із Сумської області
фото авторки та Ірини Хорошаєвої
Під Сумською філармонією незвично багато машин із номерами інших областей. Тут відбувається церемонія нагородження недержавною відзнакою “Народний герой України”.
Біля входу обіймаються, жартують і курять люди у військових одностроях. Хто не в формі – той у вишиванці. Потроху юрба переміщається в залу. Курсанти місцевого військового ліцею вносять прапор. Лунає гімн, і люди стоять, наче закам’янілі від поваги, тримаючи руки коло сердець та підспівуючи. Звучить молитва від військових капеланів.
У залі Сумської філармонії під час церемонії нагородження
На свою церемонію вшанування “народних героїв” – загалом 33-тю від заснування відзнаки – Суми чекали довго. Захід відкладався через карантинні обмеження. Його анонсували численні білборди з портретами попередніх нагороджених.
21 травня в Сумах вшанували ще 11 героїв війни, обраних нагородною радою відзнаки. Воїни традиційно отримують срібний тризуб із червоно-чорною планкою, волонтери й медики – із синьо-жовтою.
Ордени вручають парамедик Юлія Паєвська “Тайра” та колишній політв’язень із Криму Володимир Балух.
Ірина Митрофанова “Яринка”
Перший тризуб із синьо-жовтою колодкою вручають Ірині Митрофановій, яку на фронті звуть “Яринкою”.
Волонтерка з Кременчука доправляла на передову одяг, їжу, аптечки й оптику для бійців, вивозила з-під вогню місцевих, на цивільному мікроавтобусі евакуювала поранених, зокрема з Водяного неподалік Донецького аеропорту, коли медичних автомобілів не вистачало. Вже чотири роки Ірина бореться з онкологічним захворюванням, і все одно продовжувала перебувати на фронті – як медик у складі групи “Вітерець”.
Регламент премії передбачає, що номінанта представляє людина, яка подала кандидатуру на здобуття ордена або може засвідчити значимість внеску майбутнього кавалера в перемогу.
– Мені здається, Іра – це людина, яка взагалі не бачила, що падало, якій було байдуже на обстріли з “градів”, бо її завдання – рятувати людей. У проміжках між хіміотерапіями Яринка була в складі нашої медичної служби і заслуговує на нагороду, – схвильовано говорить зі сцени засновниця медичної служби “Вітерець” Галина Алмазова, яка отримала таку відзнаку раніше. Самовідданість Митрофанової засвідчує і парамедик та волонтер Іван Звягін.
Сама Яринка, тримаючи в руках орден, плаче. Вона говорить, що Незалежність легко нам дісталася, але потребує того, щоб ми зараз за неї воювали і передали дітям збереженою, аби їм не довелося брати до рук зброю чи витягати поранених із поля бою.
Сергій Супрун отримує відзнаку друга “Гонти” з ДУК ПС
Перший срібний тризуб із червоно-чорною колодкою отримує боєць 3-ї окремої стрілецької роти Добровольчого українського корпусу Степан Трач, друг “Гонта”. Доброволець є в залі, але не піднімається на сцену – він не публічний і не дає інтерв’ю. Тож нагороду за Гонту отримує його побратим Сергій Супрун “Док”, сотник “Правого сектору” на Сумщині. Друг “Док” який називає Гонту справжнім воїном.
“Чим відрізняється солдат від воїна? У солдата війна закінчується тоді, коли він іде на дембель. У воїна немає дембелю. Його війна закінчується тоді, коли ворог іде з нашої землі”, – говорить “правосек”.
Мама Святослава Горбенка
Святославу Горбенку “Скельду” було всього 19, коли він загинув у боях за ДАП. Одного з наймолодших “кіборгів” нагороджують посмертно. Бійці Сил спецоперацій, представляючи його, кажуть: попри юний вік, Скельд був справжнім лідером і вмів воювати.
“Він такий молодий. Я його відмовляв: може, це не твоя війна, ми як старші повинні воювати, – емоційно згадує боєць “Димерка”. – Ми тоді були в “учебці”. І він сказав: ви ж їдете, і я поїду”.
Юлія Паєвська знала Святослава ще з Майдану.
“Коли я дізналась, що він загинув, моє серце зупинилося. Воно потім знову пішло, щоб продовжувати справу Скельда. Герої не народжуються самі. Героїв виховують. Тож це ваша нагорода”, – сказала Тайра батькам – Сергію та Лесі.
За те, щоб Святослава посмертно вписали до лав ДУК ПС (це зробили наприкінці 2017-го), а згодом визнали його чин, довелося “воювати” татові. Сергій Горбенко розповідає, що всі ці роки намагався відновити справедливість, і цьогоріч нарешті відновив. Святославу посмертно надали державний орден “За мужність” 3-го ступеня, а тепер – і громадський орден “Народний герой”.
“Для мене було важливо, чи герой мій син. Я запитав про це його побратима. Так, сказав той, він воював на рівні зі спецназом, наче все життя цим займався. Він був геройським, ваш син”, – промовляє сцени Горбенко-старший.
Командир “Азова” Денис Прокопенко, дружина і син загиблого Дмитра Волонтирця “Волини”
Посмертно надали нагороду й Дмитру Волонтирцю – бійцю полку “Азов” із позивним “Волина”. Конотопець помер від інсульту.
“Прикривав собою весь наш полк”, – аргументує командир полку “Азов” Денис Прокопенко “Редіс”. За його словами, попри важку операцію на серці, досвідчений сапер Волина поїхав на фронт – на Світлодарську дугу. Він не тільки займався розмінуванням, а й навчав цього побратимів.
Срібний тризуб отримали дружина та син Волонтирця.
Андрій Дідушко – той, кого не знімали журналісти, хто не “світиться”, бо й досі виконує специфічні бойові завдання. Він теж на сцену не піднявся. Бійця представив засновник фонду “Народний тил”, волонтер і громадський діяч Роман “Сініцин” Балан.
Анна Гвоздяр і Роман Сініцин із “Народного тилу”
Тризуб із синьо-жовтою колодкою отримала і волонтерська організація “Народний тил”. Його вручили волонтерці Анні Гвоздяр.
Ще один кавалер ордену – начальник штабу 1-го батальйону 24 омбр ЗСУ імені короля Данила Олег Лотоцький. Молодий офіцер, кавалер ордена “За мужність” 3-го ступеня встиг побути командиром взводу, відтак роти, врятував пораненого бійця з-під снайперського вогню.
Олег Лотоцький
Володимир Русецький – головний сержант роти 3-го батальйону із 72 омбр імені Чорних Запорожців приїхав отримувати нагороду з-під Авдіївки. Його колишній комроти Богдан Гарнага “Бахмат” хоча вже в іншій бригаді, але постійно розповідає підлеглим про Русецького як про взірець професійного сержанта.
“Ти вартий цієї нагороди, а ця нагорода варта тебе”, – каже Бахмат зі сцени.
“Іноді опускаються руки. Але потім ти бачиш в очах Вови вогонь, який не згасає. То чому він має згаснути в тебе? – питає начальник штабу 3-го батальйону білоцерківської бригади Андрій Верхогляд “Лівша”. – Заради таких людей хочеться змінювати цю країну, працювати далі, хочеться жити”.
Богдан Гарнага – Володимиру Русецькому: “Ти вартий цієї нагороди, а ця нагорода варта тебе”
Русецький на сцені червоніє і геть ніяково каже, що й досі вважає: не робить нічого особливого, просто захищає свою країну.
Так само скромно на сцені стоїть і герой інтерв’ю “Новинарні” Олег Посохов “Японець”. Кулеметник роти снайперів 58 омбр імені гетьмана Івана Виговського номінований на здобуття нагороди саме після нашого інтерв’ю “Кров з абрикосовим пюре”. Японець поранений не покинув поля бою і врятував командира, брав участь у боях за ДАП.
Олег Посохов “Японець”
Його нинішній командир Сергій Варакін говорить просто: Посохов – “дуже крутий чувак”.
Олег Абрамичев – харківський волонтер, який возить допомогу бійцям на фронт із перших днів війни, не зважаючи на обстріли. Одна з організаторів церемонії, журналістка Віолетта Кіртока пригадує, як Абрамичев уперто віз її з поетом Сергієм Жаданом в Авдіївку, яку взимку 2017-го намагалися зрівняти з землею російські окупанти, бо “хлопцям дуже треба допомога”. Крім того, Абрамичев організовує культурні заходи на лінії фронту та у фронтових містах.
Олег Абрамичев “Піротехнік”
“Я підвищую культуру на тих територіях, бо брак культури спричинив те, що люди повірили в цей сраний “русскій мір”, – говорить зі сцени волонтер на псевдо “Піротехнік”.
Останній орден вручають командиру взводу 54 омбр імені гетьмана Івана Мазепи Андрію Лагутіну. Глибинний дайвер, призер чемпіонатів світу та Європи з підводної стрільби, волонтер, далі – військовий, який нині демобілізувався, але все одно продовжує допомагати армії, зі сцени він зізнається: ще ніколи так не хвилювався. Нагороду присвячує “сім’ям, які терплять, поки ми воюємо”, а також всьому Українському народові.
Андрій Лагутін
Український народ став першим “кавалером” ордену “Народний герой України”, заснованого громадськими активістами 2015 року – за протистояння російській агресії.
За роки війни вручено вже понад 400 срібних тризубів воїнам, волонтерам, медикам та журналістам. Війна триває…
Відзнака “Народний герой України”
Посмертно
Прижиттєво
Волонтери та медики
Фотогалерея з нагородження:
Читайте також:
Зеленський відзначив нагородами 67 воїнів-добровольців, із них 64 – посмертно. УКАЗ
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
