Архіви комуністичних спецслужб України та Польщі: порівняння та інструкція з користання

автор: Едуард Андрющенко
Київ – Варшава
фото автора

Уже понад рік автор цієї статті періодично буває в архіві Служби безпеки України. Для журналіста тут справжній “клондайк”: документи радянських репресивних органів зберігають тисячі історій, які ще ніхто не розповідав.

Вільний доступ до розсекречених матеріалів забезпечує один із законів про декомунізацію, прийнятий у 2015 році. Завдячуючи йому, в жовтні цього року наша країна посіла перше місце в рейтингу доступу до архівів КДБ.

Орієнтиром для України в цьому сенсі були (та якоюсь мірою досі лишаються) східноєвропейські держави колишнього соцтабору, які нагабато раніше відкрили архіви комуністичних спецслужб. Серед них, зокрема, Польща.

Нещодавно автор мав змогу попрацювати з документами польської комуністичної Служби безпеки. Це стало можливим завдяки міжнародній програмі “Архіви КГБ для медіа”. П’ять днів роботи в архіві польського Інституту національної пам’яті (IPN/ІПН) дозволили не тільки зібрати матеріал на кілька статей, а й зрозуміти, як узагалі працює система доступу до архівів у цій країні.

Ми спробуємо порівняти два архіви сусідніх держав, України й Польщі, та зрозуміти, який є кращим з точки зору звичайного користувача.
До речі, в Україні, на відміну від Польщі, архівом СБ може скористатися кожен охочий.

Підпорядкування

Структури, до яких входять польський та український архіви, є абсолютно різними за сутністю та функціями. СБУ – спецслужба, основні завдання якої не пов’язані з історією та зберіганням документів минулого. А ось ІПН якраз має займатися дослідницькими, освітніми та архівними справами (також – люстрацією та слідством, але слідство стосується лише злочинів комуністичного та нацистського режимів).

Закон “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років” (один із “декомунізаційних”) передбачає створення Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті та передачу йому матеріалів з архівів СБУ, МВС, Служби зовнішньої розвідки України та інших силових структур. Цей архів уже створений, проте прийняти документи ще не може – немає потрібного приміщення.

Розташування

Архів СБУ займає частину п’ятиповерхового будинку, що належить спецслужбі. Розташований він у центрі Києва, на вулиці Золотоворітській, біля станції метро “Золоті ворота”.

Корпуси архіву ІПН у Варшаві _1 На вході до архіву ІПН Корпуси архіву ІПН у Варшаві _2 Корпуси архіву ІПН у Варшаві _3
<
>
На вході до архіву ІПН у Варшаві

Польський архів – це комплекс із кількох будівель, розташований на краю Варшави (півгодини громадським транспортом від центру).

Площа в квадратних метрах, яку займають обидві структури, невідома, проте очевидно, що у поляків більша в рази.

Обидва архіви мають філіали в регіонах. Український – при кожному обласному управлінні СБУ. Польський – при місцевих відділах ІПН в 11 воєводствах з існуючих 16-ти.

Матеріально-технічна база

Бюджети обох архівів невідомі – вони не відокремлені від загальних бюджетів СБУ та ІПН відповідно. Проте неозброєним оком помітно, що польська установа має значно більше ресурсів, ніж українська.

Дорогий пристрій для читання палімпсестів, тайнопису та зниклих текстів, яким в архіві ІПН особливо пишаються

Про це свідчать і більша площа варшавського архіву, в свіжий ремонт, і потужніша техніка, і навіть “фірмова” сувенірна продукція з власним логотипом (ручки, сумки, флешки тощо).

Час

Часу в поляків теж було більше. Тамтешній інститут національної пам’яті створений у 1998 році і відтоді працював без якихось серйозних потрясінь та різних змін курсу.

Архів СБУ виник раніше, але перші серйозні кроки до відкриття його фондів були зроблені у 2008 році, коли установу очолив Володимир В’ятрович.

За часів Януковича процес пішов у зворотньому напрямку – історичні документи знову намагалися зробити недоступними для більшості.

Штат

ГДА СБУ має приблизно 70 працівників у столиці та 50-60 у регіонах.

Архів ІПН – відповідно, приблизно 300 співробітників у центрі та 700 у філіях.

Дозвіл на роботу в архіві

Польське законодавство чітко окреслює три цілі, для виконання яких людина може отримати дозвіл на роботу з документами архіву ІПН. Це виконання статутних завдань самого ІПН, наукові дослідження та підготовка публікацій в пресі.
Іншими словами, до матеріалів архіву, окрім працівників інституту, допускають лише вчених та журналістів. Вони мають заздалегідь надіслати архівному керівництву не лише запит з описом теми майбутньої публікації, а й лист-рекомендацію від редакції чи наукової установи. Ніяких сканів та електронних листів: всі папери треба відправляти звичайною поштою і чекати, поки їх отримають та розглянуть. Такі вимоги є доволі несподіваними на тлі загальноєвропейської тенденції переходу на електронний документообіг. Щоправда, учасникам програми не довелося проходити через всі бюрократичні процедури – для них процес суттєво спростили.

А ось для того, аби потрапити в архів СБУ, зовсім не обов’язково бути журналістом чи вченим. Українське законодавство у цій галузі встановлює принцип “все відкрито для всіх”. Подібна модель свого часу була впроваджена в Чехії – і саме на досвід цієї країни орієнтувалися автори закону “Про доступ до архівів…”.

Отримати доступ до розсекречених документів в Україні можуть навіть ті, хто просто цікавиться історією. Спочатку, як і в Польщі, треба надіслати запит із роз’ясненням, які саме документи вам потрібні і з якою метою. Проте не треба ніяких листів від редакції. Запит можна відправляти електронною поштою.

Доступ до будівлі

Тут усе навпаки. Зайти до польського архіву (якщо ваше попереднє звернення задовольнили) зовсім просто – треба лише показати охоронцю, який сидить на вході, паспорт. Він запише вас у журнал відвідувань та викличе працівника, який відведе до читальної зали.

А от у Києві доведеться трохи напружитись. Оскільки ГДА СБУ розташований у режимній будівлі, для вас мають замовити перепустку. Спочатку слід зателефонувати до архіву не пізніше, ніж у переддень свого візиту, та попередити, що плануєте прийти. У потрібний день треба зайти в приймальню СБУ та забрати перепустку, з якою вже вирушати безпосередньо в архів. Ці будівлі недалеко одна від одної – хвилин 5 пішки.
Інколи в бюро перепусток бувають черги – тоді вся процедура може зайняти півгодини-годину.

Траплялися випадки, коли система давала збої – наприклад, читачам видавали недійсну перепустку (картка на турнікеті не спрацьовувала).

За словами голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, один із плюсів передачі документів СБУ та інших “силовиків” цивільній архівній установі (ГДА УІНП) – це якраз те, що в користувачів не буде потреби ходити за перепустками.

Читальні зали

Читальна зала ГДА СБУ в Києві. Фото: Володимир Бірчак

У читальній залі архіву в Києві зможуть працювати одночасно максимум 8 людей – при цьому за такої кількості в приміщенні буде доволі тісно.

Читальна зала архіву ІПН у Варшаві

А от у варшавській абсолютно вільно почуватимуться понад два десятки користувачів. При цьому якщо на Золотоворітській зала зазвичай заповнена, то в ІПН щоразу працювали лише по кілька людей – а іноді ми, двоє українських журналістів, що приїхали в рамках програми, взагалі були єдиними читачами.

Кількість документів

У ГДА СБУ в Києві, за останніми підрахунками, міститься приблизно 224 тисячі одиниць зберігання документів. Одиниця зберігання – це найчастіше справа, яка може налічувати не один том. Разом із регіонами цю кількість можна оцінити у 800 тисяч одиниць.

Сховище архіву в Києві

Архів ІПН аналогічні цифри не наводить. Поляки рахують по-іншому – в них у столиці та регіонах зберігається 90 погонних кілометрів документів (це загальна товщина папок на архівних полицях).

У ГДА СБУ говорять про 7 км своїх матеріалів – але це лише у Києві, без регіонів. Сукупний обсяг всіх документів різних силових структур, що можуть бути передані до архіву УІНП, оцінюється приблизно у 100 кілометрів.

Сховище архіву у Варшаві

Документи польського архіву припадають на 1939-1990 роки (як комуністичні, так і нацистські), українського – на 1917-1991 роки (лише комуністичні).

Пошук

Є два способи, якими кожен читач може знайти цікаві для себе справи в обох архівах. Перший – попередньо надіслати запит із потрібними іменами чи темами, і далі ним займатимуться архівісти, шукаючи те, що вам потрібно. Другий – шукати самостійно в наявних каталогах.
У першому випадку більше шансів отримати те, що вам потрібно – адже працівники архіву мають більш повні бази, ніж ті, якими можуть користуватися відвідувачі.

До послуг користувача в ГДА СБУ – лише перелік справ приблизно двох десятків фондів у вигляді pdf-файлів. Анотації справ подаються нечасто – іноді ви не знатимете, про що йдеться у справі, доки не отримаєте її на руки.

Інша справа – каталог польського архіву. Він є як на сайті установи, так і на комп’ютерах у самій установі (другий – більш повний). Кожна справа має анотацію. Шукати потрібний документ за ключовими словами доволі просто.

Копіювання

Якщо вам принесли оригінал справи (паперову версію) – в обох країнах ви можете фотографувати її безкоштовно скільки заманеться.

Так само нічого не коштуватимуть скановані справи, які запишуть вам на флешку в ГДА СБУ.

А от у Польщі все складніше – за копіювання сканів треба платити. Кожен аркуш обійдеться у 50 грошів (3,7 гривень за нинішнім курсом).

Сама процедура оплати ускладнює життя дослідника. Треба зайти до каси ІПН, яка розташована в іншій частині міста (їхати десь 40 хвилин громадським транспортом), заплатити потрібну суму (автору ще довелося півгодини чекати в касі, поки приїде працівниця, яка цим займається) та вертатися назад. На це піде щонайменше години дві. Віддавши квитанцію, ви отримаєте диск із потрібними файлами. Ніяких флешок – тільки CD, який у наш час вже не кожен комп’ютер прочитає.

Робота зі сканованою справою у варшавському архіві

Щоправда, працівники польського архіву підказали ще один варіант – фотографувати зображення документів прямо з екрана. Це безкоштовно й швидко, але втрачається якість зображень.

Електронні версії документів

В обох архівах ведеться постійна робота зі сканування справ. Якщо потрібну вам справу вже відскановано – ви будете працювати на комп’ютері з електронною копією.

За словами директора ГДА СБУ Андрія Когута, наразі відскановано приблизно 5% наявних документів. Робота в цьому напрямку триває. Незабаром має завершитися повне переведення у “цифру” другого зі всіх наявних фондів (це фонд №9, що містить службові накази та розпорядження КГБ).

У Польщі насканували значно більше. За дні роботі у Варшаві автор переглянув десятки справ – і лише одну з них він тримав у руках. Всі інші довелося читати з екрана.

З одного боку, це мінус. Адже копіювати електронні документи в архіві ІПН можна або за гроші, витративши час на поїздку в касу, або фотографуючи з екрана. Та і якість сканів у Варшаві далеко не завжди відповідала бажаній.

Водночас перевагою польського архіву є те, що електронні копії справ з усіх регіонів інтегровані в єдину систему. Тому якщо потрібний вам документ зберігається, наприклад, у Кракові, але був сканований – ви можете спокійно читати його з екрана у Варшаві.

В ГДА СБУ такої можливості немає – ви зможете подивитися на комп’ютерах лише ті документи, які зберігаються на носіях у Києві.

* * *

Порівнявши різні сторони роботи користувачів у двох архівах, у підсумку можна присудити їм “нічию”.

Польська установа впевнено “виграє” в матеріально технічному стані. Архіву ІПН надано чималі ресурси, які зокрема дозволяють зробити перебування читачів у його стінах більш комфортним. Проте в ГДА СБУ менше обмежень та бюрократії, і взагалі його таємниці може відкрити для себе практично кожен – аби було бажання.

Читайте також:
Україна посіла перше місце в рейтингу доступу до архівів КДБ

Путін=Сталін. Через “Деклярацію” ОУН 1945 року
Росія закрила доступ до всього онлайн-архіву українського визвольного руху

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

- реклама -

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: