автори:
Леся Шовкун,
Дмитро Лиховій
Знімати художній фільм про війну в твоїй крані, війну, яка триває й досі – неймовірно складне завдання. І зсередини країни оцінювати такі фільми об’єктивно – принаймні поки війна ще триває – мабуть, неможливо. Тому ми й не намагалися. Просто описали свої враження від допрем’єрного перегляду стрічки Ахтема Сеїтаблаєва «Кіборги» – про уявні 10 із 242 днів оборони Донецького аеропорту, яка виходить у широкий прокат 7 грудня.
Чим займаються оборонці Донецького аеропорту у фільмі «Кіборги», коли не стріляють у «сепарів», не обмінюють полонених і не приймають пологи у кицьки?
Ведуть дискусії про історію, літературу й національну ідею України.
Визнаємо, такий вступ може дещо налякати. Але насправді стрічка Ахтема Сеїтаблаєва зовсім не схожа на пафосну занудну агітку про героїчних борців за світле майбутнє Батьківщини в шароварах і з оселедцями.
Хоча і філософських розмов, і суперечок про минуле та прийдешнє України й, власне, боротьби за світле майбутнє у «Кіборгах» вистачає.
– Чого ти тут? – запитує командир Серпень у кожного зі своїх бійців.
– Бо не можу терпіти несправедливість.
– Бо в мене однокласника вбили.
– Бо люблю Україну.
– А за що ти її любиш? Дороги наші любиш? (сміх)
– Садок вишневий і оце все… Природу люблю.
Здавалося б, така дивна й, ніде правди діти, саме пафосна розмова, як для брудних чоловіків, які щойно під обстрілом прорвалися у вщент розгромлений аеропорт, де належить бозна-скільки часу жити з постійним ризиком загинути, без жодних зручностей, харчуючись у «ресторані “Три сепари”» – з каструлі, в яку через відсутність кришки («місяць кришку прошу!») під час постійної канонади вічно падає зі стелі тиньк…
Серпень
Та ще й оця, одна з перших, фраза Серпня: «Капець, які ви круті. Ви не люди, ви, напевно, кіборги»…
Але, всупереч побоюванням (яких додає поява в перших кадрах дівчинки з яскравим малюнком у руках – загорнута в синьо-жовтий прапор, вона проводжає добровольче поповнення в ДАП із Пісок), сценаристу Наталії Ворожбит, режисеру Ахтему Сеїтаблаєву й акторам, які зіграли головних персонажів, вдалося створити дуже щире і справді потужне кіно.
Передусім завдяки тому, що його герої, з усією своєю філософією й дискусіями, – не «пластмасові», а справжні. Живі. А це, на жаль, поки що велика рідкість для українського кінематографу.
Мажор
Їх, головних героїв, шестеро: Серпень (В’ячеслав Довженко), Мажор (20-річний Макар Тихомиров), Старий (Віктор Жданов), Субота (Андрій Ісаєнко), Гід (Роман Ясіновський), Псих (Костянтин Темляк).
Ще один доброволець, юний Марс (Олександр Піскунов), який так прагнув «нищити тих мразей, що прийшли на нашу землю» і вбили на війні його друга й однокласника, майже одразу змушений повернутися додому – серце не витримало першого ж убивства «сепара».
Недарма він на початку так допитувався в аеропортових старожилів, як це – вбивати людину?
Вони дуже різні. І навіть розмовляють різними мовами – усе, як на справжній передовій.
Хіба що пропорція невідповідна: української у фільмі звучить помітно більше, ніж російської, тоді як суржику й матюків – значно менше, ніж у реальності. Але вони є, і в контексті природності це не може не тішити. Нагадаємо, віковий ценз для перегляду «Кіборгів» – «12+» (при тому що Держкіно знизило цей показник зі стартових «16+» уже після кількох допрем’єрних показів).
Зауважимо також, що всі російськомовні фрази в прокатній версії супроводжуються українськими субтитрами. Хоч тирада москаля-окупанта, хоч два слова російськомовного патріота України.
Гід
Гід і Субота – суто російськомовні. Перший встиг побувати в полоні, другий – кадровий військовий, який прийшов у ДАП, «тому що присягу давав».
Персонаж Андрія Ісаєнка вийшов особливо «справжнім», йому віриш беззаперечно – і коли він лається по телефону з дружиною, і коли допомагає розродитися кицьці з жіночим ім’ям Танюха. І коли, тяжко поранений, тішиться: «Головне, що селфі встиг зробити. Ага, і запостить. 23 тищі лайків за півгодини. Жінка спершу відфрендила, потім зафрендила, потім телефон розбила, с подружчиного дзвонить, плаче»…
Так і весь зал плаче – в ті моменти, коли не сміється. Бо гумору у фільмі вистачає («Пісяєш, коли сциш?» – це все той же Субота).
Субота
На війні взагалі без почуття гумору не виживеш – хоч би як декому «на гражданці» хотілося вірити, що воїни з викарбуваними з криці обличчями ні на мить не забувають про серйозність своєї великої місії захищати від супостата «і Дніпро, і кручі від “сепарів” смердючих».
Випадково чи ні, але саме україномовні персонажі в «Кіборгах» – найбільш пафосні й «правильні». Хоч і з різних причин.
Націоналіст із Червонограда Серпень – командир, учитель історії, яку він обіцяє «примусити вивчити» як своїх підлеглих, так і допитуваного «сепара».
Мотивацію Суботи, який визнає, що прийшов у ДАП, бо «присягу складав», Серпень вважає недостатньою – бо ж «на цій війні треба думати, любити, відчувати несправедливість».
«Тьфу, пропаганда» – регоче Субота… І пропаганда в цьому фільмі таки наявна – в позитивному сенсі. Правильна. І дуже потрібна в умовах війни.
Субота і Гід
Головний опонент Серпня, як і в реальному житті, – також україномовний та ерудований патріот Мажор – такий собі класичний «толераст». От тільки «націоналістів» він не толерує (хоча при цьому українська в нього ну просто рафінована). Бо, каже, й великий письменник Гоголь для них не український, і взагалі з такою затятістю діла не буде.
Мажор – талановитий музикант, син заможних батьків, які кинулися вивозити його за кордон, щойно прийшла повістка на мобілізацію. «Сиджу я в аеропорту “Бориспіль”, дивлюся новини, а там якраз про Донецький аеропорт показують… І так мені захотілося порівняти київський аеропорт із донецьким! От я сюди й приїхав», – жартує хлопець, який замість війни мав поїхати на міжнародний музичний конкурс.
Мажор
Насправді, визнає Мажор, він і не збирався нікуди тікати. Просто хотів заспокоїти батьків, яким і зараз під обстрілом пише СМС про те, що вода в морі холоднувата, тому «сьогодні купатися не ходили».
«А я вас пам’ятаю – ви на Грушевського на трубі грали», – каже Мажорові ще один рафінований, але вже російськомовний інтелігент – медик Псих.
На війну він прийшов з Майдану, ідеї якого спершу не підтримував. А потім зазирнув подивитися – саме в день, коли обіцяли розгін. «Думав, через це там нікого не буде… А там стільки народу!» Так і втягнувся.
Читайте також:
Все як у ДАПі. На аеродромі Чернігова завершуються зйомки кінофільму “Кіборги”
Ахтема Сеїтаблаєва. ФОТО, ВІДЕО
У ДАПі, до слова, справді був медик із таким позивним. Реальний Псих загинув в останній день оборони аеропорту, але, окрім позивного й професії, з героєм фільму він має мало спільного – вони геть різні як за зовнішністю, так і за характером.
Втім, автори стрічки наголошують, що конкретних прототипів у персонажів немає – це збірні образи, хоча вони, безперечно, й мають ті чи інші риси конкретних кіборгів. Зокрема й тих, хто консультував знімальну групу.
Справжні кіборги
Консультанти фільму «Кіборги» (і частково прототипи героїв):
Кирило Недря «Доцент». До початку війни отримав звання кандидата історичних наук Дніпровського держуніверситету внутрішніх справ, доцент цього вишу, політолог. Тренер Національної поліції України. Брав участь в одному з найтяжчих боїв у Донецькому аеропорту раннього етапу його оборони, 28 вересня 2014 року.
Андрій Шараскін «Богема». За рік до війни разом з іншими акторами створив мережу дитячих театральних шкіл у Львові й Тернополі. На війні став командиром бойової роти, яка базувалася під Донецьким аеропортом.
Євгеній Жуков «Маршал» – начальник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. На війну прийшов 2014 року і брав участь у протистоянні у Слов’янську, командир окремої розвідувальної десантної роти 79 оаембр.
Євгеній Межевікін «Адам», народився в Росії, майор Збройних сил України, заступник командира 1-ї окремої танкової бригади, Герой України.
Олександр Трепак «Редут», командир 3-го окремого полку спеціального призначення Сил спеціальних операцій, Герой України. Після поранення, з 27 серпня по 3 жовтня 2014 року, був керівником оборони території ДАПу, здійснював безпосереднє керівництво відбиттям спроб штурму, під час яких було підбито 8 танків, а один з них захоплено.
Читайте також:
Автор книги “Аеропорт” з поваги до “кіборгів” відмовився
продати Голлівуду право екранізації
Дехто з журналістів та критиків, які встигли переглянути «Кіборгів» до офіційної прем’єри, серед найменш природних персонажів називали саме Серпня, Мажора чи Психа – мовляв, надто вже штучні й «вихолощені» їхні промови чи життєві історії.
Але автори цих рядків так не вважають. Можливо, тому, що особисто перетиналися з бійцями, дуже схожими на кожного з цих героїв. На війні, як і поза нею, є дуже різні люди.
Так після прес-показу відповів на запитання, чи не забагато у фільмі світоглядних дискусій, і Кирило Недря з позивним «Доцент» – реальний кіборг, який консультував знімальну групу.
«Щоб зрозуміти, наскільки діалоги реальні, треба знати, що таке термінал і хто ті люди, які там були. У мене там були і досить успішні бізнесмени, і сантехніки, і головний інженер ЖЕКу, особисто я – кандидат наук. Тому розмови, які там виникали, зважаючи на наше перебування там 24/7, були різні. Починаючи від дитячих спогадів і закінчуючи ситуацією в політиці, від обговорення літературних новинок до філософських диспутів про сенс життя.
І про майбутнє країни, зрозуміло, розмови виникають. Бо ж заради кого ти це все робиш, як не заради своєї родини і своєї країни?» – зауважив Доцент.
А от емоцій, зізнається кіборг, у ДАПі як таких по суті й не було. «Для людини, яка постійно перебуває фактично в стані безперервного бою, піддатися емоціям – означає втратити концентрацію. А втрата концентрації з великою ймовірністю означає смерть», – пояснює Недря.
Ахтем Сеїтаблаєв (праворуч) з акторами “Кіборгів”.
Фото: Цензор.нет
– Ми й хотіли своїм фільмом показати, що важливо говорити одне з одним, чути одне одного. Значною мірою наші біди через те, що нам не давали такої можливості. Коли ми одне одного боїмося, ми не думаємо про те, що у нас погані дороги, немає достойного рівня забезпечення для наших старих, належної освіти для наших дітей тощо.
А коли ми зрозуміємо, що країна залежить від кожного з нас – тоді щось змінюється. Про це наш фільм.
У ньому є різні моменти – наприклад, критика Мінських угод. Чи означає це критику влади? Це не критика, це намагання розповісти те, що болить.
Ми з вами є свідками народження не тільки української політичної нації, а й нової української армії, нового суспільства. Те, що ми десятиріччями жили в Радянському Союзі, що протягом тривалого часу знищували українську армію, має свої трагічні наслідки.
І тому ми у фільмі порушуємо такі болісні питання… хоча й не даємо на них відповіді. Один військовий сказав мені фразу, з якою я пішов знімати це кіно. Він сказав: «Так, я розумію, не так швидко відбуваються зміни на краще. Але я щодня прокидаюся і чищу свій автомат».
Хтось доречно сказав, що ті питання, які ставлять герої нашої картини, є у «Фейсбуці», у приватних розмовах між собою. Ми їх озвучили – тому що намагалися зняти чесне кіно. Кіно про те, що ми так тяжко і болісно визволяємося від цього наросту на дні корабля, який наростав десятиріччями.
Градус помпезності україномовної частини підрозділу понижує Старий – «просто Коля» з Миргорода, який потрапив у ДАП за повісткою й у перших же кадрах ні за що ні про що напоровся на образу від Суботи («чотири місяці без ротації сидимо, так чекали поповнення – а прислали… діда!»)
Старий
Звичайний собі чоловік, який не проти перехилити чарку, лається на сина, що пішов на війну добровольцем й батькам та вагітній дружині повідомив про це вже по факту, і воює за той самий вишневий садок та любиму ним українську природу. І якого тіпає від самої думки про те, що кордон із Росією може пересунутися «під Полтаву».
Коли перед вирішальним боєм кіборги телефонують додому (зал ридає, поки Серпень із донею вивчає вірш), Старого найбільше турбує, чи казати рідним про те, де заховав тисячу доларів. «Бо ж як не скажу й не повернуся – то нізащо не знайдуть, і згниють там ті долари! А якщо скажу?! Та ж дружина з невісткою за них горлянки одна одній перегризуть!» – і зал уже регоче. «Плюс».
Така вона, війна. Контрастна, як і мир.
Кадр із фільму. Допит росіянина
Є у фільмі й живі вороги. І не лише безликі тіні з автоматами або трупи, а справжні, живі «сепари» та російські окупанти. Тож з ними також ведуться світоглядні бесіди.
«Звідки тебе принесло на нашу землю?» – запитує українською мовою Серпень у суворого й солідного на вигляд полоненого. Той не розуміє – лише після перекладу Гіда відповідає, що з Владимира. «Золотоє кольцо», констатує український командир. І чує виплюнуте крізь зуби «сука бандєровская» – але не від владимирського вояки, а від його напарника. Українця. Бо ж проти України воюють не лише кляті москалі та чеченці, а й «свої», наші співгромадяни. Донбаські адепти «русского мира». І це – особлива болюча тема.
Після діалогу з іншим таким полоненим «ополченцем» – технологом із донбаського підприємства, який ностальгує за «своєю, розваленою в 1990-му країною» («Твій батько-шахтар у скільки помер? У 51? А мій у Червонограді – в 53») – Серпень із Мажором відпускають ледь живого невдаху на його прохання геть з ДАПу.
Неймовірно? Аж ніяк. На цій війні траплялося ще й не таке.
Звісно, самими лише розмовами перебування в ДАПі не обмежується. Любителі «екшну» можуть не хвилюватися: стрілянина, вибухи, танки, трупи, кров – все це, зрозуміло, наявне у стрічці про одну з найбільш героїзованих сторінок російсько-української війни у достатній кількості.
Хоча на бойовик зразка «Порятунку рядового Раяна» розраховувати все ж не варто. Попри те, що знімальну групу консультували справжні оборонці ДАПу, які навчали акторів поводитися зі зброєю, правильно переміщатися «під обстрілами» тощо, це фільм – не про технічний бік військової справи, а про психологію людини на війні.
Тож реальні бійці, певно, побачать певні огріхи та ляпи – і танки в бою їздять дещо «полігонно» (ці сцени знімали на полігоні 1 отбр у Гончарівському на Чернігівщині), й кіборги чомусь починають валити по них з автоматів…
Але «технічні» бойовики про цю війну ще попереду. І бюджет у них, варто сподіватися, буде більшим, ніж майже 48 мільйонів гривень сеїтаблаївської драми.
Оскільки «Кіборги» виграли пітчинг Держкіно, половину з цих коштів виділила держава.
«Ця робота надзвичайно важлива. Це, мабуть, наймасштабніший фільм про війну за всю історію українського кіно. Фільм про незавершену війну – завжди дуже складна задача для художника. Бо завжди є багато моментів, які легше переосмислювати, коли після війни минув уже якийсь час. Якби за всю мою діяльність ми підтримали тільки цей один фільм – я б уже був певний, що ми недарма працювали ці роки», – наголосив голова Держкіно Пилип Іллєнко.
І з огляду на те, які проекти інколи отримують фінансування від його відомства, з Іллєнком складно не погодитися.
На знімальному майданчику “Кіборгів”
Зйомки фільму тривали близько двох місяців. Щоб передати атмосферу ДАПу, були зведені декорації, за розмірами ідентичні справжньому екс-аеропорту імені Прокоф’єва.
Декорації “Кіборгів”
На запитання «Новинарні», чи доводилося під час зйомок відходити від сценарію, Ахтем Сеїтаблаєв зауважив, що «по великому рахунку, в сценарії ми нічого не змінювали».
Але кінозйомки – це «живий» процес, і під час роботи на знімальному майданчику завжди виникають якісь знахідки або імпровізації.
«Наприклад, коли до нас у черговий раз приїхали наші бійці, консультанти, вони розповіли нам таку деталь: зрозуміло, що чоловіки ходили до вітру. Але ви ж сказали, що ми всі герої. А якщо, не дай Боже, коли ти пішов до вітру, з тобою щось сталося? Це якось не по-лицарськи. Тому між бійцями була така джентльменська внутрішня згода: якщо так станеться, то побратими зроблять усе так, щоб боєць (загиблий чи поранений) виглядав гідно перед своїми родичами.
Я спершу цього не зрозумів, а потім, коли замислився, побачив, як багато в цьому війни, як багато братерства. Що навіть у таких деталях вони піклуються один про одного. І ми цей епізод зняли і внесли до нашого фільму. Його немає в цій версії, але він є», – розповів режисер.
Ідеться про чотирисерійну версію стрічки, під яку спершу й був написаний сценарій (для повнометражного фільму Ворожбит його скоротила). Цей варіант обіцяють у 2018 році показати на телеканалі «1+1».
Ще однією з таких знахідок стала пісня «Гуцулка Ксеня», яку співають головні герої – дуже, до речі, природно співають, життєво. У сценарії про цю пісню не йшлося, вона виникла вже на майданчику.
Серпень
«Один із прототипів персонажа з позивним Серпень справді постійно її наспівує (йдеться про Андрія Шараскіна з позивним «Богема» – друга актора В’ячеслава Довженка, який зіграв Серпня. – Н). І В’ячеслав запропонував ввести цю пісню. Вона нам дуже сподобалася – це такий ліричний, невійськовий образ, таке закарпатське танго», – зазначив режисер.
А сам Довженко розповів, що вони з Шараскіним часто співали цю пісню в гуртожитку, коли разом навчалися. «Андрій учився на режисерському, я – на акторському, і він постійно розказував про те, що це така стильна українська пісня. Він її дуже любить, і я її дуже полюбив. І коли мене затверджували на роль, я написав СМС Ахтему – про те, що добре було б її ввести. І десь о 3-й ночі мені від нього прийшов такий великий “лайк” – пройняло. І, здається, “Гуцулка Ксеня” дуже вдало стала лейтмотивом цього колективу. Який насправді дуже різношерстий. А ця пісня їх об’єднала», – зауважив актор.
Саундтреком до фільму стала пісня «Мить» – прочитавши сценарій, Святослав Вакарчук одразу дав згоду на її використання. Решту музики написали клавішник гурту «Океан Ельзи» Мілош Єлич та молодий композитор Андрій Пономарьов.
Прес-конференція після передпрем’єрного показу в Києві
Прокатом «Кіборгів» уже зацікавилися країни Балтії, Польща, Канада. «Крім того, ми говорили з Міністерством закордонних справ про те, щоб фільм показували в посольствах України в різних куточках світу», – зазначила продюсер Іванна Дядюра.
«Ми хочемо показати наш фільм за кордоном, щоб розказати, що у нас іде не громадянська війна. У нас цивілізаційний вибір між радянським минулим і, сподіваюсь, європейським майбутнім», – наголосив Сеїтаблаєв.
Що стосується прокату в Україні, то на цей фільм обов’язково треба йти. Кожному. Бодай тому, що це, здається, й справді найкраще українське кіно часів Незалежності.
Кіно не про поразку. А кіно про перемогу, яка здобувалася в ДАПі в здобувається зараз по обидва боки від ДАПу лінії розмежування.
А ще тому, що 5 гривень із кожного квитка піде у фонд «Повернись живим» – цілеспрямовано на допомогу родинам загиблих захисників Донецького аеропорту.
Тож якщо хочете підтримати, але відчуваєте, що психологічно витримати перегляд – понад ваші сили, придбайте квиток і подаруйте його комусь, хто не може собі цього дозволити.
Кадри з фільму:
* * *
…На прес-конференції після допрем’єрного показу в Києві в Ахтема Сеїтаблаєва запитали, чи не варто було завершити стрічку сценою, в якій Мажор грає на трубі над загиблим побратимом (у фільмі після цієї сцени йде інша, життєствердна). Мовляв, «тоді б люди виходили з кінотеатру зі сльозами на очах».
«Ми чітко розуміємо: на жаль, на війні гинуть. Але ми хотіли розповісти про те, що з одного боку війна, на жаль, триває. А з іншого боку, хоч не ми розв’язали цю війну, ми її завершимо – перемогою. Тому закінчувати фільм на такій трагічній ноті як на мене, було б неправильно. Вони живуть. Вони будуть жити. Принаймні серед нас», – відповів режисер.
Читайте також:
Українські “кіборги” різко відповіли компанії Apple, яка приписала їх до Росії. ВІДЕО
Пам’ять про “кіборгів”: у “Борисполі” виставили врятований монітор
із Донецького аеропорту. ФОТО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
