СПЕЦТЕМА:
COVID-19 covid-19
Діагностовані випадки:
661858 +13882
Летальні випадки:
11492 +229
Одужали:
307778 +8420
Дані МОЗ України. Проведено ПЛР-тестів: 4324463 (+45438). Оновлено: 08:24 25.11.2020

Сержантська реформа на прикладі Сил спецоперацій: “мама-тато” для солдата за прикладом НАТО

 

автор: Людмила Кліщук
фото “Новинарні” та пресслужби ССО

В американських фільмах, заснованих на реальних подіях, в ролі молодшого командира під час бойових операцій часто можна побачити сержанта, який є визначним авторитетом для своїх бійців та спроможний вести людей за собою.

Саме сержантський корпус в усьому світі є “хребтом армії”. Лідер-сержант – це норма для армій країн Північноатлантичного альянсу, яку береться впроваджувати й Україна.

Декларативно реформа сержантського корпусу в Україні почалася ще на початку 2000-х. Але каталізатором нових якісних змін, звісно, стала війна з Російською Федерацією.

2020 рік оголосили “роком професійного сержанта ЗСУ”, і до кінця року в українському війську планують завершити сержантську реформу.

Цього тижня в Командуванні Сил спеціальних операцій на Київщині проходили збори головних сержантів та старшин. Це – традиційний захід під керівництвом головного старшини ССО, який відбувається регулярно що три місяці.

Цьогоріч пандемія внесла свої корективи в окремі заходи підготовки сержантів. Але в Командуванні ССО сержанти та старшини роду військ зустрілися, кілька днів пропрацьовували слабкі моменти та відзначали вдалі. При цьому була присутня й “Новинарня“.

Загалом, якщо відверто, реформа сержантського корпусу – це досить нудно для пересічного читача. Тут немає “зради” і ще не дуже видно очевидних перемог. Результат має проявитися згодом. Наразі ж “Новинарня” поспілкувалася з сержантами та старшинами Сил спецоперацій, щоб вони живою та людською мовою пояснили, чому сержант у війську – це круто; чому залишитися сержантом, а не гнатися за офіцерськими зірками – престижно та вигідно; чому вміти бачити в солдатові особистість із характером та потенційного лідера – запорука сильної і вже не совкової армії.

(Наші співрозмовники не показують облич. Деякі сержанти ССО мають нашивки із несправжніми прізвищами, але й ті під час нашої розмови та фотозйомки тимчасово знімають з однострою з міркувань безпеки.)

Знайти потенційного лідера та спрогнозувати його кар’єрний ріст – місія здійсненна

Старший сержант Наталя – на посаді начальника групи сержантського складу в 8-му полку спеціального призначення. Цю посаду ввели у військовій частині з 1 січня 2020 року.

Старший сержант Наталя N. Фото: Новинарня

Свій шлях до погонів сержанта вона почала 2012 року, пройшла курси базового рівня. Звання отримала у 2019-му.

Наталя контролює, щоб навчання сержантів відбувалося правильно та у визначеному напрямку, а не хаотично; щоб знання подавалися систематизовано.

– Я виставляю пріоритети. Якщо це розвідник чи оператор-зв’язківець, отже, йому потрібно пояснити й мотивувати, які саме навчальні курси йому потрібні. Я маю побудувати його кар’єру та спрогнозувати його кар’єрний ріст, – гооворить Наталка і додає: – Всі ці речі – командна робота: моя, головного старшини, сержантів підрозділів. Я ж не можу відслідкувати всіх людей, дати їм якісну характеристику і на фізичному рівні, і на інтелектуальному. Всі дивляться, аналізують, висувають кандидатів. Перевіряємо, що є, а що потрібно, в якому напрямку людину спрямувати.

Поки старший сержант описує тонкощі своїх посадових обов’язків, у мене мимоволі виникає

асоціація із флористом, який приглядає за квітами в оранжереї:
дає їм достатньо вологи, добрив та світла, щоб вони забуяли.

Військова погоджується – її обов’язок у цьому приблизно й полягає.

Наталя вивчає справи всіх військових, які приходять у частину. Потім до військовослужбовця приглядається сержант у підрозділі, оцінює його особистісні характеристики, лідерські якості тощо.

– Кого ми бачимо перед собою: снайпера із флегматичним характером чи майбутнього розвідника, бо він – рухливий сангвінік, наприклад? Ми аналізуємо всіх – і рядовий склад, і сержантський. Будуємо їм кар’єру. Враховуємо всі фактори та пропонуємо оптимальний кар’єрний ріст для цього військового, – пояснює старший сержант.

За словами Наталі, у 8-му полку служить чимало армійців, яких вона приймала ще на строкову службу у 2010 році. Десять років їм вистачило, щоб стати офіцерами.

“Щоби стати молодшим сержантом, треба було пройти спецперевірку й отримати відповіді на запити від різних державних органів. Я сиділа з ними вечорами після роботи, відправляли ті запити. А тепер ці хлопчики в мене вже лейтенанти. Відтоді вони із солдата-строковика вийшли на сержантське звання, пройшли бойовий вишкіл і вже стали лейтенантами. Це дуже приємно”, – підкреслює Наталія.

Погон старшого сержанта на кітелі жінки-військової. Фото: Новинарня

Прощатися із сержантськими погонами та приєднуватися до когорти офіцерів жінка не хоче – їй комфортно служити на своєму місці.

“Сержанти працюють і на солдата, і на командира”

Спілкуюся з головними старшинами бойових частин ССО – 73-го центру спецоперацій, 8-го полку спецпризначення, 140-го окремого центру спеціального призначення.

Саме 140-й центр цього року пройшов сертифікацію НАТО та заступив на бойове чергування в складі Сил реагування Альянсу.

Військові пояснюють специфіку своїх посад: головний старшина є прямим заступником командира частини з питань рядового, сержантського складу. Це – найвище звання сержантського складу в частині.

– Розумний сержант – це зв’язок від солдата до командира. Ми – посередині, і працюємо на дві сторони. Коли приходять молоді офіцери, то часто звертаються до нас за порадою – “а як би ви працювали у цьому випадку?” тощо.

Для рядових ми – авторитети,
для офіцерів – радники.

– Є відчуття, що головою вже вперлися в стелю, засиділися в сержантах і хочеться офіцерське звання?

– Чесно? Ні, – відповідають майже хором троє головних старшин.

– Я вам розкажу ситуацію. Прийшов служити в 2006 році рядовим. У 2008-му з мене хотіли зробити офіцера. Я відмовився. Я – сержант, в мене є мої “дітки”, я люблю з ними спілкуватися, я для них “тато”, “мама”. Вже навіть ось зараз, коли став головним старшиною частини, то мені казали, що вже все, пора офіцера. Я відповів, що сержантів не зраджу. Це вже в крові. Я що, 15 років ішов від солдата до головного старшини, щоб зараз покинути все і вдіти молодшого лейтенанта? – пояснює, сміючись, головний старшина 73-го морського центру спеціального призначення.

Головний старшина 140-го навчального центру до своїх погонів ішов ще довше – 22 роки. Каже, що авторитет головного старшини та молодшого лейтенанта в частині годі й порівнювати.

Військові пояснюють, що більшість сержантів, які стають офіцерами – молодь із відповідними мріями про кар’єрне зростання. Але старшини переконані, що і в сержантському складі можна рости та реалізувати себе кар’єрно.

Це, власне, один із ключових постулатів нової реформи: кадровий менеджмент.

Так, в Україні запровадили новий перелік військових звань, еквівалентних званням армій країн-членів НАТО. Згідно з ним, збільшено кількість військових звань сержантського корпусу. Тепер у ЗСУ вже є сформована повноцінна структура професійного сержантського корпусу, яка передбачає інститут посад від командира відділення до головного старшини ЗС.

Саме ця кар’єрна збалансована піраміда посад і військових звань є дорожньою картою для сержанта. Він тепер може спрогнозувати, на якій посаді та в якому званні він може бути за 10-15 років.

У рамках реформи відбулися ще й суттєві зміни в системі грошового забезпечення сержантів. Раніше вони могли отримувати максимальну платню лише відповідно до 12-го тарифного розряду. А з січня 2018-го для окремих посад цей перелік розширено до 25-го розряду із частковим накладанням сержантських тарифів на офіцерські.

Основна мета — зупинити відтік найдосвідченіших сержантів і старшин до офіцерської когорти. І це працює.

– Зараз наше грошове забезпечення більше, ніж в деяких молодих офіцерів, – констатує головний старшина 8-го полку.

Сержанти-інструктори в ССО

Робота з людьми та міжособистісний фактор – ще одна причина, чому старшини ССО так цінують свої нинішні посади та погони.

– Люди – це люди. У 2014 році, скажімо, були випадки, коли офіцер озвучує завдання, якусь бойову місію. А солдати слухають офіцера і дивляться на сержанта, очікуючи, що ж він відповість. Якщо сержант кивнув, висловив згоду на виконання поставленого завдання – бійці приступлять до виконання.

Якщо сержант не кивне після офіцера
– солдати не підуть нікуди.

Бо, отже, сержант щось знає, чого туди не йти, – розповідає головний старшина.

– Тобто для солдатів армії нового зразка останнє слово буде за сержантом?

– Однозначно. Солдат піде за сержантом, швидше за все, ніж за офіцером. Офіцер має бути лише адміністратором. Він планує. А сержант – це “батько”, “брат”, “матір” і всі “родичі”. Не дарма ж у нас гасло сержанта: “Слідуй за мною – роби, як я”.

Цей підхід теж запозичений із НАТО: солдат працює із сержантом.

– У військах країн-партнерів командира роти ніхто навіть не бачить ніколи. Якщо солдат побачить таки свого комроти – це буде велике здивування, – каже головний старшина 140-го центру.

Чотири натовські рівні підготовки сержантів:
чи працює це в Україні?

Журналістка Людмила Кліщук під час спілкування з сержантами ССО

Ігорю 28 років. Він – начальник групи сержантського складу 3-го окремого полку спецпризначення імені князя Святослава Хороброго вже протягом двох років. У цій військовій частині служить з 2013-го. Зізнається, що посада нова, “сира”, чимало паперової роботи, але свої обов’язки знає чітко.

Ігор корегує зростання та управління рядового, сержантського складу полку, присвоєння військових звань, рух на вищі посади тощо.

– Наприклад, приходить до мене сержант, і каже: ось цю людину треба поставити на вищу посаду. Я беру її особову справу, дивлюся, яка є підготовка, кажу, що потрібно, особа пише рапорт, я відправляю на командування, з командування я отримую розподіл і відправляю людину на навчання. Потім планую наступний етап навченості, даю військове звання, – пояснює цю бюрократію Ігор.

Сержанти-інструктори в ССО

– Теза “сержант навчає сержанта”, прописана в реформі, працює?

– Працює. У нас ввели багаторівневу систему підготовки сержантського складу. Є базовий, середній, підвищений і вищий рівні. Середній рівень навчає базовий, оскільки в них вже є досвід керування сержантом. Чим вищий рівень підготовки – тим більшу кількість інформації ти повинен знати, – пояснює військовий.

Він не оминає і про принципи НАТО:

– Ми йдемо до такого підходу, як в них: офіцери планують, а сержанти виконують. Офіцери із солдатами не працюють. Офіцери – це штаб, логістика, забезпечення управлінням. В нас є вже ці зміни, вони суттєво відчутні.

Водночас Ігор визнає:

– Це починає працювати як єдиний механізм, але все це сире. Бо як можна за рік чи за два змінити всі радянські підходи? Це нереально. Все буде, та все робиться поступово.

Ігор пригадує 2017 рік та називає його переломним моментом, коли ввели курс лідерства базового рівня для сержантів. На ньому військовим пояснюють, що таке міжнародне гуманітарне право, Червоний Хрест, ОБСЄ, НАТО, що таке лідер, що таке методика ситуаційного лідерства тощо.

– Я це все пройшов ще у 2017 році, але досі пам’ятаю. Зараз приходять нові люди, навчаються по-новому – і вони й будуть надалі основоположниками сержантського корпусу ЗСУ.

“Офіцери вважалися командирами.
Але на бойове завдання на Донбасі групу вів сержант”

У липні 2019 року колишній командувач Сил спецоперацій ЗСУ Ігор Луньов в одному із інтерв’ю заявляв, що під час формування навчально-тренувального центру в ССО 67 посад офіцерських інструкторських замінено на сержантські. Він наголошував, що саме сержанти вже повністю забезпечують якісну підготовку спецпризначенців.

Про ефективність сержантів-інструкторів говорять і головні старшини бойових частин ССО. Завдання інстуктора – через сержантський корпус передати увесь свій багаж знань та досвід.

Збори старшим і сержантів ССО. Фото: Новинарня

– Сержант, який стає на посаду інструктора, має ширший спектр знань. Офіцер може знати, грубо кажучи, ТТХ радіостанції й передати ці знання підлеглим. Сержант натомість може розповісти про поведінку цієї ж радіостанції під час різних погодніх умов, її додаткові характеристики абощо. Чи, наприклад, інструктор прописану в теорії вправу вдосконалює так, щоб бійцю цікаво було її проходити, – коментує різницю в званні та багажі знань головний старшина 8-го полку.

До розмови приєднується один із сержантів ССО, який служить в цьому званні вже 35 років. Він наголошує, що закінчити військовий виш та отримати офіцерські погони – не означає бути асом в усьому, та наводить красномовний приклад з війни на Донбасі:

– У мене були випускники академії, офіцери. Вони потрапляли до нас у 2014 році і за наказом командира частини вважалися командирами груп. Але безпосередньо керували групами та водили на бойові завдання якраз сержанти. Я з таким стикався у 2014-2015 роках, коли досвідчений сержант на посаді заступника командира групи водив групу на бойове завдання.

Відтак, після реформи, наголошують специ-сержанти, не має бути дивним, коли військовослужбовець у званні офіцера запитує поради в сержанта.

– Якщо це нормальний толковий офіцер – не посоромиться запитати поради ні в сержанта, ні в старшини. До мене часто приходили лейтенанти і запитували пораду. Старшину тепер командир військової частини сприймає як радника, і це безпосередньо прописано в обов’язках, – каже головний старшина 73 мцспп.

Сержанти-інструктори в ССО

“Совдепівська система ламається. Головне – не зупинитися”

Уся схема щодо чотирирівневої підготовки сержантів, про яку розповідав Ігор, роздрукована в кольоровій табличці та висить на стіні в кабінеті головного старшини ССО старшого майстер-сержанта Сергія.

Еквівалент його посади в НАТО – OR9, це вищий рівень сержантського складу.

На цій посаді він з грудня 2016 року. Доти був в Очакові в 73-му центрі на посаді головного старшини. Учасник бойових дій, отримав поранення, перебував у комі, але після реабілітації – знову в лавах спецпризначенців.

Мав досвід служби в Радянській армії, і зараз старший майстер-сержант новоствореного елітного роду військ ЗСУ азартно пояснює, наскільки важливо попрощатися із совковими прапорщиками та мічманами – і документально, і ціннісно, і ментально.

Рівні підготовки сержантів. Фото: Новинарня

– Ми відходимо від розуміння колишнього прапорщика – “онучі-будівництво-цвяхи-рубероїд-цегла”. Зараз сержант – це людина, яка займається повністю адмініструванням. Тобто він дивиться, куди послати солдата на навчання, щоб поставити його згодом на посаду. Сержант може підказати командиру, які в цього бійця якості варто розвивати тощо, – пояснює Сергій.

Чи не основне в підготовці сержантів, на думку головного старшини ССО – це принцип людиноцентричності, особистісний підхід.

– Мені під час ось цього збору старшин було вкотре приємно з ними працювати. Ми їм розказували чітко про систему підготовки сержантського складу. Деякі офіцери не можуть зрозуміти, куди відправляти бійця на навчання. Сержанти ж натомість знають цей алгоритм. Штаб-сержанти країн-партнерів давно працюють вже за таким принципом. Ми ж лише починаємо, але вже маємо показники, – пояснює Сергій.

Журналістка “Новинарні” Людмила Кліщук під час спілкування з головними сержантами

Головний старшина ССО не приховує – починав ще із лав радянської армії, але зараз сам же вибиває цей “совок” із війська, створюючи та шліфуючи новий сержантський корпус.

– І я задовлений собою, що можу виправитися, – зізнається старший майстер-сержант.

На власному прикладі пояснює, що сержант, комунікуючи із офіцером, може мати вплив на рішеня у війську.

– Мені приємно, коли командувач мене чує та прислуховується – так було з Луньовим, так є зараз із Галаганом. Відчувається результативність, коли я підійшов до генерала з питанням проблемним, озвучив його, а через тиждень це питання, яке стосувалося наших військ, вирішилося. Відчуваєш свою користь, я стараюся виправдати свою довіру.

Читайте також:
“Змінити ментальність радянського спецназу”:
командувач ССО Галаган анонсував кадрові зміни в структурі

Змінювати погони на офіцерські Сергій не хоче і не планує, як і попередні співрозмовники.

– Я любив та люблю роботу з людьми, інколи – з “важким” особовим складом, в якого, можливо, шкутильгає військова дисципліна абощо. Але саме тому саме з ними цікаво працювати, а не з “ботаніками”. В спецназі не повинно бути “ботаніків” – мають бути трохи авантюристи, шибайголови, “безбашенні”, але на яких можна покластися, думаючі. І мені цікаво та є з ким працювати.

– На ваш погляд, цей анонсований “хребет” нової армії – сержантський корпус – формується належними темпами?

– Повільно, але формується. Головне – не стояти на місці. Нехай маленький крок вперед – це вже добре для нас. Совдепівська система ламається. Важкою працею, але ламається. Ми вже ближче стали до країн НАТО. Допомагають іноземці дуже. Литовці нам нещодавно сказали, що наші інструктори настільки добре підготовані, що їм (литовцям – “Н”) в Україні, грубо кажучи, нічого робити. Бо наші хлопці підходять із сенсом до того, що роблять: вони ж і повоювали на Сході, і повчилися в іноземних інструкторів – виходить унікальний “національний продукт”, вони вже й когось іншого можуть навчити…

Так, це все йде вперед, маленькими кроками. Головне – рухатися. Бо будь-який застій – це вже автоматично повернення до совковості, все заглохне. А ми ж почали.

Читайте також:
Санінструктор, миротворець, головний сержант – людина нової армії:
історія “королівського” піхотинця Юрія Сухотіна

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

5339
 

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: