“А я хочу, щоб переміг Зеленський. Щоб вони відчули своє “покращення”, – Казанжи

 

Зоя Казанжи
журналіст, блогер, медіа-тренер, радниця з комунікацій у ECOMM Communication Consulting, громадський діяч, радник і заступник голови Одеської ОДА у 2014-2015 рр.

(FB)

А я хочу, щоб переміг Зеленський.

Щоб всі, хто зараз з піною біля рота доказує, що “Порох – враг нашего народа”, відчули “покращення” відразу після інавгурації.

Я хочу, щоб ті, хто зараз не чує жодного аргументу і несамовито кричить про те, що “Вова их всех посадит”, сіли першими.

Щоб ті, хто потирає руки і регоче від того, як “Вова его вставил”, реготав усі наступні п’ять років – і аж до сліз.

Ми – слабка країна з хиткими інституціями. Ми ще продовжуємо балансувати над прірвою. Нас мало не бути. У нас продовжують гинути люди. Не ми переходили кордон з Російською Федерацією. Не ми захоплювали в полон бійців і не ми виколювали їм очі й відрізали голови. Не ми безкарно пошматували чужу землю.

Зараз відбувається не просто двобій персоналій. Зараз відбувається зіткнення світоглядів. І так, ми вибираємо кращого з гірших. Знаючи, ЩО САМЕ ми вибираємо.

Я дуже свідома всіх мінусів і косяків, які були допущені Президентом Порошенком. Але я знаю, що мене чекає наступні п’ять років, коли він буде залишатися Президентом України. Я знаю, що цей холодний душ, який він отримав у першому турі, змусить його робити жорсткі висновки. В першу чергу, для самого себе.

Я не маю зеленого поняття про Зеленського в ролі президента. Що нас чекає? Хто складає команду? Куди ми будемо рухатися?

Я знаю лише одне – всі ті, хто тихо сидів, як миші під віником, бо “русская весна” не вдалась, збудилися і вже святкують перемогу.

Я знаю, що штаби [Зеленського] на Одещині складаються винятково з колишніх регіоналів. І представники Зеленського в комісіях – з них же.

Я знаю, що вся ригівська шобла – починаючи від Лєни Бондаренко и закінчуючи Азіровим в екзилі, вітає Зеленського і радіє його перемозі. Вони пишуть про це відкрито.

Вони хочуть реваншу – і саме Зеленський може їм його забезпечити.

Якби до 2014 року все у нас було добре, то ми на цьому запасі ще років десять протягли б.

У нас все було погано. Стагнація економіки, падіння рівня життя, дерибан країни – і статки для кількох сімей в Україні.
І кожного разу країна велась на популістів і на фантазійні обіцянки. І кожного разу провалювалися ще глибше.

Я багато їжджу країною. Я слухаю людей і розмовляю з людьми. Нам всім жити тяжко. Ми всі хочемо більші зарплати. Ми хочемо нижчі ціни. І ми, безумовно, хочемо справедливості.

Я питаю у тих, з ким розмовляю, коли вони останній раз давали хабарі? Люди згадують. 95 відсотків не можуть згадати, кому давали хабарі за останні роки. Кажуть про винагороду для лікаря. Провідник в потязі сказав: “Кожного дня відстібую”. – “Кому?” – “Наверх”, – багатозначно показав пальцем. “Серйозно? А навіщо?” – “Так треба”, – сказав. “Не платити не пробували?” – “А навіщо мені з ними заводитися? Так спокійніше”.

Провідник їде в новому вагоні, з нормальними умовами для роботи. Заробітна плата, з усіма надбавками – 15 тисяч. Звісно, хочеться більше. 31 березня не голосував. Був у рейсі. Але не хоче Порошенка. “Хочу, щоб все змінилось”. Що саме, не уточнює. “Все”.

Людей можна зрозуміти. Ми хочемо швидких змін. І багато хто вже забув, звідки ми вирвались. Електронні реєстри, ЦНАПи, безвіз і так далі – ну, подумаєш, а хто в ту Європу їздить?

Я знаю купу людей, які за останні п’ять років купували собі нерухомість і нові машини, хто працює на кеш і не платить всіх податків, і навіть будь яких. От вони люто ненавидять Пороха. За що? “Надоел со своим томосом, людям кушать нечего”.

У нас є ще трохи часу, щоб розмовляти з тими, хто добросовісно помиляється. Я не про ті 30 відсотків, яким хоч в очі пісяй – їм все божа роса.

Я не про тих, хто вже приміряється заходити в соціальні ліфти, щоб отримати посади при “президентові Зеленському”. Головне, щоб ті соціальні ліфти не виявились для ними катапультами.

Я про тих, хто не бачить із двох кандидатів жодного свого. Хто вагається і не має відповідей на свої питання. Ми знову маємо взятися до роботи.

Працювати і переконувати. Розмовляти. Бо це наш 2014 рік.

Знаєте, а електорат Порошенка виживе. Принаймі моє оточення, мої колеги. Бо це той самий середній клас, який сам, своїми руками і своїм мозком створює своє життя і несе за нього відповідальність. Без патерналізму і завивань. Ми свідомі того, що відбувається і що може бути. Ми вибираємо мозком, а не серцем. Ми розуміємо рівень небезпек і викликів. Ми це вже проходили. За президенства Януковича. І де тепер Янукович?

А ви, ті, хто вибирає собі президента із телевізору, через півроку, з гиканнями і улюлюканням, поженете його геть.

Шкода, що ми знову, навіть якщо несвідомо, ставимо країну на паузу. І самі у себе крадемо шматок життя.

Читайте також:
Андрій Бондар: Головний парадокс цих виборів – “емоційні прагматики” vs “раціоналісти-ідеалісти”

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

   

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: