Осіння оборона Пісків під Донецьким аеропортом – із музеєм зброї, рибою та весіллями. НАШ РЕПОРТАЖ

 

автор: Анастасія Федченко
з Донецької області
фото авторки

Ворожі безпілотники, снайперський вогонь та артилерія замість “доброго ранку”. Селище Піски біля Донецького аеропорту і нині залишається однією з найгарячіших точок фронту. Та попри регулярні обстріли, українські вояки тут встигають не тільки тримати оборону, а й облаштовувати побут, збирати музейні експонати, рибалити, а під час коротких відпусток – одружуватися і проводити час із рідними.

Кореспондентка “Новинарні” повернулася з позицій бригади ЗСУ в Пісках.

“Музей”, який поповнюється після кожного обстрілу

Зовсім поруч із позиціями – “музей”. “Екскурсію” по ньому проводить військовий на ім’я Олександр, він із Києва.

Олександр із Києва

Експонати – хвостовики від ворожих мін, вистріли від РПГ, уламки снарядів, іграшковий танк і літачок верхи на кулі великого калібру. Вояки жартують, що то їхній безпілотник. Або літак, який перший полетить із відновленого ДАПу.

“Це наш імпровізований музей. Експозиція поповнюється після кожного обстрілу. Виходимо, і щоразу щось новеньке знаходимо. Ось прапор висів цілий у нас. А після того, як 120-та міна прилетіла десь місяць тому, ось такий він тепер”, – показує чоловік понівечений синьо-жовтий стяг.

Експонати “музею” на позиції омпбр у Пісках

Колекцію почали збирати з нуля. Але спеціально експонати не шукають – підбирають, що лежить під ногами після попереднього артнальоту. Ось липневий хвостовик, а поруч – червневий.

Що робити з “музеєм”, тут поки не вирішили. Може, щось заберуть, може, все залишать змінникам.

На столі поруч з уламками і хвостовиками – старий дисковий телефон. Із нього, жартують бійці, періодично “телефонують” бойовикам на “Жабуньки” чи “Вольво-центр”. Іноді дзвонять у сусідній аеропорт – “дізнатися розклад рейсів”.

Читайте також:
Окупанти поблизу Пісків поранили українського військового. ЗСУ відповіли

Молодий Олексій з окунями

Зелень, у якій улітку потопали Піски, у вересні стає м’якшою, подекуди на ній з’являються жовті плями. Невдовзі “зеленка” візьметься золотом і багрянцем, зів’яне, опаде й демаскує.

Біля одного з будинків у колись елітному селищі на шворці в’яляться чималі окуні. Нежарке осіннє сонце вже не висушить їх, як треба.

Олексій. Щойно одружився

Окунів в озері неподалік наловив на спінінг Олексій. Сумчанин не може жити без риболовлі. Але тут, каже, потрібно бути обережним і впевнитися, що точно безпечно, не летить безпілотник. Інакше потрібно ховатися в укриття, щоб не показати, де саме пересуваються бійці. Крім того, з коптера російські окупанти можуть скинути щось вибухове.

“Міномети калібру 82 і 120 мм по нас працювали ось днями, – розповідає Олексій. – Війна не закінчилась. Бо якби закінчилась, не було б обстрілів”.

У цих краях він уперше. 24-річного чоловіка вражають зруйновані майже вщент Піски – селище нагадує йому зону відчуження.

“Людей немає, тільки військові залишились”, – жартує боєць.

На безіменному пальці армійця – обручка. Свіжа. Він одружився 2 вересня. Мав “медові” десять днів – на стільки дали відпустку “за сімейними обставинами”.

“Ми знаємо одне одного місяць. Познайомилися в соцмережі. Сподобалася. Подумав, що не варто довго зустрічатися. Я освідчився 31 серпня, а 2-го ми розписалися. Рідні були шоковані і мої, і її”, – посміхається Олексій.

Його дружина Марина працює в кав’ярні. “У неї було дуже гарне прізвище – Сладкомьодова. Тепер носить моє”, – розповідає Олексій.

Він показує у телефоні фото молодої жінки з величезним букетом зі 101 троянди – саме стільки подарував, коли освідчувався.

Багатодітний батько Ігор

“Часом спокійно, часом – ні, – філософськи відповідає на запитання про ситуацію в Пісках Ігор. – Коли неспокійно, обстріли відбуваються. Іноді – артилерійські”.

Ігор, батько чотирьох дітей

33-річний чоловік підписав контракт сім місяців тому. Не міг інакше, каже. У 2014-му його не взяли у військо, про причину говорити не хоче. Потім – не мав можливості. Коли зміг, пішов в армію.

У Пісках, зізнається Ігор, йому незатишно. І не тільки через постійну загрозу з боку російських окупантів, а й через те, що селище настільки зруйноване. Таких руїн і спустошення він не бачив ніколи в житті.

“Це не мій дім. Я тут захищаю свій дім”, – наче рубає фрази неговіркий сумчанин.

На Ігоря вдома чекають дружина Катерина і четверо дітей – донька і троє синів. Найстаршій – 11, наймолодшому нещодавно виповнився рік, але він уже почав казати “папа”.

“Недавно був у відпустці, то бачив їх. Сумую страшенно. І вони сумують. Дзвонять”, – розповідає боєць.

Ветеран війни Володимир

“Дім ветерана війни” – таку табличку українські військові зняли з покинутого будинку й жартома почепили на своєму спостережнику.

Старший на позиції Володимир. Воює з 2016-го

Без гумору у війську ніяк, каже Володимир – старший на цій позиції. Родом із Житомира, він багато років прожив у Сумах.

“У мене дід воював. Та й коли я ходив до школи, нам проводили щороку першого вересня «урок миру». Говорили, що війна – злочин, бо там убивають людей. Я ніколи не думав, що буду воювати, що Росія на нас нападе”, – визнає Володимир, якому на вигляд близько 40.

“Але якщо читати історію, то скільки вже було війн, стає зрозуміло, скільки ще буде. Це як сусіди на сходовій клітині. Не буває такого, щоб вони не посварилися. А в нас забрали балкон сусіди, хтось курить, від когось таргани лізуть”, – алегорично порівнює військовий.

Володимир і зараз переконаний: війна – це злочин. Якби проводив “урок миру”, сказав би дітям те, що говорив йому дід. І неодмінно підкреслив би, що не буває більших і менших злочинів.

Сумчанин в армії із 2016 року. Тож руїнам замість заможного селища вже не дивується.

“Заходиш і починаєш вивчати місце. Ось як Піски. Вони ж звільнялися поетапно. А це значить, що на території можуть бути нерозірвані вибухові пристрої – свої, чужі. А на початку війни ще ж і формулярів відповідних не було. Тож головне завдання – не допустити втрат особового складу”, – пояснює старший.

Йому прикро, що чимало байдужих українців не зауважують про загиблих і поранених на фронті.

“Для них ця війна аби швидше скінчилась… Ці «атошники» туди навіщось катаються, землю отримують… Ну, там загинув один хлопець, два, три – їм усе одно. Але водночас є люди, які й досі підтримують: словами, посилками. І дуже приємно отримувати дитячі малюнки”.

Дитячі малюнки підтримують воїнів ЗСУ і на восьмому році війни

Один загиблий, каже Володимир, – це дуже багато.

Читайте також:
Окупанти під Пісками підбили з ПТРК автокран 58-ї бригади, який допомагав місцевим. Загинув наш воїн

За цю ротацію він втратив побратима і підлеглого.

Євгеній Курасов

“Хлопчик. 25 років. Женя Курасов. Куля снайпера. Тут снайпери постійно чергують, міняються, ротуються. Я його возив, на похоронах був. Це дуже важко. Тим більше важко, що він недавно одружився, дитинка народилась. Знаєте, кажуть, що війна забирає найкращих… – голос Володимира починає тремтіти. – І він дійсно був найкращий. Патріот, веселий. Гарний хлопчина”.

“Поїхати на похорони – це шана хлопцю. У нас, коли хлопці їдуть у відпустку, неодмінно заїдуть на могилу Жені. А коли ми повернемося з ротації, хочемо зустрітися з дружиною, купити щось дитині. Це наша сім’я. І побратимство дійсно вартує дуже багато”, – наголошує військовий із Сумщини.

Колишній гвардієць Олександр

Олександр на фронті взагалі з 2014-го. Починав як правоохоронець у складі різних зведених підрозділів. У 2017 році підписав контракт зі Збройними силами.

Олександр із гвардії. Воює з 2014-го

“Тут працюють міномети калібру 82 мм, 120 мм. Коли інтенсивніше, коли менше. Але щоб тиша була довго, такого нема”, – розповідає 35-річний військовий, теж сумчанин.

“Це (обстріли) найчастіше на світанку і десь до 9-ї ранку, коли починають різні спостерігачі працювати. Або ввечері, але до настання темряви, щоб не видно було зарева, коли виходить снаряд”, – пояснює досвідчений боєць.

“Було пару разів, що ствольна артилерія працювала. Також протитанкові комплекси працюють. Удень провокують зі стрілецької зброї, розраховують, що ми зреагуємо, а в цей час спрацює їхній снайпер. Але на такі провокації ми не ведемось. Якщо вже є серйозні якісь спроби нам зашкодити, тоді реагуємо належно”, – зазначає Олександр.

З його слів, ввечері і вночі російські окупанти прогрівають важку техніку, зокрема й гусеничну. Іноді переміщують її.

У зруйнованих війною Пісках немає жодних вигод цивілізації, як-то крамниця чи хоч якийсь ларьок із несмачною кавою. Але за тривалий час цієї ротації Піски Олександрові не обридли. Втім, за рідними він сумує.

«До війни звикнути неможливо, – каже воїн. – Підсвідомо ти, звісно, прилаштовуєшся, інстинкти підказують, як реагувати в тій чи іншій ситуації. Але звикнути до обстрілів неможливо”.

До 2014-го Олександр у Сумах теж не очікував, що буде війна з Росією. Говорить, ніщо не віщувало. Принаймні він нічого такого не зауважував. Чоловік радіє, що “Сумської народної республіки” не сталося.

Чому пішов на війну? “Я ішов, щоб мої рідні не знали, що це таке, щоб не бачили війни. Вважаю, Україна має бути єдиною. Адже недарма за її єдність стільки поколінь наших предків боролись”, – відповідає Олександр.

Покидаючи Піски

Пісків з кожним роком дедалі більше перетворюються на такий собі “музей війни” просто неба, де до перемоги над російським окупантом вціліють далеко не всі експонати. Коли ми залишаємо цю позицію після розмов із захисниками, дорогою повз червоні троянди переступаємо через гору цегли, що колись була парканом біля багатого котеджу, минаємо вцілілу стіну, на якій написана цитата харківських “ультрасів” про сутність Путіна.

Десь у глибині душі жевріє надія, що після остаточної перемоги України із відновленого ДАПу по цілому світу розлітатимуться літаки.

А поки Піски готуються спершу жовтіти, а потім скидати листя восьмої воєнної осені.

Піски - вересень 2021_7 Піски - вересень 2021_8 Піски - вересень 2021_троянди Піски - вересень 2021_6 Піски - вересень 2021_3 Піски - вересень 2021_4 Піски - вересень 2021_5 Піски - вересень 2021_2 Піски - вересень 2021_ООС - набої ПК Піски - вересень 2021_ООС ЗСУ_2 Піски - вересень 2021_ООС ЗСУ_міни Піски - вересень 2021_риба і кіт _ЗСУ Піски - вересень 2021_ООС ЗСУ_масксітка Піски - вересень 2021_ООС ЗСУ_гранати Піски - вересень 2021_ООС ЗСУ_підствольник Піски - вересень 2021_ООС ЗСУ_риба Піски - вересень 2021_риба Піски - дім ветерана війни
<
>

Читайте також:
Піски в зеленому морі: як живе і воює колись елітне селище на лінії фронту під Донецьком


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".