Заступник генпрокурора Генуї вказав на недосконалий вирок та слабкі звинувачення у справі Марківа

Напередодні чергового судового засідання у справі нацгвардійця Віталія Марківа заступник генерального прокурора Генуї Енріко Дзукка опублікував статтю, в якій ставить під сумнів аргументи звинувачення.

Скорочений переклад тексту опублікувало в четвер, 15 жовтня, видання LB.ua.

“Новинарня” подає основні, на нашу думку, тези зі статті заступника генпрокурора.

“Дехто називає такі процеси “народними” – їхня вада в тому, що обвинувачений входить до зали суду вже як винуватий. Таке враження маємо, коли читаємо вирок суду Павії у справі Марківа”, – наголошує заступник генпрокурора.
З його слів, надзвичайно важливим є досконале розуміння контексту подій у східній частині України, а також вплив дезінформації і пропаганди. 

Вирок, який не враховує контекст війни

“Вирок є недосконалим у своїй доказовій базі і вже став предметом зацікавлення відповідних європейських інституцій. Через те апеляції слід зняти всі суперечності і сумніви й докласти зусиль, щоб отримати соліднішу базу доказів у звинуваченні”.

“Суд Павії обрав шлях спрощення, відмовившись розглядати факти в контексті війни. Суд пояснює, що навіть збройні конфлікти регулюються нормами міжнародного гуманітарного права, які вимагають не залучати цивільних осіб. Але у випадку із солдатом Марківим війна до уваги взята не була. На погляд суду, це була усвідомлена та навмисна акція, спрямована на вбивство мирного населення. Контекст війни, становище підлеглого у військовій структурі навіть не розглядаються для оцінки ступеня фактичної відповідальності обвинуваченого”.

“Бачимо цілковите нехтування і нерозуміння судом контексту подій, парадоксальні умовиводи і плутання факту проголошення незалежності України з подіями на Майдані“.

“Особливість цієї ультрасучасної війни на кордонах Європи, гібридної війни, як вона була визначена, – цей конфлікт не має чітко визначених фронтів, у ньому немає регулярних протиборчих армій, з упізнаваною формою й емблемами, точними полями боїв…. Трагічні події відбувалися під час контрнаступу національної армії з метою повернення території, що потрапила в руки збройних банд, які взяли під контроль Донецьку та Луганську області та великі міста, окупувавши громадські будівлі та центри місцевого самоврядування, у кліматі насильства та терору, що спричинило стан повної відсутності правил”.

“Суд несвідомо дискредитує українську сторону”

“Суд згадує про численні випадки насильства проти журналістів, посилаючись на звіти міжнародних спостерігачів. Однак звіти цих незалежних спостерігачів, включно із цитованим судом звітом ОБСЄ, насправді говорять про прямо протилежне, а саме про те, що напади на свободу преси фіксували якраз у не підконтрольних урядові зонах, захоплених бойовиками, що було частиною приголомшливої кампанії загальної дезінформації, яка характеризувала насамперед першу фазу конфлікту. Таким чином суд несвідомо бере участь у кампанії дискредитації української сторони”. 

“Поки Марків на горі Карачун охороняв телевізійну антену, у місті Слов’янськ сепаратистські банди бомбили телевізійні вежі, щоб запобігти передачам українських каналів. Суду несподівано вдається зробити обвинуваченого майже ексклюзивним і, отже, вирішальним винуватцем кримінального злочину”.

“Дивно, що суд прийняв версію про односторонній вогонь із Карачуна, базуючись на повідомленнях, почерпнутих у пресі. Такий підхід іде врозріз із єдиною метою кримінального процесу – довести особисту відповідальність обвинуваченого. У конкретній справі докази того, що того дня Марків був тим, хто бачив і розпізнав цивільних осіб, стріляв і сприяв подальшим діям атаки, базуються на даних, які мають дуже малу достовірність“.

Про “гіпотетичність” та слабкість сторони звинувачення

“Прийнята судом реконструкція “присутності” Марківа на Карачуні є гіпотетичною і взята з документальних матеріалів, фільмів і фотографій. Це непоправно слабке місце сторони звинувачення”. 

“Якщо йдеться про реконструкцію індивідуальної відповідальності солдата та динаміки дій, аналізу технічних характеристик зброї тощо – зібрані докази виявляються неактуальними. Тому що спочатку необхідно з певністю продемонструвати, поза розумним сумнівом, що той солдат робив того дня. Фактично ніщо не доводить, що солдат перебував там у своєму звичному положенні у вирішальний момент і що він бачив те, що “міг бачити” і “міг зрозуміти”, тобто те, що ті силуети, які перебували на відстані більш ніж півтора кілометра, були однозначно цивільними, не маючи зв’язку з озброєними групами”.

“Певні фрагменти мотивації свідчать про втрату важливих юридичних посилань. На основі отриманих зображень робиться висновок про місцезнаходження обвинуваченого. Перевірка гіпотез полягає в тому, що “немає зображень, які показували б обвинуваченого в інших місцях”, тому доводити протилежне доводиться стороні захисту. Вказується теж, що елементом на користь обвинуваченого міг би бути порядок несення служби або чергувань, про який кажуть Марків і його командир, але ніхто не повідомив, хто саме чергував у день смерті Роккеллі. Ця прогалина викликає ще один сумнів: чи не є це завданням сторони обвинувачення – довести, що саме обвинувачений виконував обов’язки в той день і в той час, якщо він сам це заперечує?”

“Дискредитація Марківа та зображення його як нациста”

“У досить неприємний спосіб суддя дорікає обвинуваченому в тому, що він не співпрацював для встановлення істини. Марківа заганяють у кут питаннями про фото нацистських в’язнів і символів, знайдених на його пристроях. Що цим хотілося довести і яке це має значення для встановлення обставин справи? Важко зрозуміти актуальність цих питань; хотілося хіба що дискредитувати обвинуваченого і зобразити його як нациста, який охоче вчиняє насильства і негуманні дії над супротивниками”

“Не можна заперечувати, що опис України як нації в руках екстремістських угруповань є тим самим описом, який нам пропонують із початку конфлікту. Насправді, паранацистські, ксенофобські, гомофобні та расистські субкультури наявні і з того, і з того боку конфлікту, а висвітлення українських офіційних інституцій як виразників цих ідеологій є наслідком пропаганди. Судді не повинні потрапляти в ці пастки”.

“Держоргани України треба розглядати в контексті “компромісів зі старим режимом”

“Одночасно зі створенням негативного небезпечного образу Марківа відбувається дискредитація українських державних органів, які ніби відмовляються співпрацювати… Ми вкотре ігноруємо ситуацію, з якою зіткнулася Українська держава, яка воює, та труднощі країни, що займається встановленням сотень подібних епізодів убивств і сенсаційних порушень прав людини, починаючи із жертв поліцейського насильства старого режиму під час повстань Майдану. Країна, установи якої, особливо слідчі та судові, потребували реформ, для впровадження яких потрібен був час і великі зусилля, де часто доводилося йти на компроміс зі старим режимом. Затримки розслідування смерті журналістів Роккеллі та Миронова повинні розглядатися в цьому контексті і не заслуговують на приблизні судження невідповідних експертів”.

“Обвинувачений Марків, затиснений між своїми обов’язками та обов’язками держави, не заслужив на таке покарання, про що зазначив і сам прокурор. Суд призначив покарання значно більше, ніж вимагалося”. 

Чого очікують від апеляційного суду

“Апеляційний суд повинен вирішити ще багато питань, від яких не так легко відбитися; йому доведеться значно ретельніше проаналізувати реальний контекст фактів, але, перш за все, йому доведеться повернутися до звичайного аналізу; того, який застосовується до кожного громадянина: базованого на доведенні винуватості”.

“Демократія процвітає завдяки свободі вираження поглядів, головними носіями якої є журналісти. Демократія теж там, де судді сильні, незалежні і підкоряються тільки законам. Це те, що ми і країни в конфлікті повинні винести із цієї історії. І в журналістиці, і в суддівській справі нам є, як відомо, багато чого повчитися”.

Читайте також:
В Україні презентують коротку версію фільму The Wrong Place про справу нацгвардійця Марківа

Як інформувала “Новинарня“, попри наявність переконливих доказів у тому, що Віталій Марків ніяк не міг бути причетним до обстрілу, внаслідок якого у травні 2014 року на Донеччині загинули італійський фоторепортер Андреа Роккеллі та його російський перекладач Андрій Миронов, суд у місті Павія засудив нацгвардійця до 24 років ув’язнення. Вирок було винесено 12 липня 2019 року.
Також суд постановив притягнути до криміналу нардепа-атовця Богдана Матківського, який командував підрозділом Марківа на Донбасі.

Поліція Італії заарештувала Марківа в аеропорту Болоньї 30 червня 2017 року. За даними ЗМІ, крім українського, він має також громадянство Італії, де країні постійно живе його мати. Туди він полетів у відпустку.

30-річний Андреа Роккеллі був учасником групи фоторепортерів Cesuralab.
Він загинув 24 травня 2014 року внаслідок мінометного обстрілу в селі Андріївка під Слов’янськом Донецької області разом із напарником-перекладачем, російським правозахисником Андрієм Мироновим.

Обставини події на боці бойовиків “ДНР” описував фотожурналіст Вільям Роглон (Рогелон) з агентства Wostok Press, який теж перебував на місці обстрілу – він виступив свідком на боці обвинувачення.

Офіційна довідка Національної гвардії України підтверджує, що підрозділи оперативного призначення НГУ в період з 20 березня до 4 серпня 2014 року комплектувалися виключно стрілецькою зброєю: автоматами і кулеметами, а артилерійського озброєння, в тому числі мінометів, в них не було, зокрема і в районі Слов’янська та гори Карачун. Цей факт виключає можливість того, що Марків міг фізично вбити Роккеллі.

За визнанням італійського прокурора, старший сержант НГУ Віталій Марків не вчинив злочину убивства, але він інформував командирів про рух цивільних осіб біля фабрики Zeus Ceramica, а ті зі, свого боку, контактували з військовослужбовцями ЗСУ, які з мінометів відкрили вогонь про групі іноземних журналістів.

Генпрокуратура України зверталася до італійської влади з вимогою надати ґрунтовні докази вини Марківа або негайного звільнити його.

Про те, що Україна готова надати італійському суду всі документи у справі Марківа, заявляв також міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
17 травня 2019 року глава МВС Аваков зустрівся з Марківим. Він та командувач Нацгвардії Микола Балан дали в суді Павії свідчення на захист Віталія.

Тепер очікується розгляд апеляційної скарги Віталія Марківа.

Як наголошують учасники міжнародної акції “Free Markiv”, вся “справа Марківа” побудована на російському наративі подій в Україні: “націоналісти, які прийшли до влади внаслідок перевороту”, “безжалісні карателі з добровольчих батальйонів, що вбивають цивільних”, “повстанці Донбасу, які шанують журналістів” тощо.

17 січня Верховна Рада України  ухвалила постанову, в якій просить президента і парламент Італії забезпечити прозорість, об’єктивність та неупередженість апеляційного провадження стосовно старшого сержанта Національної гвардії України Віталія Марківа.

Читайте також:
Філарет написав листа нацгвардійцю Марківу та звернувся до Папи Франциска