналу засобів, які є в розпорядженні країн світу. Адже, починаючи з цього моменту, РФ вже стане не лише загрозою для мирного співіснування України, інших її сусідів і низки європейських країн, а й державою-терористом воістину світового масштабу”, – наголошують Залужний і Забродський.
Читайте також:
Залужний визнав, що ЗСУ завдавали ракетних ударів по базах росіян у Криму
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!