спілкувалася: Олена Максименко
фото: ФБ Маделайн Роуч
Минулого тижня медійним простором прокотилася новина про те, як із окупованого Криму російська влада вислала молоду британську журналістку Маделайн Роуч (Madeline Roache), оштрафувавши на 4 тисячі рублів. Причина – фрілансер працювала на півострові в галузі людських прав, спілкувалася з кримськими татарами, родичами в’язнів сумління.
Ця подія, цілком пересічна для українця, котрий добре розуміє ситуацію в окупованому Криму (дивує хіба те, що дівчину відпустили, а не арештували), стала маячком для європейської спільноти. Висилка іноземного журналіста ще раз показала світові ситуацію із правами людини на південь від Чонгара.
25-річна Маделайн займається дослідженням ситуації із правами людини на пострадянському просторі – жила в Москві, останніми роками бувала в Росії, Узбекистані тощо.
Вона закінчила університет Единбурга (The University of Edinburgh) в Шотландії, а також вивчала магістерську програму “Пострадянська і російська політика” в University College London.
Серед тем, котрі Маделайн порушує у своїх репортажах, зокрема тема каральної психіатрії, що застосовується до ув’язнених кримськотатарських активістів.
“Новинарня” поспілкувалася з пані Роуч скайпом, з’ясувавши подробиці інциденту з російськими окупаційними силовиками та деталі її місії в Криму.
– Я приїхала до Криму з Москви 1 чи 2 лютого… Хотіла зустрілися з деякими людьми, про яких читала раніше, поспілкуватися з дружинами, батьками і родинами кримських татар, які ув’язнені. Хотіла побачити, як це вплинуло на їхнє життя.
Раніше я вже приїздила в Крим, коли ще була студенткою. Здається, у серпні 2015-го.
– Дуже розділене бачення Криму і Росії. Я поспілкувалася десь із 30 людьми за п’ять днів свого перебування. Це водії таксі, люди, які спинялися в хостелі, тощо. І більшість людей говорили про те, що вони щасливі, що приєдналися до Росії, що економіка cтане кращою. Вони захоплювалися Путіним і казали, що історично є частиною Росії.
Але дуже контрастним було моє спілкування з іншими людьми – здебільшого зі спільноти кримських татар: вони дуже нещасливі від цієї ситуації. Це стосується також людей, котрі мають приналежність до релігійних спільнот: християни, мусульмани-татари. Вони переконані: їхня свобода – це випадковість. Відчувають, що перебувають “під ковпаком”, за ними стежать. Це, здебільшого, родини затриманих тільки за те, що не мовчали.
Тобто дві дуже різні позиції. Одні, хто дійсно любить Путіна, та інші, хто має іншу віру…
А релігія – це ж не політика. Деякі з цих людей навіть не займалися політикою, вони навіть не постили антипутінські тексти в соцмережах, лише займалися релігійними питаннями…
Люди Криму в об’єктиві Маделайн Роуч:
– Окрім Сімферополя, я їздила в Бахчисарай, там живе багато родин ув’язнених.
– Це цікаво, бо, порівняно з серпнем 2015-го, я відчула разючу різницю. Атмосфера змінилася: тепер там російські прапори всюди! Постери з написами “Крим всєгда бил частью Росіі”, типу того.
І десь в суботу чи неділю була демонстрація в центрі Сімферополя, невелика, десь людей 200. Вони вимахували російськими прапорами, було багато військових – щось на кшталт маленького параду. Я подумала, що може, вони готуються до виборів, спитала про це. Мені сказали, що ні, це лише для підняття патріотизму до Росії.
Тож мені здається, що зараз у Криму відбувається активна спроба закликати до почуття національної ідентифікації – всюди, куди б ти не йшов.
– До мене ставилися добре, у більшості людей я викликала інтерес, розпитували, звідки приїхала. Я не зустрічалася з жодними проявами негативу до того моменту, як була затримана – це було дуже кепсько!
– Того ранку я вже сподівалася повертатися додому в Англію, мала квиток на літак. Двоє офіцерів і перекладач зайшли до мого хостелу. Вони сказали: “Будь ласка, сідайте, ми маємо перевірити вашу страховку, нічого особливого”.
Але, знаєте, одразу я відчула, що щось тут не так.
Отже, я дістала свій паспорт, показала їм візу тощо. Один офіцер детально заповнював якісь папери, ретельно досліджував мій паспорт. Другий сидів біля мене, і на його айфоні була відкрита моя стаття на сайті “Аль-Джазіра” про Крим.
Він сказав: “О, то ти журналіст!” – “Так, я журналіст-фрілансер”. Він каже: “Ти, мабуть, цікаво провела час у Криму, якщо думаєш, що він захоплений Росією!”
Я нічого не відповіла, намагалася бути нейтральною. Але він продовжував говорити, допитуватись – схоже, намагався спровокувати мене.
Я сказала, що не розумію, який стосунок ці питання мають до звичайного туриста?
Вони заявили, нібито в мене проблема з медичною страховкою. Я сказала, що отримала її, коли робила російську візу, і можу надіслати їм паперову копію.
А вони: “Але ти мала зробити спеціальну страховку для Криму!” (сміється).
Я ніколи не чула про подібне. Спитала: “Де б це було написано?.. Покажіть мені, будь ласка!”
Вони сказали, що ми мусимо поїхати до них в офіс, аби все з’ясувати. Я злякалася, бо не хотіла їхати з ними, боялася пропустити свій літак.
– Так. Ми приїхали в той офіс, ми просиділи близько двох годин. Вони (силовики) сиділи і скролили на комп’ютері російські закони – певно, намагалися знайти закон, що міг би створити мені проблеми.
Після кількох годин сидіння в тиші ставало холодно…
Мені закинули, що я спілкувалася з місцевими людьми, котрі були дуже нещасливі від життя в Криму. І я сказала: “Так, я спілкувалася з багатьма людьми. Я спілкувалася про культуру, історію, і так, іноді про політику теж”.
Той закидає: “І це, вважаєш, журналістика?!” Відповідаю: “Я всього лише говорила з людьми. Я нічого не публікувала, не робила нічого, чого не роблять звичайні туристи!”
Тоді вони сказали: “Ми бачили, як ти знімаєш на відео, як говорять люди, і ми знаємо, що ти надсилала їм по електронній пошті!”
Я не уявляю, як вони про це довідалися. Адже я нікому про це не повідомляла, вони також не перевіряли мій комп’ютер. То звідки? Не збагну.
І вони також сказали: “Ми знаємо, ти використовуєш слова типу «анексія», нам це не подобається…“
Я не знаю, як вони відстежили те моє спілкування. Хоча так, я чула, що це можливо.
За деякий час вони сказали, що я працювала тут і не мала медичної страховки суто для Криму. Я попросила: дозвольте заплатити штраф. Це ж нічого, якщо ти боїшся спізнитися на літак!
“Ти пропустиш літак – це твоя проблема, ми маємо розібратися!” – Вони телефонували кудись, ми сиділи три години, я почала панікувати по-справжньому… вони викликали юриста…
Це була класична спроба психологічного тиску, залякування. Я думала: “О Боже, вони посадять мене у в’язницю…”
Вони казали, що не можуть мене відпустити, я почувалася наче перед провалом, у небезпеці…
– На щастя, юрист був дуже милим, він сказав лише заплатити штраф і визнати свою провину.
Але я досі не згодна з тим, що на мене покладено відповідальність за те, що я працювала в Криму. Уся ситуація була така політизована. Я була налякана…
Після цього я зустрілася з друзями, і вони вже відвезли мене просто в аеропорт.
Читайте також:
Посольство України вимагає пояснень від британського лорда,
який вважає Крим Росією
– Я вивчала російську – вона в мене не перфектна, але достатня для того, щоб розуміти людей, про що вони говорять.
Я дуже-дуже хочу в майбутньому повернутися, але, думаю, наступного разу поїду з іншим журналістом, або з кимось, хто розуміє краще ситуацію.
Певно, я припустилася багатьох помилок у цій поїздці. Можливо, була необережна. І я була сама. Гадаю, в майбутньому сконтактуюся з кимось.
Думаю про повернення, але з більшою підтримкою. Вжити заходів безпеки.
– У Британії й загалом на Заході дуже багато звучить, що Крим було незаконно анексовано. Але фокус передусім на погіршення ситуації з правами людини, одна з основних тем – як живуть релігійні меншини, які репресії чиняться щодо медіа.
Читайте також:
В Україну заборонили в’їзд британським спортсменам, які змагалися в Криму
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!