автор: Олена Максименко
фото автора із Запоріжжя
Пункт реєстрації тих, хто врятувався з окупованих населених пунктів чи із зони активних бойових дій, у Запоріжжі нагадує мурашник.
Під критим тентом на людей чекають волонтери з їжею, одягом, пропозиціями житла чи подальшої дороги. На місці колишнього кафе в “Епіцентрі” – медпункт, де за потреби надають першу допомогу.
Усіх прибулих реєструє поліція. Тут же чергують представники численних міжнародних організацій і медійники. Дехто з журналістів приїздить сюди щодня вже півтора тижня поспіль – усі чекають на евакуаційні автобуси з “Азовсталі”. Є такі, що чергують навіть уночі.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Інформації про точне прибуття евакуйованих немає, і це часом дратує іноземних кореспондентів. Їм важко зрозуміти, що жодні, навіть “найофіційніші”, структури не можуть спрогнозувати поведінку рашистських орків на блокпостах. А саме від них, на жаль, значною мірою залежить пересування колони.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Чекаючи на врятованих з “Азовсталі”, що вже стала символом опору, репортери часом ігнорують інші людські історії втрат і порятунку.
“Ми з [окупованої] Василівки виїхали, – розповідає чоловік, поруч з яким – дружина, донька і кіт на повідці. – Звідти взагалі-то вже не випускають. Але ми попросили. Просто приїхали на блокпост і сказали: “Можна, ми поїдемо?” Дали пляшку вина, і вони дозволили проїхати. Але нам просто пощастило”.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Сюди приїздять з Оріхового, Василівки, Гуляй-Поля. І з деяких районів Маріуполя – теж.
“Найстрашніше було ходити по воду. Криниця вниз по вулиці, а там постійно обстріли…” – ділиться жінка з Маріуполя. Біля неї бавляться онуки.
Той шлях по воду став такою собі “дорогою життя”. На тому маршруті залишилося багато загиблих… Декого накривали різною тканиною, когось вдалося поховати у вирвах від снарядів.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
“Є таке місто в Україні, називається Маріуполь. Чули, ні?” – чоловік, що тримає в руках голуба, не втратив здатності іронізувати. Птах живе з ним півтора року. Друзів у біді не кидають.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Волонтер Максим розповідає, що тут, під волонтерським тентом, побувало чимало різної живності. Були папуги, яких вивозили просто в руках, черепахи, повні автівки французьких бульдогів. Траплялися шиншили й навіть горностаї.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
“Хочете зробити репортаж із Маріуполя? – бадьоро пропонує перевізник. – Поїхали зі мною. Безпеку гарантую, все побачите!”
Серед завсідників пункту прийому – родичі, які приходять сюди в надії зустріти своїх. Серед них багато військовослужбовців.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Людей у тяжкому стані доправляють одразу в лікарні. Серед них – багато дітей: із тяжкими пораненнями, із втраченими кінцівками…
Тих переселенців, хто хоче залишитися в Запоріжжі, відвозять до шелтерів, де можна поселитися. Адреси цих притулків засекречені. На дошці оголошень можна також знайти телефони мешканців міста, які готові прийняти переселенців у себе.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Усі транспортні засоби, на яких сюди добираються з тимчасово окупованих чи обстрілюваних територій, – з білими пов’язками й написами “Діти”.
Серед прибулих – люди різного віку, статусу, етнічної й релігійної приналежності. Зокрема, є родини ромів та мусульман.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Окремий квест для волонтерів – поселити людей з особливими потребами, наприклад, із тяжкою формою ДЦП. Але вирішують і такі задачі.
Нарешті тривале чекання добігає кінця: прибувають “ті самі” автобуси з Маріуполя.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
За словами віцепрем’єрки Ірини Верещук, яка особисто приїхала зустріти маріупольців, в автобусах – 156 людей як з “Азовсталі”, так і з інших районів міста.
Верещук запевняє, що уряд боротиметься за тих, хто досі лишається на заводі, і вона сподівається на наступні гуманітарні коридори.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Із натовпу гучно гукає чоловік із шевроном “капелан”, привертаючи до себе увагу. Він кричить, що цей “коридор” – лише піар-акція, і ніхто навіть не уявляє реальних масштабів трагедії. Його оточують поліція і журналісти.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Група дівчат, вийшовши з автобусів, розгортають плакати і скандують українською та англійською мовами: “Врятуйте військових! Військові теж люди!”
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Дівчата розповідають, як “азовці” та інші українські військовослужбовці допомагали їм весь час під час перебування в укритті, ділилися харчами, недоїдаючи самі, ліками тощо. Наголошують: саме воїнам завдячують тим, що досі живі.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Значна кількість людей новоприбулих одразу прямує до медпункту. Говорити з журналістами більшість із них не хоче.
“Я не маю зв’язку зі своєю матір’ю, – ледь стримуючи сльози, розповідає одна жінка, поки лікарі оглядають її доньку. – Я не знаю, де вона, чи жива взагалі…”
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
Місто Марії кривавить десятками тисяч історій, більшість яких лишається нерозказаними і незавершеними.
Втім, зараз це можна сказати не лише про Маріуполь.
Пункт реєстрації переселенців у Запоріжжі. Фото: Новинарня
“Тих, хто виїздить звідти в Росію, не засуджую”: історія виживання під обстрілами в Маріуполі
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
