Бурлакова: Ми все ж таки не скандинави. Так що – “see you in Валнаваха”

Валерія Бурлакова
журналістка, у 2014-2017 роках – учасниця АТО, військова, мінометниця і гранатометниця, звільнилася в запас як солдат 46-го окремого батальйону спеціального призначення “Донбас-Україна” ЗСУ

(FB)

Нігті чарівної білявки років 50 вже мають ідеальну форму та покриті найяскравішим червоним лаком. І, здається, вона вже збирається вислизнути з перукарні та розчинитися в цьому чудовому лютневому вечорі. Але нє. Бо в кутку білявка помічає мене.

“Ой”, – каже вона. Та кокетливо додає: “Я собі теж хочу зробити татуювання”.

“А яке? Ви вже вирішили?” – підтримую розмову, бо вдавати глухоніму не ввічливо. Вона вже чула, що я трохи розмовляю.

“Імена своїх дітей”, – відповідає співрозмовниця. І я навіть встигаю подумати, що це дуже несподівано та мило – набагато краще, ніж квіти, кошенята та ієрогліфи…

“Але штоб ієрогліфами”, – на жаль, додає жінка. І, на жаль, наближається до мене впритул.

“Я подивлюся? А що це значить?” – розглядає передпліччя.

“Та це таке”, – глибокодумно відповідаю я. Мені взагалі здається, що татухи – це дуже особисте. І про “а шо це значить” та “а шо тут написано” я зазвичай не запитую навіть добре знайомих людей.

“А шо тут написано?” – взгляд білявки зісковзує на шию. Я все ж таки вдаю глухоніму. Бо, б…ь, це дійсно дуже особисте і, б…ь, це загрожує дійсно довгою розмовою.

“Сі ю ін Ва… – не здається жіночка. – Вааал…”

“Валнаваха! – підказує їй Майстер Манікюру. – Це така гаряча точка”.

“А-а-а-а!” – заспокоюється білявка.

А я видихаю. Бо нарешті точно знаю, куди ми потрапимо після смерті.

Вибачайте, ми все ж таки не скандинави. Так що – “сі ю ін Валнаваха”  =))))))

Читайте також:
Лєра Бурлакова: Два роки тому загинув Морячок.
“Курю в твоїй куртці. Вона в крові. Але пахне тобою”

Як журналістка-мінометниця Лєра Бурлакова стала “директором Збройних сил”