“Психологія з серцем”. Можливості НЛП у допомозі ветеранам

 

спілкувалася: Олена Максименко

Поняття нейро-лінгвістичного програмування, в народі відомого як НЛП, викличе радше негативні асоціації – “пікап”, секти, нав’язлива реклама… Чи також і допомога? Адже, як і будь-яка технологія, НЛП – лише інструмент, здатний служити різним цілям. Наприклад, допомагати відновлюватися бійцям, ветеранам.

Новинарня” поспілкувалася з фахівцями, один із яких працює з ветеранами, а другий – навчає НЛП. Вони розвінчують декілька поширених міфів про всемогутність і небезпеку нейро-лінгвістичного програмування та розповідають про його застосування у терапевтичних цілях.

Хто розповідає

Микола Вовченко, психолог, тренер НЛП, бізнес-тренер, коуч, веде курси з НЛП та навчає тренерів.

Його товариш і учень – Олександр Білик, працює у центрі взаємопідтримки ветеранів (ГО «Захист інтересів учасників АТО»). Такі центри є в Києві та у Білій Церкві.
Сам Олександр добровольцем пройшов війну в 2014 році у складі батальйону ім. Кульчицького.

“Будь-яка людина використовує НЛП…”

Микола Вовченко: – Один із поширених міфів про НЛП – що це психологія. Це не так, в НЛП є знання не лише з психології. НЛП створювали психологи, лінгвісти, кібернетики, математики, антропологи, філософи – люди різних спеціальностей. Їх об’єднало одне питання: завдяки чому люди досягають успіху?

Вони спостерігали за людьми, які досягли певного успіху в своїй діяльності. І вони експериментували, вони дивилися – ми називаємо це “моделювання успішного досвіду”. І потім, коли виявили певні принципи, які поєднували цих людей, то зрозуміли, що ми можемо моделювати будь-яку успішну людину в своїй діяльності.

Це може бути спорт, бізнес, творчість, музика – різні напрямки, в яких людина бере участь. Ми можемо за допомогою інструментів НЛП зрозуміти, як потрібно мислити і поводитися так, щоб досягати подібних результатів, або як мінімум, покращувати свої.

Микола Вовченко. Фото: Олена Максименко, Новинарня

НЛП не було вигадано в лабораторіях. Ми знаємо, що у нас є дві півкулі мозку. Права півкуля відповідає за емоції, ліва – за логіку. І будь-який психолог, експерт в галузі комунікації скаже, що те, що ми сприймаємо на рівні свідомості, інформація із зовнішнього світу, – це дуже малий відсоток. Всі інші речі ми робимо на підсвідомому рівні.
Ми не помічаємо тих речей, які нас оточують. Ми не чуємо, ми не бачимо. НЛП дає змогу трошки краще побачити все, що нас оточує.

Будь-яка людина використовує НЛП. Тільки є люди, які про це знають, а є люди, які про це не знають.
Я можу пояснити такій людині, що вона робить із точки зору НЛП і як це на мене впливає.

Є набір звичок. І не тільки поведінкових, а ще й мисленнєвих. І коли хтось приходить з якоїсь секти, чи іншої організації, чи людина вмикає телевізор – вона чує або бачить інформацію, і якщо щось є зрозумілим для неї, запускається автоматична реакція, й людина вже не думає, не усвідомлює, що навколо неї відбувається.
Важливо усвідомлювати, що людина робить, навіщо, який результат вона хоче отримати, і готова нести відповідальність за те, що вона зробила, і за результат.

Про все потрібно думати – це нелегко, бо вимагає постійного перебування в напрузі. Аналізувати, порівнювати, збирати більше інформації, співставляти, що пропонується, що є насправді, і чи потрібно це взагалі.

Зараз пройтися по Майдану – ми бачимо дуже багато якихось пропозицій. Чи потрібні вони нам? Якщо річ потрібна, ми йдемо і купуємо, а якщо ні – потім ми виправдовуємося, навіщо я купив ту чи іншу річ. Так було завжди, так буде, це елементарні закони психології, тут про НЛП навіть не йдеться!

Пересічній людині потрібно думати, що їй пропонують, і щоразу ставити собі питання: “Чи потрібно це мені?” Бути усвідомленим, бачити, що зараз відбувається навколо.

Негативні установи, організації чомусь у людей асоціюються саме з НЛП. Але насправді це ази психології, котрі вивчає кожен студент-психолог на другому-третьому курсі, коли вивчає загальну та соціальну психологію.

НЛП не те, за що люди його мають. Багато хто вважає, що за допомогою НЛП людині можна зробити щось недобре. Але, як каже один із засновників цього методу, нейролінгвістичне програмування – це як лопата. І в чиї руки вона потрапить, такий результат і буде.
Будь-яким іншим методом людині можна як нашкодити, так і допомогти.

Багато людей, які приходять до мене на тренінг, потім розчаровуються. Так, дехто з тих, хто приходить, заявляє відкрито, дехто не каже, але це зрозуміло з поведінки – вони приходять для того, щоб навчитися маніпулювати. Людина має достатньо захисних механізмів, щоб захиститися від того впливу, який здійснює людина з чорним серцем, не важливо, чи це секта, чи це телебачення.

Якщо людина навіть знає інструменти НЛП, дуже складно говорити про маніпуляцію. Тому що коли людина не міняє себе, вона починає в кожному співрозмовнику бачити своє дзеркало. Вона не зможе нашкодити тому, що вона не бачить іншої людини перед собою, вона бачить себе, своє відображення. Тому ці інструменти не працюють.

Коли можна побачити іншу людину? Коли людина попрацює зі своїми проблемами. І, тільки попрацювавши зі своїми проблемами, людина може нашкодити. Але їй уже це не потрібно. Чим більше просунулась людина в своєму розвитку, тим менше їй потрібно когось міняти.

Це нагадує, як хлопчика зустріли хулігани, дали йому по голові, він пішов із наміром помститися в секцію карате або боксу. Коли він потрапляє до розумного, мудрого тренера, він розуміє, що за всіма цими ударами руками-ногами стоїть певна життєва філософія. Йому вже не потрібно мститися хуліганам, тому що він піднявся на інший рівень, і він, можливо, із вдячністю ставиться до того випадку.

Місія – відкрити капсулу

Олександр Білик. Фото: Олена Максименко, Новинарня

Олександр Білик: – Ветерани з війни приходять у своїй “капсулі”. Закриті повністю, обмежені від світу, закриті від своєї сім’ї. За допомогою НЛП ветерана можливо відкрити, можливо показати, як працюють ті навички, які він отримав на війні, як їх можна трансформувати і повернути йому на користь.
В нього є все для цього. Просто треба йому відкрити очі – на сім’ю, на суспільство, на роботу.

Йдеться про будь-які травми. Людина там в зовсім іншому світі жила, там було чорне, там було біле, а тут – багато різних кольорів є, напівтонів. Люди можуть брехати. Дивитись в очі. Це можна читати, це можна бачити.

Доводилося мати справу і з суїциїдальними станами, неодноразово. Коли хлопці приходять з війни після року життя там – це нове, зовсім інше життя! І в такому розкачаному стані, в якому людина вертається, вона не розуміє, що тут відбувається. Вона звикла, що там ворог, тут свої; цих обороняємо, туди стріляємо. А тут – незрозуміло, що робиться. Реально.

Читайте також:
Війна за ветерана. Як суспільство й держава борються
за психологічну адаптацію учасників АТО

З сім’єю також, сім’я його не бачила цілий рік, вела своє господарство, навчалася, розвивалася, а він йшов у зовсім іншому напрямку. Дуже серйозні непорозуміння з родиною.
На роботі начальник починає волати – хочеться цього начальника взяти за зябра, тримати так і дуже довго бити – що вони регулярно і роблять!

Важливо донести, що це можна вирішувати інакше, що ти можеш бути кращим. Трансформувати ті навички, які він отримав там, на війні – наша ціль зараз. НЛП також в цьому допомагає, це один із інструментів.

Олександр Білик – зустріч з ветеранами та їхніми дружинами в Білій Церкві. Фото з ФБ

Зовсім недавно в нас хлопець повернувся з війни, до цієї ротації він висів на наркотиках. Причому ні дружина, ні діти про це не знали. Він присів на це до того, як пішов на фронт. Після фронту прийшов, не знайшов себе тут, не знайшов собі роботу, не знайшов розуміння в родині на той час. Пропрацювали з ним більше трьох місяців, він пішов туди “тверезий”. Зараз він навчається – вступив в університет, спілкування з родиною значно покращилося. І таких людей багато. У нас зараз більше 16 осіб – тих, які вживали хто що.

Я вважаю, що ветерани – це взагалі найкращі люди. Наші захисники. Вони пішли захищати ту батьківщину тоді, коли всі від неї відвернулися, і чекали, поки зробить хтось… От вони – ці “хтось” і є, ці “93%”.

Один із принципів ветеранів – це “спостерігай”. Там за допомогою цієї навички люди вижили. Ми не бачимо тут дуже багато якихось речей. Люди дивляться телебачення і не утруднюють себе тим, щоб підтвердити ці факти, які їм дають, і тому це виглядає для них як правда.
Але будь-яка розумна людина, що вміє мислити, вона поставить собі питання, або найде інше джерело, де зможе підтвердити або спростувати цю інформацію.

Щодо самодопомоги, існують дуже прості вправи за Алієвим, “ключ Хасая Алієва”, називається.

Дихання – це найперше, що людина може робити, вона взагалі може нічого не контролювати, єдине, що вона може контролювати – це дихання.
В армії воно також практикується – “дихання по квадрату”. Дихання включає мозок, запускає півкулі. Людина спокійно і тверезо може оцінювати ситуацію. Це взагалі для будь-якої стресової ситуації – людина може просто поди́хати, і тоді вже вирішувати, що робити далі.

НЛП – це тільки один із інструментів, які можуть допомогти. Є різні напрямки психології. Але потрібно враховувати, що те, що буде працювати з клієнтом, який не був там, і з ветераном – це повністю протилежні, я би сказав – полярні підходи до роботи. Тому якщо говорити про культуру роботи, фахівцям потрібно навчатися спілкуватися з ветеранами.

Зараз уже є достатньо підготовлених фахівців. Ми їх навчали не стільки технології, що потрібно робити, ми більше давали загальні моменти, які потрібно враховувати в спілкуванні з ветеранами.

У людей є переконання, що я прийду до психолога, і він мені дасть пораду, як правильно поводитися. І коли приходить до гарного спеціаліста будь-якого напрямку – НЛП, гештальт, транзактний аналіз, арт-терапія, психодрама, тілесно орієнтована терапія, психоаналіз, – людина стикається з усвідомленням, що там “не будуть за мене вирішувати моє питання”, усе впирається у власну відповідальність. Взяти на себе відповідальність за те рішення, яке я приймаю, щоб змінити себе.

Психолог може тільки допомогти усвідомити якісь моменти, які людині не допомагають, той біль, стрес, все те, що у людини сформувалося при житті, і воно не допомагає, – трансформувати це і потім з цього взяти якийсь позитивний досвід. Те, що вже відбулося, ми не можемо змінити, ми можемо тільки навчитися трансформувати цей досвід, грубо кажучи.

Олександр Білик з учасниками тренінгу. Фото з ФБ

І не всі люди це розуміють. Але ті, хто це розуміє, хто готовий брати на себе відповідальність, вони приходять і отримують свій результат.

Мені здається, ми тільки починаємо будувати цю культуру. Мені подобається, що з кожним роком все більше людей починають це розуміти.

Найкращим спеціалістом для ветерана може стати тільки інший ветеран.
Серед цивільних психологів є дуже маленький відсоток тих, хто справився б, кому ветеран би повірив. Тому наше завдання зараз – це створити таку масову програму, щоб, по-перше, ветеран, який хоче працювати в цій сфері, сам міг дати собі раду з деякими питаннями, а по тому також допомагати побратимам.

Ті люди, які навчилися вбивати, вони нічого не бояться. Їх потрібно відновлювати, повертати до суспільства вже зараз. Цей час втрачається, вони іноді сідають у в’язниці, вони вішаються, вони стріляються і так далі. Програм щодо цього майже не існує в Україні.
З часом від ветерана – це сім’я, це його діти, це майбутнє суспільство, – воно також може деформуватися, якщо буде згаяний час! Ми можемо це повернути. Потрібні центри, де будуть працювати з ветеранами такі самі ветерани.

Читайте також:
Павло Славинський. Коваль-психолог прийшов з війни

Ветеран має мало довіри до психолога, бо психолог спілкується з такими ж цивільними людьми, як і сам. А ветерани зовсім в інших ситуаціях побували, вони бачать все інакше, бачать ту екологію, яку несуть психологи, і вона відрізняється від тієї екології, яка повинна бути для них.

Солдатів треба повертати в суспільство, щоб вони приносили користь, щоб вони виховували дітей, щоб вони жили в родинах. Більша частина солдатів, те, що спостерігаю – більш ніж 70% порозлучувалися. Ті, хто повернувся. Вони живуть окремим життям. Як вони будуть виховувати дітей своїх, як вони будуть будувати відносини на роботі, що взагалі вони будуть далі робити – це залежить від нас. І залежить від них також.

НЛП серед нас

Микола Вовченко: – Як за допомогою НЛП уникнути негативного впливу?  Наприклад, кажуть, що в Україні щось відбулося – узагальнено. Скажімо, “розіпнули хлопчика”. В голові людини іде якась картинка. І вже те, що було сказано, і те, що людина собі уявила, – це дві різні речі.
Чим може допомогти НЛП? Поставити питання: “як саме?”, “де саме?”, “хто саме?” – тобто конкретизувати питання. І тоді, якщо ми будемо читати новини, дивитися ТБ або спілкуватися з людиною, то, ставлячи такі уточнюючі питання, ми можемо дійти до того, чи було це насправді, чи це вигадка.

Самого НЛП недостатньо, аби надати якісну психологічну допомогу. НЛП може допомогти здійснити кроки до якоїсь мети, спланувати майбутнє. Але якщо ми кажемо про психотерапевтичні речі, то одного НЛП недостатньо, тому що це не психологія, у нас немає структури особистості правильної.

Тому як правило мої колеги, які використовують НЛП в своїй роботі, вони ще мають додаткову освіту з інших практичних методів. Хтось використовує гештальт, хтось – транзактний аналіз, хтось арт-терапію, хтось системні розстановки за Хеллінгером.

Микола Вовченко проводить майстер-клас у Нацбанку. Фото з ФБ

Існує чотири типи запитів. Під кожен запит є той чи інший метод. НЛП не всемогутнє, це міф! Так, воно допомагає швидше досягти результату, але коли мені кажуть, що людина поспілкувалася з “НЛПром” і була в трансі п’ять років, це смішно!..

Перший тип запиту – це логічна бесіда. Коли в людини є складності у певній ситуації і вона не може їх вирішити. З точки зору психології, у людини все “окей”, але вона не може щось вирішити або досягти мети. Людина просто недостатньо правильно і ефективно думає про цю ситуацію.
Тому достатньо таких інструментів в НЛП як метамодель, або будь-який коучинговий інструмент, що будується на постановці запитань, зборі інформації.
Коли людина знаходиться в самій ситуації, вона не все може оцінити об’єктивно. Достатньо просто ставити питання, і у людини все структурується. Наче ми наводимо лад в шухляді чи на столі. Потрібна книжка є на столі, але ми не знаємо, де.

Другий вид запиту – це внутрішні конфлікти. Це коли у людини є одночасно два протилежні бажання. Те, що ми називаємо “невроз”. Коли, приміром, інтелігентна і вихована людина за певних обставин починає поводитися протилежним чином: хамити, погрожувати тощо. Або коли людина ставить перед собою певну мету і кидає її на півдорозі. Потім знову повертається і знову кидає. Тобто, всередині є якісь суперечливі імпульси, бажання. І тут потрібні інші інструменти. Наприклад, гештальт, ДІСТІ – дисоціонна терапія станів, де потрібно виявити це протиріччя і відкоригувати емоцію.

Третій тип запитів – це метафора, коли людина відчуває, що щось в неї не так в житті, але не може сформулювати, що саме. І вона передає цей запит у вигляді метафори. Приміром, “я листочок, який відірвався від дерева, і мене вітер кидає у різні сторони”.
Тут потрібно працювати в метафоричній формі… Спочатку взяти цю метафору і, відштовхуючись від неї, працювати над тим, щоб все було добре. НЛП може допомогти структурувати цей запит, але щоб допомогти, потрібні ще й інші методи.

Четвертий тип запиту – це такі неусвідомлені імпринти, як правило, людина не пам’ятає, коли це в неї сформувалося, це травматичні, шокові ситуації, щось, що було в дитинстві, фобії тощо. Тут уже допомагає гіпноз, коли людина починає через змінений стан свідомості відправлятися в минуле, і пам’ять потім розблокується, людина згадує щось, і ми потім можемо з цим працювати.

Чотири типи запиту, під кожен із них потрібно мати інструмент. Одного НЛП може бути достатньо тільки під перший тип. Вона допомагає структурувати.

НЛП – це, в першу чергу, модель ефективної комунікації. Як спілкуватися таким чином, аби досягати цілей, аби вийти у “win/win”, аби обидві сторони були у виграші. І наша школа, наш підхід будується саме на цьому. Як ми кажемо, ми послідовники школи НЛП з серцем, з душею.

Чому тоді так легко піддалися впливу наші сусіди (росіяни)? Знову таки, питання відповідальності. Так зручно. В те, що показали по телебаченню, вигідно вірити. Але є люди, котрі стоять на своєму. Це називається нон-конформізм.

Є дуже цікавий документальний фільм, коли багато людей на біле кажуть “чорне”, дуже мало людей наважуються сказати інакше. Фільм називається “Я і вони”, зняла його кандидат психологічних наук Мухіна. Коли американці виявили експериментально, що люди піддаються впливу здебільшого, радянське керівництво викликало Мухіну з наказом провести такий експеримент, щоб підтвердити, що радянські люди відрізняються від американських. І вони почали масштабне дослідження, починаючи з дітей в дитячому садочку й закінчуючи пенсіонерами.
Різні категорії населення, різний рівень освіти, різний рівень життя. Зрештою, вони підтвердили те, що сказали американці.

Тому якщо ми кажемо про людей з іншої сторони (РФ, ОРДЛО – “Н”), то там дуже багато людей почули це, повірили або прийняли рішення в це вірити. Дуже багатьох обдурили, тому що дали іншу картинку. Вони не бачать різниці. А якщо тебе оточує одна і та сама інформація з різних сторін, то спрацьовує закон психології “21 дотик”, і потім це стає “правдою”.

“Метаінтернешнл” – це перша організація, яка була заснована двома співзасновниками НЛП, і вона перша почала з 1972 року навчати на професійному рівні НЛП-спеціалістів. Ми є учнями одного з них, Френка П’юселіка, він сам ветеран в’єтнамської війни, і він є автором методики по роботі з ветеранами і ПТСР (посттравматичний стресовий розлад – “Н”). Ця програма почала створюватися за допомогою НЛП.

Америка багато пройшла після в’єтнамської війни, не маючи ні методів, ні знань, але вони це знайшли.

Після закінчення війни у В’єтнамі протягом 10 років загинуло стільки ж ветеранів, скільки й під час війни. І це на нас чекає в майбутньому, якщо ми не зробимо те, що потрібно.

Але в американців тоді не було нічого, а в нас тепер є, як мінімум, розуміння. І ми вже з 2015 року навчили дуже багато людей оцим загальним речам, які потрібно розуміти і враховувати при роботі і спілкуванні з ветеранами.

Крім того, що П’юселік за допомогою НЛП брав участь у формуванні програми трансофрмації ветеранів, він також побудував програму з ресоціалізації наркозалежної молоді. І на сьогодні два центри працюють в Україні під Одесою, і дають дуже серйозні результати того, як молодь можна вивести з цього стану.


ВІД РЕДАКЦІЇ. НЛП іноді класифікується як паранауковий чи псевдонауковий напрямок.
Існує низка досліджень ефективності НЛП з позитивним результатом, однак більша частина наукових експериментів говорять про неефективність методик НЛП і відсутність у них наукового обґрунтування. 
Деякі критики висловлюють сумніви в етичності застосування НЛП.

Читайте також:
Три роки “Творчої Криївки”: реабілітація мистецтвом, і не тільки

Новий рік ветеранів АТО у “Бандерівському схроні”

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

 

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.

Ми виправдовуємо довіру!

 

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: