автор: Олена Максименко
фото автора
Під Верховною Радою 21 липня відбувся арт-перформенс “Картковий будиночок Путіна”. Центр громадянських свобод та культурний фонд “Ізоляція” у такий вигадливий спосіб спробували привернути увагу народних депутатів, які зволікають із прийняттям законопроєкту №2689 про воєнних злочинців. Це дозволяє уникати відповідальності тим, хто причетний до організації та виконання злочинів на тимчасово окупованих територіях.
Законопроєкт був написаний ще чотири роки тому. За нього навіть встигли проголосувати в першому читанні попереднього парламенту. Однак проєкт і розгляд пішли по новому колу. Наразі владці повторюють, що такий закон не на часі. Громадські активісти й колишні жертви тортур – іншої думки.
Акція скромна за чисельністю, однак концептуальна. Організатори принесли під ВР велетенські гральні карти, на яких зображені найвідоміші російські і донбаські терористи та ватажки незаконних збройних угруповань. Декого з персонажів уже немає серед живих, декого – на порядку денному. Гіркін, Моторола, Гіві, Захарченко… На “джокері” зображений головний винуватець подій – президент Росії Путін.
Автор зображень на картах – донецький художник Сергій Захаров, що також побував у полоні бойовиків. Власне, на підвал він також потрапив за свою творчість – в окупованому місті малював промовисті графіті: то Гіркін, що прицілюється собі в голову, то булгаковський Шаріков із прапором “Новоросії”.
Сергій Захаров вибиває “джокера”
Під Радою Захаров збудував “картковий будинок”.
Художник вибив джокера-Путіна, розташовленого в основі – і вся конструкція посипалася.
Активісти взяли по одній карті і стали в ряд, тримаючи портрети злочинців.
“Безкарність” як вона є
Захаров тим часом червоною фарбою вивів слово “БЕЗКАРНІСТЬ”, малюючи по літері на кожному портреті.
“Ця інсталяція – ще з 14-го року, – каже митець. – Я думав, що за до цього часу всі будуть знайдені і покарані. Але процес триває… Тут є на той час деякі медійні персони – ми їх вже забули. Є ті, що вже не дожили до цього моменту… Але “джокер” – це карта із зображенням Путіна. Вона тримає цю конструкцію. І Путін мін має бути покараний. Усі утворення “ЛНР/ДНР” побудовані на цій основі. Путін – такий самий воєнний злочинець. Якщо вибити цю основу, то посипиться весь цей так званий “рускій мір”.
Слова, які найчастіше лунають із вуст промовців на акції – “катування” і “зґвалтування”.
Олександра Матвійчук
Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод: “На цій акції немає випадкових людей. Тут присутні рідні політв’язнів, рідні полонених. Люди, які вийшли з донбаських підвалів, які пережили катування, пройшли через біль і через все те, що ми називаємо міжнародними злочинами. Люди, які вийшли із російських тюрем в окупованому Криму. Правозахиснки, автори цього законопроєкту, науковці, митці – ми всі прийшли сьогодні до парламенту, щоб запитати у народних депутатів: а коли питання справедливості і покарання за воєнні злочини стане на часі? Ми вже сьомий рік чуємо, що закон про воєнних злочинців 2689 “не є актуальним”, “ми обов’язково внесемо, але, напевно, на наступній сесії”. І все це триває”.
Олександра нагадала, що законопроєкт 2689 має внести зміни до Кримінального кодексу, які встановлять додаткову відповідальність за злочини проти людяності та за воєнні злочини.
Цей проєкт узгоджує українське кримінальне законодавство з нормами міжнародного кримінального й гуманітарного права, щоб здійснити належну правову кваліфікацію злочинів, скоєних у районі бойових дій і на окупованих територіях, та унеможливити амністію осіб, які скоїли такі дії.
“На сьомому році війни маємо багато воєнних злочинів, порушень прав людини, багато жертв цих злочинів, болю. І багато людей, які їх вчиняли, – коментує Матвійчук. – А відповідальності досі не маємо. Цей закон має вирішити цю проблему. Він дає правові інструменти органам національного слідства, судам, для того, щоб притягти до відповідальності злочинців”.
На акцію прийшов колишній політв’язень із Донецька, журналіст Станіслав Асєєв. Із початком війни не покинув окуповане місто та писав звідти на “велику землю” репортажі під псевдо “Васін”. Із 2017-го по 2019 рік він розплачувався за свою сміливість підвалами “ДНР”.
Стас Асєєв на акції
Одне з місць, де тримають бранців і де карався Асєєв – це “Ізоляція”. У минулому – донецький мистецький простір, тепер – фактично концтабір. Організатори мистецького простору “Ізоляція” переїхали до Києва і долучилися до цього перформенсу.
“Після свого звільнення я провів дуже багато зустрічей із високопосадовцями, починаючи з президента, і кожна така розмова починалася зі слова “Ізоляція”, – коментує Станіслав. – Я розповідав, що протягом шести років діє концтабір – це не метафора, це не фігура мови. Це місце, де катують, ґвалтують, вбивають, принижують людську гідність, примушують до важкої фізичної праці полонених. І я казав, що ми маємо щось робити із тим. Багато хто з цих людей ще на початку розмови ставили мені запитання: “Ізоляція” – ето што, тюрьма такая?”
І коли сьогодні Саша Матвійчук каже, що нам потрібен закон про воєнні злочини, а їй відповідають, що він “не на часі”, то ця відповідь, власне, тотожна тому питанню. Бо не на часі – не закон. Не на часі – ті люди, які сидять у цих будівлях. Це вони відповідають вимогам часу”.
Фоторепортаж:
Асєєв зізнався, що перший час після звільнення мав ілюзії щодо нової влади. Мовляв, нові обличчя, можливо – нове мислення.
“Але зараз уже пройшло пів року, і я розумію, що в нас навіть немає навіть теоретичної можливості притягнути до відповідальності тих істот, які так чинять із полоненими в Донецьку”, – визнає журналіст.
Асєєв прагне в будь-який спосіб привернути увагу спочатку ЗМІ, а потім і влади до того, щоб був ухвалений відповідний закон і кати не потрапиии під амністію.
Читайте також:
Асєєв показав камеру, в якій був ув’язнений у Донецьку
Виступає Олександр Грищенко
Ще один учасник акції під ВР – колишій полонений Олександр Грищенко. Його можна побачити на багатьох проукраїнських акціях виступах у Києві в футболці “Луганськ – це Україна”.
“Я представник суто мирної професії – ветеринарний лікар, – розповідає чоловік. – 14 липня 2014 року моє життя моє життя розділилося на “до” і “після”. Тоді за безглуздими звинуваченнями я запроторений до підвалів Східноукраїнського національного університету ім. Даля, який бойовики перетворили на тимчасову тюрму. Перші кілька днів я взагалі вважав, що я збожеволів, не йняв віри тому, що таке може відбуватися. Людей хапали за абсолютно абсурдними звинуваченнями, кидали на підвали, били, знущалися, катували. На моїх очах чоловіка жорстоко закатували тільки за те, що він напідпитку сказав, що він за єдину Україну. До ранку він не дожив.
Я був свідком, як жінок виводили начебто “на допити”, але всі чудово знали, що їх просто ґвалтували. Я був свідком того, як неповнолітню дівчину за якісь “гріхи” відіслали на передову для бойовиків, для задоволення їхніх сексуальних потреб. Дуже часто з підвалів виносили трупи закатованих людей…”
“Я вважаю, що відсутність закону про воєнні злочини є стимулюючим фактором, і всі ці нелюди просто безкарно знущаються, ґвалтують, катують людей. Тому закликаю всіма засобами сприяти тому, щоб цей закон був все таки розглянутий”, – каже Грищенко.
Долучився до підтримки законопроєкту Ігор Козловський – релігієзнавець із Донецька, що також був заручником “ДНР” і просидів певний час у “камері смертників”. Він є вчителем Станіслава Асєєва.
Учасники акції – вчитель і учень, колишні політв’язні “ДНР”: Ігор Козловський і Станіслав Асєєв
“Вони (влада) стверджують, що законопроєки “не на часі”. У них, бачите, на часі закон про гральний бізнес і інший спам. Але ж вирозумієте, це питання сьомого року війни! Якщо вони цього не розуміють, то які ж вони народні обранці!” – обурюється колишній полонений.
“Починаючи від головного злочинця Путіна і закінчуючи цими “шістками” – всі вони винні в тому, що гинуть наші люди. Що їх убивають, що їх незаконно арештовують, кидають у підвали, катують, ґвалтують… Досі немає справедливості. І немає милосердя. Якщо цей закон буде прийнятий, можливо, це хоч трошки полегшить життя тим, хто ще досі знаходиться в підвалах”, – каже професор Козловський.
Він наголошує, що історія вже має подібний досвід. Це й Друга світова, і Балкани.
“Має бути розуміння, що цих міжнародних злочинців будуть переслідувати будь-де,
по всій земній кулі, безстроково.
Хоч сто років вони проживуть – якщо їх знайдуть, їх будуть судити!”
– говорить Ігор Козловський.
Читайте також:
“Маємо лікувати рану Донбасу”. Чим живе учений Козловський після звільнення з полону
Основа “будинку” – Путін
Олександра Матвійчук пояснює: “Як би Російська Федерація не викручувала руки Україні на мінських перемовинах, що би не змінилося, хто би не прийшов до влади в Україні – є імператив: воєнні злочинці не можуть бути амністовані”.
Вона вважає, що такий закон може стати запобіжником проти нових злочинів в ОРДЛО й Криму – люди знатимуть, що за їхні дії передбачена відповідальність.
Активістка закликала всіх народних депутатів підписати звернення, щоб винести законопроєкт 2689 на позачергову сесію та ухвалити його бодай у першому читанні.
За словами Матвійчук, чимало депутатів від різних політичних сил підтримують цю ініціативу.
Серед таких народних обранців – Денис Монастирський, голова Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності, депутат від фракції “Слуга народу”. Він також прийшов на акцію висловити свою підтримку.
Нардеп зі “Слуги народу” Денис Монастирський підтримав вимоги демонстрантів
“Цей законопоєкт був розроблений спільно з найкращими експертами в галузі міжнародного гуманітарного права, – визнає Монастирський. – Він дійсно перезрів. На моїй пам’яті, вже роки три як обговорюється в парламенті. Ми як держава Україна вже давно маємо імплементувати цю норму в наше національне законодавство, тим самим підтвердити спроможність України судити за злочини, які є загальновизнані у всьому світі. Щодо них діють за окремими процедурними категоріями. Немає строків давності, і вони визнаються навіть за умови відсутності їх у національному законодавстві”.
Голова профільного комітету висловив сподівання, що законопроєкт буде прийнятий у серпні на позачерговій сесії парламенту в першому читанні, а у вересні – в другому і в цілому.
Зрештою геть нечисельна, але така болюча акція захлинається в музиці і скандуваннях інших демонстрацій, що розгортаються під Радою. “Нас тут понад тисяча людей!” – глушать лобісти нечисленних активістів та політв’язнів.
Чи вдасться купці небайдужих, мовою мистецтва і пережитого болю, докричатися до порядку денного цього парламенту?
Читайте також:
“Обміняти не можна обнулити”. Історії трьох цивільних українців, які досі в застінках “ДНР”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
