“Меч на нашому полі”: головні цитати з Одеського оборонного форуму

 

автор: Людмила Кліщук
з Одеси
фото автора

Як змінилася війна у світі за останні десятиліття? Як може Україна використати досвід світових конфліктів, щоб удосконалити свою обороноздатність? Як оборонна промисловість України має реагувати на глобальні загрози, враховуючи сучасні тенденції?
У що варто більше інвестувати – в безпілотні літальні апарати, високоточну зброю чи танки? Як і чим краще воювати? І зрештою – чи можуть українські виробники задовольнити потреби й апетити наших збройних сил? Про це, і не лише дискутували протягом двох днів в Одесі під час форуму “Ефективна промисловість для обороноздатності”. Ключове питання, на яке намагалися знайти відповідь спікери: “Майбутнє українського ВПК: що і як виробляти у відповідь на сучасні загрози?”

Одеське зібрання, організоване Львівським безпековим форумом, стало першою публічною дискусією про виклики і спроможності оборонної промисловості України.

Розмова була предметною, а подекуди – й жорсткою, бо на одному майданчику зібралися представники підприємств, які виробляють озброєння для ЗСУ, незалежні українські й закордонні експерти та військові, які мають досвід ведення бойових дій і можуть сказати точно, що працюватиме й буде ефективним, а що буде марною тратою коштів. І не завжди їхні погляди збігалися.

Новинарня” зібрала кілька ключових, на нашу думку, тез із безпекового форуму від військових, експертного середовища, виробників озброєння.

Руслан Джалілов

голова правління Української асоціації виробників озброєння та військової техніки України

Руслан Джалілов. Фото: “Новинарня

– Україні потрібно створити єдину систему автоматизації управління військом — від тактичного до стратегічного. Це перший напрямок. Другий — створення потужної системи протиповітряної оборони на кшталт ізраїльського “Залізного купола”. Третій — розвиток високоточного озброєння, бо тільки тоді ми зможемо зупинити такого супротивника, як Російська Федерація. Четвертий — розробка безпілотних роботизованих платформ: майбутнє за москітним флотом. П’ятий — розвиток систем радіоелектронної боротьби.

Сергій Собко

полковник ЗСУ, командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади у 2017-2019 рр., перед тим заступник комбрига 30 омбр, Герой України (2015)

Сергій Собко. Фото: “Новинарня

– Дискусії щодо того, чи буде існувати танк у майбутньому, точаться вже тривалий час. Минулого року Корпус морської піхоти США висловив бажання позбутися тих танків, які є в них на озброєнні на користь безпілотним платформам, системам залпового вогню й іншій високоточній зброї. Такі самі погляди мають низка інших країн світу. Але я думаю інакше. Бо танк і бойові машини піхоти, враховуючи спроможності нашого противника, Росії, будуть відігравати важливу роль і зараз, і в майбутньому протистоянні з нею, а також в протистоянні з будь-яким іншим гібридним противником. Яким має бути український танк ХХІ століття?

Ми повинні мати відповідь на запитання – чого очікують ЗСУ від механізованих і танкових військ у боротьбі з РФ, і як ми будемо перемагати нашого ворога?

На превеликий жаль, відповіді на це запитання в Стратегії воєнної безпеки неможливо знайти. А це важливо.

Але в нас є певний досвід, починаючи з 2014 року й донині, і ми можемо планувати напрямки модернізації наших бойових машин на основі цього досвіду.

Близько пвтора року тому мої колеги, в минулому – заступники командирів батальйонів механізованих і танкових підрозділів – у рамках отримання наукового ступеню в НАУОУ під час написання наукової роботи провели опитування понад 100 людей – екіпажів танків, бойових машин, командирів взводів, рот, батальйонів і командирів бригад. Мета – визначення найбільш пріоритетних характеристик танків та бойових машин. Я не був здиваний, коли побачив результати – всі опитувані назвали дві пріоритетні характеристики. Перше – це озброєння, тобто здатність виявляти і вражати цілі противника далі, ніж він може зробити це вдень і вночі.
Друге – захищеність танка від мін і вогневого ураження противника.

Ці оцінки не є безпідставними, ось два приклади.

За 45 діб ведення активних бойових дій у липні і серпні 2014 року танкова рота, яка була підпорядкована моєму батальйону 30-ї бригади, не понесла жодних втрат. Всі 10 танків повернулися назад в пункт постійної дислокації на відновлення після успішного виконання завдань.

Але вже в січні-лютому 2015 року за такий же самий проміжок часу, близько 45 діб, в ході боїв за Дебальцеве, танковий батальйон 30-ї бригади втратив 12 машин. Більшість цих втрат була від дії протитанкових ракетних комплексів РФ.

Другий приклад: штурм населеного пункту Логвинове. Механізована рота в складі шести бойових машин піхоти БМП-2 з наближенням до населеного пункту після перших двох хвилин бою з шести машин могли продовжувати ефективно вести бій, відкривати вогонь з гармати могли лише дві машини. Через деякий час – взагалі лише одна. І це не про ненавченість екіпажів. Причина – проблеми із самою гарматою.

Тому наголошую ще раз – зараз нам треба озброєння і захист наших танків.

Завдання оборонної індустрії – це задоволення потреб ЗСУ в новітніх зразках і модернізації існуючих. І це завдання не виконане.

Добра оцінка (для оборонної індустрії – “Н”) може бути тільки тоді, коли ЗСУ матимуть все необхідне для якісного виконання завдань. Добра оцінка буде тільки тоді, коли кожен з тих, кого я назвав (виробників техніки і зброї – “Н”), дасть собі чесну відповідь на питання: “Чи готовий я відправити свого сина, свою доньку, внука чи внучку на цьому танку чи бойовій машині з цією зброєю та спорядженням воювати проти агресора?

Читайте також:
Україні потрібно загалом 250 комплексів Javelin, – американський експерт

Олександр Павлюк

генерал-лейтенант ЗСУ, командувач підготовки Командування сухопутних військ

Олександр Павлюк. Фото: “Новинарня

– Перемога Азербайджану у війні в Нагірному Карабаху – це перемога технологій і підготовки особового складу. Азербайджан протягом 10 років готувався до цієї війни, найперше – військово-патріотичним вихованням нації як нації-переможця. Друге – модернізація всього озброєння.

Так, наприклад Су-25, які були на озброєнні, були модернізовані і могли в будь-яку погоду, пору доби знищувати противника керованими бомбами на відстані 5000 метрів, що не дає можливості засобам ближньої дії ППО вражати їх під час виконання завдань.

Також були модернізовані вертольоти Мі-8, які після модернізації мали керовані протитанкові засоби, які вражали танки противника на відстані 25 км. Це також дало їм можливість знищувати противника на відстані, безпечній, щоб не потрапити в зону ураження системи ППО.

Щодо підготовки особового складу Азербайджан теж звернув велику увагу. Були закуплені і відповідні тренувальні літальні апарати, було створено школу підготовки льотчиків. Азербайджан мав повне панування в повітрі. Дуже велика роль відведена безпілотним літальним апаратам і баражуючим боєприпасам. Завдяки їм Азербайджану вдалося знищити всі засоби ППО, основну частину бронетанкової техніки, завоювати панування в повітрі і успішно виконати завдання.

Читайте також:
Гендиректор КБ “Луч” Олег Коростельов: На Параді Незалежності пройде сім “Нептунів”. Першим імпортером може стати Індонезія

Валентин Бадрак

директор неурядової аналітичної організації “Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння”

Валентин Бадрак. Фото: “Новинарн”

– Ракети – це те, що Україна може робити практично самостійно. Я дав би зелене світло безвідносно до всієї цієї іншої техніки. Ракети – це те, чого боїться Росія. Якщо б ми мали 10 дивізіонів ракетних комплексів “Нептун” у ВМС – то повірте мені: кораблі б не могли б там російські ходити так нахабно, як сьогодні це робиться.

Наступного року, дасть Бог, отримаємо перший дивізіон. А КБ “Луч” і державна акціонерна холдингова компанія “Артем” кажуть, що вони можуть виготовляти по три дивізіони. Тобто, якби ми зосередилися – то через три роки мали б вже захищене море. Відтак, потрібно просто брати й ухвалювати рішення.

Тарас Чмут

голова правління фонду “Повернись живим”, засновник Українського мілітарного порталу 

Тарас Чмут. Фото: “Новинарня

– Говорячи про озброєння, давайте не забувати про те, що все це управляється людьми. І сьогодні у ЗСУ на багатьох напрямках техніки нової української або іноземної більше, аніж людей, які можуть розкрити її потенціал. Безпілотників українського виробництва більше, аніж екіпажів, які можуть впевнено виконувати завдання… Розрахунків українських ПТРК менше, ніж самих комплексів. У нас зараз є два американські катери “Айленд”, їх екіпаж – по 20 осіб, і жоден з катерів не укомлектований повністю. Майбутні три катери, які ми отримаємо до кінця цього року – теж не укомплектовані. ВМС не спромоглися знайти сто людей для цих перспективних платформ.

Ми можемо безкінечно багато говорити про техніку, залізо і мати найсучаснішу і найтехнологічнішу зброю, але якщо в нас не буде людей, які зможуть впевнено використовувати її не тільки на рівні стратегічному чи оперативно-тактичному, але й просто обслуговувати, ремонтувати, вмикати, застосовувати – нам не допоможуть жодні рóботи. І люди – це вкрай важливо у контексті обороноздатності і переозброєння.

Читайте також:
Закупівля винищувачів для ПС ЗСУ: командувач Дроздов каже, що вже давно триває співпраця з Lockheed Martin

Глен Грант

полковник британської армії у відставці, колишній радник міністра оборони України, нині – Балтійський безпековий форум

Глен Грант. Фото: “Новинарня

– Моя перша поїздка в Україну була в Севастополь у 2010 році. Відтоді я маю трішки досвіду щодо оцінки подій, які відбуваються в Україні, і змін дуже небагато. Ситуація загалом залишається такою ж. Якщо хочете домінувати на землі – треба, найперше, домінувати в повітрі. Вам треба мати резерви в тилу. Подумайте, яким чином працювала радянська армія – вона ж брала масою. Хто зараз може собі дозволити? Це дуже важливо розуміти оборонній індустрії.  Вона має думати не лише про озброєння, але й про найефективніші методи ураження противника. От ми дивимося на великі кораблі. Але ж ви маєте розуміти, що вартість одного такого корабля – це достатньо для того, щоб провести революцію у, скажімо, розвідці. Треба дивитися трішки далі і розуміти, що вам треба зі зброї для захисту та розуміти, які методи нам треба, які чинники: “швидше”, “далі”, “ефективніше”, мати кращу координацію між повітрям, землею і морем чи більше інвестувати в навчання? Відповіді на ці запитання теж повинна надавати оборонна індустрія.

Військові в Україні не змінили свою думку, свій спосіб мислення. Але варто пам’ятати, що війну веде (!) той командувач, який знаходиться на передовій, це йому потрібні нові методи.

Читайте також:
“Ні, ви не одні з найсильніших в Європі”. Консультант Глен Грант – чесно про реформи в ЗСУ


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.