У боях за Україну загинув Пимен (Роман) Пеприк – воїн-монах, снайпер ЗСУ і священник ПЦУ

доповнено

У боях за волю України загинув ієромонах Православної церкви України Пимен (Роман Пеприк), який уже вдруге від початку війни з РФ став до лав ЗСУ.

Про загибель ченця-військовослужбовця повідомляють Заліщицька міська рада та митрополит Переяславський і Вишневський ПЦУ Олександр (Драбинко).

“22 липня 2022 року (…) біля населеного пункту Апостолове Криворізького району Дніпропетровської області під час ворожого ракетного обстрілу загинув старший солдат, снайпер 1-ї категорії відділення снайперів військової частини А4221 Пеприк Роман Олегович, 10.02.1992 р.н., житель м. Заліщики”, – інформує міськрада.

30-річний воїн служив у 129-му окремому розвідувальному батальйоні.

Роман Пеприк (ієромонах Пимен)

Представники ПЦУ зазначають, що монах Пимен (варіант імені – Пімен) Пеприк раніше вже брав участь у відбитті російської агресії під час АТО/ООС як військовослужбовець Збройних сил України. Після звільнення з армії прийняв священницький сан. Але знову став до лав ЗСУ, коли Росія почала повномасштабне вторгнення.

“Отець Пимен, наслідуючи древніх преподобних отців, від самої юності присвятив своє життя служінню Богові. Прийнявши чернечий постриг у ранньому віці, щиро служив Богу в монашому чині. З початком російської агресії, будучи щирим патріотом своєї Батьківщини і правдивим християнином, монах Пимен, не лишаючи чернечих обітниць, пішов добровольцем захищати суверенітет та територіальну цілісність України у зоні проведення ООС. Виконував бойові завдання та брав безпосередню участь у боях на передовій”, – розповідає в фейсбуці про монаха-воїна митрополит Олександр.

“Після звільнення з військової служби монах Пимен став насельником монастиря на честь святителя Нектарія Егінського (Хутір Ясний у селі Ходосівка під Києвом – “Н”). В цій обителі він прийняв сан ієродиякона, а опісля й ієромонаха від рук митрополита Олександра Драбинка. Згодом продовжив служіння в одному з монастирів на Прикарпатті.

Ієромонах Пимен (Пеприк)

На початку літа цього року отець Пимен ухвалив рішення знову повернутися до військової служби. Він вирішив стати на захист Батьківщини не лише молитвою, але й дієво, оскільки мав добрий військовий вишкіл та неабиякий бойовий досвід”, – зазначає владика Олександр.

За його повідомленням, сьогодні монах, священик і мужній воїн Пимен Пеприк загинув у бою з російськими окупантами.

“Він положив душу свою, захищаючи рідну землю, наш нарід, наші святині – монастирі і церкви, українських дітей, жінок, стариків.
Ієромонах Пімен був щирим воїном Небесного Царя, відданим захисником своєї земної Батьківщини, старанним монахом, благоговійним священиком, вірним братом і другом! Віримо, що отець Пімен продовжить захищати нашу рідну Україну – своїми молитвами біля Престолу Божого!
Нехай Милосердний Господь прийме душу свого вірного служителя ієромонаха і воїна Пімена у небесні обителі, а народу України дарує перемогу над окупантами та благословенний мир!” – додав митрополит.

Роман Пеприк (ієромонах Пимен) у лавах ЗСУ

У свою чергу священник ПЦУ Віктор Мартиненко пояснив колізію священника, який воює:
“Блаженної пам’яті ієромонах Пимен перший раз служив в ЗСУ, будучи монахом і не маючи священного сану. Прийнявши священство, він намірювався звершувати своє служіння у церковній службі та чернечій молитві. Але велика війна, звірства та геноцид, що чинять російські окупанти, змусили його відкласти священство і повернутися до військової служби.

Канони Церкви забороняють одночасно звершувати священнослужіння і брати участь у бойових діях. Отець Пимен розумів і дотримувався цього.

“Я дуже люблю свою Батьківщину і, незважаючи на свій церковний сан, вирішив повернутись в армію. Це був тяжкий вибір, але я його зробив”

– написав він у ФБ.

Відтак, ставши воїном ЗСУ, отець Пимен перестав бути ДІЮЧИМ священиком, припинив звершувати священнослужіння, – добровільно, не маючи позбавлень і заборон. Слід зауважити, що при цьому він не втратив сан священика, оскільки благодать священства є незгладимою.

В історії Церкви зустрічаємо багато прецедентів, як священики та ієрархи відклали священнослужіння, ставши до зброї для захисту Батьківщини.

• Монахи Олександр Пересвет та Родіон Ослябя, за церковним переданням, з благословення преподобного Сергія Радонезького брали участь у битві за звільнення рідної землі.
• Архімандрит Григорій Папафлесас – національний герой Греції, активний учасник війни за незалежність Греції.
• Екзарх Вселенського патріарха, митрополит Коринфський Іоасаф, бувши духівником козацького війська гетьмана Богдана Хмельницького, загинув у битві під Берестечком, на коні із шаблею в руках.
• Архієпископ Кіпрський Макарій Мускос – очолив визвольне повстання кіпрського народу, а згодом став президентом Республіки Кіпр.
• Історія Святої Гори Афон знає безліч епізодів, коли монахи зі зброєю в руках давали відсіч чисельним піратам та турецьким загарбникам. В кожному монастирі був арсенал зброї. Досі можна побачити бійниці в стінах обителей.

Священик, який бере у руки зброю для вбивства, агресії, загарбницької війни, достойний морального осуду та жорстоких канонічних покарань. Природньо, коли священик бере участь в оборонній війні, стає на захист своєї сім’ї та держави, як чоловік і громадянин, а ще й віддає своє життя – він достойний вшанування як герой, та мученик за народ”.

Читайте також:
На Одещині попрощалися з комбригом 28 омбр і трьома підполковниками, які загинули в один день

ХРОНІКА ОБОРОНИ УКРАЇНИ. День 153 – 26.07.2022. ОНОВЛЮЄТЬСЯ