Офіцер ЗСУ: Хочу перепросити за Дебальцеве, “феєрверк у пеклі”

Гліб Бабіч
військовослужбовець, офіцер ЗСУ (10 огшб), блогер, поет, позивний Лентяй

(FB)

Учора, в Прощену неділю, я ні слова не сказав про Дебальцеве.
Грішити не хотілося, а для мене “Дебальцеве” і “прощення” – слова-антоніми.

Хоча ні.

Я хочу попросити вибачення у тих, хто звідти не вийшов.
У загиблих. Похованих і відплаканих. І особливо в тих, хто досі лежить незнайденим і непохованим у нескінченній зеленці під Дебалом. І з ким прощатися заново нам ще належить. І тих, чиї могили ніколи не будуть знайдені.

Я хочу перепросити тих, хто потрапив у полон, і, можливо, перебуває там до сьогодні. У загублених і просто забутих в процесі “планового” відходу.

Я хочу попросити вибачення в тих, по кому все це пройшлося скаженим катком. Затиснуло й залишило вкатаним у землю. Сором’язливо забутими владою. Такими, яких більшість співгромадян згадує тільки тоді, коли їм це вигідно.

Я хочу попросити вибачення у Дебальцевого, славного маленького містечка. За те, що обіцяв не залишити – й покинув.

Я хочу попросити вибачення у всіх, хто там був. За свою безпорадну злість. Коли на наші марші пам’яті не реагує ніхто з тих, хто зобов’язаний. За те, що з нами ніхто так і не спромігся чесно поговорити. Я навіть не кажу про “перепросити” або “подякувати”.

Дебальцеве згадують як аргумент у суперечках і чварах. Його вішають на політичні прапори – всі кому не лінь (ненадовго, тільки на необхідний момент).

У день нашої Пам’яті народ виходить розім’ятися на нескінченне революційне шоу, солодко трощить вітрини, закликає месію та каміння на голови опонентів.

Решта, за винятком все того ж тонкого прошарку небайдужих, просто смакує вихідні.

Так, ми всім по***й. Майже всім. І ми до цього звикли. І не звикли.

Час остудив навіть нас. Ми стали розумнішими. Багато з нас знайшли відповіді на багато питань, які ми ставили три роки тому. Багато що зрозуміли, охолонувши.

І постали нові запитання. На які, як і раніше, ні в кого немає бажання відповідати.
За три роки, просто поговорити з нами – невелика праця?

Є відчуття, що всі розраховують на фактор часу. Мовляв, забудьмо.
Не забудемо.

Так, зараз, на жаль, не на часі зупинятися й розбиратися. Немає можливості. Для логічного завершення не вистачає головного. Повернути Дебальцеве. І решту України.

Але скоро на наші запитання доведеться дати відповіді.

І не треба потоку “зради”, бруду й “праведного обурення” від тих, хто там не був.
Більшості з вас з нами не було і після.

А ми просто несемо свій хрест. Дебальцевський.

Гліб Бабіч. Фото з ФБ

“Крест Дебальцевский”

Слова – Гліб Бабіч (Позивний Лентяй)
Музика, виконання – Валерій Антонюк

Крест Дебальцевский… Перекресток… Мост…
И в прицел февраль нервно щурится.
Кто-то смел ладонью с земли блокпост,
И одел в огонь эти улицы.

Бой девятый час, фейерверк в аду,
И со всех сторон бесы катятся.
Я ведь обещал, что я не уйду,
А теперь приходится пятиться.

Городок, прости, мы теперь одни,
Потерял тебя в круговерти я.
Вот дружок мой, Витя, шагнул с брони,
В ледяную воду бессмертия.

Я рванул за ним, да куда уж там…
Небо ахнуло минометами.
Радио хрипит с матом пополам –
Все назад! Уходим с «трехсотыми».

***
Не моя нынче в небо лестница,
И я в землю вцепился пальцами.
Где-то там, под нательным крестиком,
У меня в душе Крест Дебальцевский.
***

А потом – кому что отмеряно,
На отход дождями железными –
Истекали кровью потерянной
Венами дорог перерезанных.

Тут кому-то жизнь, а кому то край,
С поминальным плачем и водкою.
Без транзита нас отправляли в Рай,
С двух сторон – прямою наводкою.

А еще три дня, да через поля,
Шли забытые, да всему на зло.
Для кого-то плен, для кого земля,
Остальные – к Ангелу под крыло.

Поклонились мы Богу до земли –
И живые, и неизвестные.
Говорят, нас вроде не бросили…
Говорят, все было по-честному…

Разрывает ветер мою страну,
И над нею небо расколто.
Я спрошу с вас, сволочи, за войну,
И за раны этого города.

Крест Дебальцевский… Смерть… Минометы… Град…
Я во сне туда прихожу опять.
Я воздам за слезы, огонь и ад,
Тем, кто нас пытался на нем распять…

Читайте також:
Військовий ЗСУ – про новий Майдан: Армія в штормі не бере участі.
Армія – це засіб порятунку від шторму

Офіцер “Десни” зізнався, що це він поставив білборд про “зраду”,
й розповів навіщо