День пам’яті жертв Голодомору: українців закликали запалити свічки й залишатися вдома

У суботу, 28 листопада, в Україні відзначають День пам’яті жертв Голодоморів.

Цей день щороку припадає на четверту суботу листопада.

Загальнонаціональні заходи до Дня пам’яті жертв Голодоморів відбудуться по всій Україні. Передбачені жалобні заходи, проведення тематичних наукових, інформаційних та культурно-мистецьких заходів, виставок, презентацій документів, фото- і відеоматеріалів. По всій території України мають бути приспущені Державні Прапори.

О 16:00 українці запалюють свічки пам’яті та приєднуються до загальнонаціональної хвилини мовчання.

“2020 рік для України та всього світу став часом особливих випробувань, пов’язаних із пандемією коронавірусу. Саме тому Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 років закликає всіх про перенесення акценту з проведення масових меморіальних заходів у медійну сферу та до усвідомленого вшанування пам’яті жертв трагедії в родинному колі, зокрема до активної участі в акції “Запали свічку”, – ідеться в заяві комітету, переданій “Новинарні“.

“Тих, хто все ж вирішить прийти з родинами до меморіалів та пам’ятних знаків у інших містах, ми просимо дотримуватися соціальної дистанції, взаємної поваги та дисципліни з метою запобігання поширенню коронавірусу.

Цьогоріч ми будемо очікувати на онлайн-звернення президента України Володимира Зеленського, хвилину мовчання за мільйонами жертв Голодомору та панахиду, яку 28 листопада 2020 року о 15:20 на території Національного музею Голодомору-геноциду відслужать Блаженніший Епіфаній, митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України, та Блаженніший Святослав, глава Української греко-католицької церкви.

Пам’ятаймо про непереборність правди про Голодомор та непересічну роль її поширення у розбудові і зміцненні єдності українського світу”, – зазначили в Громадському комітеті із вшанування пам’яті жертв Голодомору.

Читайте також:
“Руки дитини зі свічею стали руками солдата з автоматом”

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори – 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голод 1932-1933 років – саме його нині називають геноцидом українського народу, вчиненим сталінським режимом, що зафіксовано в законодавстві. Вільнолюбне українське селянство стало наступною жертвою більшовицької влади після тотальних репресій щодо інтелігенції, митців та духовенства.

Масовому голоду в Україні передувала низка подій. Так, 18 листопада 1932 року вийшла постанова ЦК КП(б)У “Про заходи щодо посилення хлібозаготівель”, яка передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна – сільські господарства каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом перелік компенсаційних харчів було розширено картоплею і салом, наприкінці року – продуктами тривалого зберігання. Окрім того, видана цього ж дня постанова “Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп” дозволяла відбирати у селян хліб за статтею “контрреволюційні злочини”.

Через кілька днів, 26 листопада, вийшов наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося на тому, що “репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі”.

Таким чином, штучно створений голод став добре продуманою та ретельно замаскованою каральною операцією.

В українських селян відбирали вирощене ними зерно, далі численними натуральними штрафами та обшуками були відібрані останні запаси продовольства.

У грудні 1932 року у 82 районах України була заборонена торгівля продуктами, також припинилися поставки промислових товарів.

На початку 1933 року забороною виїзду з охопленої голодом України селян було позбавлено останніх надій на порятунок. Залишившись без хліба, голодуючі селянські сім’ї вживали у їжу різні сурогати: кукурудзяні качани і стебла, лушпиння, солому, лободу та інші бур’яни, стручки акації, товчену кору й листя дерев, ловили і їли горобців тощо. Траплялися випадки канібалізму.

Терор голодом, що тривав в Україні протягом 22 місяців, забрав життя близько 4 мільйонів людей (деякі дослідники називають більші цифри).

Впродовж десятиліть тема Голодомору була табуйованою. Допоки існував комуністичний режим, навіть говорити про голод тих років було суворо заборонено. Дослідження цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 1980-х років.

Нині в Україні, відповідно до закону від 28 листопада 2006 року “Про Голодомор 1932–1933 років в Україні”, голод-33 розцінюється як акт геноциду українського народу, а його “публічне заперечення… визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним”.

Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 року радянських керівників Йосипа Сталіна, В’ячеслава Молотова, Лазаря Кагановича, Павла Постишева, Станіслава Косіора, Власа Чубаря, Менделя Хатаєвича, визнано винними в організації Голодомору в Україні.

7 грудня 2016 року українські парламентарії закликали й інші держави визнати Голодомор геноцидом українського народу. Наразі це зробили 17 держав. Ще десять країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом або вшанували пам’ять його жертв. Крім того, Голодомор 1932-1933 років в Україні було визнано актом геноциду на регіональному та муніципальному рівні у восьми країнах.

Щороку Український інститут національної пам’яті пропонує спеціальну тему Дня для підкреслення певного аспекту трагедії Голодомору 1932–1933 рр. Цього року вона покликана нагадати, що до збереження пам’яті про Голодомор може долучитися кожен, наприклад, записавши спогади ще живих очевидців геноциду або передавши до музею сімейні артефакти, що збереглися з того часу. Гасло кампанії – “Збережи пам’ять. Збережи правду”.

Читайте також:
“Якою була б Україна, якби не штучний голод”: УІНП випустив нову книгу й ВІДЕО до роковин Голодомору

У Полтаві пошкодили пам’ятний знак жертвам Голодомору

УІНП випустив ролик про боротьбу українського селянства проти колективізації. ВІДЕО

За підтримки Українського культурного фонду
в межах програми “Культура в часи кризи: інституційна підтримка” (додатковий конкурс)