Бойовики “Талібану” без спротиву захопили ключове місто на сході Афганістану – Джелалабад, після чого фактично останнім великим містом країни, яке ще перебуває під контролем афганського уряду, залишилася столиця – Кабул.
Водночас уранці в неділю, 15 серпня, агенція Reuters із посиланням на високопоставленого чиновника міністерства внутрішніх справ Афганістану повідомила, що бойовики вже увійшли в Кабул принаймні з околиць. Проте силам безпеки нібито досі вдається тримати під контролем столицю, з якої тим часом евакуюють співробітників іноземних дипломатичних місій.
За інформацією агенції, у Джелалабаді збройних сутичок фактично не було – губернатор добровільно здався і здав місто талібам. Він пояснив, що це був “єдиний спосіб врятувати життя місцевих мешканців”.
Упродовж 11-13 серпня бойовики “Талібану” послідовно захопили стратегічно важливе місто Газні, розташоване на головній автомагістралі Кабул-Кандагар, а згодом – і сам Кандагар, який є другим за величиною містом Афганістану.
Міжнародні оглядачі називають захоплення Кандагара, який колись був оплотом талібів, стратегічною перемогою “Талібану”. І вже майже ніхто не сумнівається, що вже невдовзі ісламісти контролюватимуть усю країну.
У ЗМІ потрапила доповідь розвідки США, з якої випливає, що Кабул таліби можуть взяти впродовж кількох тижнів, а весь афганський уряд, швидше за все, впаде не більш ніж за 90 днів.
За останні вісім днів бойовики взяли під контроль половину з 34 провінцій Афганістану, захопивши щонайменше 18 провінційних столиць. Фактично щодня вони захоплюють по кілька нових населених пунктів, просуваючись усе ближче до Кабула.
Раніше США, Велика Британія і Канада оголосили про направлення до Афганістану своїх військових, щоб ті забезпечили евакуацію з країни громадян цих держав.
Читайте також:
США й Талібан підписали історичну угоду для припинення війни в Афганістані
Фото: AFP
“Талібан” – радикальний ісламістський рух сунітського напрямку, який зародився в Афганістані серед пуштунів 1994 року.
Починаючи з 1996-го, таліби захопили переважну частину країни, встановивши закони шаріату: в Ісламському Еміраті Афганістан було повністю заборонено телебачення й комп’ютери, фотографування, фільми із зображеннями людей або інших живих істот, музичні інструменти, шахи, алкоголь тощо. Жінкам заборонялося вчитися і працювати, як і з’являтися на людях без бурки (одягу із повністю закритим тілом та обличчям). За порушення багатьох із цих правил карали на смерть побиттям каміння.
Також правління “Талібану” запам’яталося світовій спільноті знищенням унікальних велетенських статуй Будди в Баміанській долині, датованих VI-VII ст. н. е.
Правління “Талібану” тривало до грудня 2001 року. Завершилося воно тоді, коли після терактів у Нью-Йорку 11 вересня Сполучені Штати оголосили “Війну терору”, і в Афганістан було введено війська США та союзників.
Навесні 2021 року “Талібан” знову активізував свій наступ – після виведення з Афганістану американських військ. Як стверджують експерти, воно фактично паралізувало роботу військово-промислового сектора країни, де близько 80% персоналу становили іноземні військові.
Президент США Джо Байден 10 серпня заявив, що про виведення військ він не шкодує. “Ми витратили [на кампанію в Афганістані] понад 1 трильйон доларів за 20 років, ми навчили й забезпечили сучасною зброєю та спорядженням 300 тисяч співробітників афганських сил безпеки. Ми втратили [в Афганістані] тисячі людей. Вони повинні боротися. Їх більше, ніж талібів”, – наголосив Байден.
Натомість кореспондент BBC з військових питань Джонатан Біл наголошує, що згадані Байденом 300 тисяч бійців збройні сили та поліція Афганістану налічують лише “на папері”.
“В реальності у країни завжди були проблеми з необхідною кількістю військових і поліцейських. Афганська армія та поліція мають непросту історію, наповнену численними втратами, дезертирством і корупцією. Деякі командири, наприклад, вимагали платню для солдатів, яких просто не існує – так званих «солдатів-привидів»”, – зауважує журналіст.
За словами представника британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Джека Вотлінга, афганська армія й сама ніколи не знала, скільки точно військовослужбовців вона нараховує.
До того ж солдатів часто відправляли служити в регіони, де в них не було сімейних чи племінних зв’язків – а Афганістан, як відомо, це “племінна” держава. Відрив від племені вкрай негативно впливав на моральних дух афганських військових, і це одна з причин, чому частина афганських військових так швидко здавала свої позиції без бою.
На авіабазі міста Мазарі-Шаріф, захопленого талібами, дислокувалися штурмові літаки та багатоцільові гелікоптери, передані США для армії Афганістану. Тепер вони дісталися талібам, як і безліч іншої техніки та озброєння
Здавалося б, в урядових військ є щонайменше одна впевнена перевага над талібами – оснащення. Адже США і справді спрямували на озброєння та спорядження афганських військ мільярди доларів (згідно зі звітами – понад 88 мільярдів).
Але тепер, коли американці пішли, значну частину із залишеного ними афганцям озброєння і техніки в результаті свого наступу захопили таліби.
За оцінками Антитерористичного центру США у Вест-Пойнті ядро “Талібану” становить близько 60 тисяч бійців, але разом з іншими угрупованнями та прихильниками талібів це число може зрости до 200 тисяч.
Читайте також:
У Москві таліби заявили, що контролюють більшу частину Афганістану
Снайпер урядових військ Афганістану в Гераті. Фото: ЕРА
“Швидше за все, до 11 вересня, до двадцятої річниці «Війни з терором», афганський уряд розбіжиться, а президент (Мохаммад Ашраф Гані – “Н”) шукатиме притулку за кордоном. Це мій сьогоднішній прогноз”, – пише український військовий журналіст Андрій Цаплієнко, який свого часу працював і в Афганістані.
“Але чому ж Афганська Національна Армія, в яку америкаці офіційно влили 88 мільярдів доларів, так швидко здає позиції талібам? 88 мільярдів доларів — це майже три держбюджети України, до речі. Лише уявіть собі, де б зараз піднімала наш прапор українська армія, якби їй дали озброєння на 88 мільярдів баксів“, — зауважує Цаплієнко.
І додає: “Я не претендую на істину в останній інстанції. Я просто пропоную засвоїти афганські уроки. Аби історія не повторила їх ще раз. Для нас із вами:
Урок 1. Сунь Цзи казав, війну треба вигравати швидко: “Ніколи не бачив ознак майстерності й переможності в довгій кампанії. Не було ще країни, яка б виграла від тривалої війни ” Насправді американці не виграли війну у 2001 році. Як всім нам здавалось. Бо ключовим завданням військової кампанії тоді було знищення Осами бін Ладена та осередків “Аль-Каїди”. Осама втік. “Аль-Каїда” розповзлась. Америка була змушена міняти цілі та стратегію. Обрала шлях довгої війни. Але сталося, як сталося. Це перша, але не єдина, помилка.
Бойовики “Талібану”. Фото: Getty Images
Урок 2. Стратегія створення прозахідного афганського уряду нагадувала українську спробу початку 90-тих створити олігархічну модель керування Україною.
Центральну владу вирішили поділити між лідерами лояльних, як правило, до Вашингтона місцевих кланів. Яких, здебільшого, цікавила не модернізація країни, а особисте збагачення. І розподіл фінансових потоків з Америки. Ідея була зрозумілою — якнайшвидше створити потужну центральну владу. Будь-яку, але ефективну. Але абсолютно не враховано той факт, що Афганістан це країна ізольованих регіонів та племінної самоідентифікації. Де рулять старійшини. Де традиційний закон племені де-факто завжди працює краще, ніж Конституція та Кримінальний Кодекс.
Урок 3. Люди, які будують державу без ідеї, можуть створити лише одне — корупційні схеми. І вони, зрештою, руйнують центральну владу. Талібів же можна назвати ідейними. Хай там їхні ідеї виглядають дикуватими та абсолютно нейприйнятними для вільного світу. Коли я працював на території, яку вони контролювали до кінця осені 2001-го, то зауважив, що таліби не брали хабарів. Від слова “зовсім”. А прозахідна афганська влада перетворилась на теє розумне теля, яке ссе двох мамок — американський бюджет і власний народ. Відтак, уявіть собі вибір, який стоїть перед звичайним афганським бідосею, від якого судді, полісмени та інші бюрократи вимагають “для вирішення питання” якщо не останній, то передостанній шмат хліба. Чи обере він гарантовану неголодну стабільність зараз замість незрозумілої свободи потім? Навіть якщо в пакеті з цією стабільністю йде відрубання рук кишеньковим злодіям, побиття камінням невірних жінок, неголені бороди як обов’язкова ознака чоловіка та суворе слідування законам шаріату? Для мене очевидно, який буде його вибір.
Талібські бійці біля Кандагара, жовтень 2001 року. Фото: Getty Images
Урок 4. Афганська Національна Армія, попри всі фінансові вливання, так і не стала автонмною струтурою, яка здатна вирішувати стратегічні задачі без американців. Зовнішньо вона і досі виглядає красиво. Озброєння, екіпування, транспорт. Підкачані мотивовані спецпризначенці. Але, по суті, більшисть з трьохсот тисяч особового складу АНА — це звичайні заробітчани. Як воюють заробітчани, нам пояснювати не треба. Та ключова проблема не в них. А в тому, що американці не створили самостійні афганські органи розвідки та контррозвідки. Ані військові, ані цивільні. Тобто, афганська армія, залишившись сам-на-сам із ворогом, виявилась сліпою та глухою. Вона не бачила і не бачить планів, задумів та кроків противника. І, в той же час, не бачить, як діють таліби у неї в тилу. Від диверсій, терактів та інформоперацій до впровадження своєї агентури в лави армійців. “Той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію”, — це теж старий Сунь Цзи.
Урок 5. В контексті усього цього минулорічна домовленість Трампа з талібами поспіхом, за 14 місяців, вивести американські війська була безглуздим та авантюрним рішенням. Як буде виглядати Америка зараз, якщо останні американські дипломати будуть чіплятися за шасі гелікоптера на даху посольства в Кабулі? Так, як це було на іншій програній війні?
Чому Байден не зупинив цей маховик? Ймовірно, тому, що Америка це країна верховенства права, де ухвалені закони та державні рішення не мають зворотньої сили. Хочеться в це вірити.
Та, ймовірно, відповідь можна знайти й на політичній карті регіону, подивившись, з ким межує Афганістан. На заході Іран. На півночі — Туркменістан, Узбекістан та Таджикістан. Принаймні дві з цих трьох країн — під серйозним впливом Росії. Там — російські інтереси. І російські війська. Рано чи пізно, таліби випробують на міцність і перше, і останнє. Як би вони не гарантували нейтралітет росіянам.
Отже, без американців Афганістан автоматично стає головним болем противників Америки. Є шанс, що “руйнівник імперій” доб’є одну недоімперію, яка постійно встає з колін. Бінго. Стратегічна перемога над Росією, Іраном і, можливо, Китаєм. Нас це теж цілковито влаштовує, чи не так?
Але одне мені не дає спокою. Ціна такої майбутньої перемоги. І це не трильйони витрачених доларів. А сотні тисяч загублених життів. Перекладачів, активістів, музикантів, вчителів. Меншості афганців, які повірили чужинцям, що в їхньої країни є шанс”.
Бойовики “Талібану” патрулюють вулиці в захопленому ними місті Герат, 14 серпня 2021 року. Фото: REUTERS
Читайте також:
В Афганістані загинув журналіст Reuters, пулітцерівський лауреат Даніш Сіддікі
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
