автор: Анастасія Федченко
з Донецької області
фото й відео “Новинарні“
На східному фронті – тиша. Гаряче і сухе серпневе повітря ніби сповнене якогось гнітючого передчуття. Так буває у передгроззя. Ніби й хмари поодинокі, наче й на дощ не збирається, громи поки ходять далеко, але їх відчуваєш. Ось так і поодинокі, переважно неприцільні постріли, які в штабі називають “провокативними”, рано чи пізно можуть стати влучними й частими.
Кожне перемир’я на Донбасі, хоч би яким безстроковим воно проголошувалось, досі закінчувалося однаково. Там ворог кине протипіхотні міни, там пустить кулеметну чергу, другу, третю, а далі дійде і до більших калібрів.
Українські воїни в селищі Південне під окупованою Горлівкою на Донеччині, де побувала кореспондентка “Новинарні“, кажуть: готові і до миру, і до війни.
У селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
Від побитого асфальту в’юнка стежка збігає донизу. Якась посадка, невелика галявина з височезною травою, знову дерева. А тут було обійстя. Розкидана цегла сховалася під тим, що колись могло бути садом. Південне – сільце в низині – заростає бур’янами, наче дно висохлого озера, і дедалі більше нагадує привида. Тут уже ніхто не живе і навряд чи житиме.
Часом Південне і справді нагадує озеро. Ось стежка впирається в кладку, під якою шумить вода. Тече між очеретами, стрімка, наче не в степу. Але то не річка і не джерело. То з пробитих труб.
У селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
Вода з Торецька тече в Горлівку на фільтрувальну станцію, звідки має подаватися в крани вже очищеною. Однак через бойові дії сусідній водогін постійно пошкоджується. У Торецьку та навколишніх селищах люди можуть сидіти без води днями, іноді – по тижню.
Останній такий прорив водогону перед оголошенням перемир’я, ще в липні, фактично змусив морпіхів плавати у своєму бліндажі.
“Годині о четвертій ранку почався обстріл, наші відповідали, була загальна канонада – вибухи і таке інше. Тут складна позиція, запущена була. Траншеї недокопані, ми в перші дні почали все розкопувати, щоб мати куди сховатися від обстрілів. Перший артобстріл пошкодив водогін, і окоп затопило. Тут багато роботи. Ґрунти складні: або вода близько, або скеля,
копаємо аж до того,
що пласти вугілля знаходимо”,
– розповідає боєць 503-го окремого батальйону морської піхоти на псевдо “Богун”.
Морпіх Богун. Позиції ЗСУ в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
Чоловік просить не показувати обличчя. Переживає, що старенькі батьки, яким він розповідає, що вже понад п’ять років служить на полігонах, дізнаються правду і хвилюватимуться.
Після того, як дали раду з окопом, морпіхи взялися за нові стрілецькі позиції та бліндаж. Щойно закінчили робити укриття, як другий артобстріл пошкодив одразу дві труби водогону.
“Так вирувала вода, просто шок – ми думали, що хату знесе. Хотіли перенаправити потік, але вода прорвалася і затопила нам бліндаж. Ну, хоч артобстріл встигли там перебути. Після цього почали викачувати воду насосом, прибирали ту жижу, яку вода нанесла, сушимо”, – розповідає Богун.
Позиції 503 обрмп ВМС ЗСУ в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
У бліндажі досі вогко, як у льоху, повітря важке. Невелика буржуйка гугонить удень і вночі, підсушує тимчасове житло військових. Якщо бліндаж не висушити й не обігріти, зимувати тут буде складно.
Крім артилерії та мінометів, до перемир’я по Південному активно працювали снайпери. Одного морпіха поранили в бік, досі лежить у шпиталі.
У перші два дні після оголошення “режиму тиші” Богун чув віддалік глуху канонаду. Думав, уже все, знову буде війна. Але зараз тут справді тихо. Російські окупанти нагадують про себе лише іноді поодинокими хаотичними пострілами. Українські вояки не відповідали на них до перемир’я, не збираються і зараз.
“Це робота в нікуди. Вони хай стріляють собі, витрачають б/к”, – каже Богун, як справжній господар.
Читайте також репортаж 2018 року:
“За що нас палять?” Репортаж із Південного під Горлівкою, звідки люди тікають родинами
Боєць Грек на позиціях 503 обрмп ВМС ЗСУ в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
Грек за національністю, на псевдо теж “Грек”. У смаглявого хлопця з Маріуполя, який встиг повоювати у добровольчому батальйоні “Артемівськ”, побути вдома і повернутися на фронт вже в складі 503-го.
“Ми намагаємося не світити зайвий раз позиції, тож відповідаємо тільки на прицільний вогонь. Коли почалося перемир’я, ворог намагався провокувати нас, особливо вночі: з кулеметів працювали, із підствольників, по сусідах чули приходи РПГ (підствольні і ручні протитанкові гранатомети – “Н”), – каже Грек спокійно і наче аж трохи ліниво, мовляв, “цим нас не здивуєш”. – Снайпери працюють переважно на довгі дистанції. Вичікують, коли людина розслабиться. Тож треба зайвий раз не висуватися і носити амуніцію, не забувати, що ворог не спить”.
Боєць Грек на позиції 503 обрмп ВМС ЗСУ в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
На лівому передпліччі Грека – великий тризуб.
Від такої “тиші”, як зараз, воїна незвично і незатишно – він очікує активізації з боку ворога будь-якої миті.
Бліндаж 503 обрмп в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
Про те, що російські окупанти не сплять і прагнуть убити, нагадує броньоване скло на сусідньому спостережнику, яке пішло павутинням тріщин, але ще тримається.
У нього кілька разів влучали кулі калібру 7,62 мм. Якби цієї миті хтось дивився в маленький “ілюмінатор”, у зведеннях штабу ООС уже йшлося б про втрати.
Позиції 503 обрмп ВМС ЗСУ в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
Біжить в атаку на Горлівку, тримаючи високо пістолет-кулемет, солдатик. Він втратив руку, але не відвагу.
Солдатик олов’яний. Хтозна, звідки взявся на траншеї. Можливо, тутешній, із Південного, воює за рідне село.
На позиціях 503 обрмп ВМС ЗСУ в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
Олексій дивиться в трубу розвідника на “лабутени” – так тут називають стволи шахти на околицях тимчасово окупованої Горлівки. Звідти кремлівські найманці спостерігають за українськими позиціями. Згори те, що відбувається тут унизу, видно, як на долоні. Тому і потрібно маскувати та укріплювати позиції.
Олександр із Дніпропетровщини – за старшого на спостережнику, саме його наряд. Кремезний бородань у війську вже два з половиною роки. За його словами, з боку Горлівки щовечора долинає звук техніки.
Олександр. Позиції 503 обрмп ВМС ЗСУ в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
Олександр змальовує ситуацію: “Коли в них ротація, чути гусеничну техніку типу МТЛБ. “Урал” – частіше, мабуть, матеріали підвозять для укріплення позицій, боєприпаси. Іноді розтяжки спрацьовують віддалік, але невідомо, чому. Рух помічали, але метрів за 800-900, не ближче”.
“Скільки протримається перемир’я? На все воля Божа”, – чи то серйозно, чи напівжартома відповідає морпіх на моє запитання.
Позиції 503 обрмп ВМС ЗСУ в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
На Олександровій позиції росте груша-дичка. “Пригощайтеся”, – всміхається Сашко. Невеликі плоди ще тверді, але солодкі.
Поруч осінь пострушувала на лист шиферу великі яблука. Їх нікому зібрати і порізати на варення чи сушку.
Розбиті війною будинки в селищі Південне на Донеччині. Фото: Новинарня
Через сліпі очниці будинків видно занедбані комини й покинуті іграшки на підлозі. Стіни заплів хміль. Я ще ніде його стільки не бачила – зелені живі шпалери через хату.
Вулиці Південного заросли чагарниками. Подекуди бур’яни закривають хати, які дивом уціліли у фронтовому селі. Біля однієї стоїть мотоцикл, який уже ніколи нікуди не поїде. У колишньому гаражі – зламок-велосипед. Ще не так давно господар міг би їхати на ньому в гості чи в сільську крамницю. Якби не війна.
Фотогалерея з покинутого Південного:
Звивиста стежка знову веде через кладку, виводить поза село на пагорб. Сонце припікає немилосердно. Постійно хочеться пити. Каска теліпається на грудях, футболка під бронежилетом мокра, а сам важкий бронік наче вп’явся у плечі. Кожен крок дається дедалі важче. Але потрібно йти. І тримати оборону в умовах непевного перемир’я – теж.
Читайте також:
Серпень 2020 – перший місяць з початку війни без бойових втрат. ІНФОГРАФІКА
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
