Кожний залп українського HIMARS’а – салют до Дня прав людини, – Дикий

Євген Дикий
громадський активіст, політичний і військовий експерт, колишній командир взводу батальйону “Айдар”, директор Національного антарктичного наукового центру Херсонські тези

(FB)

А між іншим, сьогодні – Міжнародний день прав людини.

От ми про це якось і не згадали, а даремно. От коли-коли, а сьогодні це таки наше спільне свято.

Саме в Україні наразі вирішується доля прав людини як явища, знайомого всім і кожному на планеті.

Якби ми програли – дуже скоро сам дискурс прав людини залишився б винятково внутрішнім порядком денним пари десятків країн західного світу, а всім іншим було б очевидно, що права людини – не про них і не для них. А як довго ці пара десятків західних суспільств протрималися б такими, як вони наразі є, у цьому новому світі – щонайменше дискусійне питання. Не факт, що довго.

Але тепер це питання суто теоретичне, бо ми не програли.

І тепер кожний спалений танк та кожний “доданий до чату “хороший русскій” наближають не лише нашу перемогу, а й перемогу прав людини повсюдно.

Кожна куля в агресора – це не лише за нашу свободу. Це і за закатованого білоруського активіста, і за персидську дівчину без хіджабу, і за побитого гонконзького студента, і, як би це не звучало кумедно, навіть за веселковий прапор над футбольним полем. Кожний снаряд по окупантах – значно вагоміший правозахисний акт, аніж всі петиції “Авааза”, кожний залп українського HIMARS’а – салют до Дня прав людини.

Правозахисник року, а то і 21-го століття – ЗСУ, а не “Емнесті Інтернешнл” чи, вибачте за вираз, “Меморіал“.

Ну, і ми, хоча б трохи з тилу дотичні до перемог ЗСУ, теж по-своєму стверджуємо права людини – і в Україні, і для всього світу, який після нашої перемоги матиме шанс на перемогу демократій за межами “старого Заходу”, тобто на утвердження прав людини як дійсно універсальної цінності та глобального порядку денного.

Тож із нашим святом, країно правозахисників, країно-правозахисник!

Читайте також:
Правозахисниця Ольга Решетилова: Ми в такому контексті Нобелівську премію не взяли б