автор: Ірина Антонюк
з Харківської області
фото автора, надані героєм матеріалу та з відкритих джерел
Микита Нестеренко — світовий рекордсмен серед юніорів і триразовий учасник Олімпійських ігор. Його цивільне життя вимірювалося секторами для метання диска, зборами та літаками між Лондоном, Ріо й Токіо.
Тепер він — солдат 13-ї бригади НГУ “Хартія”. Зі зростом 2 метри 8 сантиметрів і вагою понад 120 кілограмів Микита обживає окопи, де важко протиснутися, тягає вантажі за кількох бійців та виносить поранених.
В інтерв’ю “Новинарні” нацгвардієць розповів про повернення з-за кордону, пошуки тактичної форми розміру 4XL, закони фізики проти FPV-дронів і специфіку служби велетня на передовій.
Дивіться також інтерв’ю у відеоформаті на YouTube-каналі “Новинарня“:
До повномасштабного вторгнення життя Микити Нестеренка складалося з графіка великого спорту. Метанням диска професійно він зайнявся ще в 11 років, а вже у 15 побив свій перший світовий рекорд.
“В Україні мало хто знає про метання диска. Ну, згадають статую Мирона, античну Грецію… Думають, це щось помпезне, богемне. А за кордоном піднімається прапор, перед змаганнями оголошують, який рекорд і хто його встановив — це приємно. По десять метрів накидав до світових рекордів”, — згадує Микита.
Дискобол Микита Нестеренко на змаганнях
Після початку великої війни родина спортсмена опинилася в Болгарії: місцева влада надала біженцям із родин спортсменів тимчасове житло в готелі, де можна було тренуватися. Дружині вдалося оформити посвідку на проживання та оселитися в гуртожитку.
Микита мав усі законні підстави залишатися в безпеці й готуватися до наступних стартів. Натомість він зібрав речі й поїхав назад в Україну.
“Я повернувся, бо в мене тут мама, тато, моя країна. Хто буде захищати, якщо не ми?” — каже він.
При цьому потрапити у військо з такими габаритами виявилося не так і просто.
“Одразу не брали воювати, казали: “Ти великий, куди ми тебе візьмемо, що з тобою робити?” — сміється тепер уже військовослужбовець Нестеренко. — Потім зрозумів, що вмію вже геть усе: і водій, і хлібопечення, і будівництво, і верстати з ЧПК, і плитка… Достатньо набрався досвіду, щоб іти служити”.
Військовослужбовець 13-ї бригади НГУ “Хартія” Микита Нестеренко під час інтерв’ю. Фото: Новинарня
Так багаторазовий чемпіон став солдатом піхоти в Національній гвардії. Паризьку Олімпіаду 2024 року він пропустив, проте спортивні амбіції не полишає: сподівається, що після перемоги вистачить сил наздогнати або реалізувати себе вже в ролі тренера.
Перший побутовий бар’єр для бійця зростом 2,08 м з’явився ще на базовій загальновійськовій підготовці. Армійські стандарти на таких велетнів просто не розраховані.
“Форма — це й досі нелегка задача. Нещодавно їздили в магазин, випадково знайшов штани й кофту на 4XL. Штатні або короткі, або, якщо за довжиною підійдуть, то в поясі такі широкі, що втопитися можна. Слава Богу, взуття знайшли, на БЗВП не замерз”, — посміхається гвардієць.
Микита Нестеренко у війську
Окопне життя вимагає від велетня гнучкості, якої важко очікувати від метальника.
“У піхоті треба бути гнучким, комунікабельним, мати властивості гімнаста, а десь — нахабнішим і сильнішим, щоб пропхнутися там, де не пропихається. Трохи важче, ніж звичайній людині. Там, де у викопаному хтось спокійно йде на повний зріст, мені треба пригинатися”.
Але є в габаритах і силі й беззаперечні плюси. Коли іншим потрібна драбина або ланцюжок із двох-трьох людей, щоб закинути мішки з піском чи перекриття на верх позиції, Микита дістає просто з рук. Те саме — з логістикою:
“На точку розвантаження ходимо по їжу та воду. Комусь простіше збігати тричі з однією баклажкою. Я так не люблю: намагаюся набрати по максимуму й за один раз занести, щоб зайвий раз не бігати туди-сюди туди по відкритому”
Читайте також:
Зірковий хокеїст Олександр Матвійчук у підрозділі ГУР: після поранення в обличчя відчував тільки лють на росіян і знову рвався в бій.
У секторі для метання диска результат вирішують півтори секунди концентрованого зусилля. В армії ж довелося екстрено вчити організм іншій дисципліні — піхотній витривалості.
“У спорті я робив напівприсіди зі штангою по 340 кілограмів і жим ногами по пів тонни. На підрив, на короткі дистанції я можу винести дуже багато. Але метання — це не про витривалість. Півтора оберта займають півтори-дві секунди. А тут треба з вантажем заходити на далеку відстань. Спершу це було дике навантаження, але зараз втягнувся”.
Микита з побратимами
Свою силу Микита вже випробував. Під час одного з виходів боєць із роти вогневої підтримки отримав сильне отруєння. Його стабілізували крапельницями, а Нестеренка попросили допомогти провести побратима через складну ділянку.
“Вийшло так, що я його вів, а потім на відкритих ділянках, де самому страшно, просто закинув собі на плечі й переніс. Він із бронею кілограмів 60 важить. Краще я швидко перебіжу цю відкритку з ним, ніж ми там повзтимемо. Так 15 кілометрів пройшов і повернувся назад”.
Двометровий піхотинець Микита Нестеренко з побратимом
А от чи зможуть побратими в разі необхідності так само легко евакуювати його самого, Нестеренко не певен.
“Хотілося б вірити, що якщо мене поранять, мене так само понесуть. Але в мені 126 кілограмів чистої ваги, а в броні та зі зброєю — всі 150. На БЗВП ми тестували: шестеро міцних хлопців кладуть мене на ноші — і всім непереливки.
Йдуть і думають незлим тихим словом, як мені ту ногу одрізати, щоб легше нести було.
Жартую, звісно, але частка правди в цьому є”, – сміється боєць.
Перший вихід на передову позицію спортсмен згадує так: було темно й моторошно. Уночі він навіть проскочив свій окоп і побіг далі, поки побратими вчасно не скоригували напрямок. Згодом навчився опановувати емоції:
“Це як із собакою, що за тобою женеться: страх додає сили. З моїм зростом маскуватися складно. Але коли дуже страшно — миттєво “перетворюєшся” на дерево і починаєш ідеально грати цю роль”.
Читайте також:
Український військовий став п’ятиразовим чемпіоном світу з бойового двоборства
Несподівано на фронті став у пригоді досвід із диском. Метання снаряда потребує тонкого відчуття потоків повітря, кутів атаки та вітру. Як виявилося, ці самі закони фізики керують і ворожими безпілотниками.
“Я чудово розумію траєкторію та аеродинаміку польоту диска, вплив вітру. Тому приблизно бачу маневри, які може чи не може зробити „Мавік“ або FPV-дрон на швидкості. Можна заздалегідь прорахувати його рух і зреагувати”, — ділиться Микита.
Микита Нестеренко під час інтерв’ю. Фото: Новинарня
Нестеренко наголошує: навіть зі світовим ім’ям та унікальними фізичними даними ти залишаєшся частиною підрозділу, де все вирішує злагодженість.
“Тут я знову повертаюся до поняття командної гри. Ти не сам по собі — є група, зв’язок, спільне завдання. Усі знають мої сильні сторони та мої слабкості, і ми все вирішуємо разом”.
Попереду служба та щоденна робота на позиціях. Але Микита ділиться власною мрією:
“Я хотів би створити відновлювальний центр для ветеранів спорту. Щоб атлетів не просто “вичавлювали” на максимум у юнацькому та зрілому віці й викидали, а щоб вони робили успішний фінішний ривок. Щоб люди мали можливість без травм і каліцтв проживати щасливі роки. Це те, що насправді потрібно”.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
