Звертаючись до Західного світу, ми поводимося, ніби ми є його колишньою колонією, – Єрмоленко

Володимир Єрмоленко
український філософ, публіцист, викладач Києво-Могилянської академії, експерт МГО “Інтерньюз-Україна”

Запізніла деколонізація (FB)

Особливість української ситуації полягає в тому, що ми з західним світом продовжуємо говорити мовою деколонізації у момент, коли деколонізація стає для заходу пройденим етапом.

Досить подивитися нещодавні виступи Макрона в Уагадугу (Буркіна-Фасо), щоб відчути новий клімат, який формується в Європі. Франція – і ширше Європа – хоче скинути з себе не тільки ярмо колонізатора, але й ярмо деколонізатора.

Хто такий деколонізатор? Це той, хто говорить з колишнім колонізованим із сумішшю провини та повчання. “Так, ми завинили”, “ось вам трохи грошей за те, що ми завинили”, “але ви маєте зробити за це ось це і ось це”, “так, ми завжди прийдемо і допоможемо”, “звісно, це не ваша провина”, “але все-таки ми цивілізованіші, тому вас навчимо і взямо на себе відповідальність” – цієї логіки деколонізатора у Макрона вже немає.
Є (ще трохи дуже квола) логіка рівності. “Ми відповідальні за свої дії, ви відповідальні за свої дії”.

У нас, звісно, трохи інша історія, ніж в уламків західних імперій. Бо ми тільки зараз намагаємося скинути з себе ярмо іншої імперії.

Ми логіку деколонізації по-справжньому не пройшли – а наша колишня імперія в неї навіть і не входила – і цього робити не збирається.

Але водночас, звертаючись до Західного світу, ми поводимося, ніби ми є його колишньою колонією: “Ви нам винні ось це”, “коли ви нам дасте це”, “чому ви нас не захищаєте тут”, “чому ви не вирішуєте наші проблеми тут”.

Інколи таке враження, що ми несвідомо хочемо замінити Москву на якусь іншу столицю. Хай і цивілізованішу.

Власне, це постійний дискурс нашої влади назовні. Який схожий на дискурс деяких африканських правителів-деколонізаторів. Це дискурс “допоможіть нам”, а не – “чим я можу вам допомогти”. Він зручний, бо дає право на повну безвідповідальність. “Провина завжди десь там”.

Я не заперечую, що західний світ часто сліпий щодо нас. Передусім щодо безпекового вакууму, в якому він нас залишив. Чому? бо завжди сприймав нас як колонію іншої імперії. І це його помилка

Але наш підхід має змінюватися теж. Ми не йдемо від однієї імперії для того, щоб стати колонією іншої. Ми не можемо залишатися в логіці, що “винні завжди вони” – бо ця логіка принижує. В ній неявно міститься натяк на те, що “винні завжди вони, бо вони – наші пани”, “бо вони наші колонізатори”, “бо вони сильніші”.

Нам важливо мислити в логіці пост-деколонізації. Тобто в логіці рівності.

Так, є деякі зовнішні сили, які винні перед нами. Але ми перед собою винні теж. І відповідальні за себе теж. Саме тому, що ми – суверенні на своїй землі. Саме тому, що ми не є колонією.

Читайте також:
ЄС надасть Україні нову програму макрофінансової допомоги замість втраченої